ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМА 4. УПРАВЛЯННЯ ТУРИСТИЧНИМ РИНКОМ

 

АНОТАЦІЯ:

В темі вивчаються вплив держави на туристичний ринок. В якості суб’єктів туристичного ринку розглянуті туристські організації та туристичні підприємства, досліджено їх вплив на організацію, функціонування та розвиток ринку туристичних послуг різного рівня.

 

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ЗА ТЕМОЮ:

1. Які заходи вживають держави, щоб регулювати попит?

2. Що є ключовим методом впливу держави на туризм?

3. Назвіть види основних державних інвестицій?

4. Ким забезпечуються міжнародні інвестиції в туристичний сектор?

5. Що таке СОТ і яку роль вона грає в формуванні туристичного ринку?

 

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1. Тестування.

2. Усне опитування.

3. Розв’язання ситуацій.

 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

 

Держава регулює туристський сектор безпосередньо через Міністерство по туризму або національні туристські організації (НТО), а також побічно за допомогою правових важелів, підтримки своєї інфраструктури і міжнародної політики.

Система органів державного регулювання туристичної сфери має суттєві відмінності залежно від країни та ролі туризму в її економіці, зокрема наявності унікальних природних та культурних ресурсів, потенціалу національного туристичного ринку, доступності туристичних ресурсів для власних та іноземних туристів, ролі країни на міжнародному туристичному ринку, масштабів інвестицій в туристичну сферу. Сьогодні у світовій практиці державного регулювання туристичної сфери існує три основних моделі вирішення питання державного регулювання розвитку туризму (рис. 4.1):

Рис. 4.1. Моделі впливу держави на розвиток туристичної сфери*

Держава впливає на туризм двома шляхами: керуючи попитом і доходами або керуючи пропозицією і цінами.

Для управління попитом держава використовує наступні інструменти: маркетинг і просування, ціноутворення й обмеження доступу.

Заходи щодо просуваннятуризму є складовою частиною маркетингу, проведеного державою, і мають на меті пробудження попиту у потенційних клієнтів. Ці заходи повинні бути спрямовані на створення якісного іміджу країни, заснованого на її привабливих символічних характеристиках. Існують різні способи створення якісного іміджу країни - це зустрічі фахівців з журналістами, запрошеними в країну, відрядження вітчизняних фахівців за кордон, виступи по телебаченню і радіо, безкоштовне розповсюдження брошур, слайдів і відеоматеріалів, а також участь у різних виставках-ярмарках.

Ефективність заходів щодо просування може збільшитися за допомогою міжнародних угод по кооперації між міністерствами з туризму або організаціями, відповідальними за туризм.

Існують різні засоби, за допомогою яких держава може регулювати цінина туристську продукцію. По-перше, багато визначних пам'яток у країні знаходяться в сфері впливу державного сектора, більшість авіакомпаній контролюється державою, а в багатьох країнах, що розвиваються, навіть готелі належать державі. Як правило, соціальна інфраструктура і транспортні мережі вважаються природними монополіями, і якщо вони не належать державі, то повинні принаймні їм контролюватися.

Побічно держава може вплинути на ціну за допомогою економічних важелів (наприклад, використовуючи валютний контроль, який може призвести до обмеження обміну валюти, в результаті чого туристи змушені будуть змінювати валюту за завищеною ціною і тим самим збільшувати реальну ціну подорожі); за допомогою податків від продажів , відкриття магазинів у митних зонах і т.д.

Держава, крім вищевказаних важелів, може вплинути на попит за допомогою ліцензування або градації по якості обслуговування. Цей захід особливо часто застосовується в готельному бізнесі, коли кількість пропонованих номерів перевершує попит і за допомогою регулювання цін уряд не може усунути цей дисбаланс.

Регулювання цін є дуже непопулярною в ринковій економіці мірою, на яку уряду деяких країн усе-таки йдуть, щоб стримувати вітчизняні компанії від спокуси одержання негайної вигоди на шкоду довгостроковим інтересам туристського бізнесу країни. Крім того, уряд, контролюючи ціни, може захистити інтереси туристів, відгородити їх від надвитрати і, таким чином, підтримати репутацію країни.

Щоб регулювати попит, деякі держави вживають заходи для обмеження в'їзду туристів, наприклад зменшують кількість віз, які видаються в країні, звідки прибувають туристи, скорочують будівництво готелів поблизу природних визначних пам'яток або закривають останні від відвідувань з метою екологічного захисту і т.д.

На відміну від управління попитом, націленим на вибір туристів і регулювання цін, державне регулювання пропозиції пов'язане з впливом на продавців туристських послуг. Для управління пропозицією держава використовує наступні методи: дослідження ринку і планування, регулювання ринку, планування і контроль за використанням землі, житлове регулювання, податки, інвестиції.

Держава може регулювати ринок, покладаючи на продавців зобов'язання по відношенню до споживачів не у вигляді юридичних норм, а у вигляді правил, що мають характер умов для членства в різних туристських організаціях. Для забезпечення конкурентної боротьби і захисту ринку від монополізації держава здійснює правове регулювання ринком.

Одним з ключових методів впливу держави на туризм є оподаткування туристів з тим, щоб перерозподілити витрати від туризму, які припадають на місцеве населення, що забезпечує комфортні умови і гідне обслуговування гостей, а також щоб збільшити дохідну частину бюджету. Це податки, стягнуті з туристів у готелях при розміщенні, в аеропортах при покупці квитків, у казино, де держава може забрати близько половини виручки, і т.д.

Інвестиції в туристський сектор можуть надходити або від приватного і державного секторів економіки, або від міжнародних організацій.

Фактичний розмір фінансової допомоги, наданої туризму з боку держави, визначається важливістю туристського сектора в економіці країни і специфічним відмінністю цього сектора від інших.

Державні дотації виявляються в різних формах, починаючи від заходів щодо просування позитивного іміджу країни до надання податкових пільг на туристську діяльність. Серед основних видів державних інвестицій можна виділити:

o зниження ціни інвестицій у туристські проекти, що включає вигідні позики за вигідними відсотковими ставками (уряд відшкодовує різницю між фіксованою процентною ставкою і ринкової),

o продаж або оренду землі або інфраструктури за ціною нижче ринкової,

o податкові пільги,

o захист від подвійного оподаткування з допомогою укладання угод з іншими країнами,

o зниження мита,

o прямі субсидії або надання гарантій на інвестиції з метою залучення зарубіжних інвесторів та ін.

Уряд повинен стежити за тим, щоб вищеназвані види заохочень були використані за призначенням та проекти відповідали цілям, на які були виділені гроші.

Отже, основними важелями державного втручання в туристичній сфері є:

— розробка законодавчої бази, яка регламентує основні питання розвитку туристичної сфери, включаючи економічне стимулювання розвитку перспективних видів туризму;

— розробка антикризових програм, які дають змогу пом'якшити не- і сприятливі наслідки нерівномірного розвитку світових економічних процесів;

— створення умов, які сприяють залученню інвестицій у туристичну сферу. Стабільна державна економічна політика й розробка стратегії розвитку туристичної галузі на перспективу — найвагоміші серед них;

— вирівнювання економічного розвитку регіонів за допомогою визначення пріоритетів і розмірів державної підтримки;

— координація темпів розвитку туристичної галузі й суміжних галузей;

— регулювання туристичних потоків шляхом формування попиту й розширення пропозиції у сфері туристичних послуг.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти