ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМА: ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ СТИЛІСТИКИ

1. Міжстильова та стилістично забарвлена лексика.

2. Стилістичне використання багатозначності.

3. Розмежування словникового складу.

3.1. Професіоналізми.

3.2. Жаргонізми.

3.3. Арго.

3.4. Терміни.

3.5. Діалектизми.

 

Література:

1. Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник журналіста. – Львів: ПАІС, 2002. – 576с.

2. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики / - К.: Довіра,2003.- 623с.

3. Паламар Л.М., Кравець Г.М. Мова ділових паперів.:Навч.посібник. – К.:Либідь, 1996. - 280с.

1. Лексика (сукупність слів) сучасної української лі­тературної мови з погляду стилістичної диференціації по­діляється на дві великі групи. Стилістично ней­тральна (міжстильова) лексика вживається в усіх стилях мови, стилістично забарвлена лексика співвідноситься з одним чи з кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Стилістично нейтраль­на лексика охоплює назви явищ природи: блискавка, вітер, грім, дощ, повінь, посуха; назви рослин і тварин: верба, дуб, тополя, явір, яблуня, жито, овес, пшениця; жайворо­нок, куріпка, курка, одуд, ведмідь, корова, собака; назви органів людського тіла: голова, нога, око, рука, язик; наз­ви будівель та їх частин: будинок, церква, вікно, двері, дах, склепіння, стеля, підлога; назви дій і станів, місця, часу, простору: ходити, робити, носити, жити, спати, шукати; там, тут, сьогодні, вчора, далеко, близько тощо. Стилістично забарвлені слова часто виступають як паралелі до ней­тральних, загальновживаних: розуміти (нейтральне), усві­домлювати (книжне), кумекати (розмовне); піти (ней­тральне), вирушити (книжно-офіційне), ушитися (просто­річне); збори (нейтральне), збіговисько (зневажливе); ви­сокий (про чоловіка — нейтральне), довготелесий (роз­мовне).

Особливу групу лексики становлять слова вузького сти­лістичного призначення, вживання яких обмежене однією сферою життя чи діяльності людей,— терміни, професіоналізми, жаргонізми, розмовна та просторічна лексика, за­старілі слова, неологізми, зокрема поетичні. Цей розряд лексики поповнюється, загальновживаними словами, вико­ристаними в переносному значенні. Приміром, у загально­народній мові лимонка означає сорт груші. За зовнішньою подібністю так названо ручну гранату. У такому значенні лимонка є військовим професіоналізмом. Редиска «одно­річна овочева рослина» належить до загальновживаної лек­сики, а редиска в розумінні «погана людина» являє собою жаргонізм.

Як елемент мовної системи слово пов'язане з іншими словами на рівні лексики, граматики, стилістики. Важливою лексичною характеристикою в цьому плані є сполучува­ність слів, тобто здатність їх поєднуватися з іншими сло­вами в процесі висловлення думки. Сполучуваність слів залежить від особливостей позначуваних ними понять. Наприклад, іменник дим може сполучатися з такими прик­метниками: густий, їдкий, тютюновий, ранковий, білий, си­зий і под. Використання слів у переносному значенні не­абияк розширює межі їхньої сполучуваності. У художньо­му стилі дим може бути й рідний, і омріяний, і солодкий:

Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий. (Леся Українка)

 

2. Багатозначність (полісемія) — це наявність в одного слова двох або більшої кількості значень. Для прикладу можна взяти слово низ: «нижня частина пред­мета» («Ялинка затремтіла від низу до вершечка» — М.Коцюбинський); «низька місцевість» («Повідь низи і долини покриє» — Я.Щоголів); «нижня течія річки» («З усіх усюд піднялись козаки: від Чигирина, від Пере­яслава, від Батурина, від дніпровського низу» — О. Дов­женко). Полісемія має великі стилістичні можливості, проте це явище неоднаково проявляється в різних стилях. Контекст офіційно-ділового й наукового стилів використо­вує лише одне із значень полісемічного слова, як правило, пряме. В офіційно-діловому і особливо в науковому стилі вживається багато термінів, що виникли шляхом метафо­ризації слів загальнонародної мови, однак ці метафори стерті і не використовуються як засіб створення образ­ності. Візьмемо уривки з офіційно-ділового та наукового текстів: «Кабінетові міністрів України та Національному банкові України розробити й запровадити механізм, який сприяв би припливу коштів населення до Ощадного та інших банків України» (газ.). Слово механізм ужите тут лише в одному значенні — «сукупність заходів», а в мета­форично використаному слові приплив уже не відчуває­ться жодної образності. «Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см. Кореневище товсте, багатоголовкове. Стебло рослини виростає лише на другий рік. Листки на стеблі наполовину менші, ніж ті, що зібрані при корені в розетку. Квітки зібрані в кошики, мають приємний спе­цифічний запах, жовтогарячий колір» (журн.). У цьому тексті стертими метафорами є ботанічні терміни багато-головкове та кошик; багатозначне слово розетка викори­стане тільки як компонент ботанічної термінології із зна­ченням «група листків, скупчено розташованих на верти­кальному стеблі». В усній формі офіційно-ділового та наукового стилів слова в переносному значенні використо­вуються ширше, особливо при обговоренні гострих проблем державного й наукового життя, при веденні полеміки тощо. Наприклад, уривок із коментаря до «Закону України «Про товарну біржу»: «На біржах, як правило, встанов­люється так звана цінова стеля. Але трапляються випадки, коли ціна руйнує цю стелю...— Існує ціла система розра­хунку цієї цінової стелі. Нашим законом передбачено, що коли ціни виходять за межі стелі, біржові торги припи­няються до з'ясування ситуації».

Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у ху­дожньому й публіцистичному стилях. Багатозначне слово тут може виконувати стилістичну функцію не тільки в за­лежності від інших слів, а й з огляду на волю автора. Коливання значення того чи того слова, від конкретного до загального і навпаки, дає широкий простір для створен­ня різних стилістичних ефектів. Беремо три приклади й розташовуємо їх у порядку розширення семантики слова крила: «Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, на­че збита крилами бджіл» (М. Коцюбинський); «Орлині крила чуєш за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі» (Леся Українка); «Все вище, вище й вище я здій­мався на крилах мрій» (Леся Українка). У першому ре­ченні крила вжите в прямому конкретному значенні, в дру­гому значення його переносне й дещо загальніше. Третій уривок містить виділену лексему в найабстрактнішому зна­ченні, чому сприяє не лише метафоричність її, а й належ­ність до словосполучення на крилах мрій.

Існує кілька способів стилістичного використання бага­тозначності слова. Насамперед, це вживання того самого слова в одному контексті в двох чи кількох значеннях. Цей прийом однаково популярний як у художній літературі, так і в публіцистиці: «Маю не тільки потребу таку, а й обов'язок повести вас у Крилів. Крилів — викінчений, продуманий зовні і такий же за змістом і суттю. Його хо­четься порівняти з піснею, яка лунає майже тридцять ро­ків під диригуванням місцевого голови Івана Камінського. Диригування — не для красного слівця, бо голова, окрім усього, керує ще й самодіяльним народним хором» (газ.).

Ще один спосіб — використання в тому самому кон­тексті слова в його вужчому й ширшому значенні: «Пахла чорна земля на пагорбах між заплавами — пахла весняною жагою родити і вимерлими травами, трухлим сухостоєм і молодим пагіллям — пахла вічністю» (Григір Тютюнник).

Вмирав актор. Він був смертельно хворий.

Він був старий. І це була не роль...

А Він вмирав. Вмирала з ним епоха.

її уже не викличеш на біс.

Остання дія... Кладовище. Похорон.

В безсмертя також повні очі сліз. (Л. Костенко)

Багатозначність слова як стилістичний засіб використо­вується й у такому плані: в одному контексті зводяться вільне і фразеологічне зв'язане значення або поєднуються два фразеологічних значення. До цього прийому особливо часто вдаються в каламбурах, у гумористичних та сати­ричних творах: «На організації таких кооперативів Михай­ло набив собі руку й кишеню» (газ.). Тут поєднано два фразеологічне зв'язані значення слова набити — набити ру­ку «навчитися, набути досвіду» і набити кишеню «роз­багатіти».

«Навіть у тих, хто в старі добрі часи просто, з таким собі купецьким розмахом, кидав трояка «своєму» персо­нальному майстрові краси, волосся дибом стає від ниніш­ніх розцінок. Стрижуть, звичайно, як завжди відмінно, але беруть з кожної голови не менш як 45 карбованців. Ну, а з запровадженням купонів багаторазового використання не гріх, напевне, буде стригти й купони» (газ.). У цьому тексті вислів волосся стає дибом сприймається одночасно в буквальному і фразеологічно зв'язаному значенні. Крім того, поєднуються вільне значення слова стригти і фразео­логічно зв'язане стригти купони.

3.Словниковий склад сучасної української мови має за­гальнонародний фонд, яким однаково користуються всі но­сії, незалежно від місця мешкання, фаху, способу життя, суспільного становища, освітнього рівня, віку й статі. До цього фонду належать слова, відомі всім, хто володіє літе­ратурною мовою. Поряд із загальною системою лексики національної мови існують локальні й соціальні підсистеми. Словник лікаря й інженера, металурга й харчовика, про­давця й водія, робітника з Чернігова або Маріуполя, селя­нина з Наддніпрянщини чи Наддністрянщини, студента консерваторії чи інституту легкої промисловості — у лек­сиконі представників кожної з названих груп населення е специфічна лексика, властива тільки їм. Це слова, що на­лежать до лексики обмеженого функціонування. Тобто мов­лення окремих професійних і соціальних груп населення має специфічні риси в доборі й використанні слів. Тому лексичний склад мови треба розглядати й у соціальному плані.

Обсяг лексикону певної соціальної або професійної гру­пи визначається ступенем відособлення її від решти носіїв мови. Цей лексикон убирає в себе якусь кількість повно­значних слів — іменників, прикметників, дієслів, прислівни­ків, рідше — числівників та займенників. Специфічних службових слів у складі таких відгалужень від загально­народної мови (сполучників, прийменників, часток) немає.

Наприклад, одним із відгалужень від загальнонародної мови є так звана «дитяча мова». Цей словник охоплює не­велике коло понять, що ними оперують діти на початку свого свідомого життя: моня, коко, папа (хліб), биця (те­ля), киця, паця (свиня), ціпа (курча), льоля (сорочка), дюдя (холод), жижа (щось гаряче), хоха (щось страшне), гам (їсти) та ін.

Відмінності в користуванні лексичними засобами мови залежать і від загальноосвітнього рівня її носіїв: словник людини освіченої багатший і вишуканіший, ніж у того, хто не має освіти. На лексичні особливості мовлення впливає рід занять людини, коло її інтересів, середовище, з якого вона вийшла чи до якого належить; навіть те, з ким і де відбувається розмова. Отже, факторів, що зумовлюють со­ціальне або професійне розшарування лексичного складу мови, чимало.

За сферою використання словниковий склад сучасної української мови ділиться на 2 групи:

1) загальновживана, або загальнонародна, лексика;

2) лексика обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики входять слова, використовувані в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо. Загальнонародна мова становить основу украї­нської мови.

Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна, жаргонна, арготична лексика.

3.1. П р о ф е с і о н а л і з м и (лат. profcssio «заняття, фах») — це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей. Лексика різних професій­них груп характеризується низкою специфічних рис. Це в основному назви знарядь виробництва та їхніх частин, наз­ви трудових процесів, різних гатунків сировини, спеціальні професійні вислови тощо. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. З-поміж професіоналізмів можна виділити науко­во-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні.

Значна частина професіоналізмів — неофіційні розмовні замінники термінів. Професіоналізми не становлять чіткої системи, тоді як терміни є систематизованими (кодифіко­ваними) назвами понять. У термінів образність, як прави­ло, стерта; у професіоналізмів вона зберігається довше, бо підтримується контекстом. Професіоналізми дуже різнома­нітні щодо семантичних характеристик. Вони виникають у тих галузях, де заскладна, або навпаки — не зовсім сфор­мована термінологія, там, Де особливої термінології не мо­же бути. Здебільшого професіоналізмами є слова загально­народної мови, вжиті у специфічному значенні: вікно у мов­ленні вчителів та викладачів — незаповнений між уроками (лекціями) час; висіти — так редактори звуть рядки, що не вміщаються в сторінку; човник — деталь швейної машинки і под. Професіоналізми творяться також усіченням основ: термояд (термоядерна реакція), кібер (кібернетик); скоро­ченням слів та словосполучень: білоколоска (білоколоса пшениця), мовник (викладач мови, студент мовно-літера­турного факультету), мехмат (механіко-математичний фа­культет). Часом професіоналізми відрізняються від термі­нологічних та загальномовних варіантів наголосом: атом­ний, компас, рапорт, суфікс (професійні наголоси)—атом­ний, компас, рапорт, суфікс (нормативні наголоси).

Професіоналізми деталізують мовний словник, розши­рюють його там, де є на це потреба. Скажімо, в житті меш­канців середніх широт сніг не відіграє такої ролі, як у на­родів Крайньої Півночі. Тому в українській мові, напри­клад, є лише одне слово на позначення цього поняття, а в чукотській мові розрізняються сорок видів снігу, на кожен з яких є назва. Так само й професіоналізми, приміром, з галузі гончарства. Гончарі називають такі частини глечи­ка: дно — нижня частина виробу, утір — лінія, що окреслює дно, пук — середня опукла частина виробу, вінця — краї виробу, пелюстка — частина виробу від пука до вінець, пле­чі — верхня частина опуклості, карнизик — виступ під він­цями у вигляді кола. Тобто фахівці розрізняють у глечикові деталі, яких людина, не пов'язана з гончарним вироб­ництвом, не виділяє. Це використовують письменники, зоб­ражуючи роботу гончаря: «Замісював круто глину. Кидав добрий вальок на дерев'яне вичовгане коло, перед тим роз­крутивши його, обережно наближав до шматка глини свої широкі долоні, і глина тяглася вгору, вивищувалася, ожи­вала, з веселою покірливістю йшла за долонями. Слова тут були марні. А вже згодом вступали в дію дідові пальці, мовби вигравали на гнучкій податливості глини, і з тої мов­чазної музики народжувалися то гарне горнятко, то висо­кий глек, то місткий дзбан, то химерна посудина на тонко­му стоянці. І все без слова й без мови» (П. Загребельний).

Професіоналізмами часто є слова літературної мови в незвичній для них формі, наприклад, абстрактні та речо­винні іменники в множині: жири, масла, солі. У загально­народній мові такі іменники мають лише форму однини.

Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. Тут вони ви­конують важливу номінативно-комунікативну функцію, бо точно називають кожну деталь виробу чи технологічного процесу і в такий спосіб сприяють кращому взаєморозумін­ню. У писемній формі професіоналізми вживаються у ви­даннях, призначених для фахівців, наприклад, у буклетах, інструкціях, порадах: «Швидким обертанням лівої руки навколо повної котушки очищаю її від пуху, захоплюю кі­нець рівниці. Тією самою рукою перекидаю кінець рівниці через верхній дротик товарної рамки від себе й перехоп­люю його знизу. Правою рукою вставляю котушку в верх­ній отвір рівничної рамки, а потім у підп'ятник» (буклет для прядильниць); «Шлакування поворотної камери котлів ТПП-312 Ладиженської ГРЕС стало однією з основних пе­решкод для несення блоками номінального навантаження. Змонтована й освоєна система рециркуляції димових газів, що відбираються за водяним економайзером, у верхню час­тину топки» (Буклет для енергетиків).

Найбільше інформації професіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці. У газеті зловживати такою лек­сикою не можна, оскільки вона потребує численних пояс­нень. Для української мови на сучасному етапі багато професіоналізмів є росіянізмами, тому їх не варто вводити в тексти з нормативних міркувань. При надмірному захоплен­ні професійною лексикою в газеті читач муситиме доклада­ти багато зусиль до того, щоб її зрозуміти, а це суперечить призначенню й ролі газети. Тому в газеті, як правило, вжи­ваються ті професіоналізми, що ввійшли в загальнонародну мову, а також ті, які зрозумілі з контексту: «Потім з'ясо-вується, що сусідня сімейка теж добра. Дід — брехун, охо­чий випити на дурняк, баба — та сама, що обізвала опові­дача комедіантом, груба, пащекувата прибиральниця, яка перетворила на свою прибуткову статтю збирання порож­ніх пляшок. Онук Віталик зневажає й діда-п'яницю, і бать-ків-невігласів. Як бачимо, груповий портрет цілком визна­чений, для невеликого оповідання, можливо, й надмірний. Але ж художник має право на вибір і такого предмета зоб­раження, коли йому хочеться на повний голос сказати про свою відразу до людської скверни» (газ.).

Отже, в нехудожніх стилях професіоналізми виконують номінативну функцію або дають об'єктові певну характе­ристику. В публіцистичних жанрах, близьких до художньо­го стилю (нарис, памфлет, фейлетон) можуть уживатися як засіб іронії чи сатири: «Було створено комісію, яка не­гайно виїхала в область. Прибувши на місце, її члени довго ходили берегом і милувалися розводами нафтопродуктів на поверхні річки. Потім закинули вудку. Закинули, а попла­вець відразу: стриб-стриб. І потонув. Витягли — на гачку... банка з написом «Хек». Пізніше «клюнули» порожні кон­сервні банки з-під оселедців, тріски, скумбрії» (журн.).

У цих самих функціях уживаються професіоналізми й у художньому стилі. Але крім того, вони допомагають ство­рювати яскраві конкретно-предметні описи, увиразнюють мовну характеристику дійових осіб, пожвавлюють репліки в діалогах та полілогах. Створюють враження реальної атмосфери, в якій відбуваються описувані події: «Половчиха здумала за своє дівоцтво, дівування в Очакові, хазяї трамбаків сваталися до неї, а що вже шаланд, баркасів, моторок, яхт! Вона була доброго рибальського роду, доб­рої степової крові, її взяв за себе Мусій Половець — дофінівський рибалка, непоказний хлопець, нижчий од неї на цілу голову. Та така вже любов і так вона парує самця й самицю в природі. Половчиха стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія... Старий Половець став на мілко­му з чоботом у руці й викинув чобіт на берег та почав по­ратися коло шаланди. Половчиха заходилась йому допома­гати, лютий трамонтан заморожував душу, берег був пустельний, його штурмувало море, Одеса крізь туман здалеку височіла на березі, мов кістяк старої шхуни» (Ю. Яновський).

Професіоналізми є також добрим засобом створення гу­мористичних ситуацій: «Тоді в чагарниках, а особливо на узліссях, з'являються у нас на Україні вальдшнепи, і по одинці, і цілими табунами, так званими висипками. Отоді їх і полюють. Полюють з лягавими собаками і на тязі... Тя­га—це та сама річ, про яку Іван Сергійович Тургенев ска­зав: «Ви знаєте, що значить стояти на тязі?» Отже, на тязі можна стояти. Але стояти, як ви знаєте, можна й на вулиці, і в кімнаті можна стояти, і на стільці, і на столі ми стоїмо. Так — тяга не подібна ні до вулиці, ні до стільця, ні до кім­нати. Тяга це зовсім навпаки. Тяга — це коли, навесні чи восени вальдшнеп перелітає, тягне — з одного місця на дру­ге. Вранці й увечері. Буває це здебільшого над ярком, над балкою, коли, приміром, у вечірній сутіні миготить понад деревами з характерним хроканням силует вальдшнепа» (Остап Вишня).

3.2. Ж а р г о н і з м и. На відміну від експресивно нейтраль­них професіоналізмів у розмовному мовленні будь-якого професійного середовища завжди є певна кількість емоцій­но забарвлених слів: бублик (кермо), тачка (таксі), пиляти (важко їхати), свічка (вертикально вдарений м'яч), ляп (груба помилка), риба (набір слів, що точно відбивають розмір і ритм оригіналу — при перекладі тексту музичного твору). Це професійні жаргонізми — емоційно забарвлені слова, які становлять спеціалізацію носіїв мови. Професій­ні жаргонізми мають експресивно нейтральні відповідники в загальнонародній мові. Вони належать до лексики обме­женого функціонування, для якої характерне забарвлення нелітературності. Охоплюють невелике коло понять і пред­метів. Жаргонна лексика дуже змінна в часі.

У ширшому значенні жаргон уживається в мовознавчій літературі для називання не професійного, а соціального відгалуження від загальнонародної мови. Жаргон (фр. jargon «базікання») —лексикон розмовного мовлення лю­дей, пов'язаних певною спільністю інтересів. Найчастіше, це спільність професійна, але також тривале перебування разом (армія, навчання), однакові захоплення (спортом, мистецтвом, колекціонуванням, картярством, пияцтвом то­що). Психологічною основою появи жаргонізмів є прагнен­ня носіїв мови бути дотепними, результат властивого лю­дям бажання порозважатися.

Дуже багато жаргонізмів виникає в молодіжних колек­тивах, зокрема в студентських та учнівських: трояк (оцінка «задовільно»), плавати (показувати неглибокі знання на іспиті чи заліку), читати по діагоналі (читаючи підручник, пропускати абзаци, а то й цілі сторінки), ботаніка, геогра­фія (учителька ботаніки або географії). Отже, найбільше жаргонізмів — це слова загальнонародної мови, вжиті в специфічному значенні: киряти, мерзавчик, свиснути, попивати (порізати), затирати, балерина (відмичка), академія (в'язниця), фара (око), злиняти (зникнути), випасти в осад (заціпеніти від чогось незвичайного). Крім того, це дефор­мовані загальновживані слова маг (магнітофон), велик (велосипед), телик (телевізор); запозичення з інших мов: фраєр («початківець» — від німецького жаргонізму з тим самим значенням Freier); калькування: провалитися («за­знати невдачі») — від однозначного німецького durchfal­ien).

Багато жаргонізмів і професіоналізмів має інтержаргонний характер. Наприклад, ажур у мовленні бухгалтерів означає «на сьогодні», поза бухгалтерським середовищем — «усе гаразд»; пасувати в жаргоні картярів має значення «відмовлятися від гри до наступної роздачі карт», у шир­шому вжитку — «ухилятися від виконання своїх обов'яз­ків».

3.3. А р г о (фр. argot) —умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничепих у справи цієї групи. Якщо жаргон — суспільна забава, мов­на гра, підпорядкована бажанню посилити експресію, то арго є засобом спілкування злодіїв, рекетирів, діячів ма­фіозного світу та інших антисоціальних елементів, що хо­чуть приховати свої наміри від решти членів суспільства. Це своєрідний мовний код. Колись існували замкнені со­ціальні групи (лірники, жебраки), для яких арго було зна­ряддям самозахисту й боротьби з кривдниками. Були злодії міжнародного класу, що володіли іноземними мовами, тому в арго багато іншомовних слів. До створення арго доклали зусиль і бурсаки, внісши в цю «мову» чимало коренів грець­ких слів: кимарити (гр. коітитаі) «спати», крисо (гр. кrеаs), «м'ясо», тирин (гр. tyri) «сир», мікрий (гр. mikros) «малий», крим (гр. kritna) «гріх», ставрошини (гр. stauros «хрест») «молитви».

Тепер арго в повному обсязі не існують. Спілкуються антисоціальні елементи загальнонародною мовою, переси­паною старими арготизмами та арготизмами новоствореними для відбиття реалій сучасного життя. Жаргонізми й арготизми перебувають поза літературною мовою. Вжи- ваються для всебічної характеристики персонажів: «Розка­зував, як він попав раз на вечорниці... А там самі терпелюки та каравани. Покургав я їм, що знав, іду вже з хати, коли якась скелиха й обзивається; «Чи не дати вам, діду, мукиці?» Оце, думаю, клево! Годі сухмаї кусмарити, хоч ставреників накурляю» * (Г. Хоткевич); «На мені все японсько-техаське, а галстук взагалі з невідомого острова. Да! Якраз прислали до нас у Дачний училку молоду, щоб по-англійському шкетів мучила. Страшная красота! Я один журнальчик роздобув не паш, «Плебей» називається, то їх­ні місісіпочки проти нашої училки як кози. Хлопці біля неї закрутилися, як мишва па торшері. А я одразу школі по­обіцяв скелета подарувати. Висушеного. І всі ласі від училки одразу відпали» (А. Крижанівський).

Часом ці категорії лексики можуть уживатися й у мові автора, коли це зумовлене темою та стилістичними наста­новами твору: «Якщо не буде вжито запобіжних заходів, якщо не будуть прийняті закони, про які ми вже говорили, якщо уряд шукатиме міфічних ворогів, не помічаючи реаль­ного внутрішнього ворога — диктатури пахана, то економі­ка, влада і злочинність зімкнуться. І цю трійку в її шале­ному чвалі не зупинить ніхто» (газ.).

Жаргонізми та арготизми застосовуються і як засіб гу­мористичного чи сатиричного висвітлення життєвих явищ: « — Мамо, наш тато — йог? — запитав син матері.— Звід­кіля це ти взяв? — Та він же вчора, казав, що дві пляшки горілки роздавив.— Ну, то й що? — Як що? І навіть рук не порізав. Я читав, що так тільки йоги вміють» (журн.); «Си­дить дід біля клубу на лавочці й розповідає: — Раніше, ко­ли я ходив поголений, зі мною всі перехожі віталися. «До­бридень, діду!» — казали, місце в автобусі давали, а тепер, коли завів бороду, в автобусі доводиться стояти, а ті, що вітаються, кажуть: «Привіт, чувак!» (газ.).

3.4. Т е р м і н (лат. Terminus — божество меж та кордо­нів) — це одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, виражається словом або словосполученням, слу­жить для спілкування людей, пов'язаних єдністю спеціалі­зації, належить до словникового складу мови і підпоряд­ковується її законам. Від слова термін утворене слово термінологія, яке означає «сукупність термінів з усіх галузей знання», а також є назвою розділу лексикології, що вивчає терміни певної мови.

У словниковому складі української літературної мови термінологічна лексика посідає велике місце. Невпинний розвиток науки й техніки, дослідження в різних галузях знання, міжнародна співпраця вчених, митців, діячів суспільно-політичного напряму, технічне й комерційне спів­робітництво та інші форми стосунків між народами й дер­жавами спричинюють проникнення термінології майже в усі сфери людської діяльності.

Нові поняття, що постають у науці, вимагають нових слів для називання. Тепер у розвинених мовах близько 90 відсотків нової лексики становлять науково-технічні термі­ни. Останнім часом прискореними темпами розвиваються такі галузі науки, як хімія, кібернетика, ядерна фізика, біо­хімія, комп'ютерна техніка тощо. Це супроводжується поя­вою термінів-неологізмів. Нові терміни приходять також на зміну застарілим. Наприклад, терміни бустер і рекордер замінено відповідно новотворами прискорювач та запису­вальний прилад. Проте історія не знає випадку цілковитого оновлення термінології якоїсь галузі науки за короткий період. Термін не тільки називає, а й логічно вичерпно, точ­но визначає поняття, тобто містить у собі більше інформа­ції, ніж нетермінологічна одиниця лексики.

З мовного погляду з-поміж термінів виділяються одно­слівні (атом, кисень, синус, корінь, натура, сполука, кут, діагональ), терміни-словосполучення (заяча губа, важкі ме­тали). У військовій та спортивній галузях зустрічаються терміни-речення (кроком руш!). За зовнішніми ознаками термінів пізнати не можна. Якщо за даним словом стоїть поняття і цим поняттям оперує певна галузь науки, то це і є термін. З розвитком науки може настати момент, коли між терміном та позначуваним ним поняттям виникає су­перечність. Наприклад, атом утворено від гр. atomos «не­подільний». З поглибленням наукових досліджень з'ясу­валося, що атом подільний. Термін залишився, але в нього з'явилася невідповідність форми і змісту. Питанню упоряд­кування термінології надається величезної уваги. Ця проб­лема набула міжнародного значення.

У складі української термінологічної лексики є компо­ненти, утворені на питомому грунті (нерідко як кальки чу­жих слів): клітина, водень, множник, добуток, присудок, займенник. Велика кількість українських термінів — слова іншомовного походження; префікс, косинус, натуралізм, морфема, циркумфлекс. Отже, при творенні термінології вдало поєднуються інтернаціональні й національні елемен­ти з урахуванням фонетичних та граматичних особливостей, самобутнього обличчя української мови.

Більшість термінів становлять іменники, оскільки номі­нація є носієм найбільш важливих змістів у пізнаванні дійс­ності. На другому місці — терміни-прикметники (здебіль­шого субстантиізовані): колоскові, парнокопиті, членистоногі, рідше виступають інші частини мови.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти