ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сполучуваність слів. Вживання прийменників

Словосполучення – це поєднання двох або більше повнозначних слів синтаксичним зв’язком.

Між словами у словосполученні існують такі типи зв’язку: узгодження (головне слово узгоджується із залежним в роді, числі, відмінку, напр.: вирішене питання), керування (головне слово вимагає від залежного певної форми, напр.: наказ керівника), прилягання (головне слово сполучається із прислівником, дієприслівником або інфінітивом, напр.: завершувати пізно). Найбільш складними є словосполучення зі зв’язком керування, а особливо ті, які мають прийменники. Для уникнення помилок в побудові таких словосполучень слід пам’ятати, що після прикметників у вищому ступені порівняння вживаються прийменники від, за, сполучник ніж, напр.: дорожчий за золото; після прикметників багатий, скупий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на, напр.: бідний на знання; при числівниках 2, 3, 4 іменник стоїть у Н.в. мн., а при числівниках півтора, півтори – у Р.в. одн., напр.: чотири місяці, півтора дня, півтори години.

У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових словосполучень прийменниковими, одним словом і навпаки, напр.: книжкова крамниця, крамниця з книжками, книгарня. Для ділового стилю української мови характерні часто повторювані усталені словосполучення дієслівного типу, у яких вибір прийменників неможливий, напр.: витрати на, відрахування на, винагорода за, покладатися на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв’язку з, згідно з, на додаток до тощо.

За прийменниками в українській мові традиційно закріплені такі значення: просторове (в, у, на, з, над, перед, вздовж, при, до тощо), часове (за, у, до, о, через, над, з тощо), причинове (з, від, через, в силу, з нагоди, завдяки, всуперед тощо), мети (для, на, заради), порівняння (проти тощо). Для ділового мовлення важливим є правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли мова йде про переклад російських словосполучень українською мовою. Російські сполуки з прийменником по перекладаються в українській мові словосполученнями з прийменниками за, з, на, для, після, у, по та безприйменниковими, н-д: за свідченням, з ініціативи, на замовлення, для складання, після одержання, у справах, повідомити телефоном.

Типові помилки в синтаксисі писемної форми виникають частіше всього під час перенесення синтаксичних особливостей російської мови на українську, а також за невміння реалізовувати основні вимоги до мови документів на практиці, що зменшує можливість переконливості тексту. Ось деякі з них:

1. Змішування в межах одного речення інфінітивних і номінативних конструкцій:

Зобов’язання банку:

– відкрити Клієнтові розрахунковий рахунок за умови подання ним усіх документів, передбачених законодавчими актами України;

– здійснення за дорученням Клієнта розрахункових та касових операцій у національній валюті України (треба Здійснювати за дорученням Клієнта розрахункові та касові операції…).

2. Прямий переклад дієприкметникових зворотів теперішнього часу, які в українській мові повинні перекладатись як підрядні речення: Основні електротехнічні пристрої за своїм призначенням поділяються на генеруючі і використовуючі електричну енергію. Треба: Основні електротехнічні пристрої за своїм призначенням поділяються на ті, які генерують і які використовують електричну енергію.

3. Зловживання дієприслівниковими зворотами на початку абзаца або тексту, що ускладнює текст документа: Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року № 1029 «Про вдосконалення порядку здавання в оренду житлових приміщень», наказую…Краще: Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України… і далі по тексту.

4. Використання спільного додатка при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків: Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами (опанування – методами, але вдосконалення – методів).

5. Заміна слів, відмінків або підміна прийменників під впливом російської мови у стійких словосполученнях (для душі, для відома замість до душі, до відома). Для правильного вживання відмінків слід пам’ятати:

завідувач чого?, але завідуючий чим?,

властивий кому?, але характерний для кого?,

опанувати що?, але оволодівати чим?,

сповнений чого?, але наповнений чим?,

оснований на чому?, але заснований ким?,

багата на що?, але славиться чим?,

дорівнювати чому?, але рівнятися на що?,

торкатися чого?, але доторкатися до чого?

6. Неправильний вибір прийменника або форм керування під впливом російської мови [2, 112-131]. Порівняйте:

РОСІЙСЬКА МОВА УКРАЇНСЬКА МОВА
Подготовиться к Підготуватися до
Стремиться к Прагнути до
Предупреждать о (об) Попереджувати про
Думать о (об) Думати про
Заботиться о (об) Піклуватися про
Случилось по Трапилось через
Работать по (совместительству) Працювати за (сумісництвом)
Выполнять по (располряжению) Виконувати за (розпорядженням)
Обратиться по (адресу) Звернутися на адресу
По приказу За наказом
Согласно приказу Згідно з наказом
Соответственно приказу Відповідно до наказу
По возвращении Після повернення
По указанию За вказівкою
По всем правилам За всіма правилами
По инициативе З ініціативи
Речь по вопросу Промова у питанні
По закону По закону; за (згідно з) законом
Получать по счету Одержувати за (згідно з) рахунком
По нашей инициативе З нашої ініціативи; (за) нашою ініціативою
Мероприятия по Заходи щодо, для, до
С 2000 по 2003 год З 2000 по 2003 рік (до 2003 року)
По подозрению в чем Підозрюючи у чому; маючи підозру, що; за підозрінням у чому
По многим причинам З багатьох причин

 

7. Об’єднання у межах одного тексту тавтологічних словосполучень, родових і видових понять, тобто не розуміння суті однорідності. Так, у реченні Було закуплено нову апаратуру, прилади і пристрої значення виділених слів збігаються; у реченні Посіяно зернових – 300 га, бобових – 50 га, ячменю – 35 га поєднані родові й видові поняття (треба Посіяно зернових – 300 га, у тому числі ячменю – 35 га, бобових – 50 га) [1, 279-286].

 

Способи викладу матеріалу залежать від виду документа, його приналежності до рівнів стандартизації (низького чи високого), мети, яку ставить перед собою укладач, а також ступеня його обізнаності з нормами етикету.

Документи з високим рівнем стандартизації, в яких передбачений не лише формуляр документа, але й текст, за винятком цілком конкретних відомостей, – прерогатива спеціалістів-документознавців, в яких вибір слів або конструкцій обмежений до мінімуму вимогами Держстандарту і особливостями стандартизованих й уніфікованих бланків.

Що стосується документів з низьким рівнем стандартизації, в яких вибір слів, словосполучень і цілого тексту залежить від змісту, ситуації або певних обставин ділового спілкування, тут результат залежить не тільки від «сухих» цифр, фактів й об’єктивної інформації, але й від того, як їх подати за допомогою більш «вільних» мовних засобів.

Тому існує три типи побудови текстів у документах з низьким рівнем стандартизації: розповідь, опис і міркування.

За розповіді події, явища і факти викладаються у хронологічній послідовності. Класичними формами розповіді є автобіографія, протокол і іноді звіт, де увесь текст підпорядковується зовнішньому принципу. Тут не може існувати причинно-наслідкового аналізу і не дозволяється переставлення або приховування певної інформації, тому єдиною можливістю формування позитивного враження стає об’єднання другорядних і не дуже привабливих фактів у межах більш вагомих і суттєвих для укладача документа або підкреслення залежності роз’єднаних у часі, але внутрішньо пов’язаних подій. Проте такі відступи повинні бути вмотивованими й логічно виправданими.

Опис, як правило, використовується у звітах, актах, наказах і постановах. У ньому характеризується подія або явище через перерахування ознак і властивостей, тобто не в процесі, а в певній часовій точці виміру. Опис включає загальну характеристику явища, а частини, які обґрунтовують, доповнюють або конкретизують її, звуться елементами опису. Ось чому переконливість документа, складеного за принципом опису, залежить від вміння правильно підібрати і розташувати його елементи.

Найскладнішим способом викладу матеріалу у документах є міркування. У ньому логічно послідовний ряд визначень і висновків розкриває внутрішній зв’язок явищ через причинно-наслідковий аналіз – шляхом зіставлення, порівняння і розкриття змісту цих зв’язків. При такому способі треба чітко уявляти собі головну мету всього документа, щоб втілити в його композицію таку логічну форму висловлення думки, як доказ. Саме від визначеної мети і підбору для її реалізації фактів і доказів залежить рішення ділового партнера. Міркування – класична прерогатива службових або пояснювальних записок. Але найчастіше проблему в цих та інших видах документів можна вирішити тільки через взаємодію і доповнення всіх трьох способів викладу матеріалу. За такого об’єднання домінувати все ж таки буде міркування, у межах якого за певних обставин використовуються елементи розповіді або опису.

Послідовність викладу матеріалів у такому випадку визначається формою побудови конкретного доказу: від узагальнень до фактів (дедуктивний метод) або від фактів до узагальнень (індуктивний метод). Якщо на початку документа викладаються обставини, які викликали його появу, або вказуються причини постановки питання саме в такому ракурсі, а в кінці викладається мета документа, то такий виклад називається прямим. Якщо ж мета викладається на його початку, а потім даються пояснення, наводяться факти і розрахунки, то такий виклад зветься зворотним.

Кожний документ, навіть викладений однією фразою, умовно ділиться на дві частини: обґрунтування і висновки (або пропозиції, рішення, прохання, розпорядження тощо). Недостатньо чітка композиція, непрозорість структури документа ускладнюють сприймання тексту, роблять слабкими його переконливість і дієвість.

У цьому плані не можна недооцінювати роль службового мовного етикету, який дозволяє навіть у «сухому» діловому стилі вживати словесні форми ввічливості, прийняті в даному суспільстві (Дякуємо Вам за своєчасну відповідь; Увесь колектив нашого заводу схвально зустрів Вашу пропозицію тощо), і торкатися національних уподобань громадськості. Так, лист, адресований окремій людині, доречно починати звертаннями і вступними компліментами, особливо якщо він містить негативний зміст і сама відмова висловлена в ньому з достатньою стриманістю і ввічливістю (Шановний (Вельмишановний)…, Шановний (Вельмишановний) пане…, Шановна пані…, Шановні панове (колеги), Вельмишановний професоре!, Шановний лікарю! Ми дуже раді…, Нам особливо приємно…), а закінчувати словами З повагою, З глибокою пошаною, Ще раз дякуємо Вам, Хочемо ще раз подякувати Вам. Проте надмірна ввічливість справляє негативне враження.

Питання мовного етикету набувають особливої актуальності під час складання різних типів листів-відмов і листів-вимог. Так, наприклад, лист-відмову треба розпочинати не з констатації відмови, а з пояснення, чим вона викликана. Це надає можливість продовжувати ділові стосунки і не справляє негативного враження. Адже лист, укладений в різкому тоні, знижує ефективність ділового писемного спілкування і створює нервові, напружені стосунки між діловими партнерами. Щодо листів-прохань, то при їх написанні треба пам’ятати, що очікуваний результат може бути у ньому лише підказаний, а не нав’язаний адресатові. У таких випадках доречно просити не Вашого позитивного рішення, а просто розгляду питання і винесення певного рішення. У листах-відповідях для підкреслення особливого значення питання треба вказувати номер, дату, тему листа, на який дається відповідь, а краще навіть коротке описання попередньої інформації (Як зазначено у Вашому листі за номером… від…, де йшлося про…).

Великі можливості для вираження етичної оцінки приховані у використанні активних і пасивних зворотів, відокремлень, а також деяких частин мови для пом’якшення категоричності тону і досягнення максимально позитивного результату.

Так, пасивний зворот Моє розпорядження щодо своєчасної доставки вагонів не виконується (тут нема логічного суб’єкта) буде значно дієвішим ніж Ви не виконуєте мого розпорядження щодо своєчасної доставки вагонів, бо він акцентує увагу не на провині конкретної особи, а на факті невиконання, що розширює коло тих, на кого впливає документ, і зменшує роздратування. Те ж саме стосується ситуацій, коли факт звершення дії має більше значення, ніж вказівка на особу: Оплата гарантується… Лист надіслано… та ін. Проте у випадках, коли необхідно вказати на конкретну особу як джерело дій, вживається активна форма (тут граматичний і логічний суб’єкти співпадають): Міністерство освіти і науки не заперечує проти того, щоб…; Завод не гарантує якості після шести місяців експлуатації приладу в умовах підвищеної загазованості.

Вдало використані відокремлення виконують у діловій кореспонденції велику кількість функцій: створюють ефект емоційності і людяності (порівняйте: Ваше прохання не може бути задоволене і На жаль, Ваше прохання не може бути задоволене з об’єктивних причин); демонструють обізнаність компаньйона зі справою, що справляє добре суб’єктивне враження (Як Вам уже відомо, ми…); формулюють причини, які стали підставою для прийняття рішення, за допомогою дієприслівникових зворотів (Познайомившись із справою,… Зважаючи на обставини,… Керуючись наказом,… Беручи до уваги,…та ін.).

Для того, щоб думка не була висловлена категорично, не образила ділового партнера і мала максимальну переконливість, вона повинна випливати із самої логіки фактів. Порівняйте впливовість різних ділових зворотів у розпорядженні:

Ви повинні бути присутні на нараді (текст звучить як наказ, висловлений у прямій формі, – впливовість мінімальна);

Ваша присутність на нараді обов’язкова (текст більш стриманий, значить, більш впливовий, але все ж таки категоричний);

Ваша присутність на нараді необхідна (у тексті є завуальована інформація про професійний рівень підлеглого, що створює ефект позитивної дії);

Ваша присутність на цій нараді необхідна (у тексті робиться акцент на важливості цієї наради для самого підлеглого);

Ваша присутність на цій нараді просто необхідна (іншими словами, Без Вас не обійтись – впливовість і переконливість максимальна).

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти