ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність і функція публіцистики. Підстилі публіцистичного стилю

Слово „публіцистика” виникло в німецькій мові („Publizistik”), але в свою чергу постало з латинського слова „publikus”, що в пере­кладі означає „суспільний, народний”. З німецької мови воно поширилося в інші європейські мови, зокрема й в українську.

Публіцистика ‒ це своєрідний тип творчості, предметом котрого є актуальні явища й важливі питання поточного життя суспільства, а метод їх освоєння характеризується поєднанням логічно-абстрактного й конкретно-образного мислення, унаслідок чого створюється нова духовно-інтелектуальна цінність (публіцистичний твір), спрямована на дослідження, узагальнення й пояснення явищ життя, з метою впливу на громадську думку й суспільну свідомість.

Головна функція цього різновиду мовлення – інформативно-пропагандистська та агітаційна. Це стиль засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення), які покликані не тільки висвітлювати різноманітні суспільно-політичні проблеми, а й формувати громадську думку. Саме тому публіцистика характеризується, з одного боку, популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, стислість і зрозумілість інформації, а з іншого – експресивністю, частково поєднуючи таким чином ознаки наукового та художнього стилів.

Отже, визначальною ознакою цього стилю є вдале поєднання логізації викладу із емоційно-експресивним забарвленням, тому він характеризується доступністю, полемічністю викладу, образністю, експресивністю та афористичністю.

Форма: діалог, монолог.

Публіцистичний стиль використовують для агітації та пропаганди. Це стиль суспільно-політичної літератури, газет, журналів, виступів на зборах тощо.

У п'ятій книзі курсу „Сучасна українська літературна мова. Стилістика” за редакцією І. Білодіда, розглядаючи типологію публіцистичних текстів, виділяють три різновиди (підстилі) публіцистичного стилю української літературної мови:

1. Власне-публіцистичиний з формами повідомлень, хронік, прокламацій, звернень, відкритих листів, передових статей, міжнародних оглядів;

Яскравим зразком публіцистичного стилю є надрукована в газеті „Літературна Україна” стаття В. Плюща „Чорнобильську атомну закрито. А проблеми?..”, фрагмент з якої наводимо нижче:

Отже, Чорнобильську атомну, яка після вибуху в квітні 1986 року забрала життя, за деякими підрахунками, не менше 30 тисяч наших співвітчизників, закрито. А проблеми?.. Хто „позакриває”, чи то пак, порозв’язує проблеми, породжені нею? Адже ніхто не знає, скільки років чи століть залишатиметься страшною пусткою колись один з наймальовничіших куточків не тільки Полісся, а й усієї України ‒ сплюндрований, заражений, перетворений на слово із залізним чи тюремним присмаком „зона”. Та й чи відродиться колись узагалі…

Природа, під’юджена підступними радіонуклідами, буйно пішла в ріст, ламаючи холодний бетон міста-привида Прип’яті, а його щасливих молодих мешканців розкидало по світах, і годі вже довідатися, де вони, що з ними, як склалася їхня доля… Як нині почуваються прип’ятські дітлахи, котрі того недільного страшного ранку в квітні 1986-го купалися у повноводній річці, ганяли м’яча на піску, підігрітому не весняним сонечком? Ще тримаються чи поневіряються по безпорадних лікарнях разом з тисячами героїв-ліквідаторів, які тихо конають від смертельних доз рукотворного опромінення?.. Адже маємо усвідомити, що найбільша техногенна аварія століття не просто покалічила долі людей ‒ заклала міну уповільненої дії під генетичний код цілої нації…

Проблеми, проблеми… Політичні, економічні, соціальні, екологічні, психологічні, моральні ‒ які хочете. І всі вони залишаються з нами й на ХХІ століття, потребують неймовірних зусиль для їх розв’язання.

2. Науково-публіцистичний ‒ праці на теми політики, економіки, суспільних відносин; літературно-критичні статті, анотації, наукові та літературно-мистецькі огляди.

3. Художньо-публіцистичний: нариси, мемуари, листи, фейлетони, гуморески, пародії тощо.

Ораторське мовлення також іноді вважають підстилем публіцистики, проте в сучасних дослідженнях підкреслюють, що вислів „ораторський стиль” означає усну форму публіцистичного стилю. Адже кожен із вище названих підстилів: і власне публіцистичний, і художньо-публіцистичний, і науково-публіцистичний, майстерно проголошений, називають ораторським (Л. Мацько).

Зразки стилю:

Людина повинна бути інтелігентною! А якщо її професія не потребує інтелігентності? А якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини?

Ні, ні й ні! Інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. Вона потрібна вам і тим, хто вас оточує (За. Д. Лихачовим).

2. Основні мовні засоби публіцистичного стилю

Лексико-фразеологічні

1. Використання іншомовних слів.

На сторінках преси актуалізуються латинізми, які помітно розширюють сферу стилістичного використання і стають загальновживаними поряд з українськими синонімічними відповідниками: інвазія – вторгнення – напад, дотувати – пожертвувати, консенсус – згода – одностайність, конвертація – обіг, пролонгація – продовження, продукувач – виробник, заініціювати – започаткувати.

Особливо поширені в мові преси англізми, які й стають компонентами синонімічних рядів: конверсія – перетворення, стагнація – застій, імідж – образ, плюралізм – множинність; макіяж – мейк-ап, манекенниця – топ-модель, шлягер – хіт, бутерброд – сандвіч (сендвіч) – гамбургер.

Необхідно зазначити, що вживання в мові преси іншомовних слів часто не виправдані. Це насамперед стосується запозичень, які мають українські відповідники, усталені й цілком зрозумілі широкому загалові: є в українській мові ядерний, але часто вживають нуклеарний, представлення – імпреза, заборона – прогібіція.

2. Точні найменування (подій, дат, місцевості, учасників).

3. Емоційно-оцінні слова, словосполучення (національна еліта, національні традиції, історична місія тощо).

4. Перифрази (словосполучення, що називають предмет за його визначальною ознакою) – трудівники полів (селяни), майстри слова (письменники), творці високих урожаїв (хлібороби) тощо.

5. Багатозначна образна лексика, що має оцінну спрямованість.

6. Розмовні елементи. Проблема надлишку діалектної лексики в ЗМІ давно втратила актуальність, жаргон же активно не використовують, можна відзначити кілька випадків втрати жаргонним словом експресивного характеру через часте вживання.

Граматичні

1. Іншомовні суфікси та префікси (-іст(-ист), -атор, -ація, псевдо-, нео-, супер-).

2. Словотворчі форми з префіксом не-(неухильний, нестримний, невідворотний, невідкладний і под.).

3. Різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу (напр., гасла: Слава і честь людям праці!, політичні заклики: Ставаймо на бік демократичних сил! тощо).

4. Широке використання діалогічної форми мовлення, вияв авторської індивідуальності із притаманною відвертою, неприхованою оцінністю.

5. Особливою конструкцією, яку використовують у науковому, публіцистичному стилях та в художньому мовленні, є період - структура, побудована з гармонійно організованих частин, які, замикаючись у коло, створюють логічно та інтонаційно завершену й своєрідну одиницю мови: Хто вночі побачить береги Дніпрові, коли все в огнях - земля, вода і небо, - коли і перед греблею, вгорі, пливуть по морю кораблі, коли й за греблею, внизу, десь глибоко, ніби в проваллі, також пливуть вони чарівно білі, як фантастичні лебеді, а над ними, знову вгорі, мов у повітрі, летять експреси електричні; коли все це виблискує, іскриться, неначе в зорях, зсипаних з усього неба і роздмуханих подихом Дніпра, - тому дух захопить від краси, снагою юності наллються груди - не знає світ таких чарівних барв (Я. Баш).

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти