ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: Твори різних типів у художньому стилі

контрольні питання:

1. Ознаки художнього стилю.

2. Стилістичне використання синонімії, антонімії, паронімії.

3. Фразеологізми з погляду їх уживаності в сучасній українській літературній мові.

4. Книжні фразеологізми.

5. Розмовно-побутові фразеологізми.

6. Народнопоетичні фразеологізми.

7. Фразеологічна синонімія та антонімія.

8. Звертання номінативні та художньо виразні.

9. Поняття про стилістичні фігури як особливі побудови, створені зі стилістичною настановою.

Література до теми:

1. Волкотруб Г. Практична стилістика української мови. Навчальний посібник. Вид. 2. / Галина Волкотруб. – Тернопіль : Вид-во „Підручники і посібники”, 2008. – 255 с.

2. Дащенко Н. Формування засобами звукосмислової організації поезії особливостей індивідуально-авторського стилю / Н. Дащенко // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Слов’янська філологія. - Чернівці, 2001. - Вип. 117–118. - С. 116–123.

3. Культура мови на щодень. – К. : Довіра, 2000.

4. Чемеркін С. Елементи техно у креолізованому художньому тексті / С. Чемеркін // Мовознавство. – 2008. – №4–5. – С. 64–71.

Завдання для самостійної роботи:

Вправа 1.Проілюструйте власне дібраними прикладами терміни.

Ампліфікація - нагромадження однорідних лексичних компонентів для створення потрібного стилістичного ефекту.

Еліпс - стилістична фігура, яка полягає у пропуску одного з членів речення, а зрозумілість речення при цьому забезпечується загальним контекстом.

Градація - це розташування однорідних мовних одиниць за ступенем наростання чи спаду їх семантичних якостей.

Перифраз – один із тропів, у якому назву предмета, людини, явища замінено вказівкою на їх ознаки, як правило, найбільш характерні, що посилюють зображальність промови.

Єдинопочаток, або анафора, – поширена стилістична фігура, яка полягає в повторенні початкових частин двох і більше самостійних відрізків мовлення.

Асиндетон – така побудова промови, за якої відбувається пропуск сполучників.

 

Вправа 2.Складіть опис на тему „Весна в місті”, використовуючи такі слова і словосполучення: теплий дотик вітру, усмішка сонця, мрії, бажання, солодкий сон, пташки-щебетушки, усміхнені люди, легкі рухи, нові почуття.

Вправа 3.Напишіть твір-роздум „Що значить бути щасливою людиною?”. Уведіть у текст елементи опису.

 

Практичне заняття № 4

Тема: Переклад та стилістичний аналіз текстів

Контрольні питання:

1. Поняття „помилка” в лінгвістиці.

2. Типи помилок.

Література до теми:

1. Волкотруб Г. Практична стилістика української мови. Навчальний посібник. Вид. 2. / Галина Волкотруб. – Тернопіль : Вид-во „Підручники і посібники”, 2008. – 255 с.

2. Волощак М. Неправильно - правильно : Довідник з українського слововживання : За матеріалами засобів масової інформації / Волощак М. - К. : Просвіта, 2000. - 128 с.

3. Культура мови на щодень. – К. : Довіра, 2000.

Завдання для самостійної роботи:

Вправа 1.Заповніть таблицю.

Неправильно Правильно
у якості  
знаходяться в стані  
Багаточисленний  
відповідно з законом  
спостерігати над кимось  
приймати участь  
прийняти до уваги  
представляє собою  
більша половина класу  
виборна комісія  
вірна відповідь  
учбовий заклад  
в певній мірі  
музичний голос  
завідуючий кафедри  
мова йдеться  
велика кількість  
Вибачаюсь  
в (у) залежності від  
в значній мірі  

Вправа 2. Зробіть переклад словосполучень українською мовою, порівняйте варіанти в обох мовах.

Задавать тон, задавать вопрос, выполнить задачу, математическая задача, обращение президента, обращение с детьми, денежное обращение, основание города, основание для увольнения, основание препарата, получение документов, получение научной степени, получение опыта, разрешение на выезд, разрешение проблемы.

Вправа 3.Відредагуйте речення.

1. Окремі статті Проекту протирічать положенням діючого законодавства України.

2. Акт про реалізацію і відпуск виробів кухні складає щодня завідуючий виробництва на підставі касових чеків, абонементів, талонів та інших документів.

3. Строк навчання починаючого фігуриста залежить і від фізичного розвитку дитини, і від якості спортивного інвентарю, і від кількості часу занять, і від якості викладання, і від бажання займатися.

4. За останні роки добре розвинулась структура дитячих медичних закладів, в котрі, за словами виконуючої обов’язків головного лікаря області, приїжджають пацієнти із 19 областей України.

5. Трохи меншою була кількість бажаючих взяти участь у роботі секції.

6. На території заповідника функціонує постійно діюча археологічна виставка.

7. У вирішальній битві на наших юнаків очікував запорізький „Металург”, перемігший в півфіналі севастопольських однолітків.

8. Спеціаліст в галузі стратегічного управління дасть вам відповіді на наболівші питання.

9. Потрібно почати конструктивну критику по даному форуму, щоб зробити його більш кращим, більш цікавішим.

10. Це робить працю менеджера значно складнішою, але й більш цікавішою, змістовнішою, дає менеджеру проявити творчі якості.

 

 


Глосарій

Адекватність ‒ точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення.

Алітерація – повтор одного або кількох приголосних звуків у суміжних або близько розташованих одне від одного в тексті словах.

Анадиплоза – подовженість останніх синтаксичних одиниць, що йдуть одна за одною, повтор кінцевого елемента висловлення на початку наступного.

Анафора – повторення початкових (ініціальних) звуків. Повторюватись може перший звук рядка у вірші або першого звука у слові.

Асонанс – повтор одного або кількох голосних звуків у суміжних або розташованих недалеко одне від одного словах.

Багатство мовлення ‒значний обсяг активного словника, різноманітність уживаних морфологічних форм, синтаксичних конструкцій.

Виразність мовлення ‒ використання невичерпних ресурсів виражальних засобів української мови, що лежить в основі мистецтва володіння словом. Виразність мовлення забезпечується виразністю дикції і чіткістю вимови.

Дисонанс стилістичний (стильовий контраст) – використання мовних засобів, не характерних і навіть конвенційно неприпустимих у певній комунікативній ситуації.

Експресивність - властивість мовних одиниць, яка забезпечує їх повноцінне функціонування і створення стилістичного значення.

Експресивність адгерентна - інтенсивна виразність мовного знака, що сформувалася тільки в певному контексті, ситуації.

Експресивність інгерентна - внутрішньо притаманна мовному знаку, є його постійною ознакою в будь-яких умовах.

Епанода – слово чи словосполучення, які використовують на початку одного речення, повторюють у кінці наступного речення чи періоду.

Епіфора звукова – повторення кінцевих звуків чи словосполучень у закінченнях слів віршованого рядка.

Естетичність ‒ використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним.

Інформація додаткова ‒ виникає в процесі комунікації, залежить від умов і ситуації спілкування, ставлення мовця до предмета оповіді та до адресата тощо.

Інформація предметно-логічна - це зміст повідомлення, назви осіб, предметів, речей і відношення між ними.

Кодифікаціяце письмова фіксація норми.

Конотація ‒ власне конотативна інформація, паралельна й додаткова до денотативно-десигнативної (предметно-понятійної), яка надає мовній оди­ниці можливість виконувати експресивну функцію; у вужчому розумінні коно­тація ‒ це такий компонент значення лексеми, який дає мож­ливість використовувати її для вторинної номінації.

Контекст ‒ оточення мовної одиниці, у якому виявляються її властивості.

Контекст екстралінгвістичний ‒ контекст, куди входять усі умови, за яких відбувається мовне спілкування.

Контекст лінгвістичний - сукупність фіксованих умов, за якої зміст певної мовної одиниці є однозначним.

Логічність мовлення ‒логічно правильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об’єктивної реальної дійсності.

Логічність понятійна відображення структури логічної думки й логічного її розвитку в семантичних зв’язках елементів мови у мовленні.

Логічність предметна ‒ полягає у відповідності смислових зв’язків і відношень одиниць мови у мовленні зв’язкам і відношенням, що існують між предметами і явищами об’єктивної дійсності.

Логогриф (гр. lоgоs – слово, grірhоs – загадка) – стилістична фігура, що нагадує словомереживо, у якому фонетичні й мор­фемні редукції чи „протези” (усічення звуків, складів або дода­вання) спричинюють семантичну метаморфозу: слова набува­ють щораз іншого значення, створюючи пластичний свіжий звуковий образ.

Мовні засоби меліоративні ‒виражають позитивне ставлення (оцінку) до висловлюваного.

Мовні засоби пейоративні ‒ виражають негативне ставлення до висловлюваного.

Надмірність мовленнєва ‒ багатослівʼя, формами якого є плеоназм і тавтологія.

Недостатність мовленнєва ‒випадкове пропущення слів, потрібних для точного вираження думки, що породжує абсурдність і комізм.

Норма кодифікована – закодована графічно, тобто відображена у вигляді правил, що міститься в підручниках, навчальних посібниках і довідниках, словниках.

Норма мовна ‒ сукупність мовних засобів і правил їх використання, що сприймаються як правильні і зразкові.

Нормативність ‒ дотримання усіх правил усного й писемного мовлення.

Плеоназм (від гр. pleonasmos ‒ надлишок) ‒ частковий збіг значень лексем, що утворюють словосполучення.

Поліфункціональність мовлення ‒забезпечення застосування мови в різних сферах життєдіяльності.

Правильність мовлення – одна з визначальних ознак культури мовлення. Це правильна вимова звуків і звукових комплексів, правила наголошування слів, лексико-фразеологічна, граматична, стилістична нормативність, написання відповідно до правописних і пунктуаційних норм

Стилістиканаука про мову й мовлення, яка вивчає мовні засоби всіх рівнів з точки зору їхніх експресивних можливостей і найбільш доцільного й суспільно прийнятого їхнього використання залежно від цілей, умов і особливостей спілкування.

Стилістика граматична ‒ вивчає досліджений нею ма­теріал в аспекті стилістичних протиставлень з тим, щоб виявити арсенал граматичних засобів, здатних до творення певних стилістичних ефектів відповідно до мети й призначення мовлення.

Стилістика лексична, або стилістична лексикологія, виділяє групи слів, які здатні створювати не тільки лексико-семантичні, а й стилістичні протиставлення (моносемантичні й полісемантичні лексеми, синоніми й антоніми, ней­тральні й емоційно-оцінні слова, книжну, офіційну, розмовну, просторічну лексику тощо).

Стилістика практична ‒ прикладна навчальна дисципліна, яка не має своєї особливої теорії, містить відомості з різних наук, подаючи найбільш складні випадки слововживання.

Стилістика ресурсів(неконтекстних мовних засобів) вивчає стилістично забарвлені засоби мови не тільки в тексті, а й поза контекстним використанням.

Стилістика теоретична(загальна) визначає основні поняття і категорії її, предмет досліджень, теоретично обґрунтовує принципи і методи стиліс­тичних досліджень.

Стилістика фонетична (фоностилістика) відбиває фоносемантичні зв’язки між сло­вами в тексті.

Стилістика функціональна ‒ вивчає функціональні стилі, їх класифікацію і внутрішню жанрову диференціацію (функціонально-стильові різновиди, підстилі), мовленнєву систем­ність стилів, принципи відбору й закономірності поєднання мовних одиниць у стилі.

Стиль функціональний– це різновид мови, який обслуговує ту чи ту сферу суспільно-мовленнєвої практики людей і характеризується сукупністю засобів.

Стиль індивідуальний (ідіостиль, ідіолект) ‒ це така сис­темність виразових засобів мови окремого письменника, діяча культури чи іншого індивіда, яка вирізняє, виділяє його мову серед інших мовців.

Тавтологія (від гр. tauto ‒ те саме, logos ‒ слово) ‒ змістові повтори, котрі виникають тоді, коли в реченні вживають поряд спільнокореневі слова.

Точність ‒ уміння оформляти й виражати думки адекватно предметові або явищу дійсності, що зумовлюється знанням об’єктивної дійсності, постійним прагненням пізнавати реальний світ, а також знанням мови.

Чистота мовлення ‒вживаннятільки літературно-нормативних слів і словосполучень, використання правильних граматичних форм.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти