З юридичного погляду цінний папір — це документ, що являє собою стандартний контракт (договір) між особою, що випустила цінний папір (емітентом), і особою, що купила його, тобто вклала свої заощадження в цінний папір (інвестором). Емітент бере на себе певні зобов’язання. Інвестор набуває майнових прав, обумовлених у контракті, які охороняються законом. Цінні папери, як і гроші, виконують певні функції. Гроші виконують функції міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, утворення скарбів та нагромаджень і світових грошей.

Цінні папери виконують функції:

· засобу обігу фінансових фондів;

· міри їх поточної (ринкової) вартості, тобто капіталізації

Гроші є перетвореною формою вартості товарів, цінні папери — перетвореною формою позичкового капіталу. Цінний папір — форма руху заощаджень. З економічного погляду цінний папір — це капітал, що приносить прибуток його власнику.

Питання про те, «що таке цінний папір», досі дискусійне. Тим часом визначення цінного папера — не тільки теоретична, а й практична проблема. На думку американського юриста Маріанн Е. Гаші-Батлер, поняття цінного папера повинно розкривати його внутрішню сутність, яка має бути покладена в основу правового регулювання ринку цінних паперів. Автор також відзначає, що міра цього регулювання в різних ситуаціях не може бути однаковою. Скажімо, цінні папери, що продаються способом «приватного пропонування», потребують меншого регулювання, ніж ті, що продаються «публічно».

Розвиток теорії цінних паперів бере свій початок з другої половини ХІХ ст. Поняття «цінний папір» уперше було введено в юридичний словник у Німеччині. У 60—80-х роках XIX ст. німецькі юристи Бруннер і Якобі та ін. визначили цінний папір як документ, пред’явлення якого необхідне для здійснення вираженого в ньому права. Розвиток юридичної теорії про цінні папери в Німеччині вплинув на юридичну науку в інших країнах.

Російський юрист М. М. Агарков у 20-ті роки ХХ ст. у своїй праці «Учення про цінні папери» писав, що термін «цінний папір» уживається юридичною теорією для позначення документів, пред’явлення котрих необхідне для реалізації виражених у них прав.«Папір є немовби носієм права. Право здійснюється в папері». Отже, інвестор, вкладаючи свої кошти в цінний папір, одержує юридичний документ, котрий свідчить про те, що він має права, обумовлені особливостями даного цінного папера. Здійснення цих прав можливе тільки в тому разі, якщо він пред’явить його емітентові.

Наведемо визначення цінного папера, яке дається в одному з кращих американських підручників. «Термін “цінний папір” (security) означає законодавчо визнане свідоцтво права на одержання очікуваних у майбутньому доходів за конкретних умов». У цьому визначенні підкреслюється, що цінний папір містить у собі законом визнане право на майбутні доходи, однак інші права не виділяються. Лаконічне визначення міститься в іншому підручнику. «Цінний папір є фінансовою вимогою на певне майно, звичайно засвідчене на аркуші паперу». У цьому визначенні варто звернути увагу на те, що цінний папір — це фінансова вимога, але юридичного змісту цієї вимоги не визначено.

Для інвесторів певний ризик пов’язаний з тим, що права, закладені в цінні папери, можуть бути не реалізовані. Емітент цінного папера з об’єктивних і суб’єктивних причин може порушити договір: не сплатити проценти, обіцяні дивіденди, не погасити в призначені терміни позички. Це обумовлює захисну функцію правового регулювання. Як відзначає М. Батлер, «ризики, що очікують інвесторів, і необхідність забезпечення стабільності ринку цінних паперів із самого початку визначає зміст поняття цінних паперів у США».

Захист інвестора є одночасно і захистом корпорації-емітента. Державне регулювання, отже, захищає ринок, що організується для цінних паперів корпорацій.

Акт, прийнятий у США 1933 р., дає таке визначення цінному паперу: «Цінний папір» (security) означає будь-яку банкноту, акцію, казначейський квиток, облігацію, боргове зобов’язання, свідоцтво про заборгованість, свідоцтво про участь в угоді про розподіл прибутку, сертифікат непрямого трасту, сертифікат, виданий до реєстрації, або підписку, акцію, яка передається, інвестиційний контракт, свідоцтво про право голосу в трасті, депозитний сертифікат, частковий неподільний інтерес у праві на нафту, газ та інші корисні копалини, будь-яка пропозиція, запрошення, подвійний опціон, опціон чи привілей на будь-який цінний папір, ощадний сертифікат або групу, або індекс цінних паперів (у тому числі будь-який інтерес до них або заснований на їх вартості), будь-яка пропозиція, запрошення, подвійний опціон, опціон або початковий привілей на національній фондовій біржі в іноземній валюті або загалом будь-який інтерес чи документ, відомий як «цінний папір», або будь-яке свідчення інтересу чи участі, тимчасове або проміжне посвідчення, розписку, гарантію, або гарантію чи право на підписку або придбання, будь-що з вищеназваного».

Визнання певного виду документа цінним папером здійснюється за нормативними актами, що видаються Комісією з цінних паперів і біржі, або ж у судовому порядку. Суди різних інстанцій керуються принципом захисту прав інвестора, що вклав свої гроші в цінний папір. Отже, американське законодавство захищає права інвесторів.

Законодавство з цінних паперів у США доволі громіздке і складне для виконання. В американській літературі відзначається, що з приводу того, вважати чи не вважати документ цінним папером, є безліч положень, постанов, резолюцій, що вносить плутанину в тлумачення тих або інших питань. Відзначається, що давно виникла потреба в чіткій систематизації всіх актів, у прий-
нятті спеціального кодексу, в якому було б дано визначення цінного папера.

Регулювання ринку капіталів

Закони про цінні папери у Великобританії

У західноєвропейських країнах також були ухвалені закони, які захищають інвесторів у цінні папери та встановлюють контроль і нагляд за фінансовим ринком. Розглянемо законодавство Великобританії. У 1958 р. було прийнято «Акт про попередження шахрайства щодо операцій з інвестиціями», у 1979 р. — «Банківський акт», у 1975 р. — «Акт про захист держателів страхових полісів». Відомі також Акт 1985 р. «Про компанії», Акт 1986 р. «Про будівельні товариства», «Акт про фінансові послуги». Крім законів, у 1968 р. був прийнятий Кодекс Сіті щодо поглинань і злиття, який містить звід правил проведення злиття і поглинань компаній. Контроль за дотриманням Кодексу Сіті покладено на Комітет з поглинань і злиття, котрий публікує відповідні правила. З 1978 р. Комітет є робочим органом Ради індустрії цінних паперів — недержавного органу нагляду і регулювання ринку цінних паперів.

Особливе значення має «Акт про фінансові послуги» 1986 р., що поклав початок діяльності саморегульованих організацій.

Міжнародне регулювання фінансового ринку

Біржовий ринок акцій

Капіталізація акцій

Фондові біржі ввели показник «ринкова капіталізація акцій» і подають щодо нього щорічну звітність. Відповідно до визначення, яке дає словник Світової федерації фондових бірж, під ринковою капіталізацією акції слід розуміти загальну кількість акцій національних компаній (включаючи всі різновиди), помножену на відповідні сьогоднішні ринкові ціни.

Ринкова капіталізація включає:

¨ тільки акції національних компаній;

¨ звичайні та привілейовані акції;

¨ акції без права голосування.

Ринкова капіталізація не включає:

· інвестиційні фонди;

· права, варанти, конвертовані фінансові інструменти;

· опціони, ф’ючерси;

· лістингові іноземні акції;

· фінансові інструменти компаній, єдина мета підприємництва яких полягає в триманні акцій, включених у списки (тобто лістингованих) іншими компаніями.

Отже, капіталізація акцій показує, як фінансове співтовариство оцінює «титули власності» на певний момент. Але цей «момент» може бути наповнений трагізмом: біржовою панікою, падінням курсів акцій, унаслідок чого акціонерний капітал знецінюється. У таких випадках інвестор, котрий вклав кошти навіть у «блакитні фішки», може втратити свій капітал.

Прикладом раптових крахів був «чорний понеділок» — 19 жовтня 1987 р., коли індекс Доу-Джонса за день знизився на 23 %, акціонерний капітал «випарувався» за шість із половиною годин на 500 млрд дол. У період піднесення поточні ціни на акції зростають, тобто капіталізація акцій підвищується.

Таблиця 8.4

РИНКОВА КАПІТАЛІЗАЦІЯ АКЦІЙ НАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ
НА 10 НАЙБІЛЬШИХ ФОНДОВИХ БІРЖАХ СВІТУ (ГОЛОВНІ
І ПАРАЛЕЛЬНІ РИНКИ) у 1996—2001 рр. (на кінець року), млрд дол.

Фондова біржа	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.
1. Нью-Йоркська фондова біржа			10 278	11 494	11 584	11 027
2. НАСДАК
3. Токійська фондова біржа
4. Лондонська фондова біржа
5. Німецька фондова біржа
6. Швейцарська фондова біржа
7. Італійський фондовий ринок	—	—
8. Фондова біржа Торонто
9. Фондова біржа Гонконгу			—	—
10а. Амстердамський фондовий ринок					—	—
10б. Паризький фондовий ринок					—	—
10в. Брюссельський фондовий ринок					—	—
10г. Євронекст	—	—	—	—
Капіталізація за 10 найбільшими фондовими ринками	16 093	18 443	21 929	30 032	27 441	23 286
Капіталізація у процентах до всіх бірж Світової федерації бірж	82,4	85,1	86,1	85,8	88,2	87,5

Останнє десятиліття минулого сторіччя характеризувалося швидким економічним зростанням, значними капітальними вкладеннями, збільшувались емісії акцій. Це визначило швидкі темпи ринкової капіталізації акцій національних компаній. За 1991—1999 рр. у Північній Америці капіталізація зросла майже в 5 разів, у країнах ЄС — більше ніж у 3 рази. Проте з 1999 р. починається економічна криза, що негайно відбилося на капіталізації акцій — у всіх регіонах світу вона стрімко падає.

Розглянемо рух ринкової капіталізації акцій національних корпорацій на 10 найбільших фондових біржах світу.

На підставі наведених у табл. 8.4 даних можна зробити такі висновки:

По-перше, зниження капіталізації починається з 2000 р., коли на всіх найбільших фондових біржах світу курс акцій знижувався, устояла тільки Нью-Йоркська фондова біржа, на якій спостерігалося деяке зростання, але в 2001 р. обсяг капіталізації знизився нижче рівня 1998 р.

По-друге, капіталізація на 10 найбільших фондових біржах світу за три роки (1999—2001 рр.) зменшилася з 30 до 23,3 трлн дол.

По-третє, капіталізація акцій характеризується високою концентрацією на 10 найбільших фондових біржах світу, що свідчить про концентрацію акціонерного капіталу в країнах Північної Америки і Європейського Союзу.

Підвищення/зниження капіталізації завжди відбувається нерівномірно по біржах, регіонах, материках. Унаслідок біржових потрясінь відбувається перерозподіл акціонерного капіталу.

На рис. 8.3 показана структура світової капіталізації в 1990, 1997 і 2001 рр. Зміни в розподілі світової капіталізації акцій показують зростання її концентрації. Багатшими стали Північна Америка і Західна Європа, втратив свої позиції Азіатсько-тихоокеанський регіон, частка Південної Америки незначна, ресурсів для розвитку в регіоні немає, звідси виникають економічні і фінансові потрясіння. Про африканський континент навіть не йдеться.

Висока концентрація капіталізації спостерігається на найбільших фондових біржах світу. Так, у 2001 р. на п’ять найбільших національних корпорацій припадало від 64 до 85 % усієї капіталізації на світових фондових біржах:

· Нью-Йоркська фондова біржа — 63,8 %;

· НАСДАК — 71,9 %;

· Німецька біржа — 66,1 %;

· Лондонська фондова біржа — 83,6 %;

· Швейцарська фондова біржа — 82,7 %;

· Токійська фондова біржа — 62,5 %;

· Фондова біржа Гонконгу — 85,7 %.

Рис. 8.3. Зміни в розподілі світової капіталізації акцій, %

Глобалізація фінансових ринків прискорює процеси концентрації і централізації акціонерного капіталу.

У зв’язку з цим важливо з’ясувати, як відбивається на реальному капіталі зміна капіталізації акцій, насамперед її зниження. Ринкова оцінка «титулів власності» знижується, а чи зменшується вартість «власності»?

В американській літературі висловлюється думка, що «здорова» економіка підвищує вартість корпорації, кризова — знижує. Ця теза підтверджується рухом показника капіталізації акцій, який ми аналізували вище. Реальний капітал корпорації фізично може не змінитися після глибокого спаду. Але якщо після кризи корпорація вироблятиме ту саму продукцію, що й до кризи, а її конкуренти — принципово нові товари, то грошові потоки, вироблені активами корпорації, знижуються. Ринок капіталів негайно реагує на такі зміни, курс акцій корпорації впаде. Якщо в даному випадку фінансові менеджери корпорації негайно складуть плани реструктуризації активів, широко проінформують про це фінансову пресу, то становище можна врятувати. Очікування інвесторів щодо майбутнього розвитку корпорації значною мірою визначають ціну (курс) її акцій на фінансовому ринку.

Біржовий ринок облігацій

План

Фінансовий ринок як основа економічного розвитку корпорацій

Регулювання ринку капіталів

12 3 4 5