ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сім’я як соціально-педагогічне середовище

Сім’я -мала соціальна група, складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їх дітей (власних або усиновлених), інших осіб, пов’язаних родинними зв’язками з подружжям кровних родичів.

Здійснює життєдіяльність на основі спільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної відповідальності. Виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його моральні та духовні суперечності. Забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості, захист перед проблемами і катаклізмами суспільства, сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою.

Функції сім’ї – основи її життєдіяльності, що забезпечують найважливіші потреби членів сім’ї, суспільства.

Основні функції сім’ї:

- матеріально-економічна (бюджет сім’ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил);

- житлово-побутова (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту);

- репродуктивна (демографічна) (відтворення життя, продовження людського роду);

- комунікативна (створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрісімейне спілкування, взаємостосунки сім’ї з мікро- і макросередовищем, контакт із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом);

- виховна (формування особистості дитини, передача їй соціального досвіду);

- реактивна (організація вільного часу та відпочинку сім’ї).

Сім’я – персональне середовище життя та розвитку дитини.

Персональне середовище розвитку –середовище, яке зумовлює спосіб життя дитини, її соціальне існування.

Зміст його визначають за параметрами:

- соціально-культурний. Передбачає освітній рівень батьків, їх участь у суспільному житті. Рівень культури сім’ї визначається повагою особистості дитини, усвідомленням впливу сімейної атмосфери на її формування, урахуванням цього у побутовому спілкуванні;

- соціально-економічний. Визначається майновими характеристиками сім’ї, завантаженістю батьків на роботі;

- техніко-гігієнічний. Визначається умовами проживання, влаштованістю житла, особливостями образу життя;

- демографічний. Передбачає структуру сім’ї.

Сім’я – різновіковий колектив, членом якого стає дитина з перших років свого існування і вплив якого відчуває упродовж довгих років. Структура її закріплюється звичаями, культурними та національно-сімейними традиціями, моральними та правовими нормами. В межах цієї структури формується система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначають психологічний клімат сім’ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, визначає можливості спільного дозвілля, смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру її побутово-предметного середовища. Дитина оволодіває вміннями та навичками в різних сферах функціонування суспільства: насамперед, навичками людського спілкування. Поступово в дітей формується досвід сімейного життя, ставлення до родини.

Функціонування персонального середовища розвитку дитини знаходиться під впливом дії психологічних механізмів сімейної соціалізації:

- підкріплення-заохочення певної поведінки, покарання за невиконання правил поведінки. Батьки впроваджують у свідомість дитини систему норм, знань про те, які з них схвалюються суспільством, які засуджуються;

- ідентифікація – дитина наслідує батьків, спирається свідомо чи підсвідомо на їх приклад;

- включення батьків у внутрішній світ дитини, її інтереси, потреби, смаки, прагнення.

Сучасні сім’ї різноманітні, і від цього залежить, яким змістом наповнюється процес формування особистості дитини. Їх умовно поділяють на благополучні та неблагополучні.

Сімя благополучна -сім’я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами розв’язання сімейних проблем.

Її благополуччя залежить від гуманізму взаємовідносин, вміння любити і поважати одне одного. Спільне життя в родині вимагає координації дій її членів у вирішенні питань внутрісімейного життя. У благополучній сім’ї взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправним членом сімейного колективу: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, але враховують і її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, в довірливому спілкуванні вирішувати сімейні проблеми. У нормальній сімейній атмосфері дитина зростає доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад.

Сучасні сім’ї мають певні особливості й не вміщуються в жорсткі рамки визначених характеристик. Батьки намагаються не стільки “формувати” особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття. В інших батьків метою є підготовка дитини до життя за допомогою тренування її волі, навчання необхідним та корисним навичкам (на думку батьків). Є батьки, які доповнюють цю систему прагненням жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втраті навіть зовнішніх ознак благополучної сім’ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.

Сімя неблагополучна -сім’я, яка в силу об’єктивних або суб’єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини.

До неблагополучних належать:

- сім’ї, де батьки – алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя. Вбирають в себе всі негативні якості неблагополучної сім’ї. Формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервовопсихічні захворювання, зростає без турботи, достойної опіки, не має найнеобхіднішого;

- сім’ї асоціальні. Члени її вступають в конфлікт з морально-правовими нормами суспільства, припускають правопорушення;

- сім’ї конфліктні. Відбуваються стійкі конфлікти між батьками, батьками і дітьми, проявляються у сварках, суперечках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. Виникають внаслідок відсутності у взаємостосунках між батьками взаєморозуміння, взаємодопомоги, щирості, морально-емоційної вихованості. Панують грубість, чвари, взаємні погрози, стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи. В дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах. Відсутність позитивних емоцій компенсують їх пошуком у вуличних компаніях, бродяжництві, зверненні до алкоголю, наркотиків;

- сім’ї неповні. Дитину виховує один з батьків, переважно матір. Причини виникнення: розлучення подружжя, смерть одного з батьків, позбавлення батьківських прав, позашлюбна дитина тощо. Виховання дітей має ряд проблем: побутового змісту, збіднення змістовності й тривалості спілкування з дитиною, що знаходить відображення у стилі спілкування (втрачається врівноваженість, доброзичливість, з’являється роздратованість, байдужість;

- сім’ї зовні благополучні. Систематично припускають серйозних помилок, прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім’ї, де взаємостосунки з дітьми носять формальний характер; де відсутня єдність вимог до дитини, має місце бездоглядність, надмірна батьківська любов, надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань, сім’ї “нових українців” та ін.);

- сім’ї соціального ризику. Соціально незахищена сім’я, яка потребує соціальної допомоги і підтримки. Не може повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні).

Діти з таких сімей не мають необхідних умов для повноцінного розвитку і потребують посиленої уваги з боку вчителів. Захистити їх від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам (якщо вони мають бажання нею скористатися) здійснює вчитель, школа на основі формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, взаєморозуміння.

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім’ї. Розуміння цього сприяє формуванню широких зв’язків з нею, можливості щодо професійної корекції сімейного виховання, підвищенню педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу сім’ї.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти