ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методичні вказівки до виконання практичної частини ІНДИВІДУАЛЬНОЇ роботи

 

Ефективність управління можна визначити відношенням певного результату від прийнятих рішень до виробничих витрат, пов'язаних з їх виконанням. У формалізованому вигляді це можна записати так:

 

Е = Р/В, (1)

 

де Е – ефективність управління;

Р – результат (дохід, прибуток та ін.);

В – виробничі витрати.

 

Аналіз витрат на підприємствах здійснюється за наступними показниками:

1. Загальна сума експлуатаційних витрат розраховується за формулою:

 

Е = ∑ Еi , (2)

і= 1

де Е - загальна сума експлуатаційних витрат;

Еi - стаття експлуатаційних витрат;

п - кількість статей експлуатаційних витрат

 

2. Структура витрат розраховується за формулою:

 

di= (Еi / Е) *100, (3)

 

визначає питому вагу і-ї статті витрат у загальній сумі витрат. Сума всіх питомих ваг і-х статей витрат повинна дорівнювати 100%.

 

3. Відсоток зниження витрат на виробництво послуги (робіт, продукції) в цілому по підприємству:

 

α = (Еіб - Еіпл) / Еіб (4)

 

де α - відсоток зниження витрат на виробництво послуг (робіт, продукції) в цілому по підприємству;

Еіб - витрати на 1 грн. послуги (робити, продукції) у базовому періоді;

Еіпл - витрати на 1 грн. послуги (робити, продукції) у плановому

періоді.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто:

ДЕ

Ег = — , (5)

ДQ

де Ег - граничні витрати;

ДЕ - приріст загальних витрат;

ДQ - приріст обсягу послуг (робіт, продукції) на одиницю його натурального виміру.

 

Маржинальний прибуток необхідний для покриття постійних витрат, а потім вже для отримання прибутку підприємства. Якщо маржинального прибутку недостатньо для покриття постійних витрат, підприємство зазнає збиток від своєї діяльності. У використовуванні маржинального прибутку закладений ключ до вирішення проблем, пов'язаних з витратами і доходом підприємств. Маржинальний прибуток на одиницю послуг (робіт, продукції) дорівнює її ціні мінус питомі змінні витрати (тобто витрати на одиницю послуг (робіт, продукції)). Маржинальний прибуток, що припадає на одиницю послуг (робіт, продукції), являє собою внесок кожної реалізованої одиниці на покриття постійних витрат. Якщо величина сумарного маржинального прибутку:

- перевищує постійні витрати - підприємство стає прибутковим;

- дорівнює постійним витратам - не отримує ні прибутку, ні збитку, тобто ним досягається точка беззбитковості;

- менше постійних витрат - підприємство стає збитковим. Маржинальний прибуток, який іноді називають покриттям або внеском у

прибуток, обчислюється за формулою:

МП = ЧД - ЗВ або (МП = В - ЗВ ), (6)

де ЧД - чистий дохід;

В - виручка від надання послуг (робіт, продукції);

ЗВ, ПВ - змінні та постійні витрати відповідно;

Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від надання послуг (робіт, продукції):

МП = ПВ + П, (7)

де П - операційний прибуток, грн.

Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є різницею:

П = МП - ПВ. (8)

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку при зміні

величини постійних витрат, а саме, коли постійні витрати прямують до 0, операційний прибуток прямує до маржинального прибутку.

Ці закономірності цінні для аналізу впливу динаміки обсягу надання послуг (робіт, продукції) на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку

∆МП = ∆ЧД - ∆ЗВ; ∆П = ∆ЧД - (∆ЗВ+ ∆ПВ), (9)

 

∆ПВ = 0, то ∆П = ∆ЧД - ∆ ЗВ = ∆МП. (10)

 

Співвідношення між маржинальним прибутком та обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника - коефіцієнта маржинального прибутку (Кмп).

Коефіцієнт маржинального прибутку - це частка маржинального прибутку в чистому доході:

Кмп = МП / ЧД. (11)

Коефіцієнт маржинального прибутку - важливий інструмент прийняття управлінських рішень, зорієнтованих на ринок та регулюючий параметр, який широко використовується для оцінки ефективності діяльності підприємства. Орієнтація на продаж продукції з вищою сумою покриття забезпечує підприємству значно вищий рівень загальної суми покриття (маржинального прибутку), а отже, й прибутку.

Маржинальний прибуток (МПі) на кожну чергову одиницю послуги (робіт, продукції):

МП1 = КО •(МП/К) (12)

 

де КО - кожна одиниця послуги (робіт, продукції);

МП - маржинальний прибуток;

К - загальна кількість наданих послуг (робіт, продукції).

Запас фінансової міцності (ЗФМ) показує, на скільки можна зменшити величину виручки від надання послуги (робіт, продукції), перш ніж буде досягнута величина критичної виручки, тобто при подальшому зниженні підприємство потрапить у зону збитків:

 

ЗФМ = В - Тбез, (13)

 

де В - виручка від надання послуг (робіт, продукції), грн.

Тбез - точка беззбитковості, грн.

Він відображає величину можливого зниження обсягу надання послуг (робіт, продукції) без ризику покрити затрати.

Коефіцієнт запасу фінансової міцності (Кзфм) - це відношення величини ЗФМ до сумарної виручки показує, на скільки відсотків може бути зменшена виручка, перш ніж підприємство потрапить у зону збитків:

 

Кзфм = ЗФМ/В (14)

За допомогою запасу фінансової міцності можна спрогнозувати прибуток:

 

П = ЗФМ • Кмд, (15)

 

де: Кмд – коефіцієнт маржинального доходу.

 

Ефект левериджу

Грамотне, ефективне управління формуванням прибутку передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів її аналізу і планування. Одним з основих механізмів реалізації цього завдання є леверидж.

Леверидж - це важель, за незначного посилення якого можливо суттєво змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення левериджу в економічній роботі підприємства можна пов'язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників. Розрізняють три види левериджу:

- операційний;

- фінансовий;

- операційно-фінансовий.

Відносна реакція прибутку на зміну обсягу послуг зв’язку (робіт, продукції) або операційна залежність визначається за допомогою такого показника, як операційний леверидж (Lо). Він характеризує приріст прибутку (∆П) на одиницю приросту обсягу послуг (∆Q) або частку маржинального прибутку у структурі операційного прибутку:

 

L0 = ∆П / ∆Q або L0 = МП / П. (16)

Економічний зміст цього відношення полягає в тому, що він показує міру чутливості валового прибутку до зміни обсягу надання послуг (робіт, продукції). Підприємства з високим рівнем технічної оснащеності мають високий рівень цього показника і низький виробничий ризик. Підприємства, які мають більш високий рівень операційного левериджу, є більш ризикованими з позицій виробничого ризику - ризику недоотримання валового прибутку і неможливості покриття витрат виробничого характеру.

Співвідношення постійних і змінних витрат характеризується коефіцієнтом операційного левериджу:

Koв=ПВ/ЗВ (17)

Конкретне співвідношення приросту суми прибутку і суми обсягу реалізації, яка досягається за певного коефіцієнта операційного левериджу, характеризується показником ефекту операційного левериджу:

 

МП ∆МП

Е lо =--------- або Е lо =------------ , (18)

Прибуток ∆Прибуток

де ELo показує на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виручки на 1%.

Ефект операційного левериджу найбільш виявляється поблизу критичної точки реалізації, і тому тут необхідно здійснювати щоденне спостереження.

Існують витрати фінансового характеру, пов'язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат залежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий леверидж. Це пов'язане з дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Таким чином, фінансовий леверидж - це взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.

Фінансовий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Він характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і розміром доходів до сплати податків і відсотків за боргами, тобто валовим прибутком. Рівень фінансового левериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:

Lф = ∆ ЧП / ∆ ВП, (19)

де Lф - рівень фінансового левериджу;

∆ВП - темп зміни валового прибутку, % ;

∆ЧП - зміни чистого прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпів приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Змінюючи фінансовий левередж, можна вплинути на прибуток і доходність власного капіталу.

Фінансовий леверидж, як і виробничий, пов'язаний з ризиком, але не з ви­робничим, а з фінансовим. Фінансовий ризик - це ризик, який пов'язаний з немо­жливістю сплати відсотків по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залу­чених коштів, тим більше треба сплачувати відсотків по них, тим вищий рівень фінансового левериджу. Це призводить до підвищення фінансового ризику.

Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки позикового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш високий прибуток.

Узагальнюючим показником є операційно-фінансовий леверидж, який являє собою добуток операційного та фінансового левериджу:

Loф = Lо • Lф, (20)

де Lоф - операційно-фінансовий леверидж.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти