ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Регулювання фінансового ринку

№18

За економічною природою фінансовий ринок – це:

1.Сукупність ринків та інших інститутів, що використовуються для здійснення фінансових угод, обміну активами і ризиками;

2. Грошовий ринок, до якого належать ринки короткострокових цінних паперів та інших фінансових інструментів, валютний ринок, ринок позичкового капіталу;

3. Мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар;

4. Система економічних та правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів.

№19

Держава на фінансових ринках виконує функції:

1. Консультаційні;

2. Інформаційні;

3. Регулювання та контролю;

4. Перерозподілу коштів між суб’єктами господарювання.

№20

Захист інтересів споживачів ринку фінансових послуг:

1. Визначається як мета державного регулювання фінансових ринків;

2. Визначається як принцип державного регулювання фінансових ринків;

3. Визначається як задача державного регулювання фінансових ринків;

4. Вірна відповідь відсутня.

№21

Основною установою, що регулює функціонування ринку цінних паперів є:

1. Міністерство фінансів України;

2. Національний банк України;

3. Фонд державного майна;

4. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

№22

Державне регулювання фінансового рину щодо ринку цінних паперів здійснює:

1. Національний банк України (НБУ);

2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

3. Міністерство фінансів України (МФУ);

4. Кабінет міністрів України (КМУ).

№23

Форми регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ в Україні:

1. Державна реєстрація фінансових установ;

2. Ліцензування видів діяльності;

3. Нормативно-правове регулювання діяльності;

4. Всі відповіді вірні.

№24

Реєстратори та депозитарії відносяться до групи:

1. Основних учасників ринку цінних паперів;

2. Головних учасників ринку цінних паперів;

3. Допоміжних учасників ринку цінних паперів;

4. Вірна відповідь відсутня.

№25

Закон, який регулює випуск акцій в Україні:

1. «Про банки і банківську діяльність»;

2. «Про цінні папери і фондову біржу»;

3. «Про приватизаційні папери»;

4. Вірна відповідь відсутня.

№26

Фізичні особи можуть використовувати такі форми кредиту:

1. Банківський та комерційний;

2. Іпотечний;

3. Споживчий кредит (у національній та іноземній валюті);

4. Споживчий кредит (лише у національній валюті).

№27

Відповідно до чинного законодавства України банківська система складається з:

1. Одного рівня;

2. Двох рівнів;

3. Трьох рівнів;

4. Чотирьох рівнів.

№28

Здійснення валютних операцій комерційними банками може відбуватися за умови отримання:

1. Генеральної ліцензії Національного банку України;

2. Внутрішньої ліцензії Національного банку України;

3. Розширеної внутрішньої ліцензії Національного банку України;

4. Всі відповіді вірні.

№29

Регулювання ринку фінансових послуг в Україні здійснюється:

1. Верховною Радою України, Національним банком України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів;

2.Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державним комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю;

3. Антимонопольним комітетом;

4. Всі відповіді вірні.

№30

Державне регулювання фінансового ринку здійснюється:

1. Міністерством фінансів України і Національним банком України;

2. Фондом державного майна;

3. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

4. Всі відповіді вірні.

№31

Орган, функціонування якого спрямовано на зосередження попиту і пропозиції цінних паперів та сприяння формуванню їхнього біржового курсу, – це:

1. Фондова біржа;

2. Саморегулівна організація;

3. Торговельно-інформаційна система;

4. Довірче товариство.

№32

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що по відношенню до статутного фонду акціонерного товариства перевищує:

1. 5%;

2. 10%;

3. 15%;

4. 25%.

№33

Розміщення депозитних сертифікатів Національного банку України (НБУ) здійснюється через:

1. Тендер;

2. Аукціон;

3. Відкриту передплату;

4. Закриту передплату серед уповноважених комерційних банків.

№34

Вірним є визначення:

1. Банк – це посередник грошового ринку;

2. Банк – це підприємство, яке виготовляє гроші;

3. Банк – це фінансова установа, що бере участь в процесі створення кредитних і депозитних грошей;

4.Вірні відповіді 1 і 3.

№35

Мета державного регулювання фінансових ринків в Україні передбачає:

1. Додержання учасниками фінансових ринків вимог законодавства;

2. Нагляд за діяльністю фінансових установ;

3. Проведення єдиної державної політики на фінансовому ринку;

4.Вірні відповіді 1 і 3.

№36

Регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ базується на трьох цілях:

1.Захист інтересів учасників;

2. Забезпечення справедливості, ефективності, прозорості фінансового ринку;

3. Зниження системних ризиків діяльності учасників;

4. Всі відповіді вірні.

№37

Обсяг випуску акцій акціонерними товариствами визначається:

1. Розміром валового доходу;

2. Номінальною ціною акцій;

3. Розміром резервного фонду;

4. Розміром статутного капіталу.

№38

На фінансовому ринку можуть виступати у ролі емітента:

1. Фізичні та юридичні особи:

2. Суб’єкти господарювання;

3. Домашні господарства;

4. Юридичні особи.

№39

Рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами встановлюється:

1. Центральним банком;

2. Самостійно комерційними банками;

3. За результатами кредитних аукціонів;

4. На рівні облікової ставки центрального банку.

№40

Платником за казначейськими векселями виступає:

1. Міністерство фінансів України;

2. Національний банк України;

3. Головне управління державного казначейства;

4. Уповноважені комерційні банки.

№40

Учасник ринку, зміст діяльності якого у найширшому розумінні можна визначити як формування певних очікувань на основі прогнозування майбутнього та використання їх для одержання прибутку від різниці в ціні купівлі та продажу фінансових інструментів чи товарів:

1. Брокер;

2.Хеджер;

3. Дилер;

4. Спекулянт.

№41

Діяльність з визначення взаємних зобов’язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними визначаються як:

1. Депозитарна діяльність;

2. Діяльність з управління цінними паперами;

3. Розрахунково-клірингова діяльність;

4. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

№42

Частка облігацій акціонерного товариства по відношенню до розміру статутного фонду не може перевищувати:

1. 20%;

2. 25%;

3. 55%;

4. 33%.

№43

Суб’єктами фінансового ринку виступають:

1. Держава;

2. Фізичні та юридичні особи;

3. Фінансові посередники;

4. Всі відповіді вірні.

№44

Біржовий ринок виступає частиною:

1. Первинного ринку цінних паперів;

2. Вторинного ринку цінних паперів;

3. Третинного ринку цінних паперів;

4. Вірна відповідь відсутня.

№45

Зростання курсу національної валюти сприяє:

1. збільшенню обсягів імпорту і зменшенню обсягів експорту;

2. збільшенню обсягів експорту і зменшенню обсягів імпорту;

3. дефіциту платіжного балансу країни;

4. Вірна відповідь відсутня.

 

№46

Керування валютними резервами, проведення валютної інтервенції, регулювання рівня відсоткових ставок по вкладеннях на світові валютні ринки є функцією суб'єкта валютного ринку:

1. Центральні банки;

2. Валютні біржі;

3. Компанії, що здійснюють зовнішньо-торговельні операції;

4. Комерційні банки.

№47

Рішення про випуск облігацій зовнішньої державної позики України оформлюється:

1. Державною податковою адміністрацією;

2. Кабінетом Міністрів;

3. Президентом;

4. Верховною Радою.

 

Ризик та ціна капіталу

№48

Ризик, пов'язаний із загальною економічною ситуацією в країні та світі, визначають як:

1.Несистематичний;

2. Систематичний;

3. Ліквідності;

4. Селективний.

№49

Фінансовий ризик – це:

1. Кошти, видані в позику під певний відсоток за умови повернення;

2. Ризик не отримати задовільний фінансовий результат;

3. Невизначеність в отриманні майбутніх прибутків;

4. Економічна категорія, що відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих факторів.

№50

Доповніть перелік методів оцінки фінансового ризику:

1. Факторний аналіз;

2. Метод експертних оцінок ;

3. Економіко-математичне моделювання;

4. Аналогій та соціально-економічного експерименту

№51

Процес розподілу інвестиційних коштів між різними об’єктами вкладання, які безпосередньо не пов’язані між собою, як метод зниження фінансового ризику називається:

1. Страхуванням;

2. Лімітуванням;

3. Диверсифікацією;

4. Кредитуванням.

№52

Вид великого за обсягами кредиту, коли банк, обслуговуючи підприємство, залучає до кредитування інші комерційні банки, називається:

1. Паралельним кредитуванням;

2. Консорціумним кредитом;

3. Міжбанківським кредитом;

4. Кредитною лінією.

 

№53

Біржова операція з продажу термінових контрактів чи опціонів – це:

1. Хеджування на підвищення;

2. Хеджування на зниження;

3. Кредитування;

4. Вірна відповідь відсутня.

№54

Взаємне зобов’язання сторін провести валютну конверсію за фіксованим курсом на заздалегідь обумовлену дату – це:

1. Ф’ючерсна операція;

2. Форвардна операція;

3. Операція своп;

4. Операція спот.

№55

Хеджування може здійснюватися за допомогою:

1. Сек’юритизації;

2. Консолідації;

3. Валютного опціону;

4. Фінансового векселя.

№56

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти