ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Підходів у початковій освіті

Ознаки порівняння Знаннєвий підхід Компетентнісний підхід
Мета Формування всебічно розвиненої гармонійної особистості Формування діяльної компе­тентної особистості
Позначення змісту Зміст навчання формується «від мети» Зміст навчання формується «від результату»

Порівняльна характеристика знаннєвого та компетентнісного

Позиція вчителя Передає, навчає, формує. Переважає відтворення знань, застосування за зразком Інтеграція ціннісної, моти­ваційної, діяльнісної, знаннєвої складових навчання; проектування навчальних і життєвих ситуацій для формування предметних та ключових компетентностей
Основні результати Цінності, знання, вміння, навички Суб’єктність учіння, ціннос­ті, знання, вміння, навички, способи і досвід діяльності, ставлення

Як бачимо, у результатах впровадження компетентнісного підходу наго­лошується на суб’єктності учіння й оволодінні учнями способами навчаль­ної діяльності, особистому досвіді. Це означає, що компетентний учень той, хто вміє самостійно вчитися.

У початкових класах навчальна діяльність уперше стає об’єктом спеці­ального формування, тому серед ключових компетентностей уміння вчитися набуває пріоритетного значення, бо від нього залежить якість будь-якої на­вчальної роботи і стиль пізнання. Ядром цієї компетентності у початкових класах є оволодіння молодшими школярами загальнонавчальними вміннями і навичками. Порівняно з попередньою навчальною програмою їх зміст за­знав певних змін, які ми відобразили у першому розділі нової програми.

До складу загальнонавчальних умінь і навичок входять:

навчально-організаційні (опанування школярами раціональних спосо­бів організації свого навчання);

загальномовленнєві (формування умінь висловлюватися, працювати з текстовою інформацією);

загальнопізнавальні (уміння спостерігати, розмірковувати, запам’я­товувати, відтворювати, застосовувати, моделювати й перетворювати на­вчальний матеріал, прогнозувати);

контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самопе­ревірки, оцінювання здобутих результатів).

Згадані види загальнонавчальних умінь і навичок формуються без­перервно протягом усього періоду початкового навчання відповідно до можливостей програмового матеріалу з різних предметів та обов’язкового врахування попереднього рівня оволодіння ним. Пропонований зміст за­гальнонавчальних умінь і навичок та його розподіл за класами може уточ­нюватись вчителем залежно від умов і особливостей роботи з певним контингентом учнів. У кожному наступному класі розвиваються вміння і навички, які сформувалися в попередньому.

Зміст кожного предмета вносить свою частку у цілі й результати почат­кової освіти (табл. 1.5). Ефективність цього впливу значно посилюється, якщо, крім предметних, учитель цілеспрямовано на різних уроках розвиває у дітей ключові компетентності, кожна з яких важлива.

Таблиця 1.5

Внесок навчальних предметів у результати початкової освіти в контексті компетентнісного підходу

Предмет Основна компетентність
Українська мова Комунікативна, соціокультурна, уміння вчитися
Літературне читання Читацька, комунікативна, інформаційна, уміння вчитися
Математика Математична, уміння вчитися
Природознавство Природознавча, дослідницькі уміння
Я у світі Соціальна, громадянська, уміння вчитися
Музичне мистецтво Основи музичної культури
Трудове навчання Предметно-перетворювальна
Основи здоров’я Здоров’язбережувальна
Сходиники до інформатики Інформаційно-комунікаційна, уміння вчитися

Саме взаємозв’язок між предметами, взаємне підсилювання результатів вивчення кожного предмета забезпечують найважливішу перевагу початко­вої школи - системність і цілісність навчання, виховання і розвитку учнів, можливість для кожної дитини виразити себе з найкращого боку у різних видах діяльності.

Взаємозв’язок між категоріями компетентнісного підходу зображено на рис.1.1.

Формування ключових і предметних компетентностей у змісті шкільної і, зокрема, початкової освіти здійснюється шляхом виявлення можливостей конкретного предмета для формування кожної з них. Технологічно це озна­чає, що результати предметної і ключової компетентності мають одна­кову структуру, але різні за змістом.

Рис. 1.1. Взаємозв’язок між категоріями компетентнісного підходу У дидактичному вимірі результати компетентнісної освіти можна уза­гальнено передати через такі індивідуальні досягнення учня:

Знання

Діяльність

Творчість

Емоційно-ціннісна сфера

Я знаю, що...

Я можу пояснити... Я розумію... Я знаю, як це зробити... Я вмію це зробити... Я можу...

Я роблю... Я перевіряю...

Я створюю... Я придумую... Я змінюю...

Я знаходжу ...

Я прагну до... Я хочу досягти...

Я дуже ціную... Я схвалюю... Я відчуваю, що мені потрібно... Я буду наслідувати...

Проаналізуємо, яким чином у змісті предметів закладено передумови для взаємозв’язку ключових і предметних компетентностей на прикладі формування в учнів ключової компетентності уміння вчитися.

 

Порівняно з чинними, у нових програмах з усіх предметів є значні по­зитивні зміни щодо конкретизації мети - як навчити учнів вчитися, охоплено усі структурні елементи цієї компетентності.

Найбільшою мірою, на нашу думку, це відображено у програмі з укра­їнської мови. У ній виокремлено діяльнісну лінію, в якій розробники про­грами чітко й повно визначили склад компонентів структури і змісту уміння вчитися з урахуванням специфіки предмета. Зокрема, для реалізації діяль­нішої лінії передбачено формування умінь:

навчально-організаційних (розуміти визначену вчителем мету навчаль­ної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, планувати послідовність виконання завдання, організовувати навчальну ді­яльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі));

навчально-інформаційних (самостійно працювати з підручником, шу­кати нову інформацію з різних джерел, користуватися довідниковою лі­тературою, зосереджено слухати матеріал, зв’язно, послідовно, доказово відповідати, вести діалог);

навчально-інтелектуальних і творчих (аналізувати мовні явища, по­рівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати і пояснювати причинно-наслідкові зв’язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані критичні судження, доводити власну думку, переносити знання і способи діяльності в нові об­ставини, застосовувати аналогію);

контрольно-оцінних (використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення). |

На уроках української мови робота здійснюється у процесі реалізації інших змістових ліній шляхом настанов учителя, використання різних ал­горитмів навчальної діяльності, пам’яток, зразків, інструкцій, застосування парних і групових форм роботи, інтерактивних методів і прийомів навчання тощо.

і предмета «Літературне читання» вимоги до формування в учнів уміння вчитися актуалізовано в різних змістових лініях. Так, у лінії формування і розвиток навички читання підкреслено роль смислової складової читання, без якої не можливе розуміння прочитаного тексту. Ця якість, як відомо, стає провідною в роботі над текстами як інформативними, так і художніми. У новій змістовій лінії «Досвід читацької діяльності» об’єктом спеціальної уваги вчителя визначено такі рівні аналізу тексту: первинний, поглиблений, структурний. Вони спрямовані на формування в учнів умінь аналізувати, знаходити пізнавальну інформацію, визначати істотні ознаки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки тощо. Значний потенціал для розвитку уміння вчитися, зокрема загальнонавчальних умінь, закладено у змістовій лінії «Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією». Вперше стосовно початкової школи сказано про необхідність розвитку ін­формаційної культури молодших школярів, урахування індивідуального підходу в цій справі, потребу в освоєнні ними різних джерел інформації, у тому числі інтернет-ресурсів дитячої бібліотеки (у 4-му класі). Укладачі програми наголошують на тому, що, формуючи у дітей предметні і ключові компетентності, слід забезпечити взаємодію мотиваційного, змістового, операційного, рефлексивного компонентів читацької діяльності учнів, залучати їх до діалогічної взаємодії в роботі над текстом, самовираження у шорній діяльності. Наприклад, уміння, які стосуються суб’єктної позиції школяра у діалозі, пошуку, осмисленні та інтерпретації інформації (готової і прихованої), що є в тексті, розуміння її смислу, виділення основної думки прочитаного, виявлення свого ставлення в емоційно-оцінних судженнях, міркуваннях.

У програмі з російської мови для шкіл з українською мовою навчання провідною є комунікативна компетентність. Разом із тим укладачі чітко зазначають, що процес навчання тісно пов’язаний з формуванням інших компетентностей. Передусім з умінням вчитися, що передбачає здатність учнів виконувати навчально-пізнавальні дії: слухати і розуміти; зіставляти, висловлювати самостійні судження про предмети, явища, події; аргумен­тувати свої висновки.

У програмі з російської мови подано орієнтири щодо цілеспрямовано­го'розвитку таких умінь вчитися: визначати мету діяльності; планувати, складати алгоритм виконання дій; прогнозувати результати; диференцію­вати нові й відомі знання; аналізувати причину успіхів і невдач у своїй діяльності.

Як бачимо, вчителі зорієнтовані на те, щоб учні усвідомлено й послі­довно брали активну участь в усіх етапах навчальної діяльності - від пла­нування до рефлексії.

У програмі з математики чітко зазначено, що навчання цього предмета має забезпечувати формування у молодших школярів ключових компетент- ностей, з-поміж яких основною є уміння вчитися. Відповідно до структури цього уміння з урахуванням специфіки засвоєння математичного змісту учні мають навчитися: сприймати та визначати мету навчальної діяльності; зо­середжуватися на предметі діяльності; організовувати свою діяльність для досягнення суб’єктно чи суспільно значущого результату; добирати й застосо­вувати потрібні знання для розв’язування навчальної задачі; використовувати набутий досвід у конкретній навчальній або життєвій ситуації; висловлювати ціннісні ставлення щодо результату і процесу власної діяльності; усвідомлю­вати, аналізувати, оцінювати, коригувати результати своєї діяльності.

Вивчення нового курсу «Сходинки до інформатики» має сприяти формуванню і розвитку у молодших школярів ключових компетентностей, серед яких слід виокремити ІКТ-компетентність та. уміння вчитися. У результаті засвоєння предметного змісту навчального курсу в учнів фор­муються всі елементи вміння вчитися. Зокрема: розуміти мету навчальної діяльності, визначати завдання для її досягнення; добирати або знаходити потрібні знання, способи для розв’язування різних навчальних і життєвих завдань (як типових, так і нестандартних, творчих); генерувати різні спо­соби розв’язування задачі, проблеми; актуалізувати й відтворювати потріб­ні відомості, моделювати, комбінувати, доповнювати, перетворювати їх; аналізувати навчальні об’єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки, групувати і класифікувати об’єкти за певними ознаками; співпрацювати у різних групах для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах тощо), які потребують застосування різних компетентностей, готовності до продуктивної праці.

Метою вивчення предмета "Я у світі» є особистісний розвиток учнів, формування їхньої соціальної, загальнокультурної і громадянської компе­тентностей.

Це, зокрема, виявляється у:

• формуванні досвіду творчої діяльності учнів, розвитку загальнонавчальних (організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних) умінь;

• оволодінні узагальненими способами дій;

• моделюванні культурних і статево-рольових стандартів поведінки в різних ситуаціях;

• розвиткові активного пізнавального ставлення до природного та со­ціального середовища;

• пізнанні школярами своїх можливостей.

Основною метою предмета природознавства визначено формування природознавчої компетентності. Ключову компетентність «уміння вчити­ся» у програмі не вказано. Однак серед завдань предмету зазначено низку таких, які безпосередньо, пов’язані із умінням вчитися. Зокрема, це фор­мування в учнів:


• дослідницьких умінь та здатності учнів спостерігати за об’єктами та пнищами живої і неживої природи;

• досвіду навчально-пізнавальної й практичної природоохоронної діяльності учнів;

• способів навчально-пізнавальної діяльності учнів; мисленнєвих дій та операцій шляхом аналізу, порівняння, узагальнення й класифікації при­родних об’єктів; уміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки у природі;

• навичок самостійної роботи учнів з інформацією.

Таким чином, аналіз завдань і змісту навчальних програм із різних предметів переконує, що в них є достатньо передумов для цілеспрямованого взаємозв’язку навчання та розвитку учнів. Тому на уроках різного зміс­ту обов’язково слід створювати навчальні ситуації, щоб поступово кожен учень, закінчуючи початкову школу:

• сам виявляв мету діяльності або сприймав, розумів поставлену вчи­телем;

• відповідально ставився до навчання, докладав вольових зусиль для досягнення позитивного результату;

• організовував свою працю в індивідуальній та груповій роботі;

• добирав або знаходив потрібні знання, способи дій для розв’язання навчальної задачі;

• виконував інтелектуальні або практичні дії, прийоми, операції на ре­продуктивному й творчому рівнях;

• володів уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки;

• усвідомлював способи своєї діяльності й прагнув її вдосконалити.

Аналогічно слід відшукувати взаємозв’язки у формуванні інших ключо­вих компетентностей засобами різних навчальних предметів, бо засвоєння всіх компетентностей передбачає: мотивацію, операційність, рефлексив­ність, особисте досягнення результату.

Якщо узагальнено визначити найцінніший результат початкової школи в особистісному вимірі, то це здорова дитина, мотивована на успішне навчання, дослідницьке ставлення до життя, це учень, який вміє вчитися і різних джерел, відповідально ставитися до себе і життя інших людей, усвідомлює себе громадянином Української держави.

Для досягнення цього найважливішого результату початкової освіти, який має особисте і соціальне значення потрібно модернізувати методику викладання кожного предмета на засадах суб’єктності навчання, створити сучасне навчально-розвивальне середовище, комфортне для дитини.

Слід обов’язково прагнути, щоб державні вимоги до високої якості шкільної освіти були узгоджені з державними гарантіями щодо створення умов їх досягнення незалежно від того, де розташована школа і скільки в ній учнів.

1.5.3. Компетентнісні результати навчання у галузевих нормативах

1.5.3.1. Компетентнісні результати навчання української мови

К. І. Пономарьова

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні со­ціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань по­требує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування су­часної загальноосвітньої школи, головне завдання якої - підготувати ком­петентну особистість, здатну до пошуку правильних рішень у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому й професійних ситуаціях.

Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентніс- ного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування в учнів ключових і предметних компетенцій. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка є інтегрованою характеристикою особистості.

Запровадження компетентнісного підходу в навчанні передбачає уточ­нення мети (цілей) та вдосконалення змісту навчання, оновлення навчаль­но-методичного забезпечення навчального процесу, визначення ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності, під­готовку вчителя до реалізації компетентнісного підходу в навчанні.

Метою навчання української мови в умовах компетентнісного підходу є формування предметних компетентностей, змістове наповнення яких ви­пливає зі змісту ключових. З огляду на специфіку цей навчальний предмет спроможний забезпечити формування та розвиток таких ключових компетент­ностей, як комунікативна, соціальна, загальнокультурна, уміння вчитись.

Для забезпечення ключової комунікативної компетентності в учнів необ­хідно сформувати здатність і готовність до спілкування з іншими людьми. З цією метою у процесі навчання української мови молодші школярі повинні оволодіти різними видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, говорін­ням, читанням, письмом) і мовою як засобом спілкування.

Ключова соціальна компетентність передбачає здатність діяти в жит­тєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил. З метою її за­безпечення на уроках української) мови в учнів слід формувати здатність продуктивно співпрацювати з різними партнерами в парі, групі та команді, виконувати різні соціальні ролі, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання.

Загальнокультурна ключова компетентність стосується сфери розвитку культури особистості в усіх її аспектах. Реалізація цієї компетентності в про-


цесі навчання української мови передбачає передусім формування культури міжособистісних стосунків, толерантної поведінки, моральних якостей, а також ознайомлення з культурною спадщиною українського народу, най­важливішими досягненнями національної науки й культури, визначними подіями та постатями в історії України.

Ключова компетентність уміння вчитись виявляється в здатності учня організовувати й контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетент­ність реалізується на уроках української мови шляхом формування моти­вації навчання, здатності організовувати свою працю для досягнення ре­зультату, виконувати розумові операції й практичні дії, володіти уміннями іі навичками самоконтролю та самооцінки.

На основі визначеної мети компетентнісно орієнтованого навчання укра­їнської мови і відібраного змісту тих ключових компетентностей, формуван­ня яких спроможний забезпечити цей предмет, можна визначити предметні компетентності. їх ми виокремлюємо чотири, а саме: мовленнєва, мовна, соціокультурна й уміння вчитись.

Мовленнєва компетентність охоплює здатність розуміти зміст і головну думку усних і письмових висловлювань; вести діалог із дотриманням пра­вил мовленнєвого етикету; будувати повноцінні в комунікативному аспекті усні й письмові зв’язні висловлювання, які відображають знання учнів про предмет розмови, їх думки, почуття, наміри; уміння налагоджувати взаємо­дію з оточенням, будуючи відповідним чином свої висловлювання.

Мовна компетентність передбачає володіння доступним і необхідним об­сягом мовних знань; здатністю застосовувати мовні засоби у власному усному іі писемному мовленні відповідно до орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних, синтаксичних, стилістичних норм літературної мови.

Соціокультурна компетентність охоплює загальнокультурний розвиток молодших школярів та здатність адаптуватися до життя в певному соці­альному середовищі. Вона передбачає знання про рідну державу Україну; здатність використовувати в мовленнєвій практиці знання про особливості української національної культури, звичаї, традиції, свята; знання і викорис­тання у власному мовленні найвідоміших малих українських фольклорних форм; уміння успішно користуватися мовою під час виконання різноманіт­них соціальних ролей; знання формул національного мовленнєвого етикету і вміле використання їх під час спілкування; дотримання етикетних правил спілкування з представниками різних вікових груп і статусів; здатність ви­рішувати за допомогою мови різні навчальні й життєві проблеми.

Компетентність уміння вчитись передбачає володіння загальнонавчальними уміннями і навичками: 1) навчально-організаційними - здатністю розуміти визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, планувати послідовність вико­нання завдання, організовувати навчальну діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі); 2) навчально-інформаційними - здат­ністю самостійно працювати з підручником, шукати нову інформацію в різних додаткових джерелах, користуватися довідниковою літературою, зосереджено слухати матеріал, зв’язно, послідовно, доказово відповідати на запитання, вести діалог; 3) навчально-інтелектуальними й творчими - здатністю аналізувати мовні явища, порівнювати, виділяти головне, уза­гальнювати, встановлювати та пояснювати причинно-наслідкові зв’язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлю­вати аргументовані критичні судження, доводити власну думку, переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію; 4) контрольно-оцінними — умінням використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення.

Відповідно до зазначених предметних компетентностей основними за­вданнями початкового курсу української мови є:

• формування в учнів мотивації до вивчення української мови

• гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності — слухання, говоріння, читання і письма;формування комунікативних умінь;опанування найважливіших функціональних складових мовної системи;соціально- культурний розвиток особистості;

• формування вміння вчитися.

З метою забезпечення визначених предметних компетентностей і ре­алізації основних завдань початкового курсу української мови визначено відповідне змістове наповнення предмета українська мова. У Державно­му стандарті початкової загальної освіти (2011 р.) та навчальній програмі з української мови для 1-4-х класів (2012 р.) воно представлене чотирма змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною і діяльнісною.

Основною змістовою лінією є мовленнєва. Мовна, соціокультурна та діяльнісна лінії забезпечують реалізацію мовленнєвої.

Мовленнєва змістова лінія, спрямована на формування і розвиток мов­леннєвої компетентності, охоплює:

• слухання і розуміння усних і письмових висловлювань;

• читання доступних текстів, визначення їх теми й основної думки;

• побудову діалогів;

• створення усних і письмових зв’язних текстів, висловлювання й об­грунтування власних думок.

До змісту мовної лінії, покликаної забезпечити формування мовної ком­петентності, належать одиниці мовних рівнів:

• текстологічного — будова тексту, типи і стилі текстів;

• синтаксичного — словосполучення, речення, види речень за метою ви­словлювання й інтонацією, звертання, головні й другорядні члени речення, однорідні члени речення;

• морфологічного - частини мови, їх граматичні форми;

• лексичного - значення слова, лексичні групи слів (багатозначні слова, пряме і переносне значення слів, синоніми, антоніми, омоніми), лексична сполучуваність слів;

• фонологічного - звуки мовлення, склад, наголос, інтонація.

Соціокультурна змістова лінія, спрямована на формування соціокуль-

турної компетентності, включає:

• державну символіку України;

• особливості української національної культури;

• малі фольклорні форми;

• соціальні ролі;

• формули національного мовленнєвого етикету;

етикетні правила спілкування.

До змісту діяльнісної лінії, яка передбачає формування в молодших школярів компетентності уміння вчитись, належать загальнонавчальні уміння і павички:

• навчально-організаційні;

• навчально-інформаційні;

• навчально-інтелектуальні і творчі;

• контрольно-оцінні.

Компетентнісні результати навчання молодших школярів української мови представлено в державних вимогах до навчальних досягнень учнів, визначених Державним стандартом початкової загальної освіти (освітня галузь «Мови і літератури») (2011 р.) та навчальною програмою з україн­ської мови для 1-4-х класів (2012 р.). Варто підкреслити, що в державних вимогах до результатів мовної освіти молодших школярів робиться акцент па застосуванні мовних, мовленнєвих, загальнонавчальних і соціокультурних знань, умінь і навичок у мовленнєвій практиці з метою розв’язання комунікативних завдань та адаптації школярів до соціального середовища.

Література

1. Гудзик И. Ф. Компетентносно ориентированное обучение русскому языку в начальных классах (в школах с украинским языком обучения). / И. Ф. Гудзик. - Черновцы : Издат. дом «Букрек», 2007. - 496 с.

2. Пометун 0.1. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : К.І.С., 2004. - С. 66-72.

3. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підручник / О. Я. Савченко. —К.

Грамота, 2012. - 504 с.

4. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти / О. Я. Савченко // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овча­рук. - К. : К.І.С., 2004 - С. 33-44.


5. Хуторской А. В. Практикум по дидактике и современным методикам обучения /А. В. Хуторской. - СПб.: Питер, 2004. - С. 63-74.

1.5.3.2. Компетентнісні результати навчання літературного читання

В. О. Мартыненко

Курс літературного читання є початковим у цілісній неперервній системі шкільної літературної освіти. Він ґрунтується на засадах компететнісного підходу і спрямований на досягнення молодшими школярами метапредметних, предметних і особистісних результатів.

Зміст і специфіка навчального предмета мають значні потенційні мож­ливості для формування у школярів важливих загальнопредметних компе­тентностей. Йдеться, зокрема, про оволодіння учнями повноцінною нави­чкою читання вголос і мовчки, різними видами читання, продуктивними, технологічними способами самостійного опрацювання текстів різних видів (художніх, науково-пізнавальних, навчальних), а саме: визначати тему та основну думку, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, ставити за­питання до змісту прочитаного; усвідомлювати основні поняття, ознаки, явища природничого, суспільствознавчого змісту; розвиток умінь будувати зв’язні усні й письмові висловлювання відповідно до завдань комунікації.

У курсі літературного читання передбачено також формування в учнів умінь здійснювати самооцінку, самоаналіз своєї навчальної діяльності, ви­словлювати емоційно-оцінні судження за змістом прочитаного.

Оскільки сьогодні письмові (друковані) тексти, з якими стикаються учні, представлені в різних форматах, постає нагальна потреба у спеціальному навчанні дітей самостійно з ними працювати. Цей аспект проблеми ширше відображено в результативній складовій нових навчальних програм. Перед­бачено, зокрема, інтенсивний розвиток в учнів на уроках і в позаурочний час інформаційних умінь(умінь самостійно усвідомлювати, формулювати свої інформаційні запити, засвоювати й використовувати основні алгоритми оперативного пошуку, обробки аналізу інформації відповідно до комуніка­тивних і пізнавальних завдань літературного читання, наприклад, у тексті, дитячій книжці, довідковому, періодичному виданні, медіатексті, на сайті дитячої електронної бібліотеки і т. ін.). Окремо варто відзначити уміння школярів задовольняти свої інформаційні запити, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги, виділяти інформацію із запитання, залучати інформацію, яка перебуває поза межами завдання, використову­ючи особистий досвід, знання з інших навчальних предметів. Цей блок метапредметних умінь сприяє вихованню й розвитку якостей особистості школяра, які відповідають вимогам інформаційного суспільства [3].

Оволодіння учнями цими та іншими уміннями і способами діяльності сприятиме формуванню ключової компетентності шкільної освіти - умінню вчитися.


У процесі реалізації основної мети курсу літературного читання [1] збе­режено баланс між завданнями формування в учнів знань, умінь, навичок, досвіду читацької діяльності для розв’язання навчальних чи практичних завдань на міжпредметному рівні (метапредметних компетентностей) і фор­муванням власне предметних компетентностей, що відіграють важливу роль у розвитку сприймання літератури як особливого виду мистецтва, ду­ховної сфери учнів, емоційного відгуку на прочитаний (прослуханий) твір, виховання естетичного ставлення до дійсності, відображеної в художній літературі. Предметні компетентності формуються шляхом уведення до сис­теми підготовки дитини-читача початкових літературознавчих понять, які засвоюються учнями практично (наприклад, тема, основна думка, жанрові особливості твору, рима, ритм, автор твору, герой (персонаж), вчинок, ха­рактер героя, засоби художньої виразності та ін.), детального структурного і смислового аналізу різножанрових творів, які утворюють коло читання молодших школярів. До нього увійшли художні, науково-художні, науково- пізнавальні твори словесного мистецтва, які мають високу художню цін­ність і зміст яких розкриває школярам багатство і красу навколишнього світу людських взаємин, пробуджує почуття гармонії, вчить розуміти пре­красне в житті, формує у дитини власне ставлення до дійсності, утверджує загальнолюдські духовно-моральні, національні цінності, сприяє розвитку чуттєвої сфери, творчої уяви дитини як домінантних (провідних) у процесі спілкування з мистецтвом слова. Це найкращі зразки творів для дітей ви­датних письменників-класиків, сучасних письменників України, зарубіжних письменників.

Особливої ваги у контексті сказаного набуває формування в учнів (пере­важно 3-4-х класів) умінь самостійно освоювати зміст значних за обсягом творів (повість, повість-казка), частка яких суттєво збільшується під час навчання в основній школі. Йдеться про посилення уваги до розвитку умінь визначати провідну тему таких творів, розуміти зміст загалом та окремих частин, пояснювати, як вони між собою пов’язані; визначати головних та другорядних персонажів, групувати їх за ознакою ставлення до них пись­менника та з власного погляду.

Читацькі вміння формуються в нерозривній єдності з мовленнєвими вміннями. Якщо система читацьких умінь відображає закономірності процесу сприймання твору, то мовленнєві уміння - закономірності проце­су створення власного висловлювання за прочитаним (прослуханим). При цьому діти не копіюють текст-зразок, а використовують для побудови влас­них висловлювань засоби, аналогічні тим, з якими ознайомилися на уроках читання. Учні також набувають важливого досвіду культури спілкування: міжособистісного спілкування, а також комунікації з джерелом інформації.

Ці питання відображено в Державному стандарті початкової загальної осві­ти [2], вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з літературного

читання, реалізації комунікативно-мовленнєвого принципу як визначально­го у мовленнєвому розвитку молодших школярів.

Курс літературного читання у початковій школі має значний потенціал у вирішенні не лише навчальних, а й виховних завдань, а також у досягненні молодшими школярами важливих особистісних результатів. Виховний по­тенціал курсу реалізується в доборі літературного матеріалу, системі за­вдань, організації змістовного спілкування учнів. Вагомими особистісними результатами є усвідомлення школярами того, що художня література - осо­бливий вид мистецтва, а читання - унікальний засіб задоволення пізнаваль­них інтересів, пізнання світу і самопізнання, який не можуть замінити жодні інші засоби масової культури. Як зауважують дослідники М. Є. Порядіна і К. М. Сухоруков «у процесі взаємодії з книжкою читач вступає у складний процес соціальної адаптації, прилучаючись не лише до національних цін­ностей, але і до всіх аспектів міжкультурної комунікації» [4]

На завершенні навчання у початковій школі учні досягають основних навчальних результатів, які систематизовано і структуровано відповідно до виокремлених компонентів читацької компетентності:


Компоненти читаць­кої компетентності Характеристика змісту компонентів читацької компетентності
Когнітивний Знання, уявлення, які стосуються обізнаності у колі дитячого читання: основних тем дитячих творів; назв найвідоміших творів, прізвищ, імен їх авторів, з якими учні неодноразово ознайомлювалися під час навчання; назв і сюжетів фольклорних творів; знання напам’ять програмових поетичних творів, уривків з прозових творів; елементи літературознавчих знань, необхідних під час аналізу та інтерпретації текстів: сюжет, компо­зиція, жанр (без вживання термінів); тема, основна думка твору, герой (персонаж), автор твору і т. ін; елементи книгознавчих знань, необхідних у процесі самостійного орієнтування у змісті дитячих книжок, пошуку потрібної інформації: структурні елементи дитячої книжки (обкладинка, титульний аркуш, зміст (перелік творів), передмова, анотація) типи дитячих видань (книжка-збірка, книжка-твір, довідкові ви­дання, періодика тощо); елементи бібліографічних знань, які учень застосовує під час вибору книжок, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги (абонемент, каталог, книжкова виставка); елементи знань про якості особистості, що виявляються й забезпечують повноцінне спілкування за змістом прочитаного: знання норм культури спілкування під час діалогу, дискусії: уважне, зацікавлене слухання співрозмовника, толерантне ставлення до його оцінних суджень щодо прочитаного; врахування, співвіднесення думок однолітків під час висловлення власної думки
Операційно- діяльнісний Загальнопредметні результати: у комунікативно-мовленнєвій сфері учень: володіє повноцінною навичкою читання вголос і мовчки як загальнонавчальним умінням; має досвід міжособистісного спілкування (виявляє готовність уважно слухати й розуміти співбесідника, аргументовано доповнює його відповіді, обстоює власну позицію; вміє вести діалог у різних комуніка­тивних ситуаціях за змістом прочитаного, дотримуючись правил мовленнєвого етикету; бере участь у рольових іграх; виявляє здатність працювати в парі, групі, предметно ставить запитання учасникам діа­логу, полілогу тощо); володіє досвідом комунікації з джерелом інформації (текстом): знаходить у тексті прямі і приховані авторські запитання, які п

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти