ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Документи на плівкових носіях

До архівних документів на плівкових носіях належать кінодокументи, фотодокументи, фонодокументи на магнітній стрічці, мікрофільми, відеодокументи. Для їх виготовлення застосовують чорно-білі і кольорові кіно- і фотоплівки, роликові і форматні фотоплівки, магнітні стрічки. За своєю будовою кінофотоплівки і магнітні стрічки становлять основу з будь-якого полімеру, на котру нанесено фоточутливий або робочий шар. У фотошарі дисперговані кристали солей світлочутливого срібла, у робочому шарі – магнітний порошок. Збереженість таких документів значною мірою залежить від вихідних фізико-механічних властивостей полімерних плівок. Довготривалість їхнього зберігання залежить від хімічної стійкості полімерних плівок, зокрема щодо сонячного світла, агресивних середовищ, вогню тощо.

Документи на плівкових носіях у процесі використання і контролю піддаються багаторазовим розтягуючим і ударним навантаженням, перегинам і перекосам у стрічкопротяжних механізмах апаратури. Кінофотодокументи піддаються дії інтенсивного світла і тепла при проекції на екран, стикаються з кислими і лужними середовищами під час фотографічної і реставраційного оброблення. Все це може призводити до зміни фізико-механічних властивостей плівок під час зберігання і використання. У зв'язку з цим вимірюванню підлягають характеристики, які дають найповнішу картину зміни фізичних, міцнісних, поверхневих властивостей плівкових матеріалів. До них належать: геометричні характеристики – ширина і товщина стрічки, товщина основи; міцнісні характеристики – міцність при плавному навантаженні, подовжування під час розриву, міцність під час ударного навантаження, адгезійна міцність.

Кінодокументи

Кінодокумент – аудіовізуальний або зображувальний документ, зміст якого передано за допомогою кінематографічної техніки. На зберігання, як правило, приймається комплект кінодокумента, до якого входять негатив-зображення, негатив-фоно, проміжний позитив, контрольна позитивна копія, що входить до фонду користування та установочні ролики і паспорти для кольорових кінодокументів.

Основа кінодокумента – це кіноплівка, що являє собою багатошарову систему. Чорно-білі кіноплівки складаються з полімерної основи і желатинового шару, в якому дисперговані кристали солей світлочутливого срібла. Кольорові кіноплівки складаються з основи, підшару, емульсійних розподільників кольору і захисних шарів.

Для виготовлення фотографічних шарів усіх кінофотоматеріалів застосовують фотографічний желатин, який утворюється внаслідок виварювання кісток, шкіри і інших матеріалів тваринного походження. Для кольорового зображення до складу фотографічного шару вітчизняних кіноплівок входять барвники (жовтий, пурпурний, голубий), а також змочувачі, дубителі, металеве срібло, фероціанід калію. Як дубителі застосовують формалін, гліоксаль, ацетат хрому, хромокалієві галуни.

Основа світлочутливого шару кінодокументів – полімерні плівки: нітрат целюлози, вторинна ацетилцелюлоза, частково гідролізований триацетат целюлози. Нітроцелюлозна плівка складається з колоксиліну, камфори, спирту, води і висококиплячих розчинів. Ці плівки мають високі фізико-механічні якості та через легкозаймистість були поступово витіснені основами з оцтовокислих ефірів целюлози. Ацетилцелюлоза – це складний ефір, який одержують в результаті взаємодії

– 158 –

гідроксилів целюлози з оцтовою кислотою. Основа вітчизняних кіноплівок складається із плівкоутворюючих речовин (триацетат целюлози), пластифікаторів (дибутилфталат, трифенілфосфат), важколетких розчинників (бутиловий спирт).

Мікрофільми

Мікрофільм – комплект мікрофотокопій документів на рулонній плівці, об'єднаних на підставі якоїсь спільної ознаки. Основні типи мікрофільмів – рулонні мікрофільми у відрізку, мікрофіші, апертурні перфокарти, клясерні картки “джекет”. Для одержання страхових копій застосовуються рулонні мікрофільми на перфорованій і неперфорованій фотографічній плівці завширшки 16 і 35 мм.

Страховий фонд НАФ України створюють з метою зберігання цінної інформації на випадок втрати або пошкодження оригіналів. Для документів з паперовою основою страховими копіями є негативні мікрофільми. Мікрофільм страхового фонду призначений для виготовлення з нього мікрофільмів поточного використання і репродукування документа у випадку його втрати. Компактність мікрофільмів створює умови для розроблення і використання механізованих і автоматизованих систем для забезпечення швидкого пошуку і оперативного розмножування будь-яких документів, незалежно від мови, формату і змісту.

Мікрофільми у відрізку є частиною рулонної плівки завдовжки не менше 230 мм, на якій розміщується декілька десятків кадрів. Їх застосовують для зберігання малооб'ємних документів з великою інтенсивністю використання.

Мікрофіші та мікрокарти (декілька мікрофіш) є пласкими формативними мікрофільмами. Мікрофіші – листи фотоплівки формату 105х148 мм, які містять від 60 до 3200 кадрів, залежно від кратності зменшення.

Останнім часом для одержання позитивних копій та негативних мікрофільмів застосовують безсрібні фотоматеріали, наприклад, везикулярні плівки. Світлочутливим шаром, котрий наносять на прозору поліетилентерефталатну основу, є термопластичний полімер, в якому дисперговано солі діозонія. Застосування нових матеріалів дозволяє протягом кількох секунд одержати копію у звичайному (незатемненому) приміщенні. При цьому значно скорочуються витрати срібла, забезпечується одержання копій з великим ступенем зменшення (до 42) і високою стабільністю зображення копій, спрощується технологічний процес одержання копій.

Фотодокументи

Фотодокумент – документ, що містить зображувальну інформацію, зафіксовану фотографічним способом. В архівах зберігаються негативи фотодокументів, а при їх відсутності – позитиви на правах оригіналів. Їхньою основою є скло, фотоплівка, папір, метал.

В перші роки розвитку фотографії основою було скло. Воно застосовується й тепер в тих випадках, коли від фотодокументів вимагається винятково висока стійкість зображення в часі, зокрема в астрономії, в спектрометрії. Існують фотодокументи, виготовлені на листах целулоїду.

Нині негативи виготовляють на триацетатній плівці, будова якої аналогічна будові кіноплівки. В Україні випускають широкий асортимент чорно-білих і кольорових фотоплівок, зокрема дубль-негативну плівку, кольорові негативні фотографічні та фототехнічні плівки. В останні роки зростає виробництво фотографічних плівок на поліетилентерефталатній основі.

– 159 –

Фонодокументи

Фонодокументи – це документи, інформація яких зафіксована будь-якою системою запису звуку. Кожний фонодокумент є окремим, тематично закінченим записом певної події, виступу, виконання художнього твору. За матеріалами носія інформації розрізняють три групи фонодокументів: з механічним (електромеханічним), оптичним і електромагнітним записом звуку.

До групи фонодокументів з механічним записом належать фонографічні валики, граморигінали, стрічки шоринофона. Фонографічні валики – найдавнішій вид звуконосія прямого відтворення, який не має дубліката. Фонографічні валики – це порожнисті циліндри діаметром біля 5 см і завдовжки близько 12 см. Звукову доріжку наносять на поверхню валика у вигляді гвинтової лінії глибиною від 1/6 мм до 1/4 мм. Фонографічний валик покритий сумішшю до складу якої входять віск, парафін, церезин, стеарати. Основні недоліки цих звуконосіїв – слабка сила звуку, обмежений інтервал відтворюваних частот (до 2000 Гц), швидке спрацювання і неможливість тиражування фонограм. Граморигінали – форми для розмноження металевих матриць, які використовують для пресування грамплатівок. Граморигінал – плоский нікелевий диск діаметром 330-340 мм і завтовшки 0,5-0,6 мм із центровим отвором діаметром 8-10 мм. Стрічка шоринофона – целулоїдна плівка, на поверхні якої записано кілька паралельних звукових канавок. У державних архівах зберігаються магнітні копії цих документів, а самі стрічки шоринофона підлягають спеціальному зберіганню.

Фонодокументи з оптичним записом звуку це тонфільми, тобто запис звуку виступу, музичного твору, на кіноплівці оптичним способом. Основа тонфільму – нітроцелюлозна плівка завширшки 35 мм з нанесеною на неї світлочутливою емульсією. Тепер тонфільми не виготовляють. У державних архівах ці документи переводять на магнітну стрічку, а самі тонфільми підлягають спеціальному зберіганню.

Фонодокументи з електромагнітним записом звуку мають в основі незворотні зміни магнітного стану феромагнетиків у результаті дії зовнішнього магнітного поля, тобто явище гістерезису. За своєю будовою магнітні стрічки поділяють на суцільні й двошарові. Суцільні стрічки складаються із полівінілхлориду, в якому рівномірно розподілено магнітний порошок. Двошарові магнітні стрічки складаються з основи, виготовленої з полімеру (ацетилцелюлози, поліетилентерефталату, полівінілхлориду і ін.) і робочого шару, утвореного магнітним порошком, диспергованим у зв'язуючій речовині – лаку. Товщина робочого шару становить 20-35 % від загальної товщини стрічки.

Магнітний лак складається з магнітного порошку, зв'язуючого, розчинників, пластифікаторів та різних добавок. До складу магнітного шару входять залізо, кремній, марганець, натрій тощо.

Машиночитані документи

До машиночитаних документів належать перфострічки, перфокарти, магнітні стрічки, картки та диски. Ці носії призначені для кодування інформації і управління роботою оргавтоматів, вони є засобами введення інформації до комп'ютерів. Перфострічки і перфокарти – носії для механічного запису кодів. Перфострічки виготовляють із цупкого паперу товщиною близько 0,1 мм і шириною 17,5; 20,5; 22,5; 25,4 мм. Вони є основним носієм інформації вводу даних. Машинні перфокарти – прямокутники (187,4 х 82,5) мм із тонкого цупкого картону. Для запису програми роботи друкарських автоматів застосовують спеціальні стрічкові перфокарти. Інформацію на перфострічках і стрічкових перфокартах записують у вигляді отворів із кроком перфорації 2,5 мм і діаметром 1,8 мм.

– 160 –

Для запису програм і алгоритмів використовують магнітні стрічки, карти, диски. Основа магнітної стрічки – ацетат целюлози і поліетилентерефталат, її товщина (25-85) мкм, ширина (6,25-50,8) мм. Магнітні картки виготовляють із ацетилцелюлози з магнітним покриттям. Магнітні диски – декілька алюмінієвих пластинок з двостороннім магнітним покриттям, які обертаються навколо центральної осі. Їх застосовують у вигляді блоків запам'ятовувальних пристроїв ЕОМ.

Відеодокументи

Відеодокументиє магнітним записом зображувальної та звукової інформації на стрічці. Магнітна стрічка для відеозапису за своєю будовою аналогічна стрічці для звукозапису, але до неї ставляться вищі експлуатаційні вимоги. По-перше, діапазон частот, які передають під час відеозапису, в 500 раз ширший, ніж під час запису звуку; по-друге, велика відносна швидкість руху і значний притиск між стрічкою і головкою створюють складні експлуатаційні умови. Тому стрічки для відеозапису роблять з гнучкою і тонкою основою (25-37) мкм, а робочий шар (товщиною 10 мкм) – з магнітного порошку з малими розмірами частинок, диспергованого у зв'язуючому.

СТАРІННЯ ДОКУМЕНТІВ

Складові частини документів (папір, друкарські фарби, клей, чорнила тощо) з часом зазнають фізико-хімічних і фізико-механічних змін, які називаються природним старінням матеріалу. Процес старіння незворотний. Він супроводжується зміною хімічного складу паперу і зменшенням його механічної міцності. Папір стає з часом ламким і може розпастися на фрагменти. Текст вицвітає, згасає, в деяких випадках осипається (фарби, туш, олівець). Клеючі речовини рослинного, тваринного і синтетичного походження теж зазнають подібних змін.

Старіння документів – дуже складний процес, природу якого ще недостатньо вивчено, оскільки на його хід впливають багато факторів, і, насамперед, вид і хімічний склад використовуваних для виготовлення основи документа волокнистих матеріалів, проклеюючих речовин, наповнювачів і барвників, кислотність водного екстракту, присутність кислот, солей металів та інших компонентів. На процес старіння впливають умови зберігання: відносна вологість і температура навколишнього повітря, ступінь його забруднення і вміст у ньому домішок різних газів, характер зміни цих факторів; дія на папір світла (ультрафіолетове і інфрачервоне випромінювання); фактори, що викликають біологічне руйнування документа. Тому під опором старінню матеріалів розуміють систему заходів, що підвищують здатність документів протистояти руйнівній дії зовнішніх і внутрішніх факторів.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти