ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Завдання 6. Шкідники багаторічних бобових трав з ряду твердокрилі

Конюшинний насіннєїд-апіон – Аріоп apricans Hrbst. (рис. 37).

Жук розміром 3-3,5 мм, чорний, з металевим відтінком, тіло грушоподібне, ноги частково жовті; головотрубка довга, майже пряма; верхівка вусиків чорна, основа – червона. Яйце – 0,3 - 0,5 мм, жовтувате, довгасте, гладеньке. Личинка 2 - 2,5 мм, біла з кремуватим відтінком, вигнута; голова темно-бура, на верхніх щелепах з кожного боку по три вирости, середній з них збільшений; замість ніг шість пар маленьких горбочків. Лялечка 3 - 3,5 мм, жовтувато-біла.

Жуки живляться листям конюшини, вигризаючи отвори. У разі масового розмноження листя повністю пронизане дірками. Личинки з'їдають листкові бруньки недорозвинених голівок та зародки насінин. Одна личинка знищує 5-11 зав'язей. Чисельність личинок у голівці може становити 5 - 7 і більше. Загальна пошкодженість голівок становить 80 - 100 %. Зниження врожаю насіння конюшини сягає 25 - 30 %.

       

Рис. 37.Конюшинний насіннєїд-апіон: 1 – жук; 2 – пошкоджений жуками листок; 3 – личинка; 4 – пошкоджена личинками головка конюшини.

Листовий люцерновий довгоносик – Phytonomus transsylvanicus Petri (рис. 38).

Жук розміром 4 - 5 мм, передньоспинка вужча, ніж надкрила, має сильно виступаючі боки, плоска; надкрила з плечовими буграми, майже паралельними, зверху потовщені; прищиткові плями чітко виражені, чорні; шостий проміжок надкрил у середній частині затемнений; волоски в 2 - 2,5 рази довші від лусочок. Личинка 10 - 12 мм, гусеницеподібна, безнога, рухається за допомогою соскоподібних виростів, зелена, з жовто-білою вузькою смужкою вздовж спини; тіло вкрите темними бородавками та світлими волосками.

Личинки живляться молодими бруньками, згодом вигризають на листі довгасті отвори, знищують верхівки стебел, зачаткові та молоді листки, бутони. Личинки старших віків перегризають стебла з суцвіттями. Пошкоджені рослини мають сірий колір, зав'язі засихають.

 

Рис. 38.Листовий люцерновий довгоносик: 1 – жук; 2 – пошкодження личинками листя люцерни; 3 – пошкодження личинками кореня люцерни.

Конюшинний листовий довгоносик – Phytonomus meles F. (рис. 39).

Жук розміром 2 - 3,5 мм, чорний; тіло довгасте, зверху плоске, передньоспинка однакова у довжину й ширину, надкрила видовжено-овальні, в крапчастих борозенках, зі слабким олов'яним відблиском, зверху вкрите сірими волосками. Яйця округлі, білі, блискучі. Личинка завдовжки 4 - 5 мм, біла, зігнута в бік черевця, без ніг, з добре помітною головою.

Личинки живляться в середині стебла, вигризаючи ходи звдовжки 2 - 3 см. Личинка вигризає в стеблі округлий отвір, залишаючи тонку шкірочку. Молоді жуки живляться молодими листочками до залягання на зимівлю.

 

Рис. 39. Конюшинний листовий довгоносик: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – кокон.

Скосар люцерновий, кореневий люцерновий довгоносик – Otiorhynchus ligustici L. (рис. 40).

Жук розміром 10 - 12 мм, головотрубка коротка, товста, на кінці розширена, надкрила яйцеподібні, опуклі, звужені й загострені на кінці, плечі надкрил заокруглені, надкрила по шву та частково по боках грудей зрослися; колір передньогрудей і надкрил досить мінливий, переважають плями з густо розміщеними лусочками; крил немає. Самці невідомі. Яйце розміром до 1 мм, овальне, молочно-біле, з дрібною шагреневою структурою, через 1 - 2 доби стає темно-жовтим. Личинка завдовжки 16 - 20 мм, жовто-біла, дугоподібно зігнута, безнога, на тілі – шипоподібні волоски, які на сегментах частково утворюють поперечні ряди. Лялечка 8 - 12 мм, жовтувата, з чотирма шипоподібними виростами на голові.

 

Рис. 40. Скосар люцерновий, кореневий люцерновий довгоносик: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – лялечка; 4 – пошкоджений корінь.

 

Жуки живляться переважно ввечері та вночі різними рослинами, згризаючи точку росту, молоді стебла, частинки листків. Молоді личинки знищують молоді корінці, згодом вигризають на корінні ямки, заглиблюються всередину, проїдаючи в корінні проходи. Навесні личинки продовжують живлення, підгризають центральний корінь, а, піднімаючись догори, вигризають у корінні глибокі жолобоподібні рани по спіралі, виїдаючи серцевину.

Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд – Tychius flavus Beck. (рис. 41).

Жук розміром 2,1 - 2,7 мм, передньоспинка і особливо надкрила густо вкриті короткими круглими тупими та овальними лусочками, на надкрилах вони палево-жовті, широкі, на верхівці обрублені або круто заокруглені, розміщені мозаїчно; низ у біло-жовтих лусочках; вусики та ноги бурувато-червоні. Яйце розміром 0,6 мм, коротке, сигароподібне, безбарвне. Личинка завдовжки 3 - 4 мм, біла, дещо зігнута, безнога.

Личинка живиться насінням всередині боба люцерни. Личинка за період розвитку, що становить близько 20 діб, знищує 2 - 4 насінини. При масовому розмноженні в бобі може бути дві, іноді три личинки довгоносиків.

 

Рис. 41. Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд: 1– жук; 2 – личинка; 3 – насінина в бобі, пошкоджена личинкою.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти