ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Струнні народні музичні інструменти в Україні

Бандура— український багатострунний щипковий музичний інструмент. Починаючи з XVI ст., літературні та іконописні джерела згадують про існуван­ня на території України струнних музичних інструментів, що звалися кобзами, мали різну форму і конструкцію, вимагали відмінних прийомів гри. Серед цих інструментів з’являлись і такі, що мали поруч з ладовим грифом струни на корпусі. У них і втілили ідею майбутнього акомпануючого інструмента, на яко­му не перебирають струни, а тільки видобувають щипком сріблясті звуки. Гак, звільнившись згодом від ладів та замінивши їх на грифи, цей інструмент став оригінальним витвором українського народного мистецтва, грою на якому су­проводжували свої пісні та думи легендарні кобзарі. Нині бандура служить емблемою українських народних музичних інструментів.

У літературі трапляється назва кобза. Корпус кобзи-бандури — овальний, видовбаний з верби, груші, горіха чи іншого дерева. Кількість струн на інстру­менті коливалася від 7 до 20 і більше. За формою бандура — інструмент лют­невого сімейства, а за звуковидобуванням належить до гусельного сімейства.

Бандура звучить як сольний інструмент, але найчастіше використовується в ансамблі. В Україні створена Державна капела бандуристів.

Бас. Басоля. Козобас. У невеличких народних ансамблях і оркестрах в Україні, зокрема у троїстих музиках, трапляється акомпануючий інструмент, що зветься бас, басоля. Його зовнішній вигляд нагадує скрипку або віолон­чель. У центральних та східних регіонах України трапляється чотириструнна басоля, а в західних — триструнна. Грають на басолі смичком. На Закарпатті є п’ятиструнна басоля. Оригінальним народним інструментом, що увібрав у себе ряд елементів музичного побуту Гуцульщини, став козобас. Під акомпа­немент басолі на весіллі водили козу. Пізніше виникла ідея зробити басолю з прикрасою — голівкою кози. Тож не дивно, що його назвали козобасом. Цей інструмент найчастіше вживається у фольклорних ансамблях.

Ліра— струнний щипковий музичний інструмент — з найдавніших часів відомий народам Близького Сходу, Єгипту, Греції, Риму. Виконавець грає на лірі сидячи, корпус інструмента спирається на його коліно. Звуковидобування на лірі здійснюється переборами струн пальцями (або плектром). За конструк­цією ліра близька до кіфари. Класична ліра має 7 струн, але з роками їх кіль­кість змінювалася.

В Україні, Білорусі та Росії ліра відома ще з часів середньовіччя (X ст.). У X—XII ст. ліра заявила про себе урочистою музикою в найбільших королів­ських палацах Європи. Була пора, коли композитори писали для неї твори, музиканти-віртуози давали відкриті концерти в аристократичних салонах. Та був і період, коли ліру брали в руки лише каліки, старці, щоб заробити на хліб. Ліра (існують інші назви: лера, реля, риле, риля) була часто супутником кобзи- бандури. Проте лірники не відігравали в житті народу такої соціальної ролі, як бандуристи. Темброві можливості та обмежені прийоми гри на лірі зумовили переважно сумний, церковний репертуар лірників.

У наші часи виконання на лірі знову відроджується. Цей інструмент вхо­дить до складу оркестру народних музичних інструментів, фольклорних оркес­трів та ансамблів.

Скрипка— струнний смичковий інструмент. Класичний вид його виро­блявся ще в XV-XVI століттях одночасно у різних країнах (Польщі, Італії, Франції). На півночі Італії виникли цілі школи скрипкових майстрів, особливо в Кремоне, де працювали Андре та Ніколо Аматі, Дж. Гварнері, А. Страдіварі. Саме ці віртуози розробили конструкцію скрипки, яка й у наш час є найкра­щою. Група скрипкових інструментів заклала основу класичного складу сим­фонічного оркестру ще в середині XVIII ст. Скрипка інтенсивно розвивається і як сольний інструмент. Нові жанри інструментальної музики XVIІ—XVIII століття — сольна соната і сольний концерт — виникли спочатку саме як жан­ри скрипкової музики.

Торбан. У середні віки в Європі був відомий лютнеподібний інструмент з двоповерховою головкою грифу. На вищому натягувалися струни, що вільно проходили поруч з грифом. Корпус його був глибокий і овальний.

У XVIII ст. торбан з’явився у Польщі та Україні, потім в Росії. Гриф у цього інструмента був значно ширший. Видобування звуку здійснювалося щипком пальця. До нас дійшли відомості, що торбан за своїм походженням є італійським інструментом, який через Польщу потрапив до України. Інші говорять про те, що він виник унаслідок творчого поєднання конструктивних елементів лютні та бандури.

Торбан мав елегантну вишукану форму, вимагав складних прийомів гри і був доступний лише для аристократичних сімей, козацьких старшин. Назива­ли його «панською бандурою».

Цимбали— струнний ударний музичний інструмент, який має дерев’яний корпус трапецієподібної форми з натягнутими на ньому струнами. Видобуван­ня звуку на цимбалах здійснюється завдяки ударам спеціальних паличок.

Цимбали належать до найстаріших музичних інструментів. Перші зобра­ження їх знайшли на давньоассирійських пам’ятках. В оркестрі народних му­зичних інструментів виконавець бере цимбали на коліна. Вони використову­ються як сольний, так і оркестровий інструмент. Цимбали і сьогодні входять до складу народних музичних оркестрів Угорщини, Польщі, Румунії, України та Росії.

3. Робота в зошиті.

VIII. Підсумок уроку. Релаксація.

 

 

 

Музика не має вітчизни; батьківщина її — весь усесвіт.

Фридерик Шопен

УРОК 26

Тема. Театралізоване дійство «У Великодню ніч».

Мета. Донести до маленьких дитячих сердець важливість Великодніх свят, оспіваних у піснях, возвеличених у віршах та прозі; поповнити запас знань про традиції та звички рідного краю; виховувати почуття глибоко­го розуміння і поваги до Господнього Сина; розвивати логічне мислен­ня, вміння декламувати, зв’язне мовлення.

Хід уроку

Ведуча.

Незабаром, дуже скоро

Буде зміна в цілім світі.

Гей, природо, все навколо

воді... і всі умиті!

Почорніли, заіскрились

Всі стежинки і доріжки...

Сонечко в калюжці вмилось,

Сполоснуло ручки й ніжки.

Навкруги сліпуче свято,

Мимоволі мружиш очі...

Витанцьовує завзято

Кожна трісочка в струмочку.

Шпак-пташина легкокрила

По сухих місцях крокує.

Все весна заполонила,

Відтепер вона керує.

Ведучий.

Весна чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала,

Щоб краса встала.

І проліски, і травка,

Й зелена муравка,

І кульбаба рясна, й фіалочка ясна —

Всі квіти весняні,

Веселі, кохані,

З-під листя виходять,

Голівки підводять.

Ведуча.

Іде весна зеленокоса.

Ось вже над обрієм в імлі,

Її рожеві ніжки босі

Ледь-ледь торкаються землі.

— Що, зимонько? Збирайся! Годі!

Іде весна, кричать граки,

Пора прокинутись природі,

Розправить плечі залюбки.

Ти чуєш, як кричить синичка?

А дні прозорі і ясні,

Біжить, дзюрчить, співа водичка...

Скоряйся, зимонько, весні.

Ведучий.

Коли ми весну зустрічаєм,

Цвітуть сади, цвітуть поля.

Коли ми весну зустрічаєм —

Теплом вже дихає земля.

Коли ми весну зустрічаєм —

Ясніше сонечко сія

І весь народ у нашім краї

Радіє, мов одна сім’я.

Коли ми весну зустрічаєм

Пісень співаємо дзвінких,

Вітання від усіх приймаєм,

Самі вітаємо усіх.

Ведуча.

Прилетіла здалека

Та й Весна.

Ой, що ж ти нам, Веснонько,

Принесла?

Принесла я, діточки,

Вам квітки, ї пташок з пташатами,

І садки.

І тепло, і сонечко,

І пісні,

Гаївки-весняночки

Голосні.

(З'являється дівчина-Весна).

Весна. Як тут гарно. І довго ж я спала. Та думаю, що прийшла вчасно, бо потрапила до вас на свято. Я вже давно царюю, та бабуся-Зима ніяк не хотіла іти далі й поступитися троном.

Ведучий. З чим ти до нас прийшла?

Весна. Цікаве запитання. Але влучне. У самий розпал весни всі християни святкують Пасху — велике свято Воскресіння Христа. Я вам підготувала каз­кову сцену, яка відбудеться у Великодню ніч, і ще багато цікавого. А чи всіх запросили на свято? Нікого не забули?

У нас здавна

Є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці.

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити!

Просимо на хліб, на сіль, на наше свято.

Ось тепер усе. Усіх запросила. А зараз можна і заспівати. А ви, діти, до­поможете?

(У виконанні Весни і дітей звучить веснянка «Повертайся, ластівко!»).

 

Буде він у ластівки

на крилі. (2)

Тільки ти, весняночко,

не барись (2)

І своєю піснею

озовись. (2)

Не барися, ластівко,

прилітай (2)

В прикарпатський сонячний

рідний край. (2)

Ведуча. У нас сьогодні свято. Велике свято. Ми всі з’єднались у велику родину і хочемо приносити одне одному лише радість і веселість.

Уч. 1.

Христос Воскрес, моя дитино!

Христос Воскрес, Христос Воскрес!

Впадімо вдячно на коліна

І помолімось до небес.

Ану ж бо, донечко, молитись,

Дивись на хмарки до небес,

Бог милосердний любить діти...

Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Уч. 2.

Христос Воскрес! — Воістину!

Воістину воскрес!

Співаймо пісню радості

Царю землі й небес.

Христос Воскрес! О сонечко,

3 високих височин

Подай же радість світові:

Воскрес Господній син!

Христос Воскрес! Повітрячко,

Ти ллєшся із небес,

Співай побожно, радісно:

Воістину Воскрес.

Уч. 3.

Христос Воскрес! Радійте, діти!

Біжіть у поле, у садок,

Збирайте зіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок.

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на Землі радіють діти Та звеселяють рідний край!

На нас погляне Божа Мати,

Радіючи, з святих небес.

Збирайтесь, діточки, співати:

— Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Уч. 4.

-Христос Воскрес! Христос Воскрес! –

Співає жайворон з небес,

I озерце співа тихенько,

І лагідно сміється ненька.

І чути голос із небес:

— Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Ведучий. А зараз ми з вами подивимося цікаве дійство, яке відбулось у Ве­ликодню ніч в одному із будинків.

 

 

Шинка(до ковбаси). Слухай, хтось співає.

Ковбаса. Що ти кажеш, сестрице. Спи. Це тобі щось наснилося.

Шинка. Та ні. Вставай, ось послухай.

Ковбаса. Ох, аж і справді співають. А я вже думала, що примарилось.

(Прокидаються інші).

Хрін. Чого це ви так розшумілися? Не даєте поспати.

Писанка 1. Ти що, забув? Розпочинається дуже велике свято.

Хрін. Яке ж?

Писанка 2. Святом свят, торжеством із торжеств називають Великдень — світлий празник Воскресіння Христового, символ попрання смерті силою духу, символ духовного воскресіння людства.

Паска. Необхідний складник пасхальних ритуалів — приготування велико­дніх страв. Випікання паски чи писання писанок було священнодійством, під час якого людина духовно й морально оновлювалась, очищалася від грішних думок і намірів — наче по сходинках піднімалася до світлих врат Великоднього храму.

Писанка 1. Писанки — давній символ життя, весни, сонця, а в християн­ському своєму доповненні — воскресіння Христа. Дарування писанки слугува­ло знаком симпатії, любові, єдності, приязні й порятунку.

Сіль. А я ще знаю, що писанка була святинею й оберегом, життям і надією,

і, розписуючи її, не можна було говорити про смерть і сумувати. Шкаралупу від писанки берегли як магічний засіб.

 

Писанка 2.

Як уродилося, то була біла,

Тепер подивіться, рябенька я ціла.

Мені змалювала Оксаночка бочки У жовті, червоні і білі квіточки.

Лежу на столі коло круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

До хрону, до масла, до баби сміюся,

Ану відгадайте, як же я звуся?

Писанка 1. Я знаю ще одну легенду, дуже давнє повір’я.

Звідки взялись писанки (легенда)

Як Христа вели на муки,

Хрест дали йому у руки.

І,зітхаючи о Бозі,

Хрест той ніс він по дорозі У скорботі і напрузі...

Десь його поділись друзі,

А сторожа навкруги —

Все кати і вороги.

Але ось пройшов гостинцем

З своїм хлопчиком-мізинцем

Чоловік марний, убогий,

Та й вступається з дроги.

Він узяв яєць в торбинку,

Наскладав у кошелинку,

Ніс до міста їх продати,

Щоб на сіль і хлібець мати.

А хлопчина каже: «Тату,

В Бога матимеш заплату

І доступиш в раю чести,

Як поможеш хрест той нести».

І послухав він дитини,

Та й поніс той хрест на спині,

Облегшив Христові біль,

А синок поніс кошіль.

На Голгофі Хрест лишає

І до міста повертає:

Хоче яйця ті продати.

В кошик глянув: «Рідна мати!

Замість яєчок біленьких

Сотня писанок пишненьких».

Всі радіють — чудо! Диво!

І купують радо й живо.

За хвилину розкупили

Й дуже гарно заплатили.

А син каже: «Це дав Біг,

Бо Христові допоміг».

На весь світ, в селі, і в місті,

Люди писанки писали,

Боготворця величали.

Масло. А я знаю гарну пісню про писанки і зараз вам її заспіваю.

 

Хоч не зразу змалювала,

Зіпсувала п’ять яєць —

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: «Молодець!»

Я ту писанку для себе,

Для зразочка залишу,

А для мами і для тата

Дві ще кращих напишу.

Сир. А ви знаєте, чим писанки відрізняються від крашанок?

Крашанки. Авжеж. Глянь на нас. Хіба ж не помітно, що ми такі різні?

Сир. Вибачте, любі сестрички. Це я ще сплю. А вже пора вставати, зараз буде ранок.

Крашанка 1. Добре. Ми тобі вибачаєм. І розкажемо легенду.

Крашанка 2. Третього дня Христос Воскрес. Воїни, що стерегли гріб Хрис- та, перелякались і побігли до свого сотника. Вони казали, що невинні. Але сотник їм не повірив. Він саме снідав, і мав їсти варені яйця.

— Як це може бузи!? — кричав він. — Де ж чоловік може воскреснути з мертвих! Як з мертвого може стати живе, а з білого чорне?!

І тут на сотниковому столі замість білих яєць з’явилися червоні.

Сотник повірив у диво і подарував воїнам життя.

Крашанка 1. І відтоді всі християни кожного Великодня красять крашанки і пишуть писанки та обдаровують себе взаємно на ту пам’ятку, що так, як ті червоні крашанки врятували воїнів від смерті, так Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід від пекельної заглади.

Квіти. Ану ж побавмось у гру.

Стали діти у кільце —

В кожного в руках яйце.

Марті випало, на славу,

Розпочати цю забаву —

Дуже милу, престару

Великодню гру.

Ходить дівчина кільцем

І постукує яйцем.

Що не стукне — трісь та трісь

Яйця тріскають чиїсь...

Мартине — ціле, тверде, —

Марта рада далі йде...

Стук-стук-стук. І раптом — хрусь!

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним...

В Олі писанка ціла,

Оля в грі перемогла.

А тепер, відомо всім,

Всі за стіл до Олі в дім.

їсти яйця, все, що є...

Просить той, що виграє.

Писанка 2.

Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я,

їх славлячи в віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі.

Без мене наше свяго

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

їм радості дає.

В цій писанці вкраїнська

Душевна глибина,

Жива блакить барвінка

Й хода весни красна.

Квітка 1.

В нашім місті на видочку

Стоїть церква на горбочку.

Біля неї, наче квіти,

Сидять старші, ходять діти.

Ходять хлопці і дівчата —

Українські соколята.

Квітка 2.

І ми сестро, не зіваймо,

Весняночку заспіваймо.

Щоби було її чути

На всі люди, на всі кути,

Щоби голос той змінився,

По Вкраїні постелився.

(У виконанні Квіток звучить «Веснянка» в обробці Ф. Колесси).

 

Сніги розтопились,

Злилися струмками. (2)

Земля молодіє,

Укрилась квітками. (2)

З чужої чужини,

З далекого раю (2)

Пташки прилетіли

До рідного краю. (2)

Гаї всі і луки

Піснями озвались, (2)

Веселі проміння

З небес засміялись. (2)

Хрін.

Котилася писаночка

З гори на долину,

Прикотилась простісінько

До нас на гостину.

А за нею йде Великдень,

Несе білу паску,

Дзвонить в дзвони, розсипає

Радощі і ласку.

«Христос Воскрес!» — загомонять

На дзвіниці дзвони.

«Воїстину!» — пролунає

Із вуст міліонів.

Сир.

Христос Воскрес! — спаситель світа,

Возвеселись старий і діти,

Возвеселись душа кожна,

Тепер журитися не можна.

Паска.

Великодній привіт

На дзвіниці дзвонять дзвони,

Великодні, голосні —

Всюди втіха, всюди гомін,

Всюди радісні пісні.

Це Ісус воскрес з могили,

І воскресла з ним весна:

Квіти сині, жовті, білі

Розсипає скрізь вона.

Любі друзі, добрий ранок!

Всім привіт! Христос Воскрес!

Час співати нам веснянок,

Щоб із серця смуток щез.

Великодніми піснями

Звеселяймо Божий світ!

Щоб почули й за морями

Про Вкраїнський славний рід!

(Звучить пісня «Хпистос Воскоес!»)

Христос Воскрес! Усе радіє,

Сміється сонечко з небес,

Прозора річечка леліє —

Христос Воскрес! (2)

В траві фіалочки зітхають,

І пролісок тремтить увесь,

Розквітла яблунька аж сяє —

Христос Воскрес! (2)

Пташки співають в полі, в лісі,

І дзвонить дзвін аж до небес,

Де білі хмарки розпливлися —

Христос Воскрес! (2)

Масло

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі,

І повниться старанням, добротою

При вранішньому скромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить,

Христос Воскрес! Воїстину воскрес!

Сир

«Христос Воскрес!» —

задзвонять гучно дзвони.

«Христос Воскрес!» —

затьохкають пташки.

Й потягнуться до церкви на поклони

З усіх кінців живі людські стежки.

Паска.

Ідуть діди, бабусі і внучата.

Ідуть батьки. Ідуть старі й малі...

Велика служба в церкві розпочата,

Велика вість летить по всій землі.

Шинка.

«Христос Воскрес!» —

Годинонька весела.

Весна в природі, і в душі весна.

Розквітлим садом замаїлись села,

Й полинула гаївка голосна.

(Десь далеко чути спів. У виконанні учнів звучить гаївка «Огірочки»).

 

Огірочки (гаївка)

Сл. і муз. Народні

Мої милі огірочки, звивайтеся докупочки,

Жовтий цвіт, жовтий цвіт.

Повилися огірочки в зеленії попліточки,

То ся в’ють, то ся в’ють.

Чи великі, чи маленькі —

То ся рвуть, то ся рвуть.

Ведуча. Як же було цікаво і скільки нового ми дізналися! Наші герої чудово впоралися.

Ведучий. Звичайно. Я так заслухався, що мені здалося, ніби я там сам по­бував.

Ведуча. Ще хочу додати, що весь Страсний тиждень люди готувалися до Великодня.

Цвітна Божа неділенька

Вербою махала,

Що за тиждень вже Великдень,

Всім нам нагадала

Тож не мали понеділок

З вівторком спочинку —

Виганяли і найменшу

З хати порошинку.

А середа-господиня

Мала лиш мороку,

Випікала жовту бабу —

Паску круглобоку.

Четвер «Страсті» прочитав

В смутку та жалобі.

А п’ятниця сторожила

При Господнім Гробі.

Ледве писанки субота

Встигла посвятити,

Вже Великдень нам співає

«Христос Воскрес, діти!»

Ведучий.

Задзвонив воскресний дзвін

І розкрились квіти —

Йде народ з усіх сторін —

Як же не радіти?

Що Христос воскрес для нас,

Сонце засіяло,

Що настав весняний час,

Зла-зими не стало.

Розспівалися пташки

Радісно-святково,

Вкрила гори і горбки

Знов трава шовкова.

На травичці веснянки

Там виводять в свято, —

Не пізнати — чи квітки,

Чи в квітках дівчата.

Ведуча. Настав час прощатися. Ми вдячні всім, хто був з нами.

Ведучий. Ми з вами прощаємося піснею.

Звучить пісня (за вибором учителя).

 

 

МУЗИЧНА ФОРМА

Хто не грає разом з фортепіано, не грає і на ньому.

Роберт Шуман

УРОК 27

Тема. Музичні твори одночастинної будови. Одночастинна форма як ви­раження одного характеру чи настрою. Фридерик Шопен «Мазурка № 5» — слухання. Французька народна «Пісня пастушка» — розучування (с. 86-88).

Мета. Ознайомити учнів з музичними творами одночастинної будови; закрі­пити поняття «марш»; збагачувати знання учнів з музичного мистецтва; вчити марші; розвивати вміння поєднувати спільне та відмінне в танцях, піснях, маршах; виховувати інтерес до народного та всесвітнього фоль­клору.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СЭ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

Проспівав дзвінок — починається урок.

З ласки, маминої казки,

З щирого старання,

Гомінких пісень...

Добрий вам, діти, добрий день!

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

 

Ой до нори, мишко

Дійові особи Котик Мишка.

Реквізит'.

маска для Котика, маска для Мишки.

Опис гри

Це досить відома гра в кота-мишки.

Діти стоять колом, побравшись за рухи, Мишка — посередині, за межами кола — Кіт.

Призначається двоє дітей, що відчинятимуть для Кота «ворота», через які він може вільно бігати. Для Мишки відчинені всі інші «ворота».

Ой до нори, мишко, до нори,

Та до золотої комори!

Моторненька мишка утіка,

А ледачий котик не спійма.

А ледача мишка не втече,

А моторний котик дожене.

Під звуки пісні «Ой до нори, мишко» Кіт намагається спіймати Мишку то вбігаючи за нею в коло, то вибігаючи.

Після того, як Кіт спіймає Мишку, обирають нових дійових осіб — і гра продовжується.

Коли Кіт довго не може зловити Мишки, то перед ним повинні всюди відчинятися «ворота», але тоді він має право бігати лише тією дорогою, якою тікає від нього Мишка.

Так само грають в «диких гусей» (замість Кота — Шуліка, замість Миш­ки — Гусочка) або в «Селезня та Качку», де Селезень прагне догнати Качку, аби разом з нею летіти до качат. Для останньої гри співають пісню «Качка впірнає». Гру можна ускладнити, запропонувавши дітям водити хоровод або зробивши деякі зміни: призначити замість одного двох Котів, але відкрити їм лише одні ворота (Мишка, як і раніше, бігатиме скрізь).

Дуже весело проходить гра, коли Мишці до пояса прив’язують шнурочок, що, ніби хвостик, звисає аж до землі, і Котик мусить ловити Мишку тільки за «хвостик».

Примітка. Граючи в кота-мишки, не обов’язково весь час співати. Гру тре­ба починати піснею, а потім діти можуть вголос реагувати на події: тупотіти, сміятися, жартувати, вигуками підбадьорювати дійових осіб. Пісню варто пе­ріодично повторювати, ніби для заохочування Кота й Мишки, коли ті бігають не дуже жваво.

Мета гри. Виховувати у дітей кмітливість і спритність.

V. Слухання музики.

Фридерик Шопен «Мазурка № 5».

1. Загальні відомості про композитора. Фридерик Франсуа Шопен (див. урок № 8).

VI. Фізкультхвилинка.

Австралійський дощ

Хід вправи. Учні стоять. Учитель показує рух, усі повторюють його, по­ступово приєднуючись один до одного.

Чи знаєте ви, який австралійський дощ?

Піднімається вітер, (потираємо руки)

Падають перші краплини дощу, (клацаємо пальцями)

Почалася злива, (плескаємо долонями по стегнах)

Злива перетворилася на бурю, (тупаємо)

Ось буря стихає, (плескаємо долонями по грудині)

Стихає злива, (плескаємо долонями по стегнах)

Закінчується дощ, падають останні краплі, (клацаємо пальцями)

Шумить тільки вітер, (потираємо долоні)

Австралійський дощ скінчився. Сонце! (діти піднімають руки вгору)

VII. Вивчення пісні.

Французька народна «Пісня пастушка» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

3. Музичний калейдоскоп, с. 88.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти