ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Корисні поради з питань освоєння програмних засобів

Робота з програмами – це одночасно і мета, і засіб роботи з комп'ютером. Основна потужність сучасних обчислювальних систем укладена в апаратному забезпеченні, але без програмного забезпечення вона не може бути реалізована. Тому навички освоєння програмного забезпечення є основними навичками роботи з комп'ютером.

 

Розвиток і вдосконалення навичок роботи з комп’ютером

Значення програмного забезпечення останніми роками зросло настільки, що перестало існувати таке раніше поширене поняття, як «уміння працювати з комп'ютером». Сьогодні не можна просто «вміти працювати з комп'ютером». Можна вміти працювати з певними програмами або з певним класом програм. Якщо людина вважає, що вона «вміє працювати з комп'ютером», тоді, швидше за все, вона робить лише найперші кроки і поки не цілком віддає собі звіт, в чому це «вміння» полягає і яка від нього може бути віддача.

 

Рівні навичок роботи з комп’ютером

Оскільки робота з комп'ютером полягає у використовуванні програмного забезпечення, рівні навичок визначаються набором програм, що використовуються, і ефективністю роботи з ними.

Первинні навички. Первинні навички роботи з комп'ютером передбачають уміння працювати з операційною системою. До цих навичок відносять уміння використовувати і обслуговувати файлову систему, налаштовувати засоби оформлення і управління операційною системою, використовувати стандартні додатки, виконувати установку і настройку нового апаратного і програмного забезпечення.

Розвинені навички. Розвинені навички передбачають уміння працювати з прикладними програмними засобами. Програмне забезпечення, призначене для роботи з текстами, комп'ютерною графікою, оцифрованим звуком і відео, комп'ютерними мережами, базами даних, електронними таблицями та ін., вимагає різної теоретичної підготовки і різних навичок. Залежно від поставлених спеціальних задач користувач сам ухвалює рішення про те, яке програмне забезпечення йому потрібне і які навички він розвиватиме.

Професійні навички. Професійні навички передбачають не просто уміння працювати з певними класами програмного забезпечення, а уміння працювати ефективно. Цей рівень вимагає глибокого (експертного) знання конкретних програмних продуктів, а також наявності практичного досвіду. Ефективну роботу з програмами відрізняє висока продуктивність праці, використання прийомів автоматизації, знання нестандартних прийомів управління програмою й уміння застосовувати допоміжні засоби. Розвиток таких навичок відбувається тільки в практичній роботі.

 

Прийоми освоєння нових програмних продуктів

Робота з комп'ютером – це завжди освоєння нового. Останній досвід показує, що покоління комп'ютерів міняються не рідше, ніж раз у два роки. Розвиток програмного забезпечення не відстає від розвитку апаратних засобів – як тільки потужність комп'ютерів зростає, негайно з'являються програми, що дозволяють реалізувати нові технічні можливості.

Кожний, хто працює з комп'ютером, періодично зустрічається з новими програмами. Їх можна придбати в магазинах, одержати разом з книгами і журналами з комп'ютерної тематики, приймати по каналах комп'ютерних мереж. Лише консервативна людина може ігнорувати всі ці можливості і триматися лише за обмежений набір програм, який встановлений на його комп'ютері спочатку.

Але навіть і в цьому випадку через рік-два після придбання комп'ютера перед користувачем неминуче встає питання про оновлення апаратних засобів, операційної системи і тих програм, з якими він звик працювати. Таке оновлення можна відкладати довго, але не нескінченно.

Таким чином, повністю відмовитися від використання незнайомих програм неможливо, а це означає, що для успішної роботи з комп'ютером необхідно постійно щось освоювати і вивчати. Коли робота з новою програмою тільки починається, користувач часто не підозрює про те, що з'явиться на екрані через декілька секунд. Звичайно потрібно декілька днів, щоб навчиться застосовувати програму на початковому рівні. Ефективне користування багатьох програм досягається лише через місяці постійної практики.

Освоєння складних професійних програм – нелегка задача, але зрозуміло, що автори програм не намагаються спеціально створити труднощі для користувача. Так що складність сучасних програм звичайно пояснюється тільки великою кількістю включених до них можливостей. Не всі ці можливості потрібні кожному користувачу, тому у багатьох випадках освоєння програмних продуктів можна спростити, зосередившись на вивченні первинних (базових, основних) прийомів роботи.

Існують тисячі різноманітих прикладних програм. Але всі вони мають чимало спільного. Це, перш за все, однотипний інтерфейс. Його однотипність закладена вже в самій архітектурі сучасних операційних систем (Windows, Linux). Тому інтерфейси багатьох програм, випущених різними фірмами в різний час, є такими схожими. Не дивлячись на різноманіття програм, можна з достатньою точністю затверджувати, що їх інтерфейси мають як правило три компоненти:

- робоче поле (область, в якій виконується робота або відтворюються дані);

- робочі інструменти (спеціальні засоби для виконання роботи);

- елементи управління (засоби дня настройки інструментів, режимів роботи програми і параметрів документа).

Оскільки при знайомстві з програмами вивчати в робочій області фактично немає чого, то первинне вивчення незнайомої прикладної програми зводиться лише до двох питань:

• вивчення дії інструментів програми (їх ніколи не буває дуже багато);

• вивчення елементів управління програми (вони стандартизовані та в більшості програм багато разів повторюються).

 

Довідкові засоби

Стандартний інтерфейс дозволяє звести освоєння незнайомої програми до двох досить простих прийомів.

1. Знайти інструменти програми (звичайно вони розміщені на панелях інструментів), визначити їх призначення і прийоми користування.

2. Проглянути елементи управління програми (меню, командні кнопки і т. п.), виділити серед них знайомі і незнайомі. Перевірити дію знайомих елементів і встановити призначення незнайомих.

Слова встановити і визначити вказують на те, що при вивченні незнайомої програми може виникнути потреба в додатковій інформації. На щастя, в більшості випадків така інформація вже вбудована в програму, і розшукати її зовсім неважко. Йдеться про довідкову систему яка входить як до складу самої операційної системи, так і до більшості її додатків.

 

Довідкова система

Найзручніший засіб отримання довідкової інформації – це інтерактивна довідкова система. В багатьох програмах довідкова система містить повний набір інформації про роботу з програмою і дозволяє одержати необхідну довідку під час роботи.

У більшості програм виклик довідкової системи здійснюється за допомогою пункту «?» у рядку меню. Іноді цей пункт називається Справка. В англомовних програмах для звернення до довідкової системи використовується пункт Help. В меню, що відкрилося, слід вибирати пункт Вызов справки або в англомовних програмах Contents.

1. Кожна стаття довідкової системи відкривається в окремому вікні і є гіпертекстом, що містить посилання на інші статті і терміни, що вимагають пояснень. Текст у вікні довідкової системи автоматично форматується по ширині вікна. Якщо стаття дуже довга, вікно містить смуги прокрутки.

2. Терміни, що використовуються як посилання, звичайно виділяються в тексті статті певним кольором. Посилання можуть бути оформлені у вигляді кнопок переходу. При підведенні покажчика до посилання його форма змінюється. Натискання у цей момент дозволяє перейти до іншої статті, присвяченої суміжному питанню. Якщо термін підкреслений пунктирною лінією, то при натисненні кнопки мишки відкривається вікно спливаючої підказки, що містить визначення або опис терміну.

3. Вікна довідкової системи зазвичай не мають рядка меню. Замість нього у верхній частині вікна розташовуються кнопки переходу. Склад управляючих кнопок у верхній частині вікна різний для різних додатків. Зазвичай є кнопки: Разделы (повернення до діалогового вікна розділів довідкової системи), Назад (повернення до попередньої статті) і Параметры (настройка зовнішнього вигляду і властивостей вікна довідкової системи).

4. Натиснення на кнопці Параметры відкриває меню Настройка, яке дозволяє змінити шрифт і розміщення вікна. Скориставшись цим меню, можна скопіювати статтю в буфер обміну для подальшого користування в іншому документі або для друку на принтері.

5. До тексту статті можна додавати власні коментарі. Для цього служить пункт Примечания.

При закритті вікна статті робота з довідковою системою завершується. Повернутися до діалогового вікна довідкової системи дозволяє кнопка Разделы.

 

Технологія збору інформації

Супровідна документація

Практично до всіх програм додається, крім довідкової системи, електронна та друкована документація. Вони є джерелом корисної інформації про програму і нехтувати ними не слід.

Знайомство з програмою починається з інформаційних екранів, супроводжуючих її установку. Поки йде установка, слід дізнатися якомога більше про призначення програми, її можливості. Це допомагає зрозуміти, що слід розшукувати в програмі після її установки.

Друкована документація додається до програм, куплених в магазинах. Звичайно це досить обширне керівництво об'ємом до декілька сотень сторінок. Саме об'єм такого керівництва часто зводить нанівець бажання уважно його прочитати. Дійсно, немає сенсу досліджувати керівництво, якщо відповідь на питання можна одержати більш простими засобами. Проте, у разі труднощів, керівництво з користування програмою — це одне з найзручніших та найвичерпніших джерел необхідної інформації.

У багатьох випадках додаткова довідкова інформація до програми надається у вигляді текстових файлів, що входять до складу дистрибутивного комплекту. Історично склалося так, що ці файли мають ім'я README, що походить від англійської фрази: «Read me (Прочитай мене)». Файл README містить інформацію про установку програми, доповнення і уточнення до друкованого керівництва, а також іншу інформацію, яку автори програми визнали потрібним опублікувати. Для умовно-безкоштовних програм і невеликих службових програм, поширюваних через Internet, цей файл може містити повну електронну версію керівництва. Програми, поширювані через Internet, можуть включати і інші текстові інформаційні файли. Ці файли можу мати розширення .NFO, .DIZ і деякі інші.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти