ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ С. ВАСИЛЬКІВСЬКОГО «КОЗАЧА ЛЕВАДА»

Для своєї картини С. Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені яскравими барвами.

У центрі картини — воли, які пасуться на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний символ землеробства. Лю­дина на картині відійшла на другий план, висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і сильна тварина супрово­джувала селянина від колиски до домовини.

Пейзаж «Козача левада» — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові.

ТВІР-РОЗПОВІДЬ

НА ОСНОВІ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ

ВИТИНАНКИ

На новорічні свята ми всією родиною поїхали у гості до тітки. Як же красиво було у неї в кімнаті. На вікнах, на стінах, полицях, сволоці — скрізь були наклеєні витинанки. Вони створювали радісний, передсвят­ковий настрій, дарували насолоду.

Мені дуже захотілося навчитися робити ці незвичні прикраси. Я дізна­лася, що для витинанок беруть тонкий папір і фарбують його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складають учетверо і витинають так, щоб не було суцільних розрізів, щоб усі елементи були єдиними.


КЛАС



З того часу я полюбила ці чудернацькі витвори. До кожного свята я при­крашаю свою кімнату різнокольоровими витинанками, дарую їх друзям та знайомим.

БОРОВИЧОК

Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. При­ємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому хо­ваються гриби.

Гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні. Я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші.

Найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на якій ростуть боровики. Одного разу поталанило і мені. Випадково непо­далік від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоч і був маленький, але впевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати галявину, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред галявини й оглядав інші гриби. Шапка на ньому завбільшки з полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку.

Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.

ПОЖЕЖА

У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Михайлик. На день народження йому подарували кошеня. Руденьке, а на сонці його шерсть переливалася і палахкотіла жовтогарячим вогнем. І Михайлик назвав своє кошенятко незвичним ім’ям Пожежа.

Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця у кімнатах. «По­жежа! Пожежа! До мене!» — кричав він, але кошеняти не було. Михайлик вибіг на балкон і побачив, що Пожежа переліз на сусідський балкон.

«Пожежа! Пожежа!» — щосили закричав Михайлик. На його крик із квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що сталося і де горить.

А Михайлик намагався дістати своє кошеня, спробував навіть пере­лізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку визвали по­жежну машину.

Побачивши пожежників, Михайлик закричав: «Велике спасибі, що ви прийшли допомогти врятувати мого друга».

Не буду описувати, що було далі. Не знав хлопчик, що його батьки заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь і справді потрібна була допомога. Та у Михайлика тепер інші проблеми. Він шукає для свого кошеняти нове ім’я.

НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ

На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини по­требують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою вранці та ввечері.



УКРАЇНСЬКА МОВА


Теплого літнього вечора ми з Дружком, так звали мою собаку, йшли стежкою у міському парку. На майданчику для тварин вже не було ніко­го. Дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг у протилежний бік, де почав весело гавкати. Цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком Дружок. Коли я підійшов і на­магався роздивитись, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. Я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дер­лося злякане маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і просило захисту у мене. Я взяв кошеня на руки, приголубив і заспокоїв його. Кошеня при­ємно замурчало.

Додому ми повернулися втрьох.

ТВІР-РОЗДУМ

ЗРОЗУМІЙТЕ МЕНЕ

Ось уже другий рік поспіль я займаюся у міському танцювальному клубі «Юність». Не всі мої близькі задоволені цим. Мама говорить, що у мене залишається мало часу для навчання і домашніх справ, а подруж­ка дорікає, що майже не приділяю їй уваги. Чому вони не хотять зрозу­міти мене? Адже мені подобаються танці, це цікаво і корисно. Я розвиваю свої фізичні можливості: координацію рухів, витривалість. До того ж на­вчилася сприймати і розуміти музику.

Думаю, мені потрібно тільки трішки маминої підтримки. А подрузі я запропоную ходити до клубу разом.

КИМ Я ХОТІЛА Б СТАТИ І ЧОМУ?

Я вирішила стати учителькою. Дехто може запитати чому? Скажу відверто: мені здається, що це дуже гарна професія, а ще тому, що я дуже люблю свою учительку. Учителька завжди в оточенні дітей, її діти люб­лять, вона для них як рідна мати. Учителька завжди допоможе в навчанні, турбується про нас, наше здоров’я. Вона разом з нами і радіє, і пережи­ває. Мені здається, що учителем може бути тільки добра людина, яка любить дітей і свою працю. Я теж мрію про те, що буду в майбутньому любити свою професію. Але я знаю, що для того щоб стати учителем, треба гарно вчитися, багато знати. Тому я стараюся добре вчитися.

Отже, після закінчення школи я мрію стати учителем. Буду допома­гати дітям здобувати знання.

ЯКУ ЛЮДИНУ МОЖНА ВВАЖАТИ ЩАСЛИВОЮ?

Матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. Але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. Бо щастя — це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський авто­мобіль.


КЛАС



Щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. Бо вірний друг — то найдорожчий скарб. А ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. Отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, допомагають,— щаслива. І без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя.

Отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.

ЗАМІТКА В ГАЗЕТУ

ПОЇЗДКА ДО КИЄВА

За результатами 2002—2003 навчального року я і ще десять учнів нашої школи були премійовані поїздкою до столиці України — Києва.

За цей час ми відвідали Києво-Печерську Лавру, музей Тараса Шев­ченка, гуляли Хрещатиком та Андріївським узвозом. Дехто з нас уперше милувався Дніпром-Славутою. Київ привітав нас усміхненими обличчя­ми мешканців, грандіозними будівлями і затишними зеленими вуличка­ми. За два дні екскурсій і прогулянок ми встигли полюбити нашу столи­цю. Сподіваємося, що це тільки початок знайомства з Києвом. Дякуємо нашій міській раді за прекрасний дарунок!

ФЕСТИВАЛЬ УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ЗОЛОТЕ ЯЄЧКО»

У квітні 2000 року у гімназії № 116 м. Харкова відбувся IV облас­ний фестиваль учнівської творчості «Золоте яєчко». Тематика фести­валю — «Козацькому роду нема переводу». Організатор фестивалю — Світлана Костянтинівна Стефанюк, людина творча, кандидат педагогіч­них наук, викладач харківських вузів, запросила до участі в роботі фес­тивалю учнівську молодь області.

Фестиваль працював за такими секціями: «Козацькі спортивні заба­ви», «Козацькі пісні», «Літературно-музична композиція на козацькі мо­тиви», «Діти — поети», «Діти — дослідники спадщини козацьких звичаїв». Багато цікавого привезли учасники фестивалю на суд журі. Діти обміню­вались досвідом, слухали поезію, пісні. Фестиваль перетворився на вели­ке мистецьке свято учнів Харківщини.

«До зустрічі на V фестивалі «Золоте яєчко!» — лунало на прощання.


 


 


КЛАС

За вимогою чинної програми шестикласники повинні навчитися вико­нувати такі види творчих робіт:

— твір-опис природи (на основі особистих вражень і за картиною);

— твір-опис приміщення (на основі особистих вражень і за картиною);

— твір-роздум про вчинки людей на основі спостережень і вражень;

— твір-оповідання на основі побаченого і за картиною;

— замітка в газету з елементами роздуму про вчинки людей. Опис природи (пейзаж)— вид опису, який характеризує основні риси,

ознаки природи будь-якої місцевості. Він поділяється на такі частини:

1) загальне враження,

2) опис основних елементів (зображувана місцевість, пора року, по­года, рослини, люди і тварини);

3) висновок-завершення.
З описами природи ми найчастіше зустрічаємось у художніх творах.

Але скласти твір-опис самому значно важче, ніж милуватись письмен­ницьким шедевром. Адже описати пейзаж неможливо, не маючи власних вражень від побаченого, тому необхідно захопитись побаченим, зачару­ватись природою.

Створюючи опис за картиною, зверніть увагу не лише на її тематичне навантаження, а й на техніку виконання. Дайте відповіді на питання: Що зображено на передньому плані, що — позаду? Звідки падає світло, як зображені об’єкти, які кольори використав художник? Яке враження справляє картина, яким настроєм пройнята?

У висновку висловіть особисті враження про розглянуту картину.

У своєму творі використовуйте відомі вам художні засоби виразності: епітети, порівняння, уособлення.

Твір-опис приміщення(на основі особистих вражень і за картиною) потребує урахування найголовніших деталей інтер’єру:

1) розташування приміщення і його площа;

2) кількість вікон, освітлення;

3) колір стін та їх оздоблення;

4) наявність і розташування меблів;

5) чи відповідає приміщення своєму призначенню.
Мета ділового та наукового опису — подати точну конкретну інфор­
мацію про приміщення та його елементи, без емоційної оцінки.

У художньому описі автор має передати своє ставлення до зображу­ваного.

Твір-роздум про вчинки людей(на основі власних спостережень і вражень) є одним із найскладніших видів творів за способами викладу матеріалу. Це зв’язний текст, який містить тезу (сформульовану думку автора щодо обраного питання), докази на користь цієї думки, а також висновок, який є логічним завершенням тексту. Речення перебувають


КЛАС



у причиново-наслідкових відношеннях (у кожному наступному реченні подається обґрунтування, пояснення думки, висловленої в попередньо­му реченні).

Написання твору-роздуму розвиває логічне мислення, вчить обсто­ювати власну точку зору і спростовувати хибні думки. Робота над розду­мом про вчинки людей передбачає осмислення правил людського співіснування, моральних принципів життя суспільства.

Для того щоб скласти твір-роздум на основі власних спостережень і вражень, слід назвати дійових осіб і дати перелік їхніх вчинків, проана­лізувати ці вчинки і зробити висновок про власне ставлення до них.

Твір-оповідання на основі побаченого— це невеликий за обсягом твір розповідного характеру про одну подію з життя персонажа.

Слід відрізняти оповідання від розповіді, бо воно є одним із різно­видів розповіді. Саме в оповіданні можна виділити такі композиційні елементи: зав’язку (епізод, яким починається розповідь), розвиток дії (послідовний виклад подій), кульмінацію (момент найвищого напружен­ня), розв’язку (заключну дію, яка є результатом названих подій).

На відміну від розповіді, в оповіданні чітко висловлюється ставлен­ня автора до зображуваних подій. Пишуться оповідання в художньому стилі, часто в них використовується діалог. Особливостями оповідання є розповідний спосіб викладу думок, нетривалий час дії, невелика кількість дійових осіб, стислість викладу матеріалу.

Замітка в газету— це невеликий текст публіцистичного стилю, повідом­лення в газеті (стінгазеті), журналі, яка характеризується гостротою про­блеми, стислістю, влучністю і нерідко містить звертання до читача.

Замітка висвітлює важливий, цікавий для читача факт. Роботу над заміт­кою краще розпочати з аналізу заміток, дібраних із періодичної преси. В осно­ву учнівської замітки береться важливий факт із життя шкільного колективу.

Завдання замітки з елементами роздуму — привернути увагу читачів до певної проблеми, висловити авторське ставлення, а також переконати читачів у правильності чи хибності якоїсь позиції.

Важливий етап роботи — складання заголовка, який буде привертати увагу читача лаконізмом та сконденсованістю основної думки матеріалу.

Замітку звичайно пишуть на окремому аркуші паперу, залишаючи поля для редакторських поміток. У кінці текст підписують і ставлять дату.

ТВІР-ОПИС ПРИРОДИ

РАНОК СОНЦЯ

За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився роже­вий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер?



УКРАЇНСЬКА МОВА


І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.

Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки лю­дей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнув­ся, відкрив очі і радо зустрів новий день.

УЛЮБЛЕНА ПОРА РОКУ

Найбільше я люблю весну. Це, по-моєму, найпрекрасніша пора року.

Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’яв­ляється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят.

Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як усе навко­ло оновлюється, прикрашається після зимового сну. Весело співають стру­мочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти. По­вітря наповнюється духмяним запахом рослин.

Весна — це оновлення у природі. Саме за це я її люблю.

СВІТАНОК

Я дуже люблю зустрічати перші спалахи пробудження нового дня. Задовго до сходу сонце сповіщає про свій прихід. Воно забарвлює своїми променями нічний небосхил, гасить зорі.

Я люблю зустрічати сонце, гру і трепіт ранкових спалахів його про­менів. Спочатку на обрії з’являється багряно-червона смуга. Потім вона стає оранжевою, рожевою, а далі сонцем наповнювалося все навколо. І ніби вперше бачиш зелений листочок, дерево, яке росте аж до мого вікна, і легкий туман над рідним містом, що пробуджується до нового дня.

І ось світанок змінюється новим днем, наповнюється турботами жит­тя людей, і я чую ніжне: «Доброго ранку, сину!»

ЗОЛОТАВА ОСІНЬ

Ось і минуло тепле літо. Настала осінь. Непомітно підкралась вона до наших садів, полів, гаїв, лісів. Ще в кінці серпня дерева почали вкриватись жовтим листям, а зараз воно вже блищало на сонці, ніби золото. Дерева сто­яли у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадало додолу. Земля була вкрита кольоровим листям, наче йдеш по прекрасному килимі. Я люблю слухати шерехи опалого листя, дивитися на чарівні розписи осені на листях клена. Промайнуло коротке бабине літо, починало повівати холодом, змов­кли пернаті музиканти. Ось і прийшов час прощатися із золотою осінню.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти