Охарактеризуйте опис та виклик підпрограм у Visual Basic.

Підпрограми – це своєрідні міні-програми. Їх призначення –виконувати конкретні завдання в більшій програмі.

Підпрограмою називається найменована логічно закінчена група вказівок, яку можна викликати для виконання довільну кількість раз з різних місць програми.

Підпрограма – це частина програми, її окремий смисловий блок. Відмінність функції і підпрограми в тім, що результат роботи підпрограми – це набір значень, що привласнюється вихідним параметрам. Результат виконання функції – це одне значення. Параметри функції записуються в дужках.

GO SUB Перехід на підпрограму

Охарактеризуйте механізм взаємозв’язку параметрів та аргументів у Visual Basic.

У більшості випадків процедурі потрібна деяка інформація про обставини, за яких вона була визвана. Процедура, яка виконує повторювану задачу, може використовувати різну інформацію при різних визовах.Такая інформація складається з змінних, констант і виразів, які передаються процедурі при її виклику.

Для передачі в процедуру цих відомостей вона визначає параметр, а викликає код передає аргумент в цей параметр.Можно уявити параметр як паркувальне місце і аргумент як автомобіль.Точно так само, як різні автомобілі можуть паркуватися на паркувальному місці в різний час, при кожному виклику процедури викликає код може передати інший аргумент для одного параметра.

Параметри

Параметр представляє значення, яке необхідно вказати процедурі при її визове.В оголошенні процедури визначаються її параметри.

При визначенні Function або Sub процедури, необхідно вказати список параметрів в дужках відразу після імені процедури.Для кожного параметра необхідно вказати ім'я, тип даних і механізм передачі (ByVal (Visual Basic) або ByRef (Visual Basic)). Можна також вказати, що параметр є опціональним.Ето означає, що викликає код не зобов'язаний передавати значення для нього.

Ім'я кожного параметра служить як локальної змінної в процедуре.Імя параметра використовується так само, як будь-яка інша змінна.

Аргументи

Аргумент представляє значення, вказане в параметрах процедури при її визове.Код виклику вказує аргументи при виклику процедури.

При виклику Function або Sub процедури список аргументів включається в дужках відразу після імені процедури.Каждий аргумент відповідає параметру в тій же позиції в списку.

На відміну від визначення параметра аргументи не мають імен.Каждий аргумент є виразом, який може містити нуль або більше змінних, констант і літералов.Тіп даних обчислення виразу повинен відповідати типу даних, визначеним для відповідного параметра або в будь-якому випадку повинен бути Перетворювані до типу параметра .

Опишіть принципи використання підпрограм з довільною кількістю параметрів у Visual Basic.

Охарактеризуйте синтаксис та правила використання функцій роботи з масивами у Visual Basic.

Введення елементів масиву

Приклад 1. Припустимо число співробітників у різних відділах деякого підприємства наступне:

Набір цих даних можна представити як одновимірний масив з шістьма елементами. Нехай цього масиву дано ім'я L. Тоді елементи масиву L можна записати у вигляді змінних з індексами:

L (1) L (2) L (3) L (4) L (5) L (6)

або L (I), де I = 1, 2, 3, 4, 5, 6. Індекс даного масиву буде один - I. Кожна змінна буде мати своє значення:

L (1) = 32 L (2) = 11 L (3) = 24 L (4) = 10 L (5) = 17 L (6) = 26

Приклад 2. Як приклад двовимірного масиву розглянемо матрицю:

У цій матриці два рядки, три стовпці та її елементи можна представити як двовимірний масив. Індексація елементів двовимірного масиву проводиться таким чином: перший індекс позначає номер рядка матриці, в якій знаходиться цей елемент, другий індекс - це стовпець у рядку. Нехай ім'я заданого масиву - R. Тоді елементи масиву позначаються як R (I, J), де I = 1,2 і J = 1,2,3.

R (1,1) = 1 R (1,2) = 3 R (1,3) = 7

R (2,1) = 6 R (2,2) = 9 R (2,3) = 10

Зауважимо, що індекс не має нічого спільного з вмістом клітинки. Пара індексів служить для адресації заданої комірки пам'яті.

У Basic елементи масивів розташовуються в послідовних комірках пам'яті. Це означає, що масив займає безперервну область пам'яті. Перш, ніж ми зможемо звернутися до масиву з програми, треба вказати, скільки пам'яті необхідно для розміщення масиву. Опис розміру масиву виконується за допомогою оператора DIM, який має наступний синтаксис:

DIM змінна (індекси) [, змінна (індекси )]...

Тут ім'я змінної є ім'ям масиву, індекси - це список числових виразів, що визначають максимальне значення відповідних індексів, розділених комами. В одному операторі DIM можливо опис декількох масивів, розділених комами.

Опишемо задані в прикладах масиви:

DIM L (6), R (2,3)

де L, R - імена масивів; 6, 2, 3 - їх індекси.

Цей оператор наказує інтерпретатору відвести достатньо пам'яті для розміщення масиву L з шістьма елементами і двовимірного масиву R з двох рядків і трьох колонок.

Елементам масиву ми можемо присвоїти значення точно таким же чином як і звичайним змінним. І так само, як звичайні змінні, елемент масиву має значення 0 з того моменту, коли масив визначений, і до того, як він отримає якесь інше значення. Найчастіше елементи масиву отримують значення за допомогою оператора присвоєння або оператора введення.

Наведені нижче програми присвоюють значення елементів масиву L за допомогою оператора присвоєння LET, операторів DATA-READ і оператора INPUT. Рядки з оператором INPUT введені в програми для перегляду вмісту масивів.

По черзі наберіть і запустіть програми 1-3. Перед набором чергової програми не забувайте очищати пам'ять ЕОМ (команда NEW) і екран (команда CLS).

ПРОГРАМА 1

10 DIM L (6)

15 L (1) = 32: L (2) = 11: L (3) = 24: L (4) = 10: L (5) = 17: L (6) = 26

20 PRINT L (1), L (2), L (3), L (4), L (5), L (6)

25 END

ПРОГРАМА 2

10 DIM L (6)

15 DATA 32,11,24,10,17,26

20 READ L (1), L (2), L (3), L (4), L (5), L (6)

30 PRINT L (1), L (2), L (3), L (4), L (5), L (6)

35 END

ПРОГРАМА 3

10 DIM L (6)

15 INPUT L (1), L (2), L (3), L (4), L (5), L (6)

20 PRINT L (1), L (2), L (3), L (4), L (5), L (6)

30 END

Можливо присвоювання значень не всіх елементів масиву. Тоді що залишилися елементи будуть мати початкову нульове значення.

Якщо завантажити значення в великий масив, то ці методи роботи з масивами стають непрактичними. Можна значно спростити програму, якщо залучити для присвоєння значень оператор циклу FOR.

Виконайте і проаналізуйте дію програми 4.

ПРОГРАМА 4

10 DIM L (6)

15 FOR I = 1 TO 6

20 INPUT "Введіть елемент масиву", L (I)

25 NEXT I

30 FOR I = 1 TO 6

35 PRINT L (I)

40 NEXT I

45 END

У цій програмі друк елементів масиву на екран реалізована теж за допомогою оператора FOR. Поставте в кінці рядка 35 крапку з комою (;) і запустіть програму. Знайдіть і запам'ятайте відмінності в діях програм. Потім замініть в програмі 4 крапку з комою (;) на кому (,) і знову запустіть програму. Зробіть висновки про особливості роботи оператора PRINT і не забувайте про них, так як саме цей оператор формує формат вихідних даних у програмі.

Введення декількох масивів одного розміру можна здійснити в одному циклі (програма 5).

ПРОГРАМА 5

10 PRINT "Введіть масиви А, С"

20 PRINT "Набирайте елементи масиву по черзі"

30 DIM A (6), C (5)

35 FOR I = 1 TO 6

20 INPUT A (I), C (I)

25 NEXT I

35 END

При виконанні програми 5 дані вводяться попарно: А (I), С (I). Після введення кожної пари значень натискається клавіша Enter. Однак такий спосіб введення часто є причиною помилок. Більш природно вводити спочатку всі елементи одного масиву, а потім іншого. Для цього введення кожного масиву потрібно здійснювати в окремому циклі, як показано в програмі 6.

ПРОГРАМА 6

10 DIM A (5), C (5)

20 PRINT "Введіть масив А"

30 FOR I = 1 TO 6

20 INPUT A (I)

30 NEXT I

40 PRINT "Введіть масив С"

50 FOR I = 1 TO 6

60 INPUT C (I)

70 NEXT I

80 END

Якщо вводяться масиви мають різні розміри, то останній спосіб введення даних є оптимальним. Аналогічним чином можна вводити будь-яку кількість масивів. Дії із строковими масивами аналогічні діям c числовими масивами, але не забувайте, що імена строкових масивів повинні закінчуватися символом $, наприклад, L $, PROBA $, S $ і т. д.

При виведенні масивів необхідно забезпечити наочність і зручність сприйняття отриманих результатів. У програмах 1-4 використовувався висновок елементів масивів за допомогою оператора PRINT. Розглянемо це більш детально.

Висновок одновимірного масиву, як правило, доцільно здійснювати в рядок, супроводжуючи поясняющим текстом (програма 7).

ПРОГРАМА 7

200 PRINT "Масив А"

210 FOR I = 1 TO N

220 PRINT A (I);

230 NEXT I

240 PRINT

Число N в програмі 7 позначає розмірність масиву А. У наведеній програмі висновок масиву А в рядок забезпечується використанням крапки з комою (;) в операторі PRINT (рядок 220). PRINT без списку (рядок 240) здійснює висновок порожнього рядка після закінчення виведення масиву А.

При виведенні двох або декількох одновимірних масивів одного розміру часто зручно вивести їх як паралельно розташовані стовпчики (програма 8).

ПРОГРАМА 8

200 PRINT "Масив А", "Масив В"

210 FOR I = 1 TO N

220 PRINT A (I), B (I);

230 NEXT I

Висновок двох або більше масивів різних розмірів, як правило здійснюється в рядок. Висновок нового масиву починається з нового рядка. У програмі 9 забезпечується друк елементів масиву А в ту ж рядок, в яку виводиться заголовок "Масив А:", що реалізується використанням крапки з комою в рядку 200.Аналогічно для масиву В.

ПРОГРАМА 9

200 PRINT "Масив А:";

210 FOR I = 1 TO N

220 PRINT A (I);

230 NEXT I

240 PRINT

250 PRINT "Масив В:";

260 FOR I = 1 TO M

270 PRINT B (I);

280 NEXT I

290 PRINT