ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Досягнення і втрати укр.. культури 30 р. 20 ст.

Досягнення і втрати укр.. культури 30 р. 20 ст.


У 30 р. відбувається деморалізація і дегуманізація мистецтва. Втрати митців: М.Хвильовий, В. Підмогильний, Л.Курбас. Чорною хвилею у мистецтві позначилась 2 світова війна. Найголовніша тематика - патріотична, робиться акцент на цінностях, подвиг народу, отчій поріг, Сталін - батько всіх народів. Опубліковані такі твори: П.Тичина «Ми йдемо на бій», «Похорон друга», М. Рильський «Слово про рідну матір», Яновський «Земля батьків», О.Вишня «Зенітка». Серед композиторів заявив А. Штогаренко кантата – симфонія «Україна моя» на вірші Малишко і Рильського. Довженко «Ук. В огні», де намагався об’єктивно показати причини і втрати 2 світовій війні. Війна позначилась і в архітектурі міст. Почалися погромні компанії проти письменників М.Рильського, Ю.Яновського, Сосюри. В мистецтві культивується метод соціалістичного реалізму, основою якого було зображено патріотичного герою. В мистецтві спостерігається ознаки запустіння і безчестя. З’являється опера Данькевича «Богдан Хмельницький», Жуковського «Від усього серця». Зростає кількість укр.. театральних колективів. В укр.. архітектурі виникла нова хвиля функціоналізму, основна увага – побудова житла. Образотворче мистецтво представлене нефольклорним напрямом у творчості І. Марчука, О. Стецька, В. Пасивенко.


Православна церква Укр. У 1917-1921 р.

20_ті рр. відзначалися пожвавленням національного релігійного життя. На шляху його, однак, постійно виникали все міцніші політичні перешкоди. Передумовою діяльності релігійних організацій став декрет уряду радянської України «Про відокремлення церкви від держави та школи від церкви» (1919 р.), в основу якого було покладено ленінський декрет 1918 р. Держава офіційно надавала рівні можливості для діяльності різних релігійних напрямів. Користуючись цим, прихильники незалежності української православної церкви від російської на Всеукраїнському православному церковному соборі в Києві (жовтень 1921) проголосили створення Української автокефальної (тобто самоврядної) православної церкви (УАПЦ). Автокефалісти утворили власну церковну ієрархію, використавши неканонічний для традиційного православ’я спосіб висвячення єпископів (хіротонії): покладання віруючими рук на голови один одному, а, врешті-решт, на голову тому, кого висвячували.Це було зроблено тому, що російські православні єпископи не стали б висвячувати ієрархів нової церкви. Хіротонія відбулася в Софійському соборі наприкінці 1921 р.; першим єпископом УАПЦ став колишній протоієрей Василь Липківський. Інших єпископів висвячував уже він сам, одержавши від собору повноваження. Порушення автокефалістами традиції архієрейського рукоположення зазнало різкої критики з боку служителів та віруючих інших церков, передусім, Російської православної. Але з середини 20_х рр. приріст кількості прихильників УАПЦ та її вага почали зменшуватися. Це було пов’язано з масованою атеїстичною пропагандою, ідеологічним тиском з боку влади. Водночас, панівні кола побоювались, що УАПЦ зможе стати чинником загальнонаціональної консолідації на антибільшовицьких засадах. Ці події стали початком кінця автокефальної церкви в УРСР.

 

Українізація 20 р.. як соціокультурний процес

Перемога у кривавій громадянській війні дозволила радянській владі перейти до відтворення порушених господарських та громадянських структур, до розбудови культурної сфери. Угруповання, що виступали під прапором пролеткульту, відкидали принципи спадкоємності в культурі. 9 березня 1919 р. тимчасовий робітничо_селянський уряд України прийняв постано_

ву «Про обов’язкове студіювання у школах місцевої мови, а також історії та географії

України», яка не була виконана з огляду на об’єктивні умови. Директива стала проголошенням офіційного курсу на розвиток двомовності в республіці і вільний розвиток української мови і культури, але вільний у розумінні класовому. «Напівукраїнізація», і без того досить куца, нейтралізувалася негативним ставленням до національної інтелігенції, яка характеризувалася як «українська контрреволюція».Надрукована в 1920 р. стаття М. Скрипника «Донбас і Україна» поклала початок широкомасштабному здійсненню українізації. З’являлися наукові видання українською мовою; попри перешкоди, діяли «Просвіти», в школах викладалася українська мова. Політика українізації давала певні позитивні наслідки. Існували національна преса, книговидавництво. Тільки в Києві протягом 20_х р. було відкрито інститути єврейської культури, польської, Польський педагогічний інститут, технікум. На середину 20_х р.

українці в педагогічних ВНЗ становили більше половини всіх студентів. Українізація, запропонована офіційними владними структурами, була придатна для апарату управління. Безпосереднього впливу на загальне національно_культурне відродження України вона не справляла, але давала свободу дій тим партійцям, які були зацікавлені в піднесенні національної культури. Під час літературної дискусії 1925_1928 рр. з надр агітпропвідділу ЦК КП(б)У,очолюваного А. Хвилею, виринув так званий «хвильовізм». Літературна дискусія стала гострою суперечкою в середовищі української творчої інтелігенції про шляхи розвитку літератури і мистецтва в умовах НЕПу. Під впливом далеких від літератури чинників дискусія дедалі більше перетворювалася на політичну, причому керівники КП(б)У виступали в ній за жорстку регламентацію і партійний контроль, створення єдиної, спільної для всіх письменницької організації. Українізація мала неоціненне значення для розвитку національної культури. Одночасно процес українізації ніс на собі відбиток притаманної пореволюційній епосі політизації та ідеологізації культурної сфери, применшення значення самостійності, автономії духовного життя.

 

56.Внесок О.Довженка у розвиток укр.. худж. Культури

Складність суспільно-політичного життя кінця XIX – початку XX ст., гостра ідейно-політична боротьба, в якій зіткнулися різні антагоністичні сили суспільства, зумовили різке розмежування письменницьких сил, появу різних течій та груп. Значна роль у становленні українського кіно, належала О. Довженку. Він почав працювати кінорежисером на Одеській кіностудії з 1928 р. В історії українського й світового кіно почесне місце посідають його фільми "Звенигора", "Арсенал", "Земля". В 1958 р. на Всесвітньому конкурсі в Брюсселі кінофільм "Земля" занесено до почесного списку 12 найкращих фільмів світу всіх часів і народів. О. Довженко став засновником поетичного напрямку в світовому кіномистецтві. Його стрічки "Арсенал", "Звенигора", "Земля" передають багатоплановість їх сюжетної побудови, філософію життя, яскраву поетичну образність, їх романтичну спрямованість. Значна роль у них надавалася поетичному вимислу, художній інтуїції, фантазії і прагненню митця до ідеалу. Популярності набула документальна стрічка «Битва за нашу Радянську Україну», створена під керівництвом О.Довженка (1943 р.). Одночасно О. Довженко написав кіноповість «Україна в огні», в якій спробував об’єктивно дослідити причини поразок червоних військ на першому етапі війни. Але з ініціативи Сталіна концепція фільму була рознесена вщент, правдивий фільм про Вітчизняну війну не з’явився.

 

Реформи Володимира Великого,їх соціально – політичне, військове і культурне значення

Адміністративна – суть полягала в тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися 12 синам князя, та наближеним людям. Зробив територіальний поділ земель. Військова – спрямована на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення влади князя. Роздавав земельні наділи, зобов’язуючи їх до військової служби. Релігійна – культ Перуна, потім в 988 р запровадження християнства. Грошова – карбував золоті та срібні монети «златники».

Досягнення і втрати укр.. культури 30 р. 20 ст.


У 30 р. відбувається деморалізація і дегуманізація мистецтва. Втрати митців: М.Хвильовий, В. Підмогильний, Л.Курбас. Чорною хвилею у мистецтві позначилась 2 світова війна. Найголовніша тематика - патріотична, робиться акцент на цінностях, подвиг народу, отчій поріг, Сталін - батько всіх народів. Опубліковані такі твори: П.Тичина «Ми йдемо на бій», «Похорон друга», М. Рильський «Слово про рідну матір», Яновський «Земля батьків», О.Вишня «Зенітка». Серед композиторів заявив А. Штогаренко кантата – симфонія «Україна моя» на вірші Малишко і Рильського. Довженко «Ук. В огні», де намагався об’єктивно показати причини і втрати 2 світовій війні. Війна позначилась і в архітектурі міст. Почалися погромні компанії проти письменників М.Рильського, Ю.Яновського, Сосюри. В мистецтві культивується метод соціалістичного реалізму, основою якого було зображено патріотичного герою. В мистецтві спостерігається ознаки запустіння і безчестя. З’являється опера Данькевича «Богдан Хмельницький», Жуковського «Від усього серця». Зростає кількість укр.. театральних колективів. В укр.. архітектурі виникла нова хвиля функціоналізму, основна увага – побудова житла. Образотворче мистецтво представлене нефольклорним напрямом у творчості І. Марчука, О. Стецька, В. Пасивенко.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти