ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Як написати відгук про твір мистецтва?

По-перше, слід обрати той вид мистецтва, з яким обізнані найкраще, що подобається найбільше. По-друге, необхідно знати відповідну термі­нологію. Так, при написанні відгуку про твір художньої літератури слід пам’ятати, що таке сюжет, композиція, прийоми характеротворення, за­соби творення комічного, ліричний герой, художні засоби, тема, ідея; під час роботи над відгуком про картину необхідно вміло використовувати такі терміни й поняття: жанр картини, техніка виконання та матеріали, колорит, тони й напівтони, контраст, світлотінь, композиція, перший, другий, план, фон, характер накладення фарб та ін.

При створенні відгуку про виставу доцільно поцікавитися значенням таких слів: дія, картина, лібрето, увертюра (для опери), декорації, режи­сер, сценічний задум, сценічні ефекти, головні і другорядні ролі, аншлаг, акторська майстерність, прем’єра, умовність, партер, ложі, суфлер та ін.

Відгук про кіно- чи телефільм вимагає знання понять: автор сцена­рію, режисер-постановник, тема, ідейний задум, каскадер, комбіновані зйомки, монтаж, комп’ютерна графіка, прообраз, дублер, спецефекти, входження в роль, консультант.

При написанні відгуку про скульптуру автор висловлювання пови­нен знати про композицію, конфігурацію, постамент, точки опори, силу­ет, барельєф, горельєф, контраст, гру світлотіні, деталі, матеріали — мар­мур, бетон, бронзу та ін.

Стаття в газету на морально-етичну темумає свої особливості. Пе­редусім необхідно обрати тему, яка має бути сучасною, актуальною і ціка­вою читачам певного кола (за віком, соціальним станом, професією чи упо­добаннями, переконаннями). Необхідно придумати цікавий, яскравий заголовок, який одразу привернув би увагу читачів. Стаття в газету на мо­рально-етичну тему пишеться за зразкам твору-роздуму: висувається теза (тези), яку автор хоче довести чи спростувати, далі йде саме доведення за допомогою вагомих фактів, аргументів, цікавих прикладів із життя,


КЛАСИ



власних спостережень автора. Насамкінець робиться висновок, у якому по­дається ідея статті, те, на що автор скеровує думку читача, які почуття та відповідні дії хоче викликати. У газетній статті не допускається великих за обсягом загальних розмірковувань про все і ні про що конкретно. Факти мають бути достовірними, правдивими, джерела інформації — надійними, бо автор за них відповідає. Якщо в статті називаються конкретні особи, слід бути особливо обережними і тактовними у своїх оцінках, їхньому ви­раженні, щоб не образити людину, не поставити її в незручне становище (має бути дозвіл цієї особи на згадування її імені). Це стосується не лише якихось негативних явищ, фактів, а також і позитивних.

Старшокласники вже мають певні навички написання творів на суспільні та морально-етичні теми. Специфіка їх створення у 10—11 кла­сах полягає у тому, що теми обираються серйозні й цілком «дорослі», судження ґрунтуються не лише на власних враженнях та спостереженнях, а й підтверджуються більш-менш об’єктивними джерелами: результатами соціологічних досліджень, тестами психологів, прикладами з художньої літератури (як узагальненого, типового відображення життя), преси, теле­бачення, цитатами з висловлювань відомих авторитетних людей. Твір та­кого плану вимагає клопіткої праці у підборі відповідного матеріалу, вмінні систематизувати й узагальнювати, робити логічні висновки, вміти знахо­дити асоціативні зв’язки, активізувати творчу уяву та фантазію.

ВІДГУК ПРО ТВІР МИСТЕЦТВА

ПАМ’ЯТНИК Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ В КИЄВІ

План

1. Богдан Хмельницький — видатна постать в історії України.

2. Історія створення пам’ятника, матеріал.

3. Фігура гетьмана на коні.

4. Оригінальний постамент.

5. Розташування пам’ятника, його оточення.

6. Доленосний момент історії, закарбований у бронзі й камені.

ПАМ’ЯТНИК Т. ШЕВЧЕНКОВІ В ХАРКОВІ

План

1. Т. Шевченко — духовний батько нації.

2. Скульптурна композиція.

3. Центральна фігура Кобзаря.

4. Фігури героїв поезій Шевченка.

5. Реалістичність зображення, чіткість ліній, вдала передача харак­теру героя.

6. Постамент.

7. Оточення пам’ятника: клумби, парк, майдан та алеї.

8. Один із кращих пам’ятників Т. Шевченкові у світі.



УКРАЇНСЬКА МОВА


ТЕАТРАЛЬНА ВИСТАВА «МИНА МАЗАЙЛО»

План

1. Комедія М. Куліша «Мина Мазайло», на основі якої зіграна вистава.

2. Сцена, декорації.

3. Музичне оформлення.

4. Гра виконавців головних ролей — Мини Мазайла, Мокія, Улі, Рини.

5. Майстерність виконання епізодичних ролей — тьоті Моті, дядь­ка Тараса.

6. Проблеми мови, порушені у виставі.

7. Засоби комічного.

8. Сміх крізь сльози.

ВІДГУК ПРО КІНОФІЛЬМ С. ПАРАДЖАНОВА «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

План

1. Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» — основа кіно­стрічки.

2. Розповідь про українських Ромео і Джульєтту.

3. Національний гуцульський колорит.

4. Гра головних персонажів — Івана та Марічки.

5. Роль епізодичних персонажів.

6. Що найбільше вразило і чому?

7. Через заборони та забуття.

ВІДГУК ПРО КАРТИНУ І.РЄПІНА «ЗАПОРОЖЦІ ПИШУТЬ ЛИСТА ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНОВІ»

План

1. Наш земляк — І.Рєпін.

2. Запорізька Січ — слава і легенда землі української.

3. Центральна постать писаря.

4. Група козаків навколо.

5. Неповторність, індивідуальність кожного обличчя, точне відоб­раження характеру.

6. Прототипи картини, два її варіанти.

7. Волелюбність, дотепність і добре почуття гумору — характерні риси запорізьких козаків.

ВІДГУК ПРО КАРТИНУ Т. ЯБЛОНСЬКОЇ «ХЛІБ»

План

1. Народна художниця України.

2. Хліб — найбільше багатство.

3. Золотисте зерно в центрі картини.

4. Фігури дівчат — працівниць току.


КЛАСИ



5. Теплі тони, радісний, світлий настрій.

6. Уславлення людської праці, гордість за трудівників села.

РЕЦЕНЗІЯ НА КІНОСЕРІАЛ «РОКСОЛАНА»

План

1. Яке місце посідає кінотвір у сучасному мистецтві?

2. Яка тема фільму?

3. В яких суперечностях, зіткненнях розкриваються характери дійо­вих осіб?

4. Яка його головна думка?

5. Як це доводять актори, що виконують ролі?

6. Як ви оцінюєте художнє і музичне оформлення фільму?

7. Що найбільше сподобалося у фільмі, а що викликало заперечення?

8. Які думки і почуття викликав фільм?

Серед численних серіалів, що заполонили останнім часом телеекран, фільм «Роксолана» привертає увагу не тільки тим, що він створений на основі роману нашого сучасника, українського письменника Павла Загребельно-го. Фільм побудовано за законами пригодницького жанру, і тому сюжет сприймається як захопливий. Темою кінотвору є зображення подій XVI століття, пов’язаних із двома країнами — Україною і Туреччиною. Фільм розповідає про дивну долю дівчини з Прикарпаття Насті Лісовської, яка пройшла через невільницьку Кафу, на великому стам­бульському ринку була продана удруге, та не втратила своїх природ­них якостей — сильної волі, живого розуму, людської гідності. Саме завдяки цим якостям вона зуміла не розчинитися серед сотень жінок великого гарему султана Османської імперії, а стати законною дружи­ною Сулеймана Розкішного (Завойовника). Нелегко було звикати Настусі, яку назвали чужим іменем Хурем, до нового життя. Холодом віяло від усього, а найбільше від чужих людей. Розмовляючи з Валіде Хафсою, дівчина побачила перед собою людину, яка не сміється ніколи і не відає ні людяності, ні милосердя. Тут сама мова була ніби не по­трібна — достатньо було мови знаків, мови зневаги і загрози. Та Валіде звеліла їй вивчити турецьку та арабську мови. Це не злякало дівчину. Будучи дочкою священика, знала латину, німецьку; від подруг навчи­лася польської, легко переймала єврейську, вірменську. Потім уже ста­ла Хурем відома усьому світові під іменем Роксолани. Так називали полонянок з України. Для нас, телеглядачів, цей образ завжди асоцію-ватиметься з чарівною українською актрисою Ольгою Сумською, яка талановито зіграла у фільмі роль Роксолани. Здавалося, ніби самі очі ак­триси висловлювали більше, ніж скупі жести. Вона прожила цю роль на екрані, переконливо, з гідністю і гордістю втіливши образ української дівчини, що стала не просто красивою жінкою, а особистістю. На фоні численних красунь султанського гарему вона виділялася розумом, ду­ховною сповненістю, і саме це змусило султана звернути на неї увагу.



УКРАЇНСЬКА МОВА


Фільм знято цікаво. Широкі панорами казкової природи Прикарпаття, Туреч­чини, інших місць служать не тільки фоном для дійства, але й якоюсь мірою обумовлюють події та характери дійових осіб. Ось Роксолана дивиться на Гасана — яничара, якого колись в Україні звали Василем. І перед очима її по­ставав Рогатин, і батьківський дім, і шовкові степи, і лагідне сонце України. Автори фільму зуміли зняти не просто кольорові картини світових принад, але й передати тепле почуття патріотизму. У фільмі постійно проводиться думка про невмирущість Батьківщини, про святість почуття до неї. Фільм, сповне­ний пригод і інтригуючих поворотів сюжету, викликає відчуття гордості за нашу людину. Все — музика, гра акторів, операторська робота — покликане передати почуття, заховане десь глибоко у душі кожного. За Роксоланою і її предками — віки славетної історії, в якій була золотоверха Софія і перші кни­ги, кам’яне диво великих міст і вражаюча краса вишиванок і дерев’яного зод­чества. Фільм пробуджує добрі почуття у душі кожного, кому не байдужа доля України, її історії і сьогодення.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти