ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ВІДГУК ПРО КАРТИНУ К. О. ТРУТОВСЬКОГО «Т. Г. ШЕВЧЕНКО З КОБЗОЮ НАД ДНІПРОМ»

Творчість Костянтина Олександровича Трутовського завжди була пов’язана з Україною. Більшість його картин написані саме на українські сюжети: «Весільний викуп», «Побачення», «У місячну ніч» та інші. Це й не дивно з огляду на те, що дитинство майбутнього художника минуло на Харківщині. Початкову освіту він здобув в одному з приват­них харківських пансіонів. Навчаючись вільним слухачем у Академії мистецтв, художник познайомився з Д. Григоровичем, Ф. Достоєвським. Незабутнє враження справили на нього твори М. В. Гоголя та Т. Г. Шев­ченка. Може, тому у його картинах так багато гоголівського і шевчен­ківського. У 1850 році художник їде на Україну, і тут з’являються його найбільш відомі картини «Бандурист», «На церкву», «Лірник у селянській хаті». Так поступово розкривається душа України, її наро­ду. Не дивно, що після численних побутових сюжетів із життя українсь­кого селянства художник приходить до думки зобразити Т. Г. Шевчен­ка. Адже в образі великого поета втілена душа багатостраждального великого народу з древньою історією. Саме так сприймаємо ми картину «Т. Г. Шевченко з кобзою над Дніпром», написану у 1875 році.

На першому плані Т. Г. Шевченко, що сидить на старій колоді, задум­ливо похиливши голову на кобзу. Які думки заполонили його, може виз­ріває новий задум поеми чи легкого летючого вірша — картини рідної природи? Сидить він на високій кручі, з якої відкривається широка па­норама Дніпра з його пологими берегами, полів і садів його рідної Ук­раїни. Кожна травинка біля ніг великого поета промовляє до глядача знай­омими пахощами рідної землі. Кольорова гама витримана у спокійних тонах зеленого, жовтого, рудуватого кольорів. Художник зобразив


КЛАСИ



Т. Шевченка у звичайній селянській сорочці і штанях, на голові у поета шапка, яку носили чоловіки на Україні здавна. Він проста людина. Він один із тих простих людей, яких знав і любив, для яких працював і страждав усе життя. І разом із тим це людина могутнього інтелекту, якій доступне розуміння життя. Усе це написано на його обличчі, не стільки засмученому, скільки задумливому. Його постать вражає природністю, ве­личним спокоєм і гідністю. Але вже другий погляд на картину дарує відчут­тя безмежного простору, поданого на другому плані. Там вдалині видні-ється церква, а село, мабуть, потонуло у густих садах, що зеленню вкривають велику частину Дніпрового берега. А там, наче у туманному мареві пастельних тонів ховаються нові безмежні далі. Картина вражає величчю і спокоєм. Вона спонукає зрозуміти, яке багатство дісталося нам — наша велика земля, цей дивний безмежний світ і на ньому наша Україна, її культура та історія, уособленням якої є великий поет і мисли­тель землі нашої — Тарас Григорович Шевченко.

МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ТВІР МИСТЕЦТВА

Мистецтво… Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси по­чуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, ко­гось чарівний спів виконавця.

Серед музичних творів мені найбільше подобається «Місячна сона­та» Бетховена. Бетховен був геніальним композитором, тонким ліри­ком, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його перепов­нена образами, зранена переживаннями та нещастями душа.

Глибоким ліризмом сповнена «Місячна соната» Бетховена. Ніжно звучить музика, але де-не-де чуються насторожені звуки. Вони ніби віщу­ють негоду, що наближається. Я відчуваю звуки спочатку тихі, а далі все сильніші, гучніші. І ось вже буря. Уявляю, як над морем потьмари­лося небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Як великі лавини злітають вгору, вдаряються об каміння і розлітаються тисячами краплинок. Сила звуків наростає, і перед моєю уявою постає розгніва­не море, справжня буря на морі… Громові розкати чуються в музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи мою кімнату стого­ном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу і звучать затихаючі тривожні звуки…

У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних, чистих по­чуттів людини з темними силами людської душі, із сірою буденщиною, міщанством, з темними силами обивательського благополуччя.

Музика… Її звуки чарують нашу уяву, захоплюють, викликають певні почуття. Музика — це дивовижна скарбниця, яка збагачує нас, відкри­ває двері у світ прекрасного.



УКРАЇНСЬКА МОВА


ВІДГУК ПРО ПРОЧИТАНУ КНИЖКУ

План

I. Значення читання для людини.

II. Роль книги в моєму житті.

 

1. Мої літературні уподобання.

2. Улюблена книга «Роксолана».

3. Що мене приваблює в постаті Роксолани.

4. Як я зрозуміла авторський задум.

5. Що корисного для себе я почерпнула з прочитаної книги.

III. Вплив роману П. Загребельного «Роксолана» на мої читацькі упо­
добання.

Потяг до читання у кожної людини з’являється в різний час. Одні за­хоплюються читанням із дитинства, інші — з шкільної лави, а дехто — у зрілому віці або навіть після виходу на пенсію. Але в тому, що у нас чи­таюча країна, можна переконатися навіть їдучи в метро: одні сидять з га­зетами, інші — з книжками.

Я захопилася читанням зовсім недавно, у восьмому класі, коли до рук мені потрапила книжка Шарлотти Бронте «Джен Ейр». Відтоді читання стало життєвою потребою. А недавно я відкрила для себе жанр історич­ного роману.

Роман Павла Архиповича Загребельного «Роксолана» нам задали на урок із позакласного читання. Я довго відкладала цей великий за обсягом твір, бо не мала часу на прочитання, а потім так захопилася, що не мала часу на інші уроки. Тепер це моя улюблена книжка і улюблений автор.

Роман «Роксолана» знайомить нас з однією із найвидатніших українок — Настею Лісовською, яка в світову історію увійшла під ім’ям Роксолана. Про історичну постать Роксолани збереглося дуже багато документів: в країнах Західної Європи її вважали найжорстокішою правителькою. Павло Архи­пович Загребельний велику увагу приділив долі цієї неординарної жінки, але показав її у нерозривній єдності з тією історичною добою, в яку вона жила. Своїм твором автор ніби хоче припинити всі суперечки щодо постаті Роксо-лани, всі пересуди, бо вона була дитиною свого часу.

Багато уваги приділяється письменником показові історичних умов України та Османської імперії, які формували і долю, і характер героїні. П’ятнадцятирічна бранка з України на все життя зберегла любов до рідно­го краю, мріяла про щастя своїх дітей на рідній землі. Але ще хоч раз побачити рідні простори їй не довелося, бо жінка в Османській імперії була безправною. Павло Загребельний спростував думку західних істо­риків про те, що за часів правління Роксолани збільшилася кількість ту­рецьких нападів на українські та західноєвропейські землі, бо навіть най-могутніша жінка мала обмежені права, а в більшості випадків і зовсім їх не мала. Якби її вплив на Сулеймана Пишного був настільки великим, то вона б змінила закони і зберегла б життя усім своїм синам. Отже, не тільки


КЛАСИ



прості невольниці, які поповнювали гареми багатіїв, а і впливові особи жіно­чої статі в Османській імперії не були вільними у своїх діях.

Прочитавши цю книгу, я поповнила свої знання про боротьбу україн­ського народу з турецькими і польськими загарбниками, дізналася про середньовічні традиції України і Туреччини.

Роман Павла Загребельного «Роксолана» вразив мене не лише темою, а й авторською причетністю до усього, що відбувається на сторінках тво­ру, доступністю викладу, мовним багатством матеріалу. Роман «Роксола­на» належить до тих творів, які хочеться перечитувати ще і ще.

СТАТТЯ В ГАЗЕТУ НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМУ

ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ

План

I. Спосіб відпочинку — складова загальної культури людини.

II. Форми відпочинку сучасної молоді. За і проти.

 

1. Дискотеки з пиятикою та бійками.

2. Безрезультатне бродіння вулицями й пошуки «пригод».

3. Заняття спортом.

4. Комп’ютерні ігри.

III. Молода людина не може безцільно витрачати свій час.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти