ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНЦЯМ УКРАЇНСЬКА КНИЖКА?

План

I. Книга — духовний скарб. Книга рідною мовою —подвійний скарб.

II. «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» (Т. Шевченко).

 

1. Проблема двомовності в Україні.

2. Катастрофічне становище української книжки.

3. Чи не перевелися письменницькі таланти в Україні?

III. Зелене світло українській книжці.

ЧИ ПОТРІБНА ВИЩА ОСВІТА?

План

I. Традиційний потяг молоді до вищої освіти.

II. Що дає і чого не дає вища освіта?

 

1. Складність вступу до вузу.

2. Неможливість навчання без фінансової підтримки батьків.

3. Відсутність гарантованого працевлаштування після одержан­ня освіти.

4. Вища освіта — не запорука високої кваліфікації, інтелігент­ності, вихованості.

5. Процес оволодіння знаннями робить людину людиною.

III. «Знання — сила» (Ф. Бекон).



УКРАЇНСЬКА МОВА


ХТО НАВЧИТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВУ?

План

I. Життя в умовах ринкової економіки.

II. Як виростають успішні бізнесмени?

 

1. Потяг до підприємництва, «економічна жилка».

2. Уроки економіки в школі.

3. Економічні курси, «бізнес-класи».

4. Нелегальний, «чорний» бізнес.

III. Щоб держава була зацікавленим помічником, а не «стороннім
спостерігачем».

ЩО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МОЛОДІ?

План

I. Молодь, студентство — рушійна сила прогресу.

II. Реальна сила молодіжних ініціатив.

 

1. Проблема інфантильності молоді, відсутності мети в житті.

2. Шкільне самоврядування.

3. Молоді виборці.

4. Участь у громадському житті міста (села).

III. Молодість — не репетиція життя, а саме життя.

ЗВІДКИ БЕРУТЬСЯ НАРКОМАНИ?

План

I. Наркоманія — чума ХХІ століття.

II. Причини виникнення наркоманії та шляхи її подолання.

 

1. Байдужість батьків (зайнятість, багатство, бідність, неповна сім’я, неблагополучна сім’я).

2. Безвольність дітей (вплив вулиці, данина моді, бездіяльність, безконтрольність).

3. Відсутність ефективних засобів лікування.

4. Слабкість законів щодо боротьби з наркоторговцями, вживан­ням наркотиків.

III. Байдужість суспільства й держави — основна причина існуван­
ня цього явища. Хто її усуне?

ВІД КОГО ЗАЛЕЖИТЬ ВИГЛЯД МІСТА, СЕЛА?

План

I. «Умився вранці сам — ретельно прибери свою планету» (Антуан де Сент-Екзюпері).

II. Хто господар у місті, селі?

 

1. Історичні звички.

2. Місцева влада.

3. Мешканці міста, села.

4. Байдужість громади до дій «грошових мішків».

III. Це наша земля, жити на ній нам, нашим дітям та онукам.


КЛАСИ



ШКІЛЬНА ФОРМА. ЗА І ПРОТИ

План

I. Навчальний заклад —для навчання.

II. Для чого й для кого потрібна сучасна шкільна форма?

 

1. Вчителі — за.

2. Учні — проти.

3. Батьки — залежно від розміру сімейного бюджету.

4. Нівелювання особистості чи відсутність заздрості та комп­лексів?

III. Творчий, розумний підхід може задовольнити всі смаки й упо­
добання.

НЕ ЗРАДЖУЙ ТИХ, КОГО ПРИРУЧИВ

Як багато вже сказано про наших домашніх улюбленців — котів, собак, птахів і хом’яків, та все марно. Бо кожного разу, зустрічаючись із випадка­ми людської зради і жорстокості, відчуваєш: про це не можна мовчати.

Людина завжди прагнула до спілкування із живою природою, адже так мало для цього залишилося можливостей у місті. Тому й заводимо собі щось живе. Хай радує нас, коли приходимо додому, знервовані, стом­лені тривогами і ритмами сучасного міста. Справді, так багато радості дарує нам собака, що радісно качається у пухнастому снігу або осінньо­му листі! Так втішно спостерігати за грою кумедного кошеняти або валь-яжністю величного красеня — кота. Як весело слухати цвірінькання пта­шок! Але прагнучи радості для себе, чи завжди ми пам’ятаємо про відповідальність перед тими, кого приручили? Адже наші тварини залежні від нас. Залежні фізично, емоційно. А значить, вони беззахисні перед нами — перед нашою нерозважливістю, легковажністю, а часом і зрадою. Тварини рідко зраджують нас, а як чинимо ми?

Здається інколи, що нам, зарозумілим представникам людського роду, вінцеві творіння, не завадило б повчитися шляхетності і розумності у тварин. Звичайна кішка навряд чи щось чула про моральні обов’язки, але вона при потребі вигодує не тільки своїх малят, а й цуценят, наприк­лад, бо жива природа існує за давнім законом виживання: піклуйся про малят, не кривдь їх, дай їм вирости, бо скінчиться життя. Ви бачили коли-небудь, щоб дорослий собака ображав щеня? У тваринному світі ніби прийнято негласний закон: малих не ображай, будь до них поблажли­вим, адже вони ще малі. Чи завжди й ми так ставимося до навколишньо­го світу, один до одного? Розумне ставлення до свого здоров’я, до жит­тя — ось чому вчить спостереження за тваринами. Тим більше ми, люди, повинні відчувати, що тварина — це жива істота, а не іграшка. Завести живу істоту — це не тільки відповідальність, але й щоденний копіткий труд. Тваринку треба годувати і доглядати, лікувати і розуміти.

Беззахисність наших тварин — це залежність, а залежність завжди без­правна. Чи завжди ми розуміємо це? Здається, ми повинні емоційно



УКРАЇНСЬКА МОВА


відчути себе спорідненими кожній тваринці, адже й ми якоюсь мірою за­лежні. То чи не здається вам, що увесь наш світ, наповнений людьми і тва­ринами, птахами і комахами,— великий Ноїв ковчег, у якому ми живемо разом? А значить, нам треба навчитися жити на цій землі в єдиній спільності на основі законів збереження життя.

ТВІР-РОЗДУМ НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМУ

ПОЕЗІЯ КОХАННЯ

План

I. Найблагородніші пориви.

II. Вічне і прекрасне почуття.

 

1. Час не має влади над коханням.

2. Всесвітньовідомі імена.

3. Чи здатні ми на високі почуття?

4. Приклади для наслідування.

III. Я вірю в високі пориви.

Здається, що на світі не існує людини, якій би була байдужою тема кохання. Може, це і є те найблагородніше почуття, яке робить людину людиною. Кохання робить нас добрими і лагідними, чуйними і чистими. Читаєш книгу, дивишся фільм — скрізь кохання. Здається, що саме воно є рушієм життя, бо всі безумства і всі благородні пориви звершуються людиною в пориві кохання.

А скільки написано про це велике почуття художниками слова, скільки зображено майстрами пензля! Кожний митець намагається увічнити своє кохання. І, мабуть, це правильно. Невідомо, чи існував би без кохання рід людський. Напевне, що ні. Людство перетворилося б на купку бездуш­них істот, не здатних на сильні почуття.

Якщо проаналізувати розвиток мистецтва, то можна переконатися, що кожного митця надихало кохання. Згадаймо, Данте і Петрарка, Міцке-вич і Пушкін, Шевченко і Грабовський, увічнили своє кохання велични­ми творіннями. А імена деяких літературних героїв стали не просто сим­волами, а перетворилися на уособлення самого кохання: Ромео і Джульєтта, Тристан та Ізольда, Майстер і Маргарита.

Іноді замислюєшся над тим, чи здатне наше покоління на високі по­чуття. Я впевнена, що кожна моя ровесниця мріє про велике кохання і ви­сокі почуття. Іноді ці мрії маскуються байдужістю, але я впевнена, що вони є. Тільки останнім часом важко знайти хлопця, який би чемно ста­вився до дівчат. Взяти хоча б наш клас. Більшість із нас навчається разом із першого класу. Може, наші хлопці звикли до нас і дивляться на одно­класниць як на щось звичне і непотрібне? Інакше я не можу пояснити лайливих та брутальних слів, вживаних на нашу адресу. А може, ми самі даємо їм привід, коли палимо з ними вкупі, коли не соромимося при них вжити кріпке слівце. А так іноді хочеться уваги і теплоти, адже це останній


КЛАСИ



рік нашого шкільного навчання! Принаймні, у мене з’явилися сумніви, що серед своїх однолітків я зустріну того єдиного, про якого мрію.

Недавно моя прабабуся дала мені почитати листи з фронту від мого прадіда. Скільки в них ніжності, скільки любові. Здається, що кожний рядок випромінює ці почуття, хоча не сказано там про кохання жодного слова. Лише турбота і довіра… Уявити важко, що серед крові і вогню люди не загрубіли, душі їхні не зміліли.

Невже необхідно пережити якісь потрясіння, щоб переконатись у силі своїх почуттів? Певне, що ні. Я вірю, що все зміниться, що і моє поко­ління усвідомить значимість величного у житті. А цим величним неод­мінно буде кохання.

КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ

План

I. Людина — істота соціальна.

II. Сила людського тяжіння.

 

1. Самооцінка людських вчинків.

2. Роль виховання у боротьбі з безкультур’ям.

3. Культура поведінки в наш час.

III. Культура поведінки — запорука щасливого майбутнього.

Людина — істота соціальна, вона не може без спілкування. Але саме по собі спілкування — справа непроста. Треба навчитися так спілкува­тись, щоб люди, які знаходяться поруч із тобою, відчували необхідність твоєї присутності.

І я, і мої ровесники мало коли замислюються над тим, чому з деяки­ми людьми нам приємно спілкуватись, а з деякими ні. Одні люди мають силу притяжіння, інші ні. А все це залежить від внутрішнього світу лю­дини, її думок, її почуттів. Одні людські починання нас приваблюють, ми вважаємо їх корисними і благородними, намагаємося підтримати. І навіть слово краса розуміється по-іншому, бо не звертаєш уваги на зовнішність і на одяг, бачиш людину в іншому світлі, в якомусь внутрішньому горінні, і мимохіть проймаєшся симпатією і вдячністю, що такі люди існують.

А людські вчинки… Як багато значать вони для оточуючих. Якщо б у людей була змога оцінювати власну поведінку, бачити себе стороннім оком — свою позу, рухи, чути свої слова та інтонації — це могло б бути величезним досягненням нашого життя. Бо людина, яка здійснює неетич­ний вчинок, стає в цей час потворною, а цього не хочеться нікому. Шко­да, що на наших вулицях немає дзеркал для того, щоб люди могли диви­тися на себе, могли бачити, коли вони привабливі, а коли ні.

Усе це і є культурою поведінки, обумовленою не лише мораллю су­спільства, а й мораллю кожного окремого представника. Навіть за наяв­ності правової рівності ніколи не буде рівності фізичної. Цілком виправ­дано, коли представники сильної статі поступаються місцем у транспорті людям, слабшим фізично: жінкам, дітям, людям похилого віку. І немає



УКРАЇНСЬКА МОВА


потреби нагадувати про це людям вихованим. На превеликий жаль, вихо­ваних людей не так багато. Тому і доводиться нагадувати суспільству про повагу до матері, до жінки, до дитини. Так виникають різні календарні дати, затверджені ЮНЕСКО або урядом певної країни. А хіба так важко бути вихованим? Хіба не буває прикро від нагадування про ввічливість? Скажу прямо, буває і прикро, і соромно. Соромно за безкультур’я, яке панує на­вколо. Достатньо послухати, як ми говоримо, якими рухами та інтонацією супроводжуємо брутальні слова…

Не даремно ображаються на нас і батьки, і діди. Іноді здається, що від молоді вимагають неможливого. Я не погоджуюсь із цим, бо все можли­во за наявності власного бажання бути культурною людиною. Правила поведінки закладені у кодексах честі лицарів минулого, у біблійних істи­нах. Вони тільки зазнали змін, удосконалились стосовно доби, в яку ми живемо. А час вимагає від нас стати всебічно розвиненими особистостя­ми, інакше без взаєморозуміння і взаємоповаги ми не зможемо створити гуманістичне суспільство.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти