В німецькій мові є протиставлення коротких та довгих голосних звуків.
Довгі голосні звуки звучать майже вдвічі довше, ніж короткі. Від довготи
звучання голосних залежить значення слів.
У німецькій мові розрізняють «закриті» та «відкриті» голосні. Чим вище
до піднебіння піднімається язик при утворенні голосного, тим «вужчим»
стає голосний, і навпаки, чим далі язик від піднебіння, тим «ширшим»
стає голосний.
Німецькі довгі голосні під наголосом довші за наголошені українські.
Німецькі наголошені короткі голосні коротші за українські наголошені
голосні. У транскрипції після знака для довгого голосного стоять дві
крапки [:].
Довгі голосні у ненаголошеній позиції стають напівдовгими, зберігаючи
якість закритості. У транскрипції напівдовгі голосні позначаються знаком
для даного звука з однією крапкою праворуч [•].
Короткі голосні в ненаголошеній позиції зберігають усі основні якості
голосних у наголошеній позиції.
В німецькій мові є більше голосних з округленою губною щілиною, ніж
в українській мові.
Початковий голосний слова вимовляється з так званим «сильним
приступом» [']: перед початком вібрації голосові зв'язки змикаються, а
затим прориваються повітряним струменем, утворюючи легкий ляск.
Голосні німецької мови вимовляються чітко, без зайвого призвуку або
дифтонгоїд ного характеру.
Для артикуляції німецьких голосних характерне сильне м'язове
напруження апарату мовлення.

Випадки вживання довгих і коротких голосних
Голосний довгий:

у відкритому (що закінчується на голосний звук) наголошеному
складі: sagen, rufen, lesen;
у закритому складі перед одним приголосним при умові, якщо слово
можна змінити так, що даний голосний попаде у відкритий склад і при
цьому лишається носієм головного наголосу: rot, Tag, Weg;
в суфіксах: -bar, -sam, -sal, -tum: Nachbar, langsam, Eigentum. Schicksal;
коли після голосного немає приголосного: Menü, tabu;
якщо після нього стоїть h: fahren, Uhr, nehmen;
якщо ie стоять в одному складі: tief liegen, sieben,або в сполученні ieh: ziehen;
якщо після голосного в простому слові стоять змичні приголосні, [1]
або [r]: übrig, Adler, wir, fur, real;
коли букви голосного подвоюються: Staat, Boot, Meer.
Голосний напівдовгий:

в ненаголошeній кінцевій позиції: Prosa, Foto;
в першому складі запозичених слів, якщо склад відкритий і слово має
щонайменше 4 склади до словесного наголосу: Universität, Fakultät.

Голосний короткий:

у закритому складі перед кількома приголосними, які належать до тієї
ж морфологічної частини: Welt, Held, rasten, Blitz, Hemd;
перед одним приголосним в односкладовому незмінному слові: ob,
in, um,але довгий вer, wer, herтаin;
завжди перед ck, sch та звуками [n], [pf], [ts], [sk]: lang, sitzen, frisch,
Zopf Max, Acker:
у префіксах ent-, emp-, er-, ver-, zer-, miß- і в суфіксах -ig, -isch,
-Ismus, -ist, -ant, -ent: Student, wichtig, Journalist;
перед звуками [j] і [ x ] голосний вимовляється в одних випадках довго,
інших коротко: Sprache[a:], але Sache[а], Nische[і:], але Asche[а];
при подвоєнні букви наступного приголосного: Stimme, Mutter.

Monophthonge
(Монофтонги)

Голосні заднього ряду

Положення язика визначає ряд голосних. Терміни «задній ряд» і
«передній ряд» вказують на тс, що в першому випадку форма порожнини
рота змінюється завдяки підняттю задньої спинки язика назад, до м'якого
піднебіння, в другому випадку, завдяки підняттю середньої спинки язика
вперед, до середини твердого піднебіння. Підняття задньої спинки язика

часто супроводжується відсуванням корпуса язика назад, підняття передньої
спинки язика - просуванням корпуса язика вперед. До голосних заднього
ряду належать: [а:], [a], [u:], [v], [о:], [c].

При утворенні [ а: ] і [а] язик лежить низько. Губи пасивні.

При утворенні довгого [u:] сам язик не підтягнутий назад, але задня
спинка максимально високо піднята до м'якого піднебіння.

При утворенні короткого [ v ] язик відтягнутий назад, а задня спинка
язика піднята в напрямку до м'якого піднебіння, але язик піднятий нижче,
ніж при [u:] і заокруглений губний отвір трохи більший.

При утворенні [о:] язик не відтягнутий назад, задня спинка піднята
трохи нижче, ніж при [v] в напрямку до м'якого піднебіння. В порівнянні з
[c] [о:] звук більш закритий, губи витягнуті вперед і округлені.

Голосні переднього ряду

При утворенні [і:] спостерігається максимально високе підняття середньої
частини спинки язика до середини твердого піднебіння, кути губів
розширюються в сторони. Слід пам'ятати, що німецькі приголосні перед всіма
голосними переднього ряду не пом'якшуються. В порівнянні з [і:] [I] звук більш
відкритий. Основа язика відходить назад, хоч кінчик його і залишається біля
нижніх зубів. Губна щілина звужена, але менш напружена.

Якщо, зберігаючи звучання [і:], додати до нього енергійне заокруглення
губної щілини, то матимемо звук [у:]. Звук закритий, довгий, лабіалізований.

[y] утворюються додаванням лабіалізації, проте меншої, ніж при [у:], до
артикуляції [і]. У порівнянні з [у:] це звук більш відкритий і короткий.
При утворенні [е:] середня частина спинки язика піднімається до переднього
піднебіння, але язик лежить трохи нижче, ніж при [і], [e:] дуже вузьке. Кути
губів розсовуються в сторони.

Вимова [є] дається неважко. В порівнянні з [е:] [є] звук більш відкритий.

У німецькій мові зустрічається також фонема [є:], для правильного
утворення [є:] треба спочатку вимовляти [є], а потім здовжувати його.

При артикулюванні редукованого голосного [e-] губи злегка розкриті і
пасивні, язик не просунутий ні вперед, ні назад, середня і задня спинки
язика трохи підняті. Звук максимально короткий, не напружений і нечіткий,
зустрічається тільки в ненаголошеній позиції, в закінченнях, у префіксах.

Якщо, зберігаючи всю артикуляцію [е:], додати до неї енергійне заокруг-
лення губної щілини, таке, як при [о:], отримаємо звук [o-:] - довгий
лабіалізований і в порівнянні з таким як [ое] більш закритий. Перед [о-:], як і
перед [ое], приголосні ніколи не пом'якшуються. Щоб правильно вимовляти
звук [ое], треба вимовити [є] і додати лабіалізацію, однак меншу, ніж при [о-:].

Diphthonge
(Дифтонги)

Дифтонгом називається сполучення двох голосних в одному складі, тому
сполучення не можна ділити на два склади. Перший голосний у дифтонгах
звучить виразно, а другий - слабко, закрито:

[ae], [ao], eins, Mai, Meyer, Augen, neun, Häuser.

Konsonanten
(Приголосні)

Основні особливості німецьких приголосних у порівнянні з
українськими приголосними

В німецькій мові відсутні пом'якшені приголосні. Всі німецькі приголосні
тверді.
Вимова приголосних [р], [t], [k] супроводжується шумним видихом
(аспірацією), крім випадків перед приголосними та [з].
Дзвінкі приголосні звучать глухіше.
Відсутність подвоєних та довгих приголосних, крім випадків, коли
зустрічаються, наприклад, однакові приголосні префікса і кореня, прийменника
й іменника: annehmen, erringen,тобто коли однакові приголосні збігаються на
стику морфем.

Структура складу в німецькій мові

Звуки німецької мови, як і будь-якої іншої, не існують ізольовано, а
об'єднуються у склади. Склади утворюють слова. Слово може складатися з
одного або кількох складів. У кожному складі є один складоутворюючий
елемент, ядро складу, яким є голосна. До складоутворюючої голосної можуть
прилягати одна або декілька приголосних. Розрізняють відкриті та закриті
склади. Відкритим складом називається такий склад, що закінчується
голосною. Закритий склад закінчується приголосною.

Wortbetonung/Wortakzent
(Наголос у словах)

У німецькій мові словесний наголос характеризується чітким
протиставленням за силою наголошених і ненаголошених складів. Сильний
наголос концентрується, як правило, на перших складах кореня слова:
'kommen, der'Sommer.

В похідних словах з відокремлюваними префіксами наголос падає на
префікс: 'vorkommen, 'aufstehen.

В словах з невідокремлюваними префіксами наголос падає на корінь:
be'kommen, er 'zählen.

У складних словах наголошуються, як правило, перші компоненти: die
'Straßen,bahn,' sehens, wert,' zurück,kehren.

Intonation
(Інтонація)

Для німецьких речень характерне зниження гону в кінці розповідних,
питальних (з питальним словом), окличних та складносурядних речень:

Ich fahre nach München\Wann beginnt die Konferenz? \ Willkommen nach
Kyjiw!\Das Wetter ist heute gut und wir fahren aufs Land. \

Німецькі питальні речення без питального слова та перша частина склад-
нопідрядних речень вимовляються з незначним підвищенням тону на
останньому наголошеному складі:

Machst du heute mit?/Nachdem wir diese Frage besprochen haben, /
machten wir uns an die Arbeit. \

ORTHOGRAPHIE / RECHTSCHREIBUNG

(ОРФОГРАФІЯ)

Нові правила німецького правопису

Обов'язкові для всіх правіша у німецькомовному просторі існують тільки від
1902 року. В основу нині діючого німецького правопису покладеш) рішення другої
Орфографічної конференції, що відбулась у 1901 році в Берліні. З того часу
основним орфографічним довідником вважається словник видавництва «Дуден».
Від того часу додалося ще декілька окремих правил, отож німецьким правописом
оволодіти було нелегко. Найбільше труднощів справляли написання з великої
літери, а також суцільне та відокремлене написання деяких слів - тут існувало
досить багато винятків. Старі правила пунктуації теж викликали багато проблем.

Від 70-х років експерти з Німеччини, Австрії та Швейцарії працювали
над спрощенням і систематизацією німецького правопису, і от у липні 1996
року три країни підписали у Відні міждержавну угоду про встановлення
єдиних нових стандартів правопису, які офіційно введені в дію з серпня 1998.
Реформа здійснювалася у всіх німецькомовних країнах і була закінчена 31
серпня 2005 року.

Найважливіші нововведення стосуються насамперед п'яти аспектів:
відповідності між звуком і буквою, написання з великої або малої літери,
написання разом чи окремо, пунктуації та переносу. Той, хто бажає докладніше
ознайомитися з новими правилами, знайде пояснення у нових словниках
(видавництв «Дуден» або «Бертельсманн Лексикон»). Інформація щодо
нового правопису є також в Інтернеті за адресоюwww.duden.de (з повним
списком слів) абоwww.lexikonverlag.de (тут можна також отримати пораду
електронною поштою).

Звуки і букви
Написання s, ss, ß

Згідно з новими правилами ß^Iслід писати тільки після довгої голосної або
дифтонга (подвійної голосної): die Straße, außen.

Після короткої голосної за новими правилами буде писатися тільки подвоєна
приголосна ss (раніше залежно від наступних букв в одних випадках писали ss,
в інших ß): er isst(раніше - er ißt); der Fluss, die Flüsse(раніше - der Fluß,
але die Flüsse).

Нове правило стосується і сполучника daß, який у подальшому має
форму dass. Неможливо буде сплутати його з відносним займенником das.

Подвоєння приголосних після короткої голосної

В окремих словах після короткої голосної подвоюватиметься
приголосна буква, тобто вона писатиметься так само, як і інші форми
флексії або слова: nummerieren (Nummer) -(раніше: numerieren); Zigarrette
/ Zigarre -(раніше: Zigarette).

Написання трьох однакових букв

Якщо у складному слові збігаються три однакові букви, то по-новому
писатимуться всі три. Це правило діяло і раніше, якщо після трьох
однакових приголосних стояла приголосна буква (або при переносі слова):
Schifffracht (Schiff+ Fracht).

Якщо ж після трьох однакових приголосних букв стояла голосна, то
одна приголосна буква випадала: Schiff + Fahrt = Schiffahrt.

Новими правилами передбачено написання всіх трьох однакових
приголосних: Schifffahrt, Balletttänzer.

Це правило також стосується складних слів, що закінчуються за новим
правописом на подвоєні приголосні букви ss замість ß: Flusssand(раніше:
Flußsand).

Це стосується також слів, у яких збігаються три однакові голосні
букви: Seeelefant.Ці слова можна також писати через дефіс: See-Elefant.

Вживання умлаута

У деяких словах відповідно до кореневого принципу і за аналогією з
іншими однокоренєвими словами за новими правилами замість букви е
слід писати ä: Bändel (Band), а не Bendel; behände (Hand), а не behende;
Stängel (Stange), а не Stengel, але Eltern (хоча: alt).

Особливі випадки

У невеликій групі слів правопис уніфіковано за аналогією зі словами,
що закінчуються на ті самі букви: rau(раніше rauh)писатиметься, як і всі
прикметники на au: blau, grau, schlau.Іменник Rauheitписатиметься лише з
одним h.

Слово Känguru(раніше Känguruh)уніфіковано з іменниками типу:
Kakadu.

Слово Fön (електроприлад для сушіння волосся) матиме знак довготи h як
іменник Föhn (теплий сухий вітер).

У словах Rohheit, Zähheit(раніше - Roheit, Zäheit)не буде випадати знак
довготи h перед суфіксом -heit. Виняток становить, як і раніше, іменник
Hoheit.

По-новому слід писати слова (у дужках подано попереднє написання):
selbstständig (selbständig); Albtraum (Alptraum).

Слово, що потрапило в німецьку мову зіншої мови, спочатку зберігає
своє попереднє буквене зображення: Photographie.З часом іншомовне слово
закріплюється у німецькій мові і вживається й пишеться, як і вже існуючі
слова: Fotografie.Так виникають варіанти у написанні окремих слів і
сполучень: Orthographieта Orthografie.

Деякі іншомовні слова (насамперед запозичені з грецької мови)
зберігають своє первісне написання: Philologie, Rhetorik, Theater.

Ph, th, rh,, t,r

Буквосполучення ph у загальновживаних словах зкоренем -phon-, -
phot-, -graph- можна замінити буквою f. Mikrofon, Fotokopie, Grafiker.

Буква f за новими правилами пишеться у найчастіше вживаних словах:
Delfin, fantastisch.За новим правописом допускається написання букв г, t, g
замість буквосполучснь rh, th, gh: Reuma (Rheuma), Tron (Thron), Jogurt
(Joghurt).

Написання окремих активновживаних слів залишається без змін:
Asthma, Bibliothek, Rhythmus.

е, ее

І тут допускаються новими правилами варіативні форми написання
іншомовних слів: Drage (Dragee; Kommunikee (Kommunique); Varietee
(Variete).

tial, tiell, zial, ziell

Якщо існують однокореневі слова, в яких уже пишеться буква z,то
написання через t стає паралельною формою: Potenzial, potenziell(як
Potenz)та Potential, potentiell.

Таким чином, авторами реформи правопису була здійснена спроба
асимілювати у сучасній німецькій мові якомога більше іншомовних слів за
допомогою спрощення їх написання.

Написання з великої і малої літери

У сучасній німецькій мові з великої літери пишуться слова, що стоять на
початку речення; ввічлива форма звертання (Höflichkeitsform); власні імена;
усі іменники, а також субстантивовані прикметники, дієслова та числівники.

Перевага великої літери для процесу читання вважається, як і раніше,
незаперечною.

Велика літера після двокрапки

За новим правописом не існує різниці між «заявним» і
«підсумовуючим» характером речення, що стоїть після двокрапки, нове
самостійне речення завжди починатиметься з великої літери:

Seien Sie vorsichtig: Alle Bänke sind frisch gestrichen.

Якщо після двокрапки йде пряма мова, зберігається нині діюче правило:

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 101112 13 14 15 16 Следующая