ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ — ПРОБЛЕМИ ВИЖИВАННЯ ЛЮДСТВА

На зламі століть ми часто ставимо питання, що було головним у мину­лому віці. Здається, відповідей було досить. І все ж ризикнемо



УКРАЇНСЬКА МОВА


сказати, що це розуміння наслідків НТР, про яку було сказано так багато гучних слів. Справді, НТР багато змінила в людській цивілізації. Це дало підстави декому навіть ототожнювати її з духовністю суспільства. Пере­ваг справді багато дав нам технічний прогрес, ми ними користуємося за­любки, але ж треба, як-то кажуть, і міру знати. Ми повинні дбати про природу, про навколишнє середовище, щоб, образно кажучи, розклавши райдугу на спектри, не втратити самої райдуги.

Науково-технічна революція так стрімко увірвалася в наше жит­тя, що до деяких її відкриттів ми виявилися зовсім не підготовлени­ми. Наприклад, до розщеплення атомного ядра. Наукові відкриття та їх втілення у конкретні об’єкти народного господарства висвітлили не­розривний зв’язок моралі і науково-технічного прогресу. Людство сплатило страшну ціну не тільки за недбалість у ставленні до приро­ди, але й за аморальність ставлення до людей, до свого обов’язку один перед одним. Страх за кар’єру, ще якісь прагматичні міркування зату­лили очевидне безглуздя того, що робилося. Натворили рукотворних морів, під якими поховали не лише золотоносні чорноземи, а й те, чому немає ціни — могили предків, віковічні гнізда свої, історичну пам’ять. Страх за кар’єру штовхнув учених замислити неприродний поворот рік Сибіру, перекидання критично забруднених вод Дунаю в Дніпро, він призвів до Чорнобиля, до проектів АЕС у Криму, в Чигирині, про­мислового вузла в Каневі, біля священної Тарасової гори. Той же ме­ханізм, либонь, водив рукою місцевих урядовців, які давали дозвіл на спорудження в густонаселених краях небезпечних для життя об’єктів. Виявляється, вирішення проблем екології починати слід з моралі кож­ного з нас. Сьогодні ми розуміємо, що відповідальність за стан еко­логії лежить на кожному з нас. Бо крім відповідальності високої вла­ди, існує проблема моралі по відношенню кожного до навколишнього світу. Хіба може влада встежити за кожним деревом і струмочком, за поведінкою людини. Навряд чи навіть система штрафів допоможе. Адже головне — внутрішній закон порядності, закон дбайливого став­лення до природи, один до одного. Природа вже багато страждала від людського недбальства. Чи ж буде колись на Землі царство гармонії людини і природи? Сьогодні це залежить від кожного з нас.


 

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

КЛАС

На уроках української літератури п’ятикласники вчаться усно та пись­мово переказувати текст (докладно, стисло, вибірково), встановлювати зв’язки між подіями твору, складати план невеликого епічного і драма­тичного твору, давати усний відгук на самостійно прочитаний літератур­ний твір, твори інших видів мистецтва, розповідати про персонажів (го­ловних і другорядних), знаходити в художньому тексті епітети, порівняння, пояснювати їхню образотворчу роль.

Такі навички допомагають учневі краще розуміти художній твір, роз­шиють його читацький досвід, прищеплюють уміння самостійно осмис­лювати мистецьке явище. Однак формування таких навичок справа не­легка і лише за умови постійного тренування можна досягти результату. Написання твору дає змогу розвивати ці навички, працювати послідов­но, поступово ускладнюючи вид завдання.

Підготовка до написання творчої роботи полягає в уважному читанні художнього тексту, виборі уривків, які мають відношення до теми пись­мової роботи, складанні плану твору. Теми, які пропонуються у п’ятому класі, враховують саме послідовність набуття навичок аналізу худож­нього твору: від власне переказу окремих епізодів до їх порівняння, ана­лізу зв’язків, характеристики героїв, художніх засобів виразності.

МІЙ ПЕРШИЙ УРОК

Пролунав перший дзвоник. Це був той сріблястий дзвоник, якого учні чекали так довго.

До нас підійшла учителька, і ми всі пішли в клас. Пригадується про­стора класна кімната, з великими світлими вікнами, пофарбованими партами, дошкою.

Усі сіли за парти, і почався перший урок. Учителька показала нам ве­ликий портрет, з якого дивився на нас Тарас Шевченко. Ми розповідали все те, що знали про великого сина нашого народу, читали його вірші, розглядали його живописні роботи, слухали пісні на вірші поета.

Учителька розказала нам багато цікавого з життя поета: як він навчався, як став борцем за щастя народу, як турбувався про його майбутнє, освіту.

Ми незчулися, як дзвоник сповістив про закінчення уроку. За п’ять років навчання в школі було багато цікавих уроків, але я завжди з хви­люванням згадую свій перший урок.

РОЛЬ КНИГИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги — альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а че­рез них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні



УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА


порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов’язані книзі. Вона вчить нас бути чесними, працьовитими, люби­ти свій край, поважати людей. Книга переносить нас в інші країни, епохи.

Я люблю читати книги про історичні епохи і події. Ці книги збагачу­ють мої знання про життя людей у різні часи, вчать переборювати певні випробування долі, розкривають красу мови.

Я вважаю, що книги — це найбільший людський скарб і життя без них важко уявити.

«ЩО УМІТИ — ЗА ПЛЕЧИМА НЕ НОСИТИ»

Я дуже люблю допомагати мамі готувати обід. Часто подруги навіть жартують, що я буду кухаркою, хоч моя мрія — стати лікарем. Але я знаю, що добре, коли все умієш робити.

Ось у цьому році ми ходили в туристичний похід. За день ми дуже втомилися. Хотілося поїсти. У нас були і хліб, і ковбаса, і консерви, але хотілось чогось гарячого. Разом вирішили зварити юшку. Дружно взя­лися за роботу: хлопці розклали багаття, дівчата чистили картоплю. Я робила все, як учила мене мама. Не минуло й години, а в мисках уже парувала пахуча юшка. У той вечір вона здалася найкращою їжею у світі. Як добре, що мама навчила мене її готувати. Правду кажуть: «Що умі­ти — за плечима не носити». От і моє уміння стало в пригоді.

МОЯ УЛЮБЛЕНА КАЗКА

Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був ма­ленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок.

Я дуже люблю казку «Рукавичка». У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від казки віє теплом, доброзичливістю, хочеться і собі бути добрим, товариським, по­ділитися гарним настроєм, зробити гарний вчинок. Казка вчить нас лю­бити тварин і піклуватися про них.

Казка «Рукавичка» нагадує мені прекрасні години спілкування з ба­бусею в ранньому дитинстві.

НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ

(Відгук про прочитаний твір) Із народними переказами я вперше ознайомився на уроках україн­ської літератури. Які дивні твори! І не казка, і не бувальщина. Поєдна­ли вони в собі історичну правду і людську вигадку. Гарно і поетично зображені в переказах народні захисники-запорожці. Оспівуючи козаків, народ перебільшує, приписує їм фантастичні можливості. Я думаю, що так люди виражали вдячність і любов до своїх обранців. З особливою


КЛАС



пошаною розповідають перекази про народних героїв — Богдана Хмель­ницького, Нестора Морозенка, Олексу Довбуша. Це відважні лицарі, які боронили свій народ і від польської шляхти, і від татарських набігів. Особливо мені сподобалися перекази «Про запорожців». Адже цікаво уявити козака, який має величезні вуса, вміє говорити дванадцятьма мовами та ще й за тисячу верст бачити, що там робиться!

ПРО УЛЮБЛЕНУ КАЗКУ

(Відгук про самостійно прочитаний твір) На день народження тато подарував мені книгу українських казок. Що вже то було за задоволення! Я читав із захопленням, і перша казка була — «Про Мишенят Круть і Верть і Півника Голосисте Горлечко». У ній розказується про те, як Півник знайшов колосок. Але ні Круть, ні Верть (мишенята, які жили з ним), не захотіли йому допомагати. Коли Півник пропонував їм чи то змолотили колосок, чи то відвезти зерно до млина, вони відмовлялися. «Не я»,— одказував Круть, «Не я»,— одказу­вав Верть, і все гралися. Та ось Півник спік духмяні пиріжки і поставив їх на стіл. Тут як тут і Круть і Верть. Але Півник не дозволив їм поласу­вати пиріжками, сказавши, що вони — ледарі і того не заслужили.

Коли я прочитав казку, то пригадав і свої вчинки. Бувало, що я відмовлявся допомагати своїм батькам. Але тепер я буду робити так, як Півник, щоби не залишитися без «пиріжків».

ЯК З’ЯВИЛИСЯ ПРОЛІСКИ?

(Власна легенда)

Розказують старі люди, що в давнину зима була дуже люта. Щоро­ку Весна виходила на двобій із нею, але часто Зима перемагала, і тоді панувала увесь рік. І одного разу люта Зима знову взяла верх над ніжною Весною, закрила її в темниці і сказала: «Ти вийдеш звідси тільки тоді, коли станеться диво — посеред снігу зацвітуть квіти».

Засумувала Весна, а ще більше загорювали всі звірі і птахи на землі, які вже знемагали від холоду і голоду. Аж ось одна ластівка змогла діста­тися до Весни у її в’язниці. Та розказала про нездійсненну вимогу Зими. Тоді ластівка прилетіла на землю, припала грудьми до снігу і почала гріти його. Не витримавши її тепла, сніг почав танути, і з-під ластівчи­ного крила до сонця потяглася синьоока відважна квітка. Побачила те Зима — і відразу втратила свою силу. Відтоді так і повелося — тільки-но з’являються перші проліски — Зима тікає щодуху до наступного року.

ПРО ФАРБОВАНОГО ЛИСА І НЕ ТІЛЬКИ...

(За казкою І. Франка «Фарбований лис») Бажаючи порадувати і розважити власних дітей, Іван Франко свого часу спробував себе і в ролі казкаря. Особливо багато у нього казок про тварин. Франко знав, що діти «люблять звірів, особливо коли ті звірі



УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА


в байці починають говорити, думати і поводитися як люди». У казці «Фар­бований Лис» він розказав про героя, який волею випадку набув незви­чайного вигляду і оголосив себе посланцем святого Миколая на землі. Фарбований Лис вповні скористався глупотою звірів, що його оточува­ли, і почав правити лісом на власний розсуд. І хоча нічого не змінилося за час його правління, недалекоглядні мешканці лісу «були дуже раді, що мають такого мудрого, могутнього і ласкавого царя».

«Сказка ложь, да в ней намёк»,— говорить влучне російське прислів’я. Звичайно, ми розуміємо, кого мав на увазі Франко, розказуючи про Фар­бованого Лиса. Автор висміює ошуканця, який обдурив усіх звірів і не-заслужено користувався усілякими пільгами. А також засуджує звірів, які так нерозумно і сліпо повірили пройдисвіту.

Дякуючи Іванові Франку, ми маємо таку науку про Фарбованого Лиса, яка придасться в житті кожному.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти