ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Історія розвитку комп’ютерної техніки.

Комп’ютери пройшли довгу дорогу розвитку. Справжнім предком комп’ютера біли механічні годинники. В середині ХХ ст. були годинники, здатні не тільки рахувати хвилини і години, а й володіючи можливістю програмування, щоб у потрібну хвилину розбудити господаря. Перші ЕОМ з’явилися після ІІ світової війни, і вони були далекі від сучасних комп’ютерів, як абак від механічного годинника. До початку 60-х рр. у світі вже робили тисячі ЕОМ, але комп. в сучасному розумінні цього слова вони так і не були. Ці машини працювали за програмами, закладеними програмістами і по закінченні роботи не давали результатів. Ні про яке оперативне управління і тим більше спілкування з такою машиною іще не мало бути й мови.

Найпершу механічну рахівницю, яка мала практичне застосування (складалася з набору ричажків і коліщат), винайшов у 1642 р. франц. математик Блез Паскаль. Щоб скористуватися таким приладом потрібно було набрати два числа на лицевій панелі, повернути ручку і тоді машина проводила обчислення введених у неї чисел, але множити або ділити вона ще не могла.

У 1832 р. англ.. математик і винахідник Чарльз Бебідж сконструював першу програмну рахувальну машину, яку він назвав аналогічною машиною. Особливість була в тому, що для виконання операцій їй була потрібна не людина а набір інструкцій.

Ідею Бебіджа вчені скористалися в 30-40-х рр. ХХ ст. Але замість великої кількості механічних деталей, які потрібно було машині Бебіджа, вчені змусили працювати в обчислювальних машинах електрику (перша програмуюча машина у 1805 р. була створена інженером Жозефом-Марі Жаккаром, ткацький станок, міг створювати на тканині різноманітні візерунки із шовкових ниток різного кольору).

ЕОМ мали запам’ятовувати цифри та іншу інформацію і зберігати її у своїй пам’яті. Для цієї цілі використовувалися переключателі, які називались “реле”. Їх контакти закривались або розкривались при проходженні по них електричного струму. У кінці 30-х рр. в американському Гарварді був створений “Марк – 1” – це комп’ютер з великою кількістю реле, здібний складати, вичитати, множити і ділити дуже великі числа для виконання кожної обчислювальної операції. Йому потрібно було близько 4 секунд.

У перших ЕОМ основними робочими елементами були електричні лампи, або вакуумні електричні трубки. Наступним кроком в обчислювальній техніці стало створення у 1948 р. напівпровідникових транзисторів. Таким чином стало можливим створення ЕОМ. Менших розмірів і з більшими швидкодіями. В 60-ті рр. їх вже використовували в приватних компаніях і держ. установах. З’явилися ЕОМ різних типів, деякі з них розмірами як кімната. Поява інтегральних схем, або кремнієвих чіпів, в 70-ті рр. ХХ ст. означало ще один великий етап в розвитку ОТ. У 80-ті рр. електронники розробили технологію НВІС (технологія створення над великих інтегральних схем). Одна така інтегральна схема включає в себе десятки тисяч транзисторів і всі вони розміщуються на кристалі кремнію, меншого за людський ніготь. Так був створений домашній комп’ютер.

Види інформації та способи її кодування

Основні види інформації по її формі вистави, способам її кодування і зберігання, що має найбільше значення для інформатики, це:

- графічна або образотворча — перший вигляд, для якого був реалізований спосіб зберігання інформації про навколишній світ у вигляді наскальних малюнків, а пізніше у вигляді картин, фотографій, схем, креслень на папері, полотні, мармурі і ін. матеріалах, що змальовують картини реального світу;

- звукова — світ довкола нас повний звуків і проблему їх зберігання і тиражування було вирішене з винахід звукозаписних пристроїв в 1877 г.; її різновидом є музична інформація – для цього вигляду був винайдений спосіб кодування з використанням спеціальних символів, що зробило можливим зберігати її аналогічно графічній інформації;

- текстова – спосіб кодування мови людини спеціальними символами – буквами чи ієрогліфами, причому різні народи мають різні мови і використовують різні набори для відображення мови; особливо велике значення цей спосіб придбав після винаходу паперу і книгодрукування;

- числова – кількісна міра об'єктів і їх властивостей на навколишньому світі; особливо велике значення набула з розвитком торгівлі, економіки і грошового обміну; аналогічно текстовій інформації для її відображення використовується метод кодування спеціальними символами – цифрами, причому системи кодування (числення) можуть бути різними;

- відеоінформація – спосіб збереження «живих» картин навколишнього світу, що з'явився з винайденням кіно.

Система кодування існує й в інформатиці, і називається вона двійковим кодом. Ґрунтується вона на представленні даних послідовністю двох знаків: 0 та 1. Ці знаки називають двійковими цифрами або бітами (від скорочення англійських слів binary digit). Слід зауважити, що вся інформація, що зберігається та обробляється засобами обчислювальної техніки, незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), представлена у двійковому коді.

 

Одиниці виміру інформації.

Кілобайт (Кбайт): 1 Кбайт = 1010 байт = 1024 байт;

Мегабайт (Мбайт): 1 Мбайт = 1010 Кбайт = 1024 Кбайт;

Гігабайт (Гбайт): 1 Гбайт = 1010 Мбайт = 1024 Мбайт;

Терабайт (Тбайт): 1 Тбайт = 1010 Гбайт = 1024 Гбайт.

 

Тема 2: Основні системи числення

Основні системи числення.

Сукупність прийомів та правил найменування й позначення чисел називається системою числення. Звичайною для нас і загальноприйнятою є позиційна десяткова система числення. Як умовні знаки для запису чисел вживаються цифри.

Система числення, в якій значення кожної цифри в довільному місці послідовності цифр, яка означає запис числа, не змінюється, називається непозиційною. Система числення, в якій значення кожної цифри залежить від місця в послідовності цифр у записі числа, називається позиційною.

Загальноприйнятою в сучасному світі є десяткова позиційна система числення, яка з Індії через арабські країни прийшла в Європу. Основою цієї системи є число десять. Основою системи числення називається число, яке означає, у скільки разів одиниця наступного розрядку більше за одиницю попереднього.

Найпоширенішою для подання чисел у пам'яті комп'ютера є двійкова система числення. Для зображення чисел у цій системі необхідно дві цифри: 0 і 1, тобто достатньо двох стійких станів фізичних елементів.

 

Переведення чисел з однієї системи числення в іншу.

Для переведення чисел із системи числення(СЧ) з основою p в систему числення з основою q, використовуючи арифметику нової системи числення з основою q, потрібно записати коефіцієнти розкладу, основи степенів і показники степенів у системі з основою q і виконати всі дії в цій самій системі. Очевидно, що це правило зручне при переведенні до десяткової системи числення.

Для переведення чисел із СЧ з основою p в СЧ з основою q з використанням арифметики старої СЧ з основою p потрібно:

для переведення цілої частини: послідовно число, записане в системі основою p ділити на основу нової СЧ, виділяючи остачі. Останні записані у зворотному порядку, будуть утворювати число в новій СЧ;

для переведення дробової частини: послідовно дробову частину множити на основу нової СЧ, виділяючи цілі частини, які й будуть утворювати запис дробової частини числа в новій системі числення.

Цим самим правилом зручно користуватися в разі переведення з десяткової СЧ, тому що її арифметика для нас звичніше.

 

Місце комп’ютерної техніки у сучасному суспільстві.

Комп’ютер може містити, зокрема, історії хвороби, рентгенівські знімки в цифрованому вигляді, статистичну звітність по стаціонару, бухгалтерський облік. Як відомо, комп'ютерна томографія є методом рентгенографічного дослідження, що дозволяє за допомогою спеціальної технології одержувати рентгенограми людського тіла по шарах і запам'ятовувати ці знімки в пам'яті комп'ютера після спеціальної обробки.

 

 

Тема 3: Апаратне забезпечення персонального комп’ютера

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти