ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


М. Обухів (Київської області)

Місто Обухів уперше згадується в історичних документах у XIV ст., як поселення Луковіца. З кінця XVI ст. має сучасну назву. Після другого поділу Польщі у 1793 р. Обухів у складі Правобережної України був приєднаний до Росії. У 1976 р. указом імператора Павла І одна половина Обухова з прилеглими землями (3652 десятини) була надана Київському цивільному губернаторові М. М. Бердяєву, його синам і онукам. Друга – передана до казни і називалася ранговою. Селяни першої частини були кріпаками, другої – казенними. Після цього поділу за обома частинами містечка закріпилися відповідні назви: Бардіївка (нинішня Піщана) і Кип’яча, що стала власністю казни.

С. Трипілля (Обухівського району Київської області)

Розташоване на правому березі Дніпра, у долині річки Красної. Назва його пов'язана з характером місцевості: тут сходяться три родючі долини, три поля, розмежовані річками Стугною, Красною та Бобрицею. Біля р. Бобриці три поселення трипільської культури, одне з них досліджував у 1901 р. Вікентій Хвойка.

При в'їзді в село височіє Дівич-гора, на якій було розкопано жертовник богині-діви зарубинецької культури.

С. Халеп'я (Обухівського району Київської області)

Відстань від Трипілля 3 км. Халеп’я розташоване між маленькими річками Бобриня і Скворівка. В літописах ХІІ ст. Халеп’я згадується як древньоруське місто.

На південному сході села Халеп’я, в урочищі Коломийщина, в заболоченій низині, де густо ростуть верби і протікає струмок, виявлено класичне поселення трипільскої культури. На глибині 30 – 40 см знайдено залишки жител, які були розташовані двома концентричними колами. Не роблячі укріплень у вигляді валів і ровів, давні жителі досягли таким плануванням будинків своєрідної замкненості свого поселення. Древнє поселення займало досить велику територію. Діаметр зовнішнього кола дорівнює 170 – 200 м, внутрішнього – 50-60 м. Вільна від будівель площа в центрі використовувалась для загону худоби. Окремі будівлі розташовувались близько одна від одної.

С. Витачів (Обухівського району Київської області)

Майже біля самого Дніпра розташоване село Витачів, віддалене від Обухова на 21 км. Поблизу села виявлено поселення доби бронзи, могильник скіфських часів. Тут досліджено могильник і городище часів Київської Русі, яке вчені пов’язують з літописним містом Витачевим.

С. Стайки (Обухівського району Київської області)

За 4 км нижче від Витачева лежать Стайки. Пристань на Дніпрі. Це, порівняно до інших, нове село, що згадується в літописах лише з ХVІІ ст. Спочатку Стайки належали до славнозвісних князів Глинських. У середині ХVІІ ст. Стайками володів Максимільян Бржозовский, каштелян київський.

За часів Хмельниччини козаки захопили Стайки, і Бржозовський вже в свій маєток не повернувся.

М. Ржищів (Київської області)

Ржищів – місто, розташоване на правому березі Дніпра, за 76 км від Києва і за 25 км від районного центру Кагарлика. Тривалий час цей населений пункт був селищем міського типу, а згідно з постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року йому надано статус міста обласного підпорядкування.

Коли і ким засновано Ржищів невідомо. Невідомо також і походження самої назви “Ржищів”. Існує цілий ряд легенд, що пов’язують походження назви з іржанням коня “ Ржи – ще ”. Також є версія про походження назви від вирощування древніми племенами полян жита “Рожище”. Леонтій Похилевич дав більш змістовне пояснення, що Ржищів “є древнє Вжище, згадуване в Руських літописах до XII ст.

С. Балико-Щучинка (Кагарлицького району Київської області)

Розташоване на правому березі Дніпра, за 37 км від районного центру Кагарлика.

Населений пункт Балико засновано наприкінці XVI ст. На початку XVIII ст. поруч з Балико виникло село Чучинка. Назва його походила від найменування невеличкої річки Чучинки, що протікає через село. Згодом Чучинку почали називати Щучинкою, а в 1921 р. села Балико та Щучинка об'єдналися в одне - Балико-Щучинку.

Балико-Щучинка входить до туристичного маршруту тому, що біля села виявлено поселення трипільської культури, кургани скіфського часу. Тут також досліджувалися поселення й городище часів Київської Русі та розкопано давньоруські й кочівницькі кургани.

С. Тальянки (Тальнівського району Черкаської області)

Мальовниче село, розташоване в Тальнівському районі з обох боків траси Умань-Черкаси.

Саме тут проводяться розкопки найбільшого у світі поселення епохи неоліту, знайдені залишки трипільської цивілізації привертають увагу провідних археологів, істориків, антропологів, культурологів світу. Давні поселення, що займали площу між селами Тальянки та Легедзино, нараховують 450 га. Це – 270 будівель, в яких могли розміститися 14 тис. мешканців.

С. Майданецьке (Тальнівського району Черкаської області)

В околицях села виявлено Майданецьке поселення (близько 300 га) початку пізнього етапу трипільської культури кінця ІІІ-го тис. до н. е. Тут встановлені залишки 1575 жител, що розташовані в десяти концентричних колах, а населення становило кілька тисяч осіб. Деякі глинобитні будинки (площею близько 500 м.2 і більше) мали не менше двох поверхів, горишні приміщення.

С. Доброводи (Уманського району Черкаської області)

Село розташоване на обох берегах р. Ревухи (притока Ятрані), на автошляху Умань – Черкаси.

На території села виявлено залишки 2 поселень трипільської культури, 2 – доби бронзи та 5 – черняхівської культури. Одне з найбільших для енеолітичної доби розкопане поселення займає територію 250 га. Тут розкопано 1470 будівель.

 

Замки та фортеці України

Меджибіж – Тернопіль (Скалат, Теребовля, Бережани) – Кременець – Острог – Дубно – Луцьк – Олесько – Львів

Пропонований тематичний напрям туристичних маршрутів охоплює західну частину України і може бути запропонований шанувальникам переважно пізнавального туризму, яких цікавить, зокрема, оборонна (фортифікаційна) архітектура. Використовуючи довідкові матеріали по окремих об'єктах чи їх групах, туристи і туристичні організації можуть опанувати та організувати як окремі одноденні екскурсії, так і різні за тривалістю та тематикою маршрути з різних міст України.

Територія Львівської, Закарпатської, Волинської, Рівненської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей відповідає вимогам створення таких маршрутів. Саме тут, у XIII-XVI ст., після татаро-монгольської навали, було найбільше населення, і для його захисту і захисту їх власників в цей період будуються фортеці і замки, культові споруди. На цій території розміщено багато інших пам'яток історії і культури, які можуть доповнити зміст подорожей і познайомити туристів з життям, історією, творчістю українського народу.

М. Меджибіж (Хмельницької області)

Одне з давніх поселень України, перше писемне повідомлення про яке знаходимо в Іпатіївському літописі під 1146 р. На той час це вже було добре укріплене поселення Київської Русі.

Меджибізький замок почали споруджувати у XIV ст. на місці більш давнього укріплення на підвищеному кам'яному місці між ріками Південний Буг і Бужок. Величну споруду вміло вписано у навколишній ландшафт.

м. Тернопіль.Уперше згадується у документах 1540 р. як місцевість Тернопілля. У 1540 р. польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштеляну Яну Тарновському на володіння територією сучасного міста і його околиць з умовою, що той побудує над Серетом фортецю. Вона мала служити магнатам не тільки для захисту від зовнішніх ворогів, а й бути форпостом колонізації галицьких земель.

Замок – найдавніша споруда, з якою пов'язана і перша писемна згадка про Тернопіль.

Скалат (Підволочиського району Тернопільської області)

Перша писемна згадка про Скалат датується 1564 р., а спорудження замку відносять до 1630 р.

Замок, в долині ріки Гнилої, з усіх чотирьох сторін був оточений глибоким ровом з водою. В плані близький до квадрата з чотирма п'ятикутними потужними баштами і невисокими стінами. Палац зруйновано в роки Першої світової війни. Башти відреставровані. У роки національно-визвольної війни 1648-57 рр. замок здобули загони Максима Кривоноса.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти