ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Основи теорії алгоритмізації задач та етапи їх

Архітектура комп’ютера

Сучасну архітектуру комп’ютера визначають такі принципи:

1. Принцип програмного керування. Забезпечує автоматизацію процесу обчислень на ЕОМ. Згідно з цим принципом, запропонованим англійським математиком Ч. Беббіджем у 1833 р., для розв’язання кожної задачі складається програма, що визначає послідовність дій комп’ютера. Ефективність програмного керування є високою тоді, коли задача розв’язується за тією самою програмою багато разів (хоч за різних початкових даних).

2. Принцип програми, що зберігається в пам’яті. Згідно з цим принципом, сформульованим Дж. фон Нейманом, команди програми подаються, як і дані, у вигляді чисел й обробляються так само, як і числа, а сама програма перед виконанням завантажується в оперативну пам’ять. Це прискорює процес її виконання.

3. Принцип довільного доступу до пам’яті. Згідно з цим принципом елементи програм та даних можуть записуватися у довільне місце оперативної пам’яті. Довільне місце означає можливість звернутися до будь-якої заданої адреси (до конкретної ділянки пам’яті) без перегляду попередніх.

На підставі цих принципів можна стверджувати, що сучасний комп’ютер – технічний пристрій, який після введення в пам’ять початкових даних у вигляді цифрових кодів і програми їх обробки, вираженої також цифровими кодами, здатний автоматично здійснити обчислювальний процес, заданий програмою, і видати готові результати розв’язання задачі у формі придатній для сприйняття людиною.

Згідно з основними принципами комп’ютер повинен мати такі пристрої:

арифметико-логічний пристрій, що виконує арифметичні та логічні операції;

пристрій управління, який організовує процес виконання програм;

запам'ятовуючий пристрій, або пам'ять для збереження програм і даних;

зовнішні пристрої для введення-виведення інформації.

Пам'ять комп'ютера складається з великої кількості пронумерованих комірок, в кожній з яких можуть знаходитись або дані, що обробляються, або інструкції програм. Спочатку за допомогою якогось зовнішнього пристрою в пам'ять комп'ютера вводиться програма. Пристрій управління зчитує вміст комірки пам'яті, в якій знаходиться перша інструкція (команда) програми, і організує її виконання. Як правило, після виконання команди пристрій управління починає виконувати команду з комірки пам'яті, що знаходиться безпосередньо за коміркою, в якій міститься виконана команда. Але цей порядок можна змінити за допомогою команд передачі управління (переходу), що дозволяє створювати складні програми.

Таким чином, пристрій управління виконує інструкції програми автоматично, без втручання людини. Він може обмінюватись інформацією з оперативною пам'яттю та зовнішніми пристроями комп'ютера.

Арифметико-логічний пристрій і пристрій управління об'єднуються в один пристрій - центральний процесор. Окрім того, багато швидкодіючих комп'ютерів здійснюють паралельну обробку даних на декількох процесорах.

Комп'ютер може обробляти тільки інформацію, яка представлена в числовій формі. Вся інша інформація, наприклад, звуки, зображення, для обробки на комп'ютері повинна бути перетворена в числову форму. При введенні в комп'ютер кожна літера кодується відповідним числом, а при виведенні на зовнішні пристрої (екран або друкування) для сприйняття людиною за цими числами будується зображення літер. Відповідність між набором літер та числами має назву кодування символів.

Одиниця інформації в комп'ютері - один біт, тобто двійковий розряд, що може приймати значення 0 або 1. Як правило, команди комп'ютерів працюють не з окремими бітами, а з байтами, які складаються з восьми біт. В одному байті можна закодувати значення одного символу з 256 (256=28) можливих. Більшими одиницями інформації є кілобайт (Кбайт), що дорівнює 1024 (1024=210) байтам, мегабайт (Мбайт), що дорівнює 1024 Кбайтам, та гігабайт (Гбайт), що дорівнює 1024 Мбайтам.

 

Апаратні засоби ЕОМ

ЕОМ 40-х і 50-х років були дуже великими пристроями і займали величезні приміщення, заповнені шафами з елек­тронним обладнанням. Перший крок до зменшення розмірів комп'ютерів став можливим після винаходу в 1948 році транзисторів - мініатюрних електронних приладів, що змогли замінити в комп'ютерах електронні лампи. Комп'ютери, які використовували транзистори, з'явилися в другій половині 50-х років. Вони були в сотні разів менші за лампові комп'ютери однакової продуктивності. В середині 60-х років був підготовлений ще один крок до мініатюризації комп'ютерів - були створені інтегральні схеми, або чіпи. Перший комп'ютер на інтегральних схемах був випущений в 1968 році. В 1970 році був зроблений ще один важливий крок на шляху до персонального комп'ютера - була сконструйована інтегральна схема, аналогічна за своїми функціями центральному процесору великої ЕОМ. Так з'явився перший мікропроцесор. На початку 1975 року був створений перший комп'ютер, побудований на основі мікропроцесора Intel-8080.

У 1981 році фірмою ІВМ створено персональний комп'ютер ІВМ РС, який дуже швидко набув великої популярності завдяки принципу відкритої архітектури. В цьому комп'ютері була закладена можливість вдосконалення його окремих частин та використання нових пристроїв. Фірма ІВМ забезпечила можливість збирання ІВМ РС із незалежно виготовлених частин. В комп'ютері були використані комплектуючі різних фірм, а його програмне забезпечення було доручено розробити фірмі Microsoft.

Як же побудований цей "конструктор"? На основній електронній платі комп'ютера ІВМ РС (системній, або материнській, платі) розміщені тільки ті блоки, які здійснюють обробку інформації (обчислення). Схеми, що керують рештою пристроїв комп'ютера - монітором, дисками, принтерами і т. ін., реалізовані на окремих платах, які встановлюються в стандартні роз'єми на системній платі - слоти. До цих електронних схем підводиться електроживлення з єдиного блока живлення, а для зручності та надійності все це розміщується в загальному корпусі - системному блоці. Завдяки відкритій архітектурі ІВМ РС користувачі можуть самостійно розширювати можливості своїх комп'ютерів, під'єднуючи відповідні пристрої у вільні роз'єми на системній платі. ПК на даний час є найрозповсюдженішими, що пов’язано із наступними причинами:

► простота використання; можливість індивідуальної взаємодії з комп'ютером без посередників та обмежень;

• відносно високі можливості переробки інформації;

• висока надійність та простота ремонту, що базуються інтеграції компонентів комп'ютера;

• наявність програмного забезпечення, яке охоплює практично всі сфери людської діяльності.

Персональні комп'ютери можуть об'єднуватися в мережі, що дозволяє багатьом користувачам легко обмінюватися інформацією.

Зазвичай персональні комп'ютери ІВМ РС складаються з трьох блоків :

системного блока;

клавіатури, яка дозволяє вводити інформацію в комп'ютер;

монітора (або дисплея), що призначений для відображення текстової та графічної інформації

У системному блоці розташовані основні вузли комп'ютера:

електронні схеми, які управляють роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять і та ін.);

накопичувач на жорсткому магнітному диску, пристрій для читання та запису на жорсткий магнітний диск (вінчестер);

накопичувачі (або дисководи) для гнучких магнітних дисків, які використовуються для читання та запису на гнучкі магнітні диски (дискети);

блок живлення.

Головним елементом персонального комп'ютера є мікропроцесор. Він здійснює виконання програм, що працюють у комп'ютері, та керує роботою інших пристроїв комп'ютера. Швидкість роботи мікропроцесора визначає швидкодію комп'ютера. Основною характеристикою мікропроцесора є тактова частота - кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються за одну секунду. Тактова частота вимірюється в мегагерцах (МГц). Різні моделі мікропроцесорів виконують арифметичні операції (наприклад, додавання або множення) за різну кількість тактів.

Дуже важливим елементом комп'ютера є оперативна пам'ять, з якої мікропроцесор бере програми та вихідні дані для обробки, а потім записує до неї отримані результати.

Накопичувачі на жорсткому магнітному диску (вінчестери ) призначені для постійного зберігання інформації, яка використовується під час роботи з комп'ютером. Для користувача головною характеристикою вінчестера є його ємність, тобто об'єм інформації, що може зберігатися на цьому магнітному носієві.

Гнучкі магнітні диски (дискети) дозволяють переносити інформацію з одного комп'ютера на інший, зберігати інформацію, яка не використовується комп’ютером постійно Найбільш розповсюдженими є дискети розміром 3,5 дюйма (89 мм). На таких дискетах можна зберігати до 1,44Мбайта інформації від користувача.

Клавіатура ІВМ РС призначена для введення в комп’ютер інформації від користувача Окрім літер та цифр, на клавіатурі є багато клавіш, призначених для спеціальних дій.

Монітор (дисплей) комп'ютера призначений для виведення на екран текстової та графічної інформації. Монітори бувають кольорові і монохромні. Вони можуть працювати в текстовому або графічному режимі. В текстовому режимі екран монітора умовно розбивається на окремі ділянки - знакомісця ( 25 рядків по 80 символів). У кожному знакомісці може знаходитися один з 256 заздалегідь їх символів. У графічному режимі екран монітора складається з точок, кожна з яких може бути темною або світлою монохромних моніторах, або одного з декількох кольорів - - на кольоровому. Кількість точок по горизонталі і вертикалі має назву розподільчої здатності монітора в даному режимі

До системного блоку комп'ютера можна під'єднувати різноманітні пристрої введення-виведення інформації, розширюючи цим його функціональні можливості. Окрім монітора і клавіатури, такими пристроями є:

- принтер - пристрій для виведення графічної й текстової інформації на твердий (зазвичай паперовий) носій;

- миша - пристрій, що полегшує введення інформації в комп’ютер ;

- модем - для обміну інформацією з іншими комп'ютерами через телефонну мережу;

- факс-модем - поєднує можливості модему і телефаксу;

- стример - для зберігання даних на магнітній стрічці;

- сканер - для введення графічної і текстової інформації комп'ютер;

- пристрій для читання компакт-дисків;

- графопобудовувач - пристрій для виведення креслень на папір (плоттер).

Принтер (або друкуючий пристрій)- призначений для виведення інформації на папір. Найчастіше використовують принтери таких типів: матричні, струменеві та лазерні. ). В матричних принтерах голівка містить вертикальний ряд тонких металевих стрижнів (голок). Голівка рухається вздовж рядка, що друкується, а стрижні в потрібний момент б'ють по паперу через фарбуючу стрічку. В струменевих принтерах зображення формується мікрокраплями спеціальних чорнил, що видуваються на папір за допомогою сопел. Цей спосіб забезпечує більш високу якість друку порівняно з матричними принтерами і дуже зручний для кольорового друку. Найвищу якість друку забезпечують лазерні принтери. В них зображення переноситься на папір зі спеціального барабану, до якого електрично притягуються частки фарби. Друкуючий барабан електризується за допомогою лазера згідно з командами комп'ютера

Миша - це маніпулятор, призначений для введення інформації в комп'ютер. Зазвичай це невеличка коробочка з двома або трьома кнопками. Для переміщення покажчика маніпулятора на екрані монітора користувач переміщує мишу по спеціальному килимку. Для виконання потрібних дій користувач натискає відповідні кнопки.

Модем - пристрій для обміну інформацією з іншими комп'ютерами через телефонну мережу. Він може бути вбудованим в системний блок або зовнішнім. Найважливіша характеристика модему - максимальна швидкість передачі даних.

Факс-модем - пристрій, що поєднує можливості модему та засобу для обміну факсимільними зображеннями з іншими факс-модемами і звичайними телефаксними апаратами.

Стример – пристрій для запису інформації на касети з магнітною стрічкою. Стримери відрізняються за типом касет, їх ємністю, способом під'єднання до комп'ютера, швидкістю та надійністю запису на стрічку, виконанню грішній або зовнішній). Для запису інформації на касети стримерів використовуються спеціальні програми.

Сканер - пристрій для зчитування графічної і текстової інформації в комп'ютер. За допомогою спеціального програмного забезпечення можна швидко вводити в комп'ютер надрукований текст та малюнки. Сканери відрізняються один від одного розподільною здатністю та кількістю кольорів, що сприймаються.

Пристрій для читання компакт-дисків - дозволяє читати дані зі спеціальних компакт-дисків (CD-ROM). Ці компакт-диски більш надійні, ніж дискети, і можуть зберігати набагато більше інформації (до 800 Мбайт).

Графопобудовувач (плоттер) - пристрій для виведення креслень на папір. Плоттери бувають барабанного (працюють із рулонами паперу) та планшетного типів (в них аркуш паперу лежить на плоскому столі).

. Програмне забезпечення ЕОМ

Існує дуже багато прикладних програм навчального та загального призначення. Це навчальні та розвиваючі програми з фізики, хімії, математики, географії, біології, історії, літератури, іноземних мов, мультимедіа-енциклопедії.

Для роботи з текстами документів (набору, редагування і підготовки до друку) використовуються текстові редактори процесори. Найрозповсюдженіші з них – це Microsoft Word, Write та WordPad.

Графічні редактори поділяються на два типи - растрові (або бітмепові) та векторні. Бітмепові (від bitmap- бітова мапа) малюють зображення по точках, тобто для кожної точки картинки окремо задається її колір. Найбільш відомі з них –Paint, PhotoShop, PhotoFinish, PhotoEditor, Imaging. Векторні (CorelDraw, Adobe Illustrator) малюють одразу цілу лінію-дугу, відрізок прямої, а криві представляють як сукупності таких дуг та відрізків. Існують і редактори змішаного типу. Деякі графічні пакети містять програми комп'ютерної анімацій.

Електронні табличні процесори (Microsoft Excel, Lotus 1-2-3, Quattro Рго) призначені для виконання розрахунків та ство­рення ділової графіки - побудови графіків та діаграм. З цією метою використовуються також математичні програми типу MathLab, MatCad або Mathematica.

Файлова система

Інформація на магнітних носіях зберігається у вигляді файлів. Файл - це частина дискового простору магнітного диску (або іншого магнітного носія), яка містить деяку інформацію і має ім'я, сформоване за спеціальними правилами, Повне ім'я файлу складається з імені (від 1 до 8 символів) та розширення, або типу (від 1 до 3 символів), які розділяються крапкою. Розширення не є обов'язковим атрибутом імені файлу, але надає користувачеві інформацію про зміст файлу.

В залежності від змісту файли поділяють на текстові та двійкові (бінарні). Текстові файли призначені для читання людиною. Вони містять тексти програм, документів і т. ін. Файли, що не є текстовими, називаються двійковими. Приклади імен файлів:

command.com ABC.42 fl.exe

paper.doc D-E 5cl.mdb

autoexec.bat 123.txt pr.ppt

Якщо файл створюється деякою програмою, ця програма встановлює розширення імені файлу, по якому користувач може зробити висновок про вміст файлу і про те, яка програма створила цей файл. Приклади розширень імен файлів:

com, ехе - файли, що містять готові до виконання програми;

bat - командні (Batch) файли;

bak - копія файлу, що робиться перед його зміною;

doc - файли, створені текстовим процесоромWord;

mdb - файли, що містять бази даних.

 

Файли і каталоги.

Імена файлів реєструються на магнітних носіях в каталогах (директоріях). Каталог – це спеціальне місце на магнітному дискові, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір файлів, час їх створення або останньої модифікації, атрибути (властивості) файлів. На кожному магнітному носієві може бути декілька каталогів. У кожному каталозі може бути багато файлів, але один файл завжди реєструється тільки в одному каталозі.

На кожному магнітному дискові є один головний, або кореневий, каталог, в якому реєструються файли або підкаталоги (каталоги 1-го рівня). В каталогах1-го рівня реєструються файли та каталоги 2-го рівня і т. ін. Таким чином формується ієрархічна деревовидна структура каталогів на магнітному носієві.

Кожний каталог має ім'я, сформоване за тими ж правилами, що й ім'я файлу, але, як правило, розширення імен каталогів не використовуються. Каталог, з яким в даний момент працює користувач, має назву поточного. Якщо використовується файл не з поточного каталогу, необхідно вказати шлях файлу, тобто в якому каталозі цей файл знаходиться. Шлях до файлу - це послідовність з імен каталогів або символів розділених символами "\". Символ “..” означає перехід до надкаталогу. Якщо шлях до файлу починається з символу "\", маршрут обчислюється від кореневого каталогу, в інших випадках - від поточного. Кожне ім'я каталогу в заданому шляху до файлу відповідає входу в підкаталог з таким ім'ям.

В комп'ютері зазвичай міститься кілька накопичувачів на магнітних дисках (дисководів). Вони іменуються А:, В:, С: і т. ін. Дисковод, з яким працює користувач, є поточним.

 

Операційні системи

Операційна система - це програма, яка завантажується в оперативну пам'ять відразу після вмикання комп'ютера. Вона здійснює діалог із користувачем, управління комп'ютером, його ресурсами, запускає інші (прикладні) програми на виконання. Операційна система забезпечує користувачу та прикладним програмам зручний спосіб спілкування (інтерфейс) з пристроями комп'ютера. Вона виконує різні допоміжні дії, наприклад копіювання або друкування файлів. Операційна система здійснює завантаження до оперативної пам'яті всіх програм, передає їм управління на початку їх роботи, виконує різні дії за запитами програм, що викону­ються, та звільняє після закінчення роботи програм опера­тивну пам'ять, яку вони займали.

Операційні системи (ОС) персональних комп’ютерів поділяються на однозадачні (MS DOS, DR DOS та ін.) та багатозадачні (Windows).

Операційне середовище Windows було створене фірмою Microsoft як надбудова до операційної системи DOS для забезпечення додаткових можливостей та зручностей для користувачів і програмістів. Використовуючи Windows та Windows-програми, користувач отримує:

- єдиний інтерфейс, що не потребує для кожної нової програми вивчення принципів організації взаємодії з нею;

- багатозадачність - можливість одночасного виконання кількох програм, перемикання із однієї задачі на іншу, управління пріоритетами програм, що виконуються;:

- сумісність з DOS-додатками - працюючи у Windows, в будь-який час можна запустити DOS-програму;

- засоби обміну даними між Windows-додатками допома­гають користувачам розв'язувати складні задачі, що потре­бують використання більш ніж однієї програми;

- підтримка шрифтів, що масштабуються, а також прин­ципу WYSWYG - що бачимо на екрані, те й отримуємо;

- - зручність підтримки пристроїв - для підключення до комп'ютера нового пристрою досить встановити драйвер цього пристрою, призначений для Windows, після чого всі Windows-програми зможуть працювати з пристроєм;

- підтримка мультимедіа - при підключенні відповідних пристроїв Windows може сприймати звуки від мікрофона, компакт-диску або зображення від цифрової відеокамери, ви­водити звуки та зображення, що рухаються.

Для ефективної роботи з Windows комп'ютер повинен мати маніпулятор миша. Наведемо деякі поняття, пов'язані з використанням миші.

Покажчик миші, або курсор (англійською - mouse pointer) - значок, що переміщується на екрані монітора під час руху миші. Зазвичай він має форму стрілки, але іноді (залежно від ситуації) його конфігурація може змінюватися.

Натиснути (клацнути) кнопку маніпулятора миші (англійською - clisck) - означає встановити покажчик маніпулятора на деякий об'єкт, натиснути кнопку миші (за умовчанням - ліву) і відпустити її. У подальшому під натисканням розумітимемо натискання кнопки маніпулятора в межах об'єкта й швидке відпускання кнопки у цих же межах. Зауважимо, якщо кнопка буде відпущена поза межами об'єкта, на якому вона була натиснута, то керуюча дія не відбудеться. Варіанти натискання (клацання) правої кнопки миші чи натискання кнопки з утримуванням будуть обумовлені окремо.

Двічі натиснути (клацнути) кнопку маніпулятора миші (англійською – double click) - означає встановити покажчик маніпулятора на потрібний об'єкт, а потім двічі швидко натиснути і відпустити ліву кнопку миші.

Перемістити маніпулятором, миша (англійською - drag) – означає встановити покажчик маніпулятора на деякий об’єкт, натиснути ліву кнопку миші і, утримуючи її, перейти маніпулятор в потрібне місце, після чого відпустити кнопку маніпулятора.

Під час роботи в середовищі Windows простір екрану займає одне або кілька вікон – прямокутних ділянок екрану, в яких виконуються Windows-програми.

У Windows існує три типи вікон:

- вікна програм, в рядку заголовку яких виводиться назва програми. Під рядком заголовку у вікон програм розташований рядок меню, чого немає у інших вікон Windows;

- вторинні вікна, які створюються програмами під час їх роботи. Наприклад, текстовий процесор Word розташовує в них документи, що обробляються;

- вікна запитів (допоміжні вікна), які виводяться завжди поверх інших вікон. Зазвичай при появі вікна запиту подальша робота з програмою неможлива до відповіді на запит закриття вікна -запиту.

Окрім вікон, на екрані Windows можуть знаходитись піктограми (англійською - Icon) – значки вікон. Windows надає прості та зручні засоби для роботи з вікнами та піктограмами: їх можна переміщувати, а у більшості вікон – змінювати їх розміри.

Перемістити вікно можна переміщенням маніпулятора миші, натискати й утримувати ліву кнопку миші слід на заголовку вікна.

Перемістити піктограму теж можна переміщенням маніпулятора миші.

Три кнопки керування вікном призначені для згортання вікна, розгортання на весь екран та його закриття.

Змінити розмір вікна можна за допомогою маніпулятора миші, встановивши його покажчик на межу або кут вікна. При цьому, якщо розміри вікна можуть бути змінені, відповідно зміниться конфігурація покажчика маніпулятора (він перетвориться на двонаправлену стрілку). Далі переміщенням маніпулятора миші переміщається у нове положення межа вікна (по горизонталі чи по вертикалі) чи кут (по горизонталі й вертикалі), таким чином його розміри змінюються.

Інформація, що знаходиться в деяких вікнах, може не вміщуватися в місце, яке відведене вікну на екрані монітора. В таких випадках біля правої та нижньої меж вікна з'являються (активізуються) відповідно вертикальна і горизонтальна лінійки прокручування, що дозволяють побачити інформацію.

Для прокручування вікна по вертикалі необхідно перемістити мишею бігунок, розташований між кнопками зі стрілками на вертикальній лінійці прокручування. Для невеликого переміщення (на один рядок) досить натиснути кнопку зі стрілкою, спрямованою у відповідному напрямі. Для переміщення на Один екран необхідно натиснути мишею між бігунком та відповідною кнопкою зі стрілкою. Таким чином виконується і прокручування вікна по горизонталі за допомогою горизонтальної лінійки прокручування.

Оскільки Windows є багатозадачною системою, на екрані монітора одночасно можуть знаходитись декілька вікон програм, але Windows "повинна знати", до якої програми належать ті чи інші дії користувача (наприклад, введення символів з клавіатури). Тому в кожний момент часу тільки одне вікноє активним, а решта вікон - неактивними. Заголовок активного вікна виділяється іншим кольором (як правило - синім), ніж заголовки неактивних вікон. Активне вікно завжди розташовується поверх інших вікон. Для того, щоб зробити вікно активним, треба натиснути мишею в будь-якому місці цього вікна.

Закрити вікно програми - означає завершити роботу цієї програми. Для цього досить натиснути відповідну кнопку в правій частині заголовку вікна програми або натиснути ком­бінацію клавіш Аlt+F4.

Як правило, Windows - програми мають рядок меню, кожному пункту якого відповідає група підлеглих йому пунктів підменю.

Для роботи з меню треба натиснути мишею потрібний пункт, і під ним відкриється прямокутник із групою команд. Команди, імена яких відображені чорним кольором, доступні користувачу. Імена недоступних для користувача команд відображені сірим кольором. Для виконання команди необхідно натиснути ім’я цієї команди. Якщо натиснути ім’я команди, справа від якої знаходиться трикутник, відкриється ще один список ко­манд меню, з якого можна обрати потрібну. Якщо в меню на­тиснути ім'я команди, справа від якого знаходяться три крапки, з'явиться діалогове вікно із запитом необхідних параметрів.

Операційна система Windows 9х

Windows 9х - це операційна система, яка поєднує модифіковані функції MS-DOS та попередніх версій Windows. Інтерфейс користувача Windows 9х абсолютно не схожий на інтерфейс MS DOS і лише віддалено нагадує інтерфейс попередніх версій Windows. Всі елементи інтерфейсу розташовані на робочому столі (desktop). На ньому знаходяться піктограми: програм, документів чи ярликів, Панель задач з кнопкою Пуск та вікна працюючих програм.

Ярлик (shortcat) - це посилання на програму, документ, диск, принтер або будь-який інший ресурс комп'ютера. Для того, щоб можна було відрізнити ярлик об'єкту від самого об'єкту, в лівому нижньому куті ярлика міститься маленька гнута стрілочка. Один об'єкт може мати скільки завгодно ярликів, які знаходяться в різних папках файлової системи, також на робочому столі. Це дозволяє заощадити дисковий простір, оскільки при копіюванні об'єкта, представленого піктограмою, на новому місці створюється фізична копія файлу, а при використанні ярлика - тільки невеликий файл із ними самого ярлика. Якщо двічі натиснути ярлик, користувач отримає той самий результат, що й після того, як двічі тиснути піктограму самого документа або програми. Вилучення ярлика не призводить до вилучення файлу, на який і посилається.

Папка (folder) - це термін Windows 9х, що використовується для елементів файлової системи, які в попередніх носіях Windows та в MS DOS називалися каталогами.

У Windows 9х керуючі функції виконує робочий стіл і меню запуску програм Пуск, що відкривається після натискання кнопки Пуск на панелі задач. Будь-яку піктограму можна перемістити на робочий стіл, після чого вона буде залишатись на ньому доти, доки не буде вилучена. Окрім того, на робочому столі можна розташувати не тільки файл, представлений піктограмою, а й будь-яку папку.

Кнопка Пуск є найпростішим засобом запуску програм або відкриття документів. Програма, що запущена, може відображатися як кнопка на панелі задач, як вікно, що займає частину екрану, або займати весь екран. Для того, щоб переключитися у вікно тієї чи іншої програми, досить натиснути в панелі задач кнопку, яка відповідає цій програмі, Панель задач може знаходитись у різних місцях екрану, користувач може не тільки перемістити панель задач на нове місце, а й зовсім приховати її.

Відмінною особливістю Windows 9x є інтенсивне використання правої кнопки миші. В багатьох випадках, встановивши покажчик маніпулятора на той чи інший об’єкт і натиснувши правою кнопкою миші, користувач отримує можливість обрати потрібну команду з контекстного меню, що з'явиться. В деяких ситуаціях, наприклад, при переміщенні файлу на робочий стіл, зручніше користуватися не лівою, а правою кнопкою маніпулятора. В цьому випадку, після того, як ко­ристувач відпустить праву кнопку, з'явиться меню, з якого можна обрати потрібну команду.

Більшість операцій, що виконуються під час роботи з комп'ютером, пов'язані з запуском програми, її використан­ням для створення або модифікації документа, збереженням документу в файлі та закриттям цієї програми. В Windows 9х запустити програму можна кількома способами: за допомогою меню Пуск, ярликів, засобів Проводник і Мой комп’ютер.

Якщо натиснути мишею на кнопку Пуск, на екрані монітора з‘явиться основне меню Windows 9x з системою підлеглих підменю.

Програми, що містяться на комп'ютері, перелічені у відповідному підменю меню Пуск. Досить встановити покажчик маніпулятора на потрібний пункт, як відразу відкриється відповідне підменю, з якого, в свою чергу, можна відкрити наступне підменю, і так доти, доки не буде знайдена потрібна програма. Для запуску програми необхідно натиснути мишею потрібний пункт підменю. Після запуску програми на панелі задач з'явиться нова кнопка з відповідною піктограмою і назва програми.

Меню Пуск можна використовувати для запуску програм, відкриття документів, отримання доступу до будь-якого засобу управління Windows. Меню Пуск можна відкрити в будь-який час, навіть працюючи з іншою програмою. Для того, щоб вивести на екран панель задач і відкрити меню Пуск, досить натиснути комбінацію клавіш Ctrl+esc чи спеціальну клавішу із зображенням вікна на деяких клавіатурах.

Натиснувши кнопку Пуск, можна побачити в меню Пуск підменю Документи. Відкривши це підменю, можна обрати будь-який із документів, з якими користувач працював останнім часом. Для того, щоб відкрити документ, який знаходиться в списку, необхідно натиснути на назві цього документа. Windows автоматично запустить пов'язаний із ним додаток, якщо він ще не працює, і відкриє в ньому вказаний документ.

Ще одним методом швидкого запуску програм, що часто використовується, є застосування ярликів. Якщо двічі натиснути ярлик, то, залежно від того, на який ресурс він посилається, може запускатися програма, відкриватися документ, з’являтися вікно, що представляє вміст папки або диску, і т. ін. Для пошуку потрібної програми чи документа можна скористатися пунктом Искать файлы и папки з підменю Поиск. У вікні, що з'явиться на екрані монітора, необхідно ввести відомості про потрібний об'єкт.

Для того, щоб створити власне підменю, що буде відкриватися після вибору команди Пуск/Программы, досить крити папку Windows/Главное меню/Программы і створити в ній нову папку з потрібним ім’ям.

Для створення на робочому столі ярлика програми не­обхідно виконати такі операції.

1. За допомогою вікна Проводник або Мой компьютер знайти файл програми, для якої необхідно створити ярлик.

2. Натиснути файл програми правою кнопкою миші і обра­ти з меню, що з'явиться, команду Копировать.

3. Натиснути на робочому столі правом кнопкою миші і обрати команду Вставить ярлык.

Можна також перемістити за допомогою правої кнопки маніпулятора файл із вікна Мой компьютер або Проводник на робочий стіл і, відпустивши клавішу миші, обрати з меню, що з'явиться, команду Создать ярлык. На робочому столі з'явиться піктограма нового ярлика. Таким же чином можна створити і ярлик для документу.

Для вилучення ярлика необхідно натиснути на ньому пра­вою кнопкою маніпулятора і обрати команду Удалить з меню, що з'явиться. Після цього треба підтвердити бажання вилу­чити ярлик в діалоговому вікні, натиснувши кнопку Да. Ярлик буде вилучено.

Піктограму ярлика і операції, що виконується після того, як натиснути ярлик, можна змінити шляхом модифікації його властивостей. Для цього необхідно відкрити вікно властивос­тей ярлика, за допомогою якого можна внести такі зміни:

- змінити ім'я файлу, на який посилається ярлик;

- встановити робочий каталог для додатка, що запускаєть­ся за допомогою ярлика;

- призначити комбінацію клавіш, яка буде клавіатурним еквівалентом ярлика;

- змінити піктограму ярлика.

Для того, щоб відкрити діалогове вікно властивостей ярлика, необхідно:

1) натиснути правою клавішею миші на ярлику;

2) обрати команду Свойства з контекстного меню, що з'явиться.

В операційній системі Windows 9х є два спеціальних засоби, за допомогою яких можна управляти файлами програм і документів, що зберігаються у комп’ютері. Це Проводник і Мой компьютер.

- кожний "чужий" документ необхідно перевірити перед завантаженням у текстовий процесор;

порожню дискету теж необхідно перевіряти, якщо нею хтось користувався;

- перед установкою програм із компакт-дисків необхідно перевірити сам компакт-диск;

- робити резервні копії даних;

- якщо є підозра на зараження, якнайшвидше починати лікування; - регулярно оновлювати антивірусні програми.

 

Основи роботи текстових редакторів

 

Уся текстова інформація, що обробляється копютером, міститься у текстових документах. Сформулюємо основні вимоги для програмного засобу, які визначають його призначення як текстового редактора:

- наявність методів вводу текстової інформації;

- можливість пересування по тексту;

- наявність базових операцій редагування тексту (посимвольного та поблокового виділення, копіювання, переміщення, вилучення, пошуку та заміни тексту);

- можливість збереження результатів роботи та отримання твердої копії текстового документа.

Саме такими етапами і характеризується спрощений процес діалогу користувача з комп'ютером при роботі з текстовою інформацією. Цього достатньо для базової роботи з текстом: для підготовки чорнових варіантів рукописів, обміну повідомленнями, внесення записів. Із розповсюджених у наш час простих текстових редакторів цими властивостями володіє, наприклад, текстовий редактор Блокнот (Notepad). Більш розширеними можливостями для роботи з текстовими даними володіють текстові процесори.

 

Можливості текстових процесорів

Під текстовим процесором розуміємо прикладну програму, яка, окрім базового набору роботи з текстом, володіє додатковими можливостями, такими як форматування тексту, перевірка правопису, перенос слів, вставлення ілюстрацій та ін. Із поширених прикладних програм серед текстовий процесорів є Microsoft Word

 

Microsoft Word як текстовий процесор та настільна видавнича система

 

Текстовий процесор Microsoft Word для Windows є складною частиною сімейства Microsoft Office. Word - це програма для професійного редагування та форматування тексту, макетування текстових документів. Для цього у розпорядження користувача надаються потужні можливості меню, панелі інструментів, контекстних меню, розгалужена система допомоги. Практично усі перераховані вище вимоги роботи з текстом у Word реалізовані просто та зрозумілі інтуїтивно.

Слід зазначити, що можливість вставки об'єктів та ілюст­рацій як незалежних зображень, наявність текстових блоків з їх здатністю до збереження єдиного текстового потоку, роз­ширені можливості редагування таблиць наближають Word до видавничих систем середнього класу за одночасного збе­реження всіх переваг найпотужнішого текстового процесо­ра. Безсумнівно, що подальший розвиток Word йтиме саме у цьому напрямку.

Запуск Word здійснюється усіма передбаченими у Windows способами: через стартове меню (Пуск-Программы-Microsoft Word/Start-Programs-Microsoft Word); запуском ярлика на робочому столі комп’ютера; через безпосередній запуск виконавчого файлу.

Доступ до всіх функцій можна отримати через її головне меню. Воно містить дев’ять пунктів: Файл (File), Правка (Edit), Вид (View), Вставка (Insert), Формат (Format), Сервис (Tools), Таблица (Table), Окно (Windows) і (Help),

Нижче головного меню розміщені панелі інструментів Стандартная (Standart) та Форматирование (Formatting). Левову частку вікна програми займає робоче поле. Спеціальні лінійки для встановлення табуляції в тексті розміщені ліворуч та зверху робочого поля, а праворуч та знизу – відповідно вертикальна та горизонтальна смуги прокручування. Завершує вікно програми статусний рядок внизу, в якому міститься корисна контекстна інформація.

Команди меню Файл (File)

 

Cоздать (New) — створення нового документа або шаблону;

Закрить (Close) - завершення роботи з документом;

Сохранить (Save) — збереження документа або шаблона;

Сохранить как (Save As) — збереження під іншим іменем;

Сохранить в формате НТМІ, (Save As HTML) — збережен­ня документа у форматі НТМL;

Версии (Versions) — робота з кількома версіями документа в одному файлі;

Параметри страниц (Page Setu

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти