ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


МОВА І СУСПІЛЬСТВО. СОЦІОЛІНГВІСТИКА

 

Соціолінгвістика - дисципліна на стику мовознавства й соціології, соціальної психології й етнографії, що вивчає соціальну природу мови, функції, вплив соціальних чинників на мову. Адже мовний колектив визначається на основі не лише соціальних, але іі мовних факторів, Категорії соціолінгвістикл двобічні: вони орієнтовані на мовознавство й соціологію.

Одна з найважливіших у соціолінгвістиці - проблема соціальної диференціації мови, вплив соціальних чинжшав, їх

взаємовідношення. У даному випадку диференціація зумовлюється як. різнорідністю соціальних структур, так і різнорідністю соціальних ситуацій. З цим пов'язана проблема співвідношення мови й нації, національної мови.

Важливе місце в соціолінгвістиці посідає поняття мовної ситуації, що визначається як сукупність форм і функціонування /мови, яка використовуються континуумами спілкування в певній етнічній єдності, чи адміністративно-територіальному об'єднанні. Виділяють сукупності різних мов і сукупності підсистем однієї мови. Серед перших (екзоглосних) і других (ендоглосних) розрізняють , збалансовані, з функціонально рівнозначними компонентами і незбалансовані, з компонентами, розподіленими в різних сферах спілкування і соціальних групах.

Особливе місце посідає в соціолінгвістиці проблема зв'язку і взаємодії мови й культури. Зв'язок цей .двобічний. Це виявляється в

йому випадку при лексичних запозиченнях. Важливою постає й проблема білінгвізму (двомовності) та диглосії (взаємодії різних соціально протиставлюваних одна одній підсистем

певної мови). У випадку білінгвізму дві мови

використовуються одним і тим же колективом мовців у різних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації та інших чинників мовного акту. Для диглосії характерна спорідненість різних форм функціонування_мови (літературної мови, кожне, ґоворів. Вивчає соціолінгвістика також використання мови (у зв'язку з певною комунікативною метою, зокрема мовленнєву поведінку як процес вибору оптимального варіанта для побудови соціально коректного висловлення. Аналізується сам механізм відбору соціально значимих варіантів, визначаються критерії відбору. У кінцевому підсумку виявляються соціальні норми, що детермінують мовленнєву поведінку.

Неабияке значення посідає в соціолінгвістиці мовна політика --сукупність заходів, які використовує партія, клас, суспільство для зміни чи збереження наявного функціонального розподіл)' мов чи мовних підсистем, запровадження нових чи збереження старих мовних норм.

Серед методів соціолінгвістики розрізняють лінгвістичні й соціологічні процедури. Це й методики польового збору й аналізу, і методи соціолінгвістичного аналізу мовних явищ. Польове дослідження - це анкетування, безпосереднє спостереження, опитування. Питальники при заочному вибірковому анкетуванні істотно відрізняються від соціологічних анкет характером і

кількістю запитань, а також стратегією опитування. Особлива увага приділяється складанню програм та техніці опитування. Для більшої достовірності даних про вплив ситуативних параметрів на мовлення інформантів старанно контролюють мовленнєву ситуацію, стимулюючи природне невимушене мовлення чи свідому орієнтацію на престижний еталон. При аналізі мовної діяльності все робиться так, щоб звести до мінімуму вплив спостерігача. Часом же використовують самого спостерігача як опитуваного, й учасника комунікативного акту.

Для обробки польових спостережень застосовуються типові кореляції, коли як незалежні величини постають ті чи інші соціальні параметри (стратифікаційні чи ситуативні), у ролі залежних - мовні явища. Між корелятами можлива як повна, так і. часткова функціональна залежність. Залежності описуються окремо за кожним соціальним зрізом і коментуються соціолінгвістично. Використовуються дані таблиць, графіки залежностей, математичні статистичні методи.

Використовуються також деякі методи моделювання соціально зумовленої варіативності мови з допомогою так званих варіативних правил, у яких, поєднуються елементи породжуючої моделі з тією імовірнісною моделлю, яка виявляється на основі статистичного аналізу мовної діяльності. Аналіз соціально детермінованої варіативності в ситуаціях мовного континууму здійснюється за допомогою імплікаційної хвильової моделі, що дає змогу виявити соціальну ієрархію мовних, варіацій і пов'язати синхронний аналіз з діахронічним. Ця модель базується на гіпотезі про хвилеподібне поширення мовних інновацій у просторовому й соціальному вимірах. Використовуються й різні моделі соціально зумовленої мовленнєвої поведінки, зокрема моделей, у яких мовленнєва поведінка постає у вигляді стратегії вибору соціолінгвістичних змінних. Соціальні чинники, що обмежують вибір, моделюються у вигляді послідовних бінарних селекторів, що дають змогу визначити можливі наслідки процесу вибору.

'Соціолінгвістика в СРСР сформувалась у 20-і - 30-і роки XX ст. Л.П.Якубинським, В.В.Виноградовим, Б.О.Ларіним, Р.О.Шор, В.М.Жирмунським, М.В.Сергієвським, Є.ДПоливановим, що вивчали мову .як суспільне явище під кутом зору тодішньої методологічної доктрини. Сучасна російська соціолінгвістика сформувалася з урахуванням спадщини вчених французької сощолінгвістячної школи в особі А.Мейє, робіт американських учених Е.Сепіра, Ф.Боаса, праць празьких функціоналістів,

досягнень німецьких учених, зокрема Т.Фрінгса, оригінальних робіт японських учених школи мовного функціонування, що розробляють проблематику мовної ситуації. Особливо посилюється інтерес до соціолінгвістики у 60 - 70-і роки нашого століття. Це зумовлене потребами сьогодення, коли активізувалася проблематика мовної політики. До того ж.засилля структурної лінгвістики з її формалізованими методиками стало своєрідним каталізатором посилення потягу до різнобічності суспільного функціонування слова, мови в цілому.

Література

1. Аврорин В.А. О предмете социальной лингвистики // Вопр. языкознания. - 1975. -№ 4.

2. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика: Учеб. пособие дая пед. ин-тов. -М: Просвешение, 1987. - 160 с.

3. Будагов Р.А. Воздействие человека на язьік // Современньїе проблеми лигературоведения и язьїкознания. - М.: Наука, 1974. - С. 389 - 397.

4. Будагов Р.А. Человек и еге язьїк. - М.: Изд-во МГУ, 1970.

5. Десницкая А.В. Как создавалась теориа национального языка? // Современньїе проблеми лигературоведения и язьїкознания. - М.: Наука, 1974. - С. 398 - 415.

6. Дешериев Ю.Д. Развитие младописьменных языков народов СССР. - М.: Госпедгиз Министерства просвещения РСФСР, 1958. - 260 с.

7. Дешериев Ю.Д. Социальная лингвистика (К основам общей теории). - М.: Наука, 1977.

8. Звегинцев В.А. О предмете и методах социолингвистики // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. Т. 35. -1976.- №4.

9. Исаев М.И. О язиках народов СССР. - М.: Наука. 1978. -200 с.

10. Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В. Функциональные типи русской речи: Учеб. пособие для филол. спец, ун-тов. -- М.: Высшая шк., 1982. - 223 с.

1!.. Крысин Л.П. Язик в современном обществе. - М.: Просвешение, 1977.

12. Леонтьев А.А. Язык как социальное явление (К определению обьекта язьїкознания) /У Известия АН СССР. Серия лит. и яз. Т. 35. - 1976. - № 4.

13. Мечковская Н.Б. Социальная лингвистика: Пособ. для

студентов гуманигарных вузов и уч-ся лицеев. - 2-е изд., испр. - М.: Аспект Пресе, 1996. - 207 с. 1.4. Научно-техническая революция и функционирование язьпсов мира. - М.: Наука, 1977.

15. Опікова М.О. Соціолінгвістика: Навч. посібник / Ін-т змісту методів навчання, Волинський державний ун-т їм. Лесі Українки. - К: ВМН, І997. - 144 с.

16. Слюсарева А.Н. Методологический аспект понятия функций языка // Известия АН СССР. Серия лит. и яз. Т. 38. - 1979. - № 2. - С. 136 - 144.

17. Слюсарева А.Н. Социологическое яаправдение // Лингвистический энциклопедический словарь. - М„: Сов, энцикл., 1990. - С, 482 - 483.

18. Социально-лингвистические иселедования / Под ред. Л.П. Крисина и Д.Н.Шмелева. -М.: Наука, 1976.

19. Степанов Г.В. Типология языковых состояний и ситуаций в странах романской речи. - М: Наука, 1976.

20. Чемоданов Н.С. Проблеми социальной лингвистики в современном языкознании // Новое- в языкознании. - Вьсш. VII. Социолингвистика. - М: Прогресе, 1975. - С. 5 - 33.

21. Швейцер А.Д.. Междисциплипарный статус и предмет социолингвистики // Известия АН СССР. Серия лит. и яз. Т.35.-1976.-№4.

22. Швейцер А.Д. Современная социолингвистика: теория, проблеми, методи. -М: Наука, 1976. - 176 с.

23. Швейцер А.Д. Социолингвистика // Лингвистический знциклопедический словарь. - М.: Сов. знцикл., 1990. -С. 481-482.

 

ФУНКЦІОНАЛЬНА ЛІНГВІСТИКА

 

Функціональна лінгвістика - сукупність шкіл і напрямків у мовознавстві, що виникли на основі структурної лінгвістики й розглядають мову в аспекті функціонування, зокрема мову як засіб спілкування. Попередники функціональної лінгвістики - ІО.Бодуея де Куртенє, Ф. де.Соссюр, О.Єсперсен.

Представники функціональної лінгвістики інтерпретують мову як цілеспрямовану систему засобів вираження. Це зробили Р.О.Якобсон, М.Л.Трубецькой, С.О.Карцевськии, а потім

продовжили празькі структуралісти-функціоналісти, німецький психолог К.Бюлер у вигляді експресивної, апелятивної й репрезентативної функцій мови. У 40-х роках XX ст. напрямок постає кількома розгалуженнями функціональної лінгвістики.

У роботах Р.Якобсона аналізуються шість функцій мовної комунікацій, орієнтованих на мовця, адресата, контакт, ситуацію, кбд, повідомлення. Це дало змогу виявиш ізоморфізм між історією еволюції мови, процесом оволодіння мовою дитиною і процесом руйнування мови при афазіях та типологічною диференціацією мов. Вдалим виявився перенос опозативної значимості з фонеми на її розрізнювадьну ознаку та граматичного значення на його диференціальні (корелятивні) ознаки.

У роботах АМартіне здійснено розрізнення мовних одиниць на значимі двобічні "монеми" й однобічні у плані вираження фонеми, кваліфіковано фонологію як функціональну фонетику, виділено три синтаксичні типи монем (автономні, залежні, функціональні). Учений усі зміни на фонологічному й граматичному рівнях пояснює діянням принципу економії, що передбачає розв'язання суперечності між потребами спілкування та природною інерцією мови.

Мовознавець Л.Прієто у своїй функціональній теорії позначуваного зробив спробу перенести основні поняття пражців у галузі фонології, зокрема опозиції, нейтралізації і т. д., на змістову сторону мови. Мовознавці колишньої Чехословаччиня П.Сталл, Е.Ганчова. Е.Бенешова поєднали здобутки земляків-функцюналістів з формальним апаратом математичної логіки, створивши функціональну породжуючу граматику.

Умовно до функціональної лінгвістики відносять представників лондонської школи функціонального структуралізму Дж. Р. Фьорса, М.Халлідея, А.Фрея та .інших, представників женевської школи, авторів функціонального підходу в російському мовознавстві, зокрема І.І.Ревзіна.

У мовознавстві склалось широке тлумачення функціонального підходу до мови в цілому, коли мова аналізується в аспекті позначуваного, змісту або призначення даної мовної одиниці з її внутрішнього боку. У такому разі .функціональний підхід протиставляється формальному, унаслідок чого постали функціональна ономатологія В.Матезіуса, функціональна перспектива речення Я.Фірбаса. функціональна граматика В.Шмідта. Г.Хельбіга, С.Діка, В.Г.Гака, О.В.Бондарка, Г.О.Золотової, Н.А.Слюсарєвої, функціонального моделювання

Г.М.Ільїна, Б.М.Лейкіна, М.І.Огхушцикова і т. д.

У ряді випадків функціональний підхід базується на орієнтації на ту роль одиниці, яку вона відіграє в складі одиниці вищого порядку, що спостерігається в роботах з типології лексичних значень на основі названого функціонального підходу. Під функціональний підхід підводять вивчення функціонально-стилістичного розташування мови, соціальних говорів, соціальну типологію мов тощо. Функціональна .лінгвістика найочевидніше постає у функціональній граматиці. Функціональна граматика -різновид граматики, що вивчає функції мови й закономірності функціонування мовних одиниць. При цьому функціональна граматика орієнтується на вивчення різних мовних одиниць на основі спільності семантичних функцій, отже, опис здійснюється від функції до засобу вираження. Зрозуміло, що закономірності функціонування мови й опис функцій мови здійснюється в єдності граматичних та лексичних значень, лексичних різнорівневих граматичних одиниць, лексики й контексту.

Функціональна граматика включається в загальну функціональну модель мови. Функція тлумачиться як здатність мовної одиниці виконувати певне призначення та як наслідок реалізації призначення в мовленні.

Функціональна граматика склалася на основі класичних робіт К.С.Аксаковз, О.О.Потебні, І.О.Бодуена де Куртуне, О.О.Шахматова, О.М.Пєшковського. Важливими виявились ідеї Б. де Куртуне про мовне мислення, зокрема про кількісну визначеність у мисленні, що не співпадає з математичною кількістю. Такими ж важливими в даному випадку постають роботи Ф.Брюно "Мнсль и язьік" та О.Єсперсена "Філософія граматики" (1924), у якій розкривається співвідношення понятійних та синтаксичних категорій.

Уже в радянський період становленню функціональної лінгвістики прислужились праці Л.В.Щерби, І.І.Мєгяаншова, В.В.Виноградова: від першого запозичене розрізнення "активної" й "пасивної" граматик на основі способу вираження значення, від другого - теорію понятійних категорій, від третього вчення про предикативність і модальність у функціональному аспекті, аналіз живого слововжитку словоформи в контексті.

Безумовно, функціональна граматика багато завдячує вченню про опозитивний аналіз граматичних форм Р.О.Якобсона, інших положень празьких функціоналістів, пюсематиків, розрізненню Є.Куриловичем первинних і вторинних функній, функціонально-

граматичній концепції Е.Кошмідера, розрізненню Г.Гійомом функціональних і мовних значень.

Серед функціоналістів, найперше, виділяється французька школа, представлена АМартіне та його послідовниками, що орієнтуються на граматичні аспекти мовлення, аналізовані в аспекті комунікативної функції мови, пражці Ф.Данеги, М.Докуділ, П.Сгалл, що зосередилися на дослідженні використання мовцем мовних засобів у конкретному мовленні, мовознавці колишньої ГДР В.Шмідт, Г.Хельбіг, В.Бьок, В.Гладров, Р.Льоч, учені Голландії С.Дік, К. де Грот, що послідовно реалізують функціональний підхід у процесі розгляду природи мови та її рівнів, група вчених Росії в особі О.О.Бовдарка, В.Г.Гака, Н.О.Слюсарєвої, Н.Ю.Шведової, М.О.Шемякіна як теоретиків напрямку, представників функціональної фонології Ю.С.Маслова, О.В.Бондарка, функціонально-синтаксичної концепції Г.А.Золотової, ДМ.Шмельова, дослідників лексико-граматичних полів М.М.Гурман. Є.В.Гулими, ?.І.Мендельсона, В.М.Павлова, розробників конструктивної граматики В.М.Яйцевої, граматичної семантики Н.Д.Арутюнової, Є.В.Падучевої, О.М.Селіверстової, Ю.С.Степанова, Н.Ю.Шведової. В Україні яскравими постатями функціональної граматики постають І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко та ін. І функціональна граматика, і вся ф\таціональна лінгвістика постали, так би мовити, як продовження соціапінгвістики на мікроструктурному рівні, бо якщо соціолінгвістика оперує різновидами мови під кутом зору їх функціонування, то функціоональна лінгвістика це робить стосовно мовних одиниць.

Підсумовуючи, наголосимо, що функціональна лінгвістика й функціональна граматика зокрема змінили предмет лінгвістики, передусім, предмет граматики, яка з формальної й структурної все більше стає функціональною. Об'єктом останньої стають функції одиниць мовної системи, закономірності їх функціонування. Логічно, що вивчаються закономірності функціонування систем граматичних структур як реалізаторів понятійно-граматичних смислів. У сучасному мовознавстві в процесі заміни попередньої] наукової парадигми сучасною функціонально-когнітивнону відбувається сформування нового наукового лінгвістичного набору понять і термінів. Усякому зрозуміло, що якщо функціоналізм та соціологізм елементів макрорївня мови цілком очевидний, то соціальний функціоналізм на мікрорівні опосередкований, прихований. Останнім часом в Україні проблематика функціональної граматики була предметом обговорення на

міжнародній конференції "Проблеми зіставної семантики" в Києві, що відбувається кожні два роки, їй фактично присвячується конференція в Кіровограді "Актуальні проблеми граматики", що відбулася в жовтні 2000 року, їй присвячені конференція у Вінниці "Граматичні категорії в українській мові", сьома міжнародна наукова конференція з функціональної лінгвістики, організована Таврійським університетом у жовтні 2001 р., конференція у Полтаві.

Література

1. Бондарко А.В. Введение: основание функциональной грамматики // Теория функциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. - Таксис. - Л., 1987. -С5- 39.

2. Бондарко А.В. Принцип функциональной грамматики и вопросьі аспектологии. - М.: Наука, 1983. - 203 с.

3. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. - Л.: Наука, 1976.

4. Бондарко А.В. Формообразование, сдовоизменения и классификация морфологичєских категорий // Вопр. языкознания. - 1974. - № 2. - С._3 - 14.

5. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. - М.: Наука, 1984.

6. Бондарко А.В. Функциональная грамматика // Лингвистический эшгиклопедический словарь. - М: Сов. энцикл., 1990. - С. 565 - 566.

7. Булыгина Т.В., Крьлов С.А. Функциональная грамматика // Лингвистический энцикдопедический словарь. - М.: Сов. энцикл., 1990. - С. 566.

8. Булыгина Т.В. Проблемн теории морфологичєских моделей. -М.: Наука, 1977

9. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории (функционализм) // Язык и наука конца 20 века / Под ред. Ю.С.Степанова. -М, 1995. - С 262 - 273

10. Загнітко А.В. Основи функціональної морфології української мови: Навч. посіб. для вузів. - К.: Вища шк., 1991.-77 с.

11. Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк: /ДОННУ, 2001. - 662 с.

12. Миколаєва Т.М. Теория функциональной грамматики как представление язьїковой данности (на материале книги "Теория функциональной грамматики") // Вопр.

языкознания. - 1995. - № 1. « С. 68 - 80.

13. Функціональна граматика: Тези доп. Міжнар. теорет. конф. -Донецьк, 1994.-277 с.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти