ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ технології виробництва і переробки продукції тваринництва

 

 

Кафедра технології зберігання і переробки продукції тваринництва

 

 

МЕТОДИЧНІ рекомендації

для самостійної роботи з курсу “Технологія

виробництва продукції аквакультури”

Частина І “Основи іхтіології”

 

Миколаїв - 2007

 

УДК 636.311

Методичні рекомендації для самостійної роботи з курсу “Технологія виробництва продукції аквакультури” Частина І “Основи іхтіології” підготовлені старшим викладачем кафедри технології зберігання і переробки продукції тваринництва Данильчук Г.А.

Рекомендовано для студентів факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва.

 

Рецензенти: доцент кафедри спеціальної зоотехнії Миколаївського ДАУ

Калиниченко Г.І.,

директор ТОВ “Південна сільськогосподарсько- рибоводна промисловість”

Фатьянов І.В.

Рекомендовано методичною комісією факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету, протокол № _____ від “___”_____2007 р.

Навчальне видання

 

Методичні рекомендації для самостійної роботи з курсу “Технологія виробництва продукції аквакультури” Частина І “Основи іхтіології”

 

Укладач: Данильчук Галина Анатоліївна

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри технології зберігання і переробки продукції тваринництва МДАУ, професор, доктор с.-г. наук Підпала Т.В.

 

 

Миколаївський державний аграрний університет, 2005

Підписано до друку Формат Папір друк. № Друк офсетний

Ум. друк. арк. Обл.- вид. арк.

Зам. № Тираж 50 пр.

РВВ МДАУ

54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………... 1.Історія розвитку іхтіології….…………………................................ 2.Місце риб у системі тварин………………………………………... 3.Абіотичні фактори та їх вплив на риб ….………………………… 4.Основні частини і форми тіла риб………………………………... 5.Зовнішня будова головного відділу риб…………..……………… 6.Плавники риб, позначення, будова і функції…………………….. 7.Бокова лінія і типи луски риб………………..……………………. 8. Анатомічні особливості хрящових ганоїдів (хрящокостистих риб)…………………………………………………………………... 9 Анатомічні особливості костистих риб (топографія внутрішніх органів……………………………………………………………….. 10. Скелет костистої риби…………………………………………… Література……………………………………………………………..    

Вступ

 

Іхтіологія – наука про риб (з грецької “іхтіс” – риба, “логос” – слово, розум).

Під іхтіологією за Л.С.Бергом розуміють природну історію риб. Іхтіологія вивчає зовнішні ознаки та внутрішню будову риб (морфологію й анатомію), відношення риб до зовнішнього середовища – неорганічного й органічного (екологію, яку інколи називають біологією), історію розвитку – індивідуального (ембріологію) та історію розвитку видів, родів, родин, загонів і т.д. (еволюцію та філогенію), а також географічне розповсюдження риб (зоогеографію). На теперішній час іхтіологія інтенсивно вивчає рибу як об’єкт господарювання.

Біологічні ресурси Світового океану та прісноводних водойм здавна використовуються людиною як найважливіше джерело цінних харчових ресурсів.

Сучасний світовий промисел базується перш за все на використанні риб, що складає майже 90 % загального вилову, і в меншій мірі використовує безхребетних (в основному ракоподібних і молюсків), а також водорості та морських ссавців (кити й тюлені). Океанічний промисел складає 85 % загального вилову.

У світовому промислі пелагічні риби складають зараз більше 80 %, а частка придонних мешканців, які були основними об’єктами морського риболовства у минулому, зменшується. Тріскові, оселедцеві, анчоусові, скумбрієві, ставридові, тунцеві, макрелещукові, корюшкові (мойва) займають ведуче місце серед морських промислових риб, що пояснюється перш за все багатократною перевагою біомаси зоопланктону в порівнянні з продукцією бентосу в океані.

Враховуючи показники рибопродуктивності та особливості процесів біопродуктування у різних зоогеографічних зонах, а також багато інших факторів, потенціальну рибопродуктивність Світового океану у вигляді можливого вилову традиційних морських риб і крупних безхребетних можна визначити у 90-100 млн.т.

Подальший розвиток океанічного риболовства буде визначатися ступенем використання біологічних ресурсів дальньонеретичних зон, єпіпелагіалі і батипелагіалі, а також відносно великих глибин, які можуть забезпечити суттєве зростання загального вилову, при умові розвитку дослідницьких, пошукових і промислових робіт в цих обширних і нових для риболовства районах Світового океану.

Велике значення риби як об’єкта господарської діяльності людини прискорило виділення іхтіології як самостійної науки й дисципліни із зоології та її розвиток. При цьому крім вивчення складу іхтіофауни різних регіонів нашої планети та системи риб в цілому особлива увага надавалася виясненню закономірностей, які визначають динаміку чисельності й популяційну структуру промислових видів, що лежать в основі їх поведінки та розповсюдження в залежності від біотичних і абіотичних факторів, які є причиною й управляють міграційними процесами риб, а також до розробки наукових основ організації раціонального рибного господарства.

На теперішній час у період інтенсивного розвитку риболовства, яке супроводжується високим ступенем використання рибних ресурсів не лише внутрішніх водойм, а й морів і океанів, особливого значення набуває розробка як наукових основ раціонального і високоефективного морського і океанічного риболовства, так і керуємого людиною рибного господарства у прісних і морських водоймах, що включають здійснення цілеспрямованої біологічної та технічної меліорації, акліматизації й трансплантації цінних риб і кормових об’єктів у нових районах мешкання, створення приберегових господарств по вирощуванню товарної риби, масове розведення і підрощення молоді риб, які мешкають у прибережжі, з наступним їх морським пасовищним вирощуванням і т. д., що може бути здійснено тільки на основі поглиблених спеціалізованих іхтіологічних досліджень.

Відбувається поступовий перехід на морське рибне господарство під керуванням людини від сучасного риболовства – охоти – до раціонального науково обґрунтованого промислу, створення приберегових морських господарств для вирощування водоростей, молюсків, ракоподібних і риб, здійснення біологічної меліорації морських промислових районів і трансплантації водних об’єктів в нові регіони їх мешкання.

 

Історія розвитку іхтіології

Людство здавна використовує водні об’єкти і перш за все рибу в якості найважливішого, а інколи і основного компонента харчування. В “кухонних кучах” стоянок доісторичної людини, як правило, знаходять кістки риб і раковини молюсків. В більш пізні епохи масштаби і різноманітність біологічних ресурсів морів і внутрішніх водойм, що використовувалися жителями нашої планети постійно зростали. Починаючи з 3600 – 3700 рр. до нашої ери на папірусах і настінних зображеннях Древнього Єгипту відмічені малюнки риб, які дозволяють встановити їх видову приналежність, а також показані процеси їх обробки – різка і сушка. Історія багатьох держав, а також причини ряду географічних відкриттів, заселення нових районів, виникнення деяких міжнародних конфліктів стають більш зрозумілими, якщо враховувати бажання народів ширше використовувати різноманітні водні біологічні ресурси різних районів нашої планети. Населення практично всіх країн збільшує використання в раціоні харчування рибні продукти, а жителі деяких з них, перш за все Японії, преважну частину білків тваринного походження отримують від рибного промислу.

Більш-менш серйозне вивчення риб, цих різноманітних представників тваринного світу, почалося тільки 2,5 тис. років тому великим філософом і вченим древності Аристотелем, що жив у 384-322 рр. до н.е. Його ”Історія тварин” є першою спробою дати науковий огляд сучасних уявлень про тваринний світ. Аристотель мав достатньо об’єктивні для того часу уяви про риб як водних тварин, що дихають зябрами. Відрізняючи риб від китів і водних безхребетних тварин, Аристотель поділяв їх на хрящових і кісткових, вказуючи, що у них є серце, селезінка, печінка, жовчний міхур, шлунок і пілоричні придатки. Його книга містить відомості про біологію та міграції деяких риб, строках і місцях ікрометання, а також наявності у деяких видів живонародження. Аристотель описав 116 видів риб. Вплив робіт великого вченого був суттєвим і навіть визначальним протягом наступних двох тисячоліть. Послідовники й ученики Аристотеля тривалий час тільки переказували його праці, хоч в часи Древнього Риму й Еллади зросло практичне використання риб – римляни вирощували риб у лагунах і басейнах для кулінарних цілей, житель грецьких поселень на берегах Чорного моря ловили хамсу й інших риб. Період раннього середньовіччя не залишив крупних досліджень у цій області. Тільки з середини XVI століття починають здійснюватися дослідження риб і інших тварин, при тому з’являються спроби описати зовнішню будову риб і створити їх систематику. Серед зоологів помітно виділяються П.Білона, Г.Ронделі та І.Сальвіані, які залишили докладні описання риб. У XVII столітті Д.Рей і А.Віллугбі намагалися класифікувати риб.

У XVIII столітті шведський іхтіолог Петра Артеді проаналізував опубліковані раніше роботи, що містили характеристику риб, розробив методи і правила їх систематичного аналізу, якими в подальшому користувалися іхтіологи, а його “Іхтіологія” тривалий час справедливо розглядалася як найбільш обґрунтоване дослідження риб. П.Артеді поділив риб на чотири загони в залежності від характеристики плавців і достатньо докладно описав 72 види.

В подальшому К.Лінней з деякими змінами включив систему риб запропоновану П.Артеді в свою знамениту “Систему природи”, яка стала основоположною роботою для подальших зусиль вчених з систематизації і каталогізації всього тваринного світу.

Починаючи з ХІХ століття багато вчених приділяють увагу вивченню порівняльної анатомії й палеонтології риб. Особливо багато в цьому відношенні видатний анатом і природознавець Ж.Кюв’є, а також Іоганн Мюллер (1801-1858 рр.), який створив систему риб, близьку до сучасних уявлень і яка стала першою спробою достатньо обґрунтовано для того часу скласти й науково обґрунтувати нині існуючих риб.

Великі вчені-іхтіологи того часу А.Гюнтер, Г.Буланже, Т.Ріген і інші продовжували уточнювати та вдосконалювати уяву про систему риб.

Вчення Ч.Дарвіна сильно вплинуло на розвиток біологічної науки і в тому числі іхтіології другої половини ХІХ століття. Порівняльна анатомія, ембріологія та палеонтологія привернули увагу вчених, а систематику тварин і в тому числі риб стали розробляти як еволюційне вчення.

В кінці ХІХ століття і на початку ХХ іхтіологія отримує великий розвиток і набуває характеру самостійної науки.

З багато чисельних зарубіжних вчених-систематиків необхідно відмітити іхтіолога Д.Джордена і іхтіолога-палеонтолога Е.Стеншио. подальший розвиток дослідження цих вчених набули а роботі російського іхтіолога академіка Л.С.Берга “Система рыбообразных и рыб, ныне живущих и ископаемых”.

Інтенсивне риболовство, що вже забезпечувало до 1900 р. загальний вилов у 4 млн. т, зробило особливо необхідним вивчення біології промислових риб. Здійснюються рибогосподарські експедиції, будуються дослідницькі судна, створюються наукові установи. В зв’язку зі значними коливаннями уловів і зниженням рівня запасів деяких видів риб іхтіологи почали приділяти особливу увагу вивченню чисельності популяцій і прогнозуванню можливих уловів риб. Тому ХХ століття принесло з собою суттєвий розвиток тих розділів іхтіології, які мають практичне значення – ретельно вивчаються вік і темп росту, розповсюдження і міграції, чисельність і популяційна структура, поведінка риб і т.д.

В Росії риболовство існувало здавна – ще у ХІІ столітті промисловий лов риби здійснювався у низинах р. Волги, але перше велике наукове дослідження риб пов’язане з ім’ям С.І.Крашеніннікова – учасника Великої північної експедиції (1732-1743 рр.) під керівництвом В.Беринга. Учасники експедиції, до складу якої увійшли крупні вчені І.Гмелін, С.Крашенінніков, Г.Міллер, Г.Стеллер, повинні були скласти опис північного побережжя Росії від Архангельська до Тихого океану, а також тваринного світу. За чотири роки перебування на Камчатці С.І.Крашенінніков зібрав обширний матеріал і видав ”Описание земли Камчатки”, описав багатьох риб і приділив увагу їх морфологічним і біологічним особливостям.

Перші і досить обґрунтовані наукові відомості про риб інших районів Росії були зібрані учасниками Великої академічної експедиції (1768-1774 рр.). Академік Іван Лепехін дослідив і описав у “Дневных записках путешествия по разным провинциям Российского государства в 1768-1769 гг.” та інших роботах іхтіофауну р. Волги, рибний промисел на Білому морі і на Новій Землі, опублікував данні про риб річок Обі та Північної Двіни.

Другий учасник експедиції академік Петро Палас зі студентом Миколою Соколовим дослідив басейн Каспійського моря, озеро Байкал, сибірські ріки Іртиш, Об і Єнісей, басейн річки Амур, а також завершив обробку матеріалів, що названі “Zoographic Russo-Asiatic”. В ній зібрані описання біля 300 видів відомих тоді морських і прісноводних риб.

Знаменним етапом в подальшому розвитку іхтіології стала Перша науково-промислова експедиція (1851-1870 рр.) під керівництвом академіка К.М.Бера і М.Я.Данилевського. ними зібрано і узагальнено в дев’яти томах “Исследований о состоянии рыболовства в России” вагомий матеріал про образ життя промислових риб і рибне господарство найважливіших промислових районів. Були розроблені науково обґрунтовані заходи по охороні рибних запасів і рекомендації по веденню раціонального промислу в річках і прибережних ділянках Каспійського, Азовського, Чорного і інших морів.

В подальшому у розвитку науково-промислових досліджень велику роль відіграли роботи великого вченого М.М.Книповича. він очолив першу морську Мурманську науково-промислову експедицію (1898-1908 рр.) на науково-промисловому судні “Андрей Первозванный”. Учасникам експедиції вдалося обґрунтувати можливість великомасштабного тралового промислу тріски і камбали у Баренцовому морі, і з цього часу там став розвиватися морський промисел. Каспійські (1904, 1912-1913 і 1915 рр.) і вже в радянські часи азово-чорноморські експедиції, очолені професором М.М.Книповичем, стали своєрідною школою.

Підкреслюючи ведучу роль М.М.Книповича у розвитку науково-промислового напрямку в іхтіології, створенні рибогосподарської науки, необхідно назвати його видатних попередників другої половини ХІХ століття – К.Ф.Кесслера, який описав багато нових видів риб і вперше дав їх біологічну класифікацію; О.А.Грімма, який поклав початок рибництву; О.О.Остроумова і М.О.Варпаховського, які склали відомі визначники риб; Л.П.Сабанєєва, автора неперевершеної до цього часу книги з лову риби, і ін.

Великий вклад у розвиток іхтіології вніс академік Л.С.Берг (1876-1950 рр.). його справедливо називають головою іхтіологічної школи. Ним опубліковано більше 700 робіт. Його праці “Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран”, ”Система рыбообразных и рыб, ныне живущих и ископаемых” і до цього часу є настільними книжками кожного іхтіолога. Ним встановлено і вперше описано 17 родів, 38 видів і 51 підвид риб.

Розвитку іхтіології сприяли роботи відомих вчених – В.К.Солдатова, дослідника лососевих і осетрових риб; П.Ю.Шмідта, автора багатьох робіт про риб далекосхідних морів; О.М.Державіна, який описав лососевих і осетрових риб Каспійського моря; Є.К.Суворова, І.Ф.Правдіна і С.В.Авєрінцева, які створили підручники та методичні посібники по іхтіології; П.Г.Борисова, який дослідив іхтіофауну річок Сибіру, розробив основи лову каспійської кільки на електросвітло; Г.М.Монастирського, який вдосконалив методи визначення віку та темпу росту риб, а також виявив закономірності, пов’язані з оцінкою стану їх запасів; Г.В.Нікольського, автора книг зі спеціальної іхтіології й екології риб.

В перші роки створення Радянської держави у 1921 році видається Декрет, підписаний В.І.Леніним, про створення Плавучого морського інституту для вивчення біологічних ресурсів північних морів, наукового обґрунтування розвитку риболовства країни.

На теперішній час в Україні проводяться наукові дослідження не лише біологічних ресурсів морів і океанів та внутрішніх водойм, а і розроблюються наукові основи рибництва, основи раціонального ведення рибного господарства.

 

Місце риб в системі тварин

 

Риби, а також і круглороті в системі тварин займають саме низьке місце серед хребетних (рис. 1). Вони відносяться до типу хордових Chordata (завдяки наявності хорди – еластичного тяжа, який є у них початковим осьовим скелетом, у більшості риб замінюється хребтом), підтипу хребетних або черепних Vertebrata чи Craniata.

Серед сучасних риб виділяють два класи – хрящові (Chondrichthyes) і костисті (Osteichthyes) риби. До підтипу хребетних відноситься і клас круглоротих (Cyclostomata) – міноги і міксини; менш досконалі, ніж справжні риби, вони не мають ще щелеп і парних плавців і називаються рибоподібними.

Риби – древня група, яка нараховує сотні мільйонів років. Найбільш ранні останки хребетних належать круглоротим і панцирним рибам, знайденим у Європі та Америці в силурійських відкладеннях (палеозойська ера). Примітивні рибоподібні тварини за будовою були близькі до круглоротих, вони з’явилися та мешкали в прісних водах.

Пізніше виникли акули та скати. Їх появу відносять до кінця палеозойської ери (карбонський і пермський періоди) і до початку мезозойської ери (тріасовий і юрський періоди), але потім ця група почала згасати.

До палеозойської ери приурочують і появу достатньо складно організованих риб, які характеризуються більш чи менш окостенівшим скелетом. В середньому девоні древні лучепері, кистепері та двоякодихаючі риби вже багаточисельні у прісних водах, а в мезозойській ері починається перехід лучеперих у моря.

Костисті риби (Teleostei) були виявлені у мезозойській ері (тріасовий і крейдяний періоди), переважали як у прісних, так і у морських водоймах.

На теперішній час нараховують більше 22 тис. видів риб, що мешкають у морських і прісних водах.

У відповідності з зоною мешкання у водоймах різних типів виділяють такі біологічні групи риб:

морські – живуть тільки у солоній воді морів та океанів (пеламіда, тунець, скумбрія, анчоус і ін., всього 11,6 тис. видів);

 

 


 


Рис.1. Положення основних груп риб у системі тварин


прісноводні – мешкають тільки у прісних водах (карась, щука і ін., всього біля 8,3 тис. видів);

солонуватоводні –живуть у солонуватій воді опріснених ділянок морів, передгирлових просторах (бички, річкова камбала і ін.);

прохідні –у певні періоди життя міняють морське середовище на прісноводне і навпаки; при цьому морські заходять для нересту у річки, до їх верхів’їв (осетер, білуга, лососеві роду Oncorihynchys), а прісноводні виходять з річок нереститися в море ( вугор, всього біля 130 видів);

напівпроходні –це мешканці опріснених просторів морів, що піднімаються на нерест невисоко в річки (сазан, лящ, сом, судак).

За мешканням в характерних екологічних зонах водойми – пелагіалі (товща води), бенталі (придонна зона), лотиралі (при берегова зона) розрізняють риб пелагічних, бентичних, лотиральних.

У межах цих великих груп виділені більш вузькі екологічні групи у зв’язку з особливостями живлення, розмноження й ін.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти