ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Забруднення водойм, викликане діяльністю людини.

Загрузка...

Взаємовідносини людини з природою надзвичайно складні і різноманітні. Протягом всієї історії діяльність людини неминуче супроводжується впливом на зовнішнє середовище. По мірі інтенсифікації виробництва розширяються шляхи і зростає глибина вторження людини у природу – у всі компоненти біосфери (атмо-, гідро-, літо-), а отже, і в біосферу в цілому.

Забруднення гідросфери внаслідок її величезного об’єму (табл.1) і різноманітного впливу на клімат і біосферу може мати катастрофічні наслідки для життя на Землі.

Таблиця 1

 

Світові водні ресурси

Частина гідросфери Об’єм
тис. км2 % загального об’єму
Океан 1370 000 94,20
Підземні води 4,12
Льодяники 24 000 1,65
Озера 0,016
Ґрунтова волога 0,005
Пари атмосфери 0,001
Річки 1,2 0,0001

Розвиток промисловості і судноплавства, створення нових і реконструкція існуючих водних систем, промислові і побутові стоки, кислотні дощі, інтенсифікація сільського господарства, яка включає застосування хімічних засобів захисту рослин, удобрення полів і ставів, дезинфекція і меліорація ставів і інші заходи тягнуть за собою зміну режиму природних вод. Вплив цих факторів на гідробіонтів може бути або прямим, або непрямим – через зміну температурного, газового, сольового режимів. В результаті різноманітність життя у водоймах скорочується, часто катастрофічно.

Зараз загальна кількість речовин, які містяться у стоках різного походження, перевищує 10 тис. Забруднення охопило і моря і океани: ріки виносять 320 млн. т заліза, 6,5 млн. т фосфору, 2,3 млн. т свинцю, 1,6 млн. т марганцю, велику кількість жирів, кислот, отрутохімікатів, радіоактивних з’єднань, до 10 млн. т нафти, біля 700 млн. т органічних речовин за рік. Найбільш сильно забруднюються внутрішні водойми.

Доля прісної води у світовому водному балансі мала, тому проблема збереження і раціонального використання її запасів набула глобальних масштабів.

Стоки різних промислових підприємств і застосовуємі у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками пестициди і інші отрутохімікати містять токсичні речовини неорганічного і органічного походження (спирти, стирол, етилбензол, капролактам, ацетон, смолу, аміак, соду, луги, кислоти, феноли, фторагенти, іони кольорових і тяжких металів, ціаніди і багато інших речовин).

Кислоти і луги стічних вод не тільки міняють рН до сублетальних і летальних меж для риб, а і самі є отрутами, викликаючи паталогоморфологічні зміни органів (опіки зябер і шкіри, уповільнення росту) і загибель риб. Летальними дозами є вміст у 1 л води 134 мг сірчаної кислоти, 159 мг соляної, 200 мг азотної кислот. Борна кислота в концентрації 62... 500 мг/л понижує темп росту передличинок севрюги, а в концентрації 500... 2500 мг/л викликає їх загибель.

Серед мінеральних речовин стоків особливо отруйні ціаніди, з’єднання ртуті, миш’яку, свинцю, міді. Смертельними дозами для гольяна, коропа, гірчака і дафній є вміст у 1 л: КСН – 0,06 мг; HgCl2 – 0,002 мг; NaHAsO3 – 0,5 мг. З’єднання свинцю викликають гибель риб в концентрації 10... 150 мг/л, планктонних рачків – 0,5 мг/л. Гибель можуть викликати з’єднання заліза при вмісті 0,2 мг/л, алюмінію 0,5 мг/л, натрію 10... 15 г/л, кальцію 15 г/л.

Удобрення площі водозбору і безконтрольне внесення добрив у стави створює у воді надлишок мінеральних речовин. Найбільш небезпечне перевантаження водойми амонійно-аміачними добривами (селітра, нітрофоска, аміачна вода і ін.), так як аміак і солі амонію є отрутами комбінованої дії: локальної, нервово-паралітичної і гемолітичної. Тому, наприклад, аміак навіть у невеликих концентраціях викликає гостре отруєння риб: головня при 1,0... 1,2 мг/л (при температурі 14 °С і вмісті кисню 9 ... 10 мг/л), форелі при 0,3... 0,4 мг/л.

Із органічних речовин найбільш шкідливі синтетичні миючі препарати – фенол, крезол і нафтенові кислоти, як правило смертельні в концентраціях 10... 100 мг/л; ДДТ паралізує нервову систему. Хлоровані вуглеводи не розпадаються біологічним шляхом і залишаються отруйними протягом багатьох років. Пральний порошок, попадаючи на зябра риб, порушує їх взаємодію з водою. Потрапляння кисню у кров зменшується і риба задихається.

Вплив токсикантів проявляється неоднаково і залежить від зовнішніх факторів і фізіологічного стану риби. Велике значення має температура води. Так, при температурі 1 °С летальна концентрація СО2 для коропа 120 мг/л, а при 30°С – 55...60 мг/л. Змінюється стійкість організму риб і в залежності від сольового складу води. У м’якій воді токсичність кислот збільшується, так як у ній дуже швидко змінюється рН. Велике значення має і вік риб: вони найбільш чутливі до отруєнь на ранніх стадіях розвитку. Найбільш уразливим організм стає в період інтенсивного обміну речовин, зокрема в час інтенсивного харчування.

Дуже небезпечні в якості забруднювачів нафта і нафтопродукти. Щорічно у світовий океан потрапляє біля 5... 10 млн. т нафти, а стоки нафтопереробних підприємств мають також сірчану кислоту, сульфати, сірчисті луги, сірководень, смоли, розчинні гази, жирні кислоти. Деякі нафтопродукти канцерогенні. Навіть при невеликих концентраціях нафти (0,2 ... 0,4 мг/л) вода і риба отримують стійкий запах нафти.

Плівка, що утворюється на поверхні води перешкоджає процесам тепло-, водо- та газообміну між водоймою і атмосферою, а це особливо небезпечно так як у поверхневій плівці водойми відбуваються найважливіші біологічні процеси. Зокрема, дзеркало Світового океану на 2/3 забезпечує поповнення атмосфери киснем, поглинає надлишок вуглекислоти, а також продуктує первинну продукцію за рахунок фотосинтезу фітопланктону.

Окислення нафтопродуктів у природних умовах відбувається дуже повільно (в Арктиці нафта зберігається у воді 50 років) і потребує багато кисню: на окислення 1 л нафти в середніх кліматичних умовах необхідний запас кисню, розчиненого у 400 тис. л морської води. Нафта забруднює водну товщу на всіх горизонтах – на поверхні у вигляді плівки, у товщі – у вигляді розчину, біля дна – у вигляді осаду тяжких фракцій.

Пересичення водойм стоками різноманітного походження и нафтопродуктами підриває їх здатність до природного самоочищення, перетворює їх у “стічні канави”. Наприклад, води Рейну несуть за рік біля 20 млн. т солей, 13 тис. т окислів цинку, 2 тис. т окислів міді і інших відходів (до ти­сячі найменувань). Ріка По виносить в Адріатичне море біля 2/3 усіх отруйних речовин, щорічно з її водами у море попадає біля 60 тис, т нітратів, 13 тис. т різних з’єднань аміаку, 7 тис. т фосфатів, біля 10 тис. т сирої нафти, сотні тонн свинцю, цинку, хрому, миш’яку, 65 т ртуті. В Осло-фіорд щорічно промисловість викидає 117 тис. т відходів переважно целюлозно-паперової промисловості.

У Великих озерах у 1966 – 1969 роках 70% риб містили у тілі хлоровані вуглеводи, причому середня концентрація ДДТ коливалась від 16 до 100 ,м г/кг, коли допустимим у США вважається 5 мг/кг. В екосистемі оз. Ері, самому мілководному із Великих озер і колись самому багатому у світі за рибними запасами, до теперішнього часу багато несприятливих змін вже незворотні.

У промислових стоках, що попадають у Каспій, вміст отруйних речовин (тяжкі метали, хлорорганічні з’єднання, пестициди, нафтопродукти і ін,) в 15... 20 разів, а концентрація фенолу в 9 разів перевищує допустимі границі. На глибині 200 м виявлений шар нафти. Там утворюються мертві зони. У річках Західного Сибіру, Обі і Іртишу вміст нафтопродуктів у 20 разів перевищує допустимі норми. Загальновідомий збиток, нанесений системам річок і озер Байкалу, Ладоги, Балхаша; гине Аральськ море, самоочищаємість Волги знизилась у десятки разів; у значній мірі втрачена біологічна продуктивність Каспійського і Азовського морів.

Немалу шкоду водоймам наносять і кислотні дощі, тумани і сніг, які утворюються в атмосфері на основі хімічно активних речовин (перш за все двоокис сірки і окис азоту), що містяться у димових і теплових викидах ТЕЦ, хімічних заводів і автотранспорту і перетворюються в кінці кінців у сірчану і азотну кислоти. Так, до нашого часу біля 18 тис. водойм Швеції отруєні кислотними дощами, із них в 4 тис. водойм риба зникла, а в 9 тис. вимирає частково. Риба, в першу чергу лосось, форель, щука, гине тому, що кислотна вода вбиває мальків і їх їжу, а вилужений із ґрунту алюміній поражає зябра.

Як крупні водні артерії, на берегах яких розташовані промислові гіганти, так і малі річки, що живлять їх, страждають від непродуманого застосування добрив і пестицидів на полях, в тому числі агрохімікатів на фосфатній, карбонатній і хлорній основі, зміни гідрологічного режиму внаслідок вирубки лісу по берегам, осушення боліт, зарегулювання стоків при гідробудівництві і інших факторів, пов’язаних з індустріалізацією.

У зв’язку з розвитком атомної промисловості збільшується радіоактивність повітря і води, яка безпосередньо впливає на все живе. Поверхня водойми акумулює радіоактивні ізотопи у 1,5 – 2 рази ефективніше, ніж суша, тому найбільша кількість їх знаходиться в самих поверхневих шарах. Вплив радіоактивних елементів на живі організми пов’язано і з різними строками їх напіврозпаду: відносно короткий цей період у радіоактивного йоду і радіоактивного ітрію (1-90), тоді як у стронцію (Sr-30) він триває 27,7 р.

Водні організми акумулюють радіоактивність як безпосередньо із води, так і із об’єктів харчування. Радіоактивне опромінення негативно впливає на риб любої вікової групи, причому ікра і ембріони найбільш уразливі, ніж дорослі особи, а молоді акумулюють радіоактивність швидше, ніж більш старші. Це викликано різною інтенсивністю обміну. Місця накопичення радіоактивних елементів у тілі риб різні: основна маса, наприклад, стронцію знаходиться у кістках (50... 65%), менше – в органах, розташованих у порожнині тіла (10... 25%) і в зябрах (8... 25%), менше всього у м’язах (2 ... 8%).

Радіоактивність гідробіонтів залежить от часу перебування їх у зараженому середовищі: після двомісячного життя у радіоактивній воді радіоактивність тиляпії зростає у 6 разів в порівнянні з тою, яка спостерігається на другий день.

Значним джерелом забруднення водойм є водний транспорт і всі види стоків, пов’язані з урбанізацією (стоки каналізаційні, міських територій, удобряємих парків і садів, зон відпочинку і ін.), які є причиною концентрації у воді різних шкідливих речовин, розчинених нафтопродуктів, появи плівки на поверхні, пересичення води біогенними елементами (зокрема, фосфатами, особливо після широкого розповсюдження синтетичних миючих засобів – детергентів).

Дуже шкідливі для водних організмів лісосплав і стоки дерево оброблювальної і целюлозно-паперової промисловості: у водоймі різко зростає кількість зважених і розчинених органічних речовин, на дні виявляються топляки і обломки деревини, вміст розчиненого у воді кисню катастрофічно падає, наступає замор, сплавляєма деревина травмує дорослих риб, які йдуть на нерест і молодь, що скочується, річки втрачають своє нерестове і взагалі рибогосподарське значення.

Не менш пагубним для життя водойми може бути теплове забруднення. Вода, використана промисловими підприємствами для охолодження систем (зокрема, ТЕЦ) і повернена у водойму нагрітою, сильно змінює його термічний режим: значно підвищується температура води на великих площах, а в місцях скиду нерідко до 35... 36 °С, знижується вміст кисню. Це негативно впливає на гідробіонтів: підвищує споживання ними кисню, знижує стійкість до отруйних речовин, порушує ембріогенез, риби втрачають здатність нереститися, встановлені біоценози розпадаються.

Вплив гідробудівництва на гідробіонтів проявляється в тому, що в результаті зміни гідрологічного і гідрохімічного режимів відбувається перебудова екологічної обстановки: змінюється локалізація і чисельність видів на окремих ділянках зарегульованого стоку, загальний об’єм і структура біотопу, іхтіофауна водойми.

Технологія вирощування рису передбачає обробку посівів гербіцидами, які забруднюють водойми. Наприклад, такий препарат, як Сатурн, зберігається у воді 40... 50 діб. Гербіциди акумулюються у тканинах мешканців водойм. Тому необхідний ретельний контроль за водою як у самих чеках, так і у відвідних каналах. Особливо це стосується рисо-рибних господарств, так як фосфорорганічні препарати високотоксичні для риб і їх кормових організмів.

Разом з забруднюючими водойму шкідливими речовинами не менш шкідливі і біогенні елементи (“утворюючі життя”), якщо вони у надлишку. У зв’язку з цим шкідливо впливають на життя водойми біогенні елементи стоків молокозаводів, тваринницьких ферм і комплексів, які скидаються без утилізації гною і птичого посліду, а також із комунальних вод. Наглядні, наприклад, такі цифри: у міських умовах комунальні стоки несуть у розрахунку на одного жителя за рахунок продуктів обміну 2,8.. .3,3 г фосфору на добу, чи 1 ... 1,2 кг за рік. При сильних ливнях з міських територій змивається в 5 ... 10 раз більше біогенних елементів, ніж з лісних і неосвоєних зон водозбору.

Необхідні у певних кількостях для життєдіяльності водних організмів біогенні елементи, в першу чергу з’єднання фосфору і азоту, накопичуючись, змінюють трофічний рівень водойми в сторону збільшення вмісту органічної речовини. Збільшення трофності (“трофе” – живлення) водойми під впливом людини – так зване антропогенне ефтрофування водойми – приводе спочатку до бурного розвитку водоростей, а також мілководної і приберегової рослинності. Відбувається “цвітіння” води завдяки бурному розвитку фітопланктону, в тому числі зелених і синьо-зелених водоростей. При цьому їх продукування перевищує споживання зоопланктоном і розпад бактеріями. Така надлишкова органічна речовина, відмирає і накопичується, потребує для розпаду великої кількості кисню, що викликає заморні явища у водоймах. Паралельно міняється фауна: скорочується її склад, більш вимогливі до кисню види замінюються більш витривалими, але в кінці кінців зникають і вони, водойма стає нежиттєздатним.

Таким чином, при перенавантаженні водойми біогенними елементами відбувається перебудова його екосистеми, в результаті якої здатність його до самоочищення порушується, тобто налагоджені природою процеси в природних системах виявляються не в змозі підтримувати баланс і, як наслідок, рослинний і тваринний світ руйнується.

Для охорони рибоводних господарств від забруднень і тим самим профілактики токсикозів риб навколо них створюють захисні зони. Найбільш жорсткі природоохоронні вимоги у I зоні, де розміщені інкубаційні цехи і розплідні споруди. Тут заборонено зберігання і використання токсичних для риб речовин, органічних і мінеральних добрив, розміщення силососховищ, кормоцехів, складування побутових відходів, використання стічних вод, забір води із рибоводних водойм. У II зоні, що охоплює всю водозбірну площу розташованих тут рибоводних ставів і інших споруд для вирощування риби, заборонено дощування стічними водами, обмежено застосування азоту (не більше 200 кг/га при дробному внесенні).

Об’єм промислових, побутових і сільськогосподарських стоків, який все збільшується, висуває на перший план проблему попередження забруднення ними зовнішнього середовища, яка включає їх знезараження і раціональне використання їх біогенного потенціалу та збереження екологічної рівноваги шляхом повернення цих вод в загальний круговорот.

Особливе місце у цій проблемі належить знезараженню й утилізації відходів тваринницьких комплексів. Переробка величезних мас гнойових стоків може забезпечити чистоту зовнішнього середовища і додатковий доход за рахунок економії добрив та води при використанні стоків для зрошення й рибництва.

В різноманітних системах очистки стічні води обробляються механічними та біологічними методами.

Механічна очистка передбачає звільнення стоків від крупних зважень за допомогою різних сит, решіток, пісколовок і короткочасного відстоювання.

Біологічна очистка основана на розложені стоків в основному мікроорганізмами у процесі їх життєдіяльності у спеціальних спорудах – біофільтрах, аеро- і метантенках (в яких анаеробні бактерії розщеплюють складні органічні з’єднання – білки, жири, вуглеводи – до метану, вуглекислоти і сірководню) чи в умовах, більш наближених до природних екосистем – на полях фільтрації, зрошення, на мулових площадках, у ставах і ін., після первинної обробки, наприклад, у відстійниках.

Очистка міських стоків на так називаємих полях зрошення була вперше успішно випробувана М. С. Строгановим ще на початку минулого століття.

Зараз ретельної уваги вимагає використання для зрошення стоків тваринницьких комплексів, так як це дозволяє утилізувати величезні маси стоків, попереджаючи тим самим забруднення територій, поверхневих і підземних вод та повітря. Одночасно стоки є повноцінним органічним добривом, що містить компоненти в легкозасвоюємій рослинами формі. Проходячи через пахотний шар ґрунту, вони збагачують його з’єднаннями азоту, фосфору, калію і іншими біогенними елементами, підвищують його родючість: урожайність багатолітніх трав і других культур підвищується у 2... 6 разів, на лісопосадках ріст дерев прискорюється в 2... 4 рази. Благотворний вплив на стан ґрунту має присутність у стоках кальцію, який сприяє зниженню кислотності ґрунту, що особливо важливо для нечорноземних районів.

Проте зрошення полів неочищеними тваринницькими стоками недопустимо, так як вони містять патогенну флору і яйця гельмінтів (збудників туберкульозу, сальмонельозів, лептоспірозів), довго зберігаються у ґрунті (наприклад, патогенні бактерії зберігаються у ґрунті до року і здатні розмножуватися у стічних водах).

Надійним і дешевим способом знезараження стоків є включення в очисні системи біологічних ставів, які можуть бути призначені для роботи у різних режимах проточності, аерації чи без них, застосовуватися в самостійному варіанті чи в комплексі і другими. В основі протікаючих у них процесів лежить біохімічне окислення органічних речовин, що стимулює природне самоочищення стоків. Відповідно розрізняють стави аеробні, анаеробні і факультативні.

В анаеробних ставах, які заповнюють неосвітленими стоками, розпад органічних з’єднань забезпечують бактерії, життєдіяльність яких можлива у середовищі без доступу кисню (метаноутворюючі, зброджуючі клітковину, жирні кислоти, вуглеводи, аммоніфікуючі бактерії, відновлюючі солі азотної і сірчаної кислот); вони перетворюють органічні з’єднання до сірководню, метану, капролактаму і ін. В таких ставах ступінь очистки невелика, і рідина, що з них виходе вимагає доочистки в аеробних ставах.

Факультативні стави (аеробно-анаеробні), тобто. стави проміжного типу, заповнюють освітленими неочищеними стоками. В них товща води визначається аеробними умовами. Придонні шари не мають вільного кисню, відповідно у товщі проходять аеробні процеси, а біля дна – анаеробні. В результаті створюються полі-, α-мезо- і β-мезосапробні зони. Очищають стоки аеробні і анаеробні бактерії, а також простіші, які можуть переносити тимчасовий дефіцит і відсутність кисню. Тут мешкають водорості, які виносять великий вміст органіки у воді, а вільний кисень, що з’являється в результаті їх життєдіяльності, прискорює аеробні процеси очистки.

В аеробних ставах забруднення розкладають організми, для існування яких необхідна наявність у воді кисню. Тут розвиваються гідробіонти, здатні утилізувати різні речовини. Велике значення мають процеси, що відбуваються в мулі і поверхневій плівці.

Для інтенсифікації процесів самоочищення стоків в аеробних ставах потрібна аерація води (шліхом подачі у товщу повітря чи кисню), озонування (озон взаємодіє з мінеральними і органічними речовинами, в тому числі з цитоплазмою бактеріальних клітин і руйнує їх) і культивування мікроводоростей (альгалізація). Мікроводорості сприяють знезараженню стоків, підвищують їх удобрювальну цінність і, крім того, білок водоростей може бути використаний для годівлі тварин. Для цих цілей використовують зелені, протококові, вольвоксові, евгленові і діатомові водорості.

Таке альгобактеріальне співтовариство добре очищує стоки і в процесі фотосинтезу насичує воду киснем, який використовується аеробними бактеріями для розпаду органічних речовин, а також запобігає масовому розвитку синьо-зелених водоростей.

Водорості виділяють фітонциди, що мають бактерицидну дію, а виділення сапрофітних мікробів включають речовини антибіотичної властивості.

За допомогою водоростей і вищих водних рослин можлива очистка стічних вод від іонів металів, деяких фарбників і речовин, що містяться у промислових стоках, а також накопичуються в системах оборотного водопостачання і викликаючих корозію. Зелені водорості, як правило, заряджені негативно, а іони алюмінію, хрому, марганцю, кобальту, срібла, кальцію, ртуті, свинцю і метил-, кристаловіолету, основного фуксину, сафраніну Т, родамінів 2G і Р, брильянтового зеленого – позитивно. Взаємодіючи, вони з’єднуються з водоростями і виносяться разом з ними. Різноманітна і роль вищих водних рослин у біологічних ставах: на слизу, що покриває поверхню рослин, осідають мінеральні і органічні частки; інтенсивно іде фотосинтетична діяльність, вони активно поглинають і накопичують мінеральні і органічні речовини; поглинають із води ізотопи цезію, стронцію, кобальту і ін.; в процесах метаболізму окисляють органічні з’єднання і їх мінералізують при виділенні кисню; сприяють детоксикації середовища шляхом поглинання фізіологічно активних речовин типу фенолів (наприклад, 100 г комишу озерного поглинає 4 г фенолу) і виділення бактерицидних речовин (тростяник); на стеблах вищих водних рослин утворюються біоценози обростань, в склад яких входять бактерії, що розкладають нафту (при концентрації нафти 1 г/л її плівка на поверхні води руйнується у присутності вищих рослин за 5... 10 діб, без рослин – ;за 28 ... 32 діб).

На теперішній час для очистки стоків використовують різні системи біологічних ставів, основані на загальній схемі: стоки після механічної очистки пропускають послідовно через ряд біологічних ставів (чи бетоновану траншею, розділену поперечними перегородками на секції), в яких вони поступово очищаються. Після первинної очистки на початку системи (при найменшому видовому складі мікрофлори) по мірі інтенсифікації процесів самоочищення наростає видова різноманітність гідробіонтів. Бактерії, що розвиваються в масі і водорості разом з очисткою стічних вод забезпечують і кормову базу для бурного розвитку різних безхребетних, перш за все гіллястовусих рачків: вони, в свою чергу, є цінним кормом для риб. В останньому ступені каскаду у деяких системах можливе вирощування посадкового матеріалу.

Витривалість рослинних і тваринних організмів в умовах забруднення неоднакова і визначається їх фізіологічними особливостями. Найбільш чутливі можуть служити індикаторами стану стоків. Наприклад, при очистці стічних вод підприємств нафтової і хімічної промисловості у відстійниках використовують золотих рибок и дзеркального коропа: при збільшенні забруднення вони стають збудженими. Надзвичайна чутливість щуки до забруднення дозволяє використовувати її для контролю за якістю питної води: по мірі збільшення забруднення у неї знижується частота електричних імпульсів, які використовує риба для орієнтування. Здатність форелі накопичувати в тканинах (особливо у печінці) мідь, ртуть, цинк, кадмій, марганець в кількостях, що, перевищують допустимі, дала можливість визначити розсіювання цих металів на місцевості і виявити залежи міді.

 

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти