ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Особливості функціонування статевої системи самок

За тривалістю періоду ікрометання розрізняють дві групи риб: з одноразовим і порціонним нерестом. У риб першої групи ікра відкладається відразу. Наприклад, вобла нереститься на протязі одного ранку. Багато тропічних риб метають ікру протягом години. Риби другої групи відкладають ікру порціями з проміжками у 7-10 днів. Типовий представник - каспійські оселедці. У гонадах ікра дозріває і метають її порціями. Індивідуальна плідність у разі порціонного ікрометання збільшується, і за сезон самка виметує у 2-3 рази ікри більше, ніж самка з одноразовим нерестом.

Порційність ікрометання характерна головним чином для риб тропіків і субтропіків, у помірних широтах таких риб значно менше, а в Арктиці майже немає.

Порціонне ікрометання сприяє збільшенню плідності риб і забезпеченості потомства їжею, а також кращій виживаності молоді в несприятливих умовах існування. Наприклад, у водоймах із коливним рівнем зустрічається більше видів риб з порціонним нерестом.

Основні типи гаметогенезу протягом щорічно повторюваного статевого циклу можуть бути подані в такому вигляді: 1) інтенсивне накопичення живильних речовин завершується до зими (особини зимують із зрілими статевими продуктами); 2) інтенсивне накопичення живильних речовин протікає незадовго до весняно-літнього розмноження особин (самки зимують із незрілими статевими клітинами); 3) інтенсивне накопичення живильних речовин протікає протягом короткого часу незадовго до осіннього розмноження особин (самки зимують із яєчниками післянерестової стадії зрілості гонад).

У зв'язку зі зміною умов існування плідників, наприклад із зміною температурного режиму у водоймах, може істотно змінюватися час інтенсивного накопичення живильних речовин в овоцитах і, таким чином, у деяких видів риб один тип розвитку статевих клітин протягом року переходить в інший. У водоймах середніх широт у судака, ляща, липа відзначений перший тип сезонного розвитку статевих клітин, у водоймах півдня в цих же видів риб відзначається другий тип гаметогенезу. У деяких же видів риб (плітка, сазан і деякі інші) такої зміни не спостерігається. Ці зміни сезонного розвитку статевих клітин риб можна передбачати і спрямовувати процес гаметогенезу в потрібний для людини бік для одержання повноцінної ікри і проводити зсуви нересту риб у необхідні терміни.

Всі типи овоґенезу і нересту обумовлені інтенсивністю і тривалістю генеративного обміну. Останній, у свою чергу, визначається температурою води, кормовими умовами, розмірами і масою плідників, особливостями річних життєвих циклів. Можливі три засоби реалізації безупинного овоґенезу: хвилястий, накопичувальний і стабілізований.

Переривчастий овоґенез характерний для видів, що живуть за порівняно низьких температур і значних річних коливань океанологічних умов; звичайно в них є чіткий поділ річного циклу на нагульний, зимувальний, нерестовий періоди, вони не завжди харчуються в нерестовий сезон. Порційність риб із переривчастим овоґенезом визначається співвідношенням між реалізованими за нагульний період можливостями генеративного обміну і максимальною кількістю гідратованої ікри, що може бути викинута самками за один раз.

Дійсне одночасне ікрометання характерне для арктичних і антарктичних риб, що живуть в умовах низьких температур і, певне, не спроможних за нагульний період нагромадити генеративну продукцію, що перевищує можливість однократного нересту. Порційне ікрометання під час переривчастого овоґенезу характерне для багатьох бореальних і нагальних пелагофілів, спроможних за період нагулу створити генеративну продукцію, що перевищує можливості однократного метання.

Безупинний овоґенез характерний для видів, що живуть в умовах порівняно високих температур; для них характерний збіг за термінами періодів нересту і відгодівлі. До того ж енергія, одержувана в результаті харчування, надходить безупинно в гонади і перетворюється в генеративну продукцію, що відразу викидається. Мабуть, тип безупинного овоґенезу залежить від швидкості надходження енергії. Дрібні риби в змозі постійно підтримувати нерест і характеризуються стабілізованим овоґенезом (чорноморська хамса, індоокеанський діаф); порівняно великі риби не можуть підтримувати нерест на рівні морфологічних можливостей, у них відбувається попереднє накопичення овоцитів на завершальних етапах (перуанська ставрида, скумбрія).

Статевий цикл у більшості видів риб протікає протягом року і лише в деяких він триває протягом декількох років (лососеві, осетрові й інші види). У деяких випадках у разі хиби харчування молоді самки можуть пропускати нерестовий період.

Викинуті ікринки в більшості риб кулясті, але є овальні (хамса), сигароподібні (бички, ротан), каплеподібні і циліндричні (деякі бички). Забарвлення ікринок здебільшого жовтувате і жовтогаряче різних відтінків. В осетрових ікра чорна, у бичків - зелена. Жовтуватий і жовтогарячий колір обумовлений присутністю каротиноїдів.

Розміри ікринок (мм) сильно варіюють (табл. 10).

Таблиця 10

Розміри ікринок

Назва риби Розміри ікринки, мм
Китова акула 670 - 400
Плащеносна акула 90-97
Струмкова форель 4,0-6,5
Білий амур 5,0-6,0
Мозамбікська тиляпія 1,8-2,5
Короп 0,9-1,5
Окунь 2,0-2,5
Щука 2,5-3,0
Чорноморський шпрот 0,9-1,2
Золотий карась 1,4-1,7

 

Ікринки, які викинуті і розвиваються в різних екологічних умовах, мають особливості, що сприяють їх пристосованості до середовища. У товщі води розвиваються пелагічні ікринки, на субстраті дна - донні або демерсальні.

У пелагічних ікринок плавучість забезпечується обводненням жовтка (у морських пелагічних ікринок вміст води до 97%, завдяки чому вони легші морської води, тоді як у донних - 60-76%), збільшенням перивітелінового простору, наявністю в жовтку жирових крапель (багато оселедців, камбали) або утворенням, відростків, які утримують ікринки в товщі води (сайра).

У чехоні, далекосхідних рослиноїдних риб, прохідних оселедців ікринки напівпелагічні. Вони розвиваються в товщі води тільки там, де є плин. У стоячій воді вони тонуть. Плавучість ікри забезпечується за рахунок обводнення її, в результаті чого діаметр ікринки різко збільшується (у рослиноїдних майже в 3 рази).

Ікринки, що відкладають на субстрат (рослини, камені, корчі й ін.), часто мають клейкі оболонки (осетрові, атлантичні і тихоокеанські оселедці, короп, карась, рибець тощо) або нитковидні чи гачкоподібні відростки, якими вони прикріплюються до субстрату. Ікринки части відкладають компактно, і кладки мають характерну форму. Наприклад, в окуня ікринки оточені грузлою студенистою речовиною, кладки мають вид довгих 2-3 м стрічок. Однак вони можуть і не прикріплюватися до субстрату (лососеві, миньок). Донні ікринки властиві здебільшого прісноводним і тим морським рибам, які нерестяться у прибережній зоні.

Кількість жовтка і плазми в ікринках різних видів риб неоднакова. За їх співвідношенням яйця костистих риб поділяють на олігоплазматичні (що містять мало плазми і багато жовтка) і поліплазматичні (багаті плазмою і бідні жовтком).

Резервний матеріал для живлення зародка складається переважно з білків і ліпідів; є невелика кількість полісахаридів і нейтральних жирів.

У багатьох риб цитоплазма овоцита містить жирові краплі, що складаються переважно з нейтральних жирів - гліцеридів.

В ікрі риб міститься багато води, також коливається вміст білків (від 12 до 30% сирої маси) і жирів (від 1 до 22% сирої маси). До того ж кількість білків переважає над кількістю жирів (відношення білки/жири, наприклад, у пеляді складає 1,17, у форелі - 3,25, у сазана - 4,15, а в щуки і судака - 21,19-21,66). Різна і калорійність ікри, наприклад в осетра і лосося вона складає 25522-25941 Дж/г, у барабулі 16318 Дж/г сухої речовини. Вміст вуглеводів незначний: глікоген виявляється (цитохімічно) в осетрових, лосося, пеляді, коропа.

Таким чином, головним джерелом енергії під час розвитку зародка є білки, за рахунок яких покривається до 70% енергії, що втрачається. Жири па відміну від жирів яєць птахів витрачаються менше. До того ж в пелагічних ікринках запас енергетичних речовин менший, у донних -більший.

Спостерігається зворотна залежність між індивідуальною плідністю і розмірами ікринок: у риб з великою ікрою плідність менша, із дрібної - більша (у кети діаметр ікринок 7-8 мм, плідність 2-4 тис. шт., у тріски діаметр ікринок 1,1-1,7 мм, плідність до 10 млн. шт.). Великий вплив на плідність робить забезпеченість риб їжею: за сприятливих умов харчування плідність більша.

Плідність залежить від розміру і віку риби. В однієї і тієї ж особи вона за інших рівних умов у міру росту спочатку збільшується, потім до старості зменшується, незважаючи на триваючий абсолютний ріст.

Зміни статевих залоз риб протягом року (річні статеві цикли) проходять за однією схемою. Однак у різних видів є особливості в дозріванні і у тривалості різних стадій зрілості.

На відтворну здатність риб найсильніше впливає їх вік, тому що якість статевих продуктів протягом життя різна. Найбільшу відтворну здатність мають самці середнього віку.

Під час збільшення віку в самок змінюється величина ікринок: спочатку вона зростає, а потім дещо зменшується. Змінюється і співвідношення ікринок різних розмірних груп: кількість великих спочатку збільшується, а потім зменшується.

Таблиця 11

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти