Модель автоматизованої інформаційної системи бухгалтерського обліку підприємства

В ІС підприємства домінуюча роль належить БО, який дає змогу відтворити кожний господарський факт з усіма подробицями. Він є суцільним, неперервним, строго регламентованим, забезпечує документальне відображення всіх господарських операцій.

Велике значення при реформуванні системи БО надається створенню АІС на основі сучасних ПЕОМ, засобів телекомунікацій і розвинених інструментальних засобів.

БО є обов’язковим видом обліку на підприємстві, він є процесом виявлення, зміни, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діляність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. Користувачами бухгалтерської інформації є юридичні і фізичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття обґрунтованих рішень.

Існує кілька груп зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації:

Акціонери, інвестори, кредитори, аудитори, інспектори податкових служб, покупці, клієнти, постачальники.

Внутрішнім користувачем бухгалтерської інформації є управлінський апарат підприємства.

Згідно з чиннним законодавством БО поділяється на управлінський (внутрігосподарський) та фінансовий.

Входом системи БО є дані первинного обліку –зареєстровані на носіях факти здійснення господарських операцій. Виодом цієї системи є оброблена облікова інформація, корисна для осіб, які приймають управлінські рішення.

Щоб бухгалтерська інформація була корисною, вона має бути вірогідною, значущою, повною, оперативною.

Це може бути досягнуто тільки в умовах АСБО.

Автоматизація сприяє вдосконаленню форм обліку. Форма БО є сукупність облікових регістрів, які використовуються для ведення облікових записів у певній послідовності та взаємозв’язку із застосуванням принципів подвійного запису.

Основін ознаки, що характеризують форму БО:

Кількість, структура, зовнішній вигляд, призначення, послідовність реєстру; засоби і техніка їх ведення; взаємозвзок хронологічної та систематичної, аналітичної та синтетичної інформації.

В умовах застосування ПЕОМ та АРМБ розробляється нова форма БО – діалогова автоматизована (людино-машинна).

Діалогова автоматизована форма Бо ґрунтується на таких принципах:

Автоматизація документування господарських операцій; організація файлової системи; чергування сеансів активного діалогового режиму і автоматичного режиму при формуванні інформації.

3.Функція колективної корисності. Егалітарна та утилітарна функції колективної корисності

Розглядаючи модель поведінки на ринку кількох суб’єктів, можна прослідкувати їхні дії: 1)один суб’єкт прогнозує обсяг продажу іншого(метод плинної середньої),2) один робить припущення, що дія конкурента залежить від нього: g₁(g₂)Має місце стратегія розумного конкурента або стратегія злого конкурента.3) або ж суб’єкти домовляються про спільні дії (корпоративне рішення).Корпоративні рішення між декількома суб’єктами ринку визначають їх політику для досягнення єдиної цілі. Нехай існує n-субєктів, які можуть утворювати корпорацію. Кожен суб’єкт має свою ціль Д_і →макс.(заг-на корисність для і-ого субєкта). Але корпорація – це корпоративна ціль, тому корпорацій на ціль це є функція Д, яка залежить від всіх Д_і: Д(Д₁...Д_п)→макс(це функція колективної корисності)

Види функцій колективної корисності:***егалітарна: колективна корисність визначається корисністю найбіднішого члена.Д=максД_і(тобто всі прагнуть до максимізації добробуту найбіднішого члена).***Утилітарна функція корисності: рішення виходить із цілі максимізації середньої або сукупної корисності: (всі прагнуть максимізувати сукупний дохід)Крім цих поширених функ.колек. корисн. Виділяють ще й ***диктаторську:існує такий індекс к, що ,що Д=Д_к→макс.(сукупна корисність дорівнює корисності диктатора, к-ого члена)

Якщо суб’єкти в корпорації, то постає питання, якже ділити прибуток?Постає задача розподілу доходу між членами корпорації: нехай є в корпорації m-субєктів, які отримали дохід загалом Д>0.Щоб отримати дохід кожен член вніс частку своїх витрат(х_і –частка витрат). Корпорація має чистий прибуток, якщо виконується умова: , де S-чистий прибуток.

Варіанти рішень під час розподілу чистого прибутку:1) пропорційне рішення: дохід кожного члена пропорційний його долі витрат 2)егалітарне рішення: кожен член покриває свої витрати та отримує середню долю чистого прибутку .Ця задача може бути і зворотною, тобто відомі долі доходів, які хочуть отримати члени, а треба знайти їх витрати, які треба зробити (відомі Д_і, а знайти х_і)

Стандарти сімейства IDEF

IDEF - методології сімейства ICAM (Integrated Computer-Aided Manufacturing) для вирішення подібних завдань моделювання складних систем, дозволяє відображати та аналізувати моделі діяльності широкого спектру складних систем в різних розрізах.

До сімейства IDEF можна віднести такі стандарти:

IDEF0 - Function Modeling - методологія функціонального моделювання. За допомогою наочного графічного мови IDEF0 вивчається система постає перед розробниками та аналітиками у вигляді набору взаємопов'язаних функцій (функціональних блоків - у термінах IDEF0).

IDEF1 - Information Modeling - методологія моделювання інформаційних потоків усередині системи, що дозволяє відображати і аналізувати їх структуру та взаємозв'язку;

IDEF1X (IDEF1 Extended) - Data Modeling - методологія побудови реляційних структур (баз даних), відноситься до типу методологій "Сутність-взаємозв'язок» (ER - Entity-Relationship) і використовується для моделювання реляційних баз даних, що мають відношення до розглянутій системі;

IDEF2 - Simulation Model Design - методологія динамічного моделювання розвитку систем. У зв'язку з вельми серйозними складностями аналізу динамічних систем від цього стандарту практично відмовилися, і його розвиток призупинився на самому початковому етапі.

IDEF3 - Process Description Capture - Документування технологічних процесів, IDEF3 - методологія документування процесів, що відбуваються в системі (наприклад, на підприємстві), описуються сценарій та послідовність операцій для кожного процесу.

IDEF4 - Object-Oriented Design - методологія побудови об'єктно-орієнтованих систем, дозволяють відображати структуру об'єктів і закладені принципи їх взаємодії, тим самим дозволяючи аналізувати й оптимізувати складні об'єктно-орієнтовані системи;

IDEF5 - Ontology Description Capture - Стандарт онтологічного дослідження складних систем. З допомогою методології IDEF5 онтологія системи може бути описана за допомогою певного словника термінів і правил, на підставі яких можуть бути сформовані достовірні твердження про стан розглянутої системи в деякий момент часу.

IDEF6 - Design Rationale Capture - Обгрунтування проектних дій. Призначення IDEF6 полягає в полегшенні отримання «знань про спосіб» моделювання, їх подання та використання при розробці систем управління підприємствами.

IDEF7 - Information System Auditing - Аудит інформаційних систем. Цей метод визначений як затребуваний, проте так і не був повністю розроблений;

IDEF8 - User Interface Modeling - Метод розробки інтерфейсів взаємодії оператора та системи (призначених для користувача інтерфейсів).

IDEF9 - Scenario-Driven IS Design (Business Constraint Discovery method) - Метод дослідження бізнес обмежень був розроблений для полегшення виявлення та аналізу обмежень в умовах яких діє підприємство.

IDEF10 - Implementation Architecture Modeling - Моделювання архітектури виконання.

IDEF11 - Information Artifact Modeling – не був повністю розроблений, хоча у ньому й була потреба.

IDEF12 - Organization Modeling - Організаційне моделювання.

IDEF13 - Three Schema Mapping Design - Трехсхемное проектування перетворення даних.

IDEF14 - Network Design - Метод проектування комп'ютерних мереж, заснований на аналізі вимог, специфічних мережевих компонентів, існуючих конфігурацій мереж.

РОЗВЯЗОК

1Оскільки пряма задача полягає у знадодженні максимального значення цільової функції, то всі нерівності системи обмежень мають знак “ ”. Якщо нерівність системи обмежень має протилежний знак, то її неохідно поножити на -1.

2.Випишемо матрицю коефіцієнтів при змінних нерівностей системи обмежень прямої задачі і транспонуємо її:

[A]= A^T=

3.Складемо систему обмежень двоїстої ЗЛП. Число невідомих змінних у двоїстій задачі рівне кількості нерівностей та рівностей в системі обмежень, тобто 4. Позначимо ці змінні відповідно u1, u2, u3, u4. Оскільки система обмежень прямої задачі складається лише з нерівностей, то ці змінні невід’ємні (u1≥0, u2≥0, u3≥0, u4≥0 ). Коефіцієнтами при цих змінних є елементи транспонованої матриці, а вільними членами обмежень є коефіцієнти при змінних цільової функції прямої задачі. Оскільки в двоїстій задачі знаходиться мінімальне значення і в прямій задачі змінні невід’ємні, то перед вільними членами в системі нерівностей ставиться знак” ”:

4. Коефіцієнти при змінних цільової функції двоїстої задачі є вільні члени прямої задачі:

Приведемо СЗЛП до КЗЛП шляхом введення невід’ємних базисних фіктивних змінних :

Для двоїстої задачі звичайну симплекс-таблицю

Переглядаємо вільні члени. Рядок, в якому є від’ємний вільний член, вибираємо за розрахунковий.

знаходимо відношення елементів - рядка до відповідних елементів розрахункового рядка. Елемент розрахункового рядка для якого це відношення найменше додатне вибирається за розрахунковий

З цим розрахунковим елементом здійснюємо крок звичайних Жорданових перетворень (ЗЖП).

6.

Білет №26