ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Філософсько-культурологічне осмислення буття в епоху розвитку давніх (ранньо-класових) цивілізацій

Термін "давні цивілізації" у науковому світі почав широко використовуватись у другій половині XX ст. Однак, як в монографічній, так і j навчальній літературі різні автори розуміють це поняття по-різному. Одна група авторів користується терміном "ранньокласові цивілізації", який уже постулює наявність державної організації суспільства; інші — окреслюють ним всі давні цивілізації. Є вчені, які вважають, що під цим терміном слід розуміти лише ті цивілізації, культура яких до цього часа не до кінця зрозуміла, а її матеріальні об'єкти важко пояснити навіть з точки зору сучасного світобачення (Єгипет, Інки, Мая, Ацтеки тощо).

Під давніми цивілізаціями ми будемо розуміти цивілізації Стародавнього Сходу, Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю. В свою черг) цивілізації Стародавнього Сходу означимо конкретними державними утвореннями. Для візуального запам'ятовування цей поділ зобразимо наступним чином:

Усі окреслені вище цивілізації мають спільні риси, а саме:

=> поява міст як центрів влади та місць для обміну товарами,

=> виникнення держави на основі ієрархічного поділу

тогочасного суспільства на соціальні прошарки (царі, жерці, воїни, чиновники, землероби, раби);

=> примітивний розподіл праці на основі спеціалізації; виникнення писемності як засобу передачі соціально значимої інформації;

=> становлення єдиної духовної спільності на основі мови, культури і релігії.

Перші державні утворення могли виникнути лише при одній умові, коли окрема людина здобувала більше їжі, ніж споживала. При цій умові стає можливим поділ на соціальні прошарки (класи). Отже, в основі зародження перших державних утворень було вдосконалення і застосування таких засобів виробництва, що збільшували продуктивність праці. Зрозуміло, що вирішальне значення мали природні умови. Найбільш сприятливими на той час вони виявилися в долинах річок сухої тропічної зони Азії і Африки. Більшість вчених вважають Єгипет найдавнішою цивілізацією. Перші поселення землеробів в долині Нілу датуються кінцем п'ятого — початком четвертого тисячоліття до Р. Х. Жителі цієї місцевості випасали велику рогату худобу, овець, кіз, займалися свинарством, вирощували пшеницю, ячмінь. В межах 3100 р. до Р. Х. тут виникає два царства — Нижній і Верхній Єгипет. Ритм життя диктувався природнім ритмом — вихід із берегів Нілу. В силу цього єгиптяни розробили календар (365 днів). Природній ритм Нілу сприяв формуванню чіткого державного ритму управління. Крім того, Ніл був ідеальним каналом передачі інформації, шляхом відносно простого транспортування товарів. Тому не випадково, що єгиптяни першими розробили систему судноплавства, портових міст, зрошення, водопроводу, а також знаки для передачі інформації — перше піктографічне письмо у вигляді ієрогліфів.

Увага І Д. М. П. В. Піктографічне письмо (від грец. hieros — "священний" і glypho — ріжу, вирізати). Ієрогліфи — стародавнє письмо Єгипту, використовувалось з третього тисячоліття до Р. Х. Ієратичним письмом записувалися релігійні тексти (курсивна форма ієрогліфів). Демотіка — спрощене ієратичне письмо, скорописна форма (виникла в VIII — VII ст. до Р. Х. ; з VII ст до РХ стала офіційним письмом в Єгипті).

Суд Осіріс. "Книга мертвих", папірус.

Головною рисою культурологічного освоєння світу в системі світобачення стала сакралізація (від лат, sacer — священний: наділення царської влади священними рисами). Фараон мав абсолютну владу, а його резиденція "будинок фараона" асоціювалася з поняттям давньоєгипетської держави. Жителі Єгипту вірили, що все відбувається за волею богів. Найбільше поклонялися богу сонця Ра, який в часи V династії стає головним державним культом. Фараони ототожнювалися із живими богами, які подібні сонцю і після своєї смерті плавають на небосхилі на сонячній (вдень), на місячній (вночі) ладді. Слід зазначити, що у єгиптян було багато різних богів. Кожне місто мало до 10-ти богів. Після бога сонця Ра — царя і батька богів, єгиптяни поклонялися богу смерті Осірісу, покровительці родючості і материнства, дружині і сестрі Осіріса Ісіді, богинею істини і порядку була Маат.

Увага!Д. М. П. В. Єгипет був першою країною у світовій історії, в якій була зроблена спроба перейти до моновіри. Аменхотеп IV (1419 — 1400 p. p. до Р. Х.) спробував запровадити культ единого бога, оголосивши сонячний диск під іменем бога Атона, що пояснювався жерцями як "тіло бога Ра". Столицею він проголосив місто Ахетанон (тепер городище Ель-Амарна), собі присвоїв ім'я Ехнатон ("милий богу Атону"). Однак, опір жерців був настільки сильним, що наступники Аменхотена змушені були відмінити усі попередні реформи.

Особливості світобачення, в основі якого був монотеїзм, вплинули на матеріальну складову обрядової культури. В період давнього і середнього царства для потойбічного житгя

Аменхотеп IV (Ехнатон) Голова статуї з храму Атона в Карнаку. XVIII династія

будувалися піраміди. Це був певний соціальний протест проти смерті. Живі, піклуючись про друге життя померлого, муміфікували тіло, а для його захисту будували неприступні усипальниці. Найдавнішою із єгипетських пірамід вчені вважають багатоступінчасту піраміду Джосера (серед вчених світу немає єдиної точки зору щодо часу побудови пірамід, поховання

Піраміда Джосера в Саккара. Зодчий Імхотеп. III династія.

Джосера датують приблизно 2600 р. до Р. Х.). Найбільшою за розмірами є піраміда Хеопса (висота 137 м — була 147 м, площа 55 тис. кв. м, складена із 2 млн 300 тисяч кам'яних брил вагою 2-3 тони кожна, будівництво тривало понад 20 років. Піраміда була моделлю космосу, а отже при будівництві застосовувалися принципи "золотого перетину", "магічного квадрату", "святого трикутника". Усе це знайшло своє відображення в такому унікальному жанрі єгипетської літератури, як "Книга мертвих" (релігійні тексти на папірусі, що залишалися в гробницях). На початку І тисячоліття до Р. Х. будівництво пірамід припиняється, а для поховань вибираються потаємні місця, про які не могли знати грабіжники.

До наших днів збереглися пам'ятки єгипетської художньої л літератури датовані II тисячоліттям до Р. Х. За жанром — це повчання, казки, повісті. До філософсько-абстрактних творів цього давнього періоду слід віднести "Бесіду розчарованого із своєю душею" (душа відмовляє розчарованого від смерті і пропонує насолодитися земним життям).

Завмерлі величаві форми — особливий знак давньоєгипетського мистецтва. Йому імпонують вироблені єгиптянами такі класичні архітектурні споруди як: піраміди, обеліски, колони, стели, а в образотворчому мистецтві — скульптура, рельєф, живопис.

Єгиптяни володіли мистецтвом екстер'єру. Перед замками стояли стели з ієрогліфами, перед храмами — сфінкси (найбільший — III тисячоліття до Р. Х. , стереже піраміду Хефрена, довжина 57м). До наших днів збереглися: статуя фараона Аменемхета НІ, стела вельможі Хунена, портретне

Стела царя Хора

зображення голови фараона Сенусерта III, рельєф фараона Тутанхамона з дружиною в саду (виконаний на кришці шкатулки), гробниця Тутанхамона (відкрита в 1922 році непограбованою), скульптурні портрети Ехнатона і його дружини Ніфертіті.

Навіть з погляду сьогодення вражаючими є досягнення єгипетської науки. Єгиптяни розумілися в астрономії, медицині (будова тіла, призначення людського мозку), винайшли водяний і сонячний годинники, папірус, шадуф, володіли математичними знаннями (арифметика, геометрія, вперше обчислили площу кулі).

З початку І тисячоліття до Р. Х. в єгипетську культуру проникає культура Кріту, Сірії, держав дворіччя. У VI столітгі до Р. Х. Єгипет завойовується персами, а в 322 р. до Р. Х. — Олександром Македонським. Розпочинається еліністичний період в історії єгипетської культури. Остаточно Єгипет втрачає своє особливе значення в ЗО році до Р. Х. , ноли стає провінцією Римської імперії. Свідченням того, що на єгипетське мистецтво вплинули грецька і римська культури, стали понад 400 "фаюмських портретів", що виконані на дошках, полотні в традиціях елінізму фарбами розтертими на воскові (техніка енкаустики).

Увага!Портрети знайдені у 1887 р. в Єгипті в районі фаюмського оазису і були прикріплені до мумій.

Дещо іншим було філософсько-культурологічне осмислення буття у Месопотамії (Межиріччя, Дворіччя — землі між річками Тигр та Єфрат). В Месопотамії за відносно короткий проміжок часу (З тис. р.) змінилося декілька народів і держав, що суттєво вплинуло на світоглядні засади цього регіону. Долина між Тигром та Єфратом заселяється першими людьми 5 тис. р. до Р. Х. Тут найбільш яскраво виявився перехід від первісного до раиньокласового суспільства, чому сприяло запровадження нової високопродуктивної культури землеробства. Територія Месопотамії знаходиться в державних межах сучасного Іраку. На ній протягом Этис. років розвинулись три самобутні культури: шумеру і Аккаду, Вавілону, Ассірії, яким людствс

Портрет жінки* Дерево, енкаустика і темпера. Фаюм.

завдячує таким фундаментальним відкриттям як: гончарний круг і віз.

Хронологічно шумерська культура виникає найраніше і триває в межах 3 тис. — 2400 р. до Р. Х. Однак у 2400 р. до Р. Х. Саргон Давній підкоряє Шумер Аккаду.

Спадкоємницею шумерсько-аккадської культури стає Вавілон, найвищий розвиток якого припадає на правління царя Хаммурапі (XVIII ст. до Р. Х.). Вавілонія завойовується персами і в межах з XIV по VI ст. до Р. Х. існує могутня рабовласницька держава, розквіт якої припадає на VIII — VII ст. до Р. Х. В VI ст. до Р. Х.

ассирійська культура остаточно занепадає.

Увага ! Ряд вчених вважають, що в культурологічному відношенні ці три державні утворення подібні і описують їх типи культур як стадії розвитку однієї цивілізації.

В основі всіх трьох типів культур лежить культура Шумеру. Шумерійці винайшли найдавнішу на землі писемність (клинопис), яка найімовірніше бере початок від малюнків. Шумерські клинописні таблички найдавніші в світі і датуються IV тис. до Р. Х.

Клинопис виник як ідеографічна ребусна писемність (від гр. idea — ідея, образ і grafho — пишу). Тут письмовий знак відповідає слову. Наприклад: блискавка — грім, вода — пливу, око — бачу. Клинопис пізніше розповсюдився і в інших народів, як: Сирія, Персія. В середині II тис. до Р. Х. він стає міжнародною формою писемності, а в середині І тис. — алфавітним письмом. В часи шумерської цивілізації з'являються перші поеми про "Золотий вік", елегії. На табличках цього періоду записані твори першої, відомої в світі поетеси Енхедуанни, дочки Аккадського царя Саргона (гімни в честь великих храмів і богів). Шумерійці створили перший бібліотечний каталог, перші в світі медичні книги (збірники рецептів), поділили рік на 12 місяців і задовго до Єгипту і Китаю створили першу карту на глині і першими письмово зафіксували ідею рибного заповідника та першими навчилися варити пиво. У шумерів вперше з'явилися такі музичні інструменти як ліра та арфа. Найвідомішою літературною пам'яткою Шумеру є цикл оповідей про Гільгамеша, а

Голова царя (Саргон Аккадський). Бронза.

також легенди про всесвітній потоп, коли Зіусудра побудував корабель і врятував життя на землі.

Увага!Гільгамеш — цар м. Урука, син смертної людини і богині Нінсун. Епос розповідав про його спроби стати безсмертним. Шумерійці будували замки, монументальні споруди, храми (збереглися залишки із IV—III тисячоліть — стіни чорного, білого, червоного кольорів). В світобаченні шумерійців боги мали людську подобу повелителів неба, сонця, землі, води і штормів, кожне місто мало свого головного бога. Перші "міста-храми" виникають в середині Штис. До Р. Х. (навколо храму бога) і з часом перетворюються в міста-держави (населення до ЗО тис. чол.). Така світоглядна система сприяла перетворенню Шумера в уніфіковану державу із спільною культурою і бюрократичним апаратом. На відміну від Єгипту у потойбічний світ цар відправлявся із своїми слугами, які добровільно приймали смерть.

Навали семітських племен на початку II тис. до Р. Х. підкорили культуру Шумеру, але не знищили її, а об'єднали із своєю. В період Аккадського семітського царства змінюються їх божества. Кількісно зростає число літературних текстів (на глиняних табличках), що збереглися до нашого часу, більш реалістичними стали скульптура і рельєф, зростає число освічених громадян царства. Увага ! Як відомо, шумерсько-аккадська епоха змінюється епохою Вавілону. Слід зазначити, що, незважаючи на могутній культурний пласт Шумерії і Аккаду, світоглядні культурологічні засади цієї спільноти мали свої суттєві відмінності від попередніх. Місто Вавілон ("Ворота бога") об'єднало Шумер і Аккад. Шостий цар першої Вавілонської династії Хамурапі ((1700-1710) — 1749 р. до Р. Х.) був реформатором суспільного життя. Йому належить перша спроба ввести світське життя в певну систему законів і норм (Збірник законів записаний клинописом на 2-метровому кам'яному стовпі). Світобачення жителів Вавілону було більш прагматичним і предметним у порівнянні із світобаченням громад Шумера і Аккаду. Зокрема, людські боги були на землі, а не у потойбічному світі, а їх реальна цінність — покірність. Віра в долю була не абсолютною, а дуальною. Життєвий коридор долі залежав від волі людини.

Зверніть увагу! Вчення вавілонських жерців перегукуються із Біблією. Згідно цього вчення люди були створені із глини (Адама Бог створив також з глини). Боги сприяли царській владі, але, як

справедливо зазначає Маркова А. Н. (Культурология. — Учебное пособие, — М. , 2000.), "боги були олюдненими", вони — суть, дзеркальне відображення світу реальної людини епохи Вавілону Культурі Вавілону, як і попереднім культурам цієї "єдиної цивілізації", притаманне мистецтво архітектури (воно, на думку багатьох вчених, лягло в основу мистецтва Риму, Візантії, Середньовічної Європи). Уже в цей період тут використовуються такі елементи пізньої архітектури, як: арки, куполи, сферичні перекриття. Вавілон — це було місто-фортеця (товщина стін понад 20 м). Найбільшою будівлею був семиярусний храм

- Вавілонська вежа, одне із семи чудес світу, як і її озеленені тераси ассирійської цариці, що правила в IX ст. до Р. Х.

У XIV ст. до Р. Х. звичний тип прагматичного світобачення, складовим елементом якого була і миролюбність, під впливом перських завойовників поступово змінюється культом сили, влади, зброї. Практично це був перший зразок держави, де все життя підпорядковане військовій силі. В мистецтві архітектури переважаючим стає її світський характер. Монументальні рельєфи зображають воїнів, колісниці, сцени полювання, боїв, збору данини. Зображення жорстоких знущань над полоненими в присутності ассирійських дарів формували і певне світобачення — наслідування царській владі.

Як не дивно, все це часто перепліталося із високою освіченістю, збиранням культурної спадщини попередніх народів, високим мистецтвом різьби по каменю, запрошенням в Ассирію обдарованих людей. Так, в майстернях Вавілону працювали ремісники зі всього світу.

Вершиною ассирійського мистецтва вважають прикраси замку царя Сінаххеріба (705 р. до Р. Х.). А царя Ашшурбаніпала (680-627 р. до Р. Х.)

- найбільш освіченим в історії царських династій Ассирії. Він зібрав бібліотеку з понад ЗО тисяч клинописних глиняних табличок (серед них царські укази, тексти із медицини, математики, географії, ботаніки, астрономії, міжнародні угоди і листування, легенди, пророцтва тощо). Про значимість цієї цивілізації можна судити навіть з того, що вона володіла чотирьма арифметичними діями, вирахувала число я, розробила методику добування кореня і піднесення до степеня, знала теорему, яка Пізніше дістала назву теореми Піфагора, користувалася десятковою і шестидесятковою системою числення, вела зрошувальне землеробство, поклала початок астрономії, побудувала перші канали-водогони.

Період жорстокості, культу війни і сили змінюється періодом спокою, умиротворення. На теренах Ассирії в VI ст. до Р. Х. виникає Іранська імперія, яка переймає культуру Вавілону та Ассирії. Завоювання в IV ст. Ірану Олександром Македонським і прихід до влади династії Сасанідів (III ст. до Р. Х.) сприяли відродженню стилю культури попередніх народів, особливо Ассирії. Однак, постійні війни привели до того, що на сьогодні від сасанідського мистецтва залишилось лише близько сотні пам'яток матеріальної культури.

Увага ! Один абзац для роздумів. Культури Єгипту та народів Месопотамії, як вважають вчені, були колискою світової культури. Тут сформувалися певні системи культурологічного знання про світ і місце людини в ньому. Немає відповіді лише на одне запитання. На які кошти, чиїми руками все це було створене (царів, вельмож, жреців, фараонів, просто людей, які тут жили, мріяли, боролись за своє місце під сонцем і шматок хліба насущного)? Історія на це не дає достовірної і однозначної відповіді, як і на те, чому в XXI ст. пам'ятки цієї культури, що знаходяться в межах території Іраку, знищуються і розграбовуються. Воістину: все тече, все змінюється. Незмінною залишається жорстокість Homo sapiens

Європейська наукова думка під поняттям античний (давній) окреслює культуру Стародавньої Греції та Риму. Антична культура — це не лише культура періоду III тис. до Р. Х. — IV ст. після Р. Х. Це культура, особливості якої лягли в основу більш пізніх європейських цивілізацій. Культура Стародавньої Греції зародилась на острові Кріт в м. Мікени, розташованому на материку її поділяють на чотири відносно самостійні культурні періоди, а саме: егейський (кріто-мікенський — III — II тис. до Р. Х.), гомерівський (XI — IX ст. до Р. Х.), архаїчний (VIII — VI ст. до Р. Х.), класичний (V — IV ст. до Р. Х.), еліністичний (друга половина IV ст. — середина І ст до Р. Х.).

Означена періодизація не є єдиною. Ряд авторів культуру Стародавньої Греції поділяють на три періоди: докласичний, класичний, еліністичний.

На відміну від Сходу, культура Греції розвивається на фоні стародавніх вчень, що ставали канонічними. Для античної Європи характерним був раціональний підхід до розуміння світу і місця людини в тому. Адже антична культура поставила на порядок денний такі

категорії, як: демократія, слава, справедливість. Вона зосередилась на архітектурі, праві, епосі, ліриці тощо.

Культура кріто-мікенського періоду тривала понад півтори тисячі років (2800 — 1100 р. до Р. Х.) і досягла найбільшого розвитку в межах 2000 — 1200 р. до Р. Х. (розквіт на о. Кріт: 2000-1600 р. до Р. Х. , розквіт Мікен: 1600- 1200 р доР. Х.). Як зазначають дослідники цієї культури, її особливою рисою були замки з теократичною владою в особі царя-жерця Найвідоміший замок мав чотири поверхи, дістав назву "лабіринта", з чим пов'язана низка міфів і легенд. Людина цього періоду ще не звільнилася від релігійного політеїстичного світогляду. З усвідомленням незворотності долі, її залежності від богів і протестом проти богів формуються зародки гуманізму і раціоналізму. Кріт славився розвитком ремесел. Виготовлялися предмети вжитку та прикраси із каміння, бронзи (списи, мечі, ножі, щити, наконечники стріл), слонової кістки, глини. Крітські майстри виготовляли сокири, пилки, щипці, молотки. Розвинутим було ювелірне мистецтво: золоті та срібні печатки, кільця, аметистові амулети, окантовка посуду. Досконалості досягла різьба по каменю, слонових кістках, а також виготовлення скульптур із слонової кістки і золота. Процвітає гончарне ремесло: вази, горшки, кубки.

Критяни оволоділи майстерністю розпису кераміки. Вони не були прихильниками монументальної скульптури, їх більше цікавила скульптура малих форм, що несла індивідуальне естетичне навантаження.

Після розпаду крітської культури протягом трьох століть близькою їй за змістом і формою залишалася культура Мікен. Мікени були оточені замковою стіною (довжина 900 м, ширина 6 м). Біля міської брами був розташований акрополь з великими купольними могильниками. Це стало основою визначення архітектурного стилю Мікен — "циклонічна" монументальність. Знайдені в царських гробницях коштовності (матеріал: слонова кістка, янтар, емаль, золото, срібло) свідчать про високий рівень власного ювелірного мистецтва та широкі міжнародні зв'язки. Науковці, які досліджують культуру Мікен,

Давньогрецькі вази

вважають, що Левові ворота у вигляді двох каменів, біля яких знаходяться дві левиці — перший геральдичний пам'ятник (постави левиць відповідають принципам геральдики).

Термін "геральдика", від нім. heraldik—гербознавство (старогрецьке: іменник hero Id — кликун, посол). Основи наукової геральдики закладені в кінці XVII ст. , її почали вивчати у навчальних закладах. Перший підручник з питань геральдики написав Ж. де Моліверна (Марбург, 1685).

Кріто-мікенська цивілізація припиняє своє існування з приходом дорійських племен в XII — XI ст. до Р. Х. , які вже на той час оволоділи технікою плавлення заліза, виготовляли з нього зброю.

У кінці VIII ст. до Р. Х. Гомер написав свої знамениті поеми "Іліада" та "Одісея", в яких описано події, що відбулися на три століття раніше, орієнтовно XI — IX ст. до Р. Х. Матеріальних пам'яток цього періоду практично не збереглося. Музеї володіють лише керамікою з геометричними орнаментами, посудом прикрашеним орнаментом, надмогильними вазами, терракотовими статуетками. Однак, в цей період сформувались умови майбутнього поступального розвитку Античної Греції.

Архаїчний період охоплює VIII — V ст. до Р. Х... В науці цей період ще називають великою колонізацією. Греки освоюють побережжя Середземного, Чорного, Мармурового морів. Для нас це також має значення. З освоєнням північного Причорномор'я греки залишили писемну згадку про території нинішньої України. В цей період греки активно запозичують культуру інших народів. Зокрема, виготовлення монет у лідійців, алфавітне письмо — у фінікійців, астрономічні і математичні знання — у єгиптян і вавілонян. Із становленням античного полісу (грецьк. polis, лат. civitas — міста-держави), греки започаткували новий, не знаний в історії, тип цивілізації, рисами якої стали демократія, ринкова економіка, вільний розвиток особи. Основою ринкової економіки були невеликі ремісничі майстерні, які очолював (був власником) майстер і працювало до 10-ти учнів. Сільськогосподарське виробництво спиралось на дрібні сімейні ферми.

Увага ! Греція стала першою державою, в якій вільне населення об'єднувалося за інтересами (існували десятки різних об'єднань як розважального, так і професійного характеру).

Архаїчний період був визначальним в становленні цілісної Міфологічної системи світобачення та формування свідомості, що

знайшла своє втілення в елінській культурній епосі.

Увага ! Міфологічні боги цього періоду жили як люди, а люди — як боги. Як жерці, так і боги сварилися, боролися за владу, були підступними, жорстокими, розпусними. Зокрема, Зевс, будучи одруженим із покровителькою шлюбу Герою, спокусив Леду, перетворившись у лебедя, Європу—у бичка, а Данаю спокусив золотим дощем. Крім того, у Зевса були не тільки богині, а багато смертних жінок. Каханням у Греції займалися усі: і боги, і прості смерті. Оспівувалося кохання не лише між чоловіком і жінкою, а і між чоловіками.

В архаїчний період складається ряд культурних напрямків, які є складовими теперішнього культурного розвитку країн цього регіону. Насамперед, філософські знання набули системного характеру і започаткували філософську систему, що дістала назву натурфілософії (зміст: матеріалізм у погляді на світ та пошук його об'єктивних закономірностей. Анаксімен, Анаксімандр в основу всього сущого поклали воду, повітря, алейрон (невизначене начало). Геракл іт Ефеський першоосновою вважав вогонь та вічний рух і боротьбу; Піфагор, досконало знаючи математику, основу світу вбачав у числах і їх відношеннях; Парменід Елейський — сформулював принципи тотожності мислення і буття, поклав початок філософській школі свого імені. Після єгипетських жерців грецький філософ Фалес написав праці з астрономії і передбачив сонячні затемнення.

Архаїчна епоха була досить плідною в мистецтві розбудови — архітектурі. їй ми завдячуємо формуванням архітектурних ордерів: доричний (похмурість, масивність, таємничість); іонічний (пишність, декоративність, функціональність. Колони мають капітель з витими елементами, складним стає цоколь).

Від архаїчної епохи беруть початок і сучасні олімпійські ігри. Однак, слід наголосити, що крім олімпійських ігор, греки започаткували музичні і поетичні. Олімпійські змагання (з 776 р.) присвячувалися Зевсу, Піфійські (спортивно-музичні) — Аполону, Істмійські — Посейдону.

Особливості єдиного архітектурного підходу — ордерна система

У VIII ст. формується епічний жанр ("Ілліада", "Одісея" (Гомер); поеми "Теогонія", "Праця і дні" (Гесіод); складається лірична поезія, як самостійний жанр виділяється байка. На два напрямки поділяється скульптура (оголений юнак і вбрана жінка). В межах VII ст. з'являється чорнофігурна техніка розпису посуду та червонофігурна кераміка.

Греція досягла найбільшого розвитку в V ст. до Р. Х. Він пов'язаний г правлінням Перикла (449 — 429 р. до Р. Х.) та іменами Арістотеля, Аристофана, Демокріта, Есхіла, Еврипіда, Платона, Софокла, Сократа. З'являються перші ознаки формування принципово нового наукового бачення світу. Демокріт вводить поняття атомів, матерію вважає вічною, хоч природа і історія не мають мети, однак всі події обумовлені. Пояснити зміни в матеріальному світі можна без богів. Софокл, Протагор, Сократ розвинули теоретичні засади "істини". Основою людського існування і розвитку виступає розум (Остання ідея була реалізована лише через 2 тис. років е епоху Просвітництва). Гіпократ поклав початок системним медичним знанням, створив вчення про причини захворювань.

Нові знання про світ знайшли своє втілення в мистецтві цього періоду. Пракситель вперше зображає Афродіту оголеною, в "Дискоболі" (скульптор Мірон) реалістично передається динаміка рухів. Як наукова школа розвивається живопис. Йому притаманна перспектива, світотінь, реалізм (Полінготон, Аполлодор). Формуються такі жанри як: трагедія та комедія (Есхіл, Софокл, Еврипід); Геродот (V ст.) закладає підвалини грецької історіографії.

Геродот першим описав племена, що проживали на території північного Причорномор'я, життя і побут скіфів. Його фундаментальна праця "Історія" розкриває хронологію греко-перських воєн. Фукідід (460 — 400 р. до Р. Х.) розвинув досягнуте Геродотом, застосував науково-практичний метод аналізу, зробив спробу розкрити причинно-наслідкові зв'язки історичного розвитку народів.

Архітектура, як мистецтво забудови, отримує своє продовження в храмовому комплексі відомому під назвою Афінський акрополь. Заново відбудований під керівництвом скульптора Фідія, а також скульпторів Мнесікла, Каплікрата, Іктіна, був символом могутності Афін класичного періоду. В архітектурний комплекс акрополя входили пропілеї (парадні ворота), храм Ніки (Агітерос), головний храм міста Парфенон.

Про рівень архітектурного мистецтва свідчить рельєфний фриз храму. На ньому 500 фігур. Жодна не повторює інших.

Ще одним напрямком в культурі завдячує людство класичному періоду в розвитку Греції. Це — наука про ораторське мистецтво ~ риторика. Промови Демосфена — класика, яка вивчається в багатьох університетах світу.

В першій половині III ст. до Р. Х. Греція втрачає політичну незалежність. Наступає епоха еллінізму (323 — 30 р. до Р. Х.), коли культура Греції розповсюджується на великі території, підкорених Олександром Македонським народів. Тісне взаємопроникнення грецької і місцевих культур сприяє формуванню відносно спільної культури різних народів.

Особливістю цього періоду є внесення суттєвих змін в тогочасну наукову картину світу. Швидкими темпами розвиваються математика, геометрія, географія, теорія чисел, теорія відношень і обрахунку площ та об'ємів (Архімед, Евклід).

Попереду ще була тисячолітня епоха інквізиції, а Аристарх Самосеній (із Самосу) (320 — 250 р. до Р. Х.) довів, що Земля обертається навколо своєї осі та Сонця. Була встановлена тривалість сонячного року, обрахована відстань від Землі до Сонця та Місяця (Гіппарх Александр!йський (190- 120р. доР. Х.). Герофіл та Ерасістрат відкрили наявність нервової системи.

Нові наукові знання вимагали їх систематизації, передачі і збереження. Так створюються перші бібліотеки (м. Александрія, м. Пергаме).

Міфологічний світогляд періоду зародження, розвитку та занепаду Античної Греції був за своїм змістом багатовимірним. В ньому кожний громадянин поліса знаходив свою нішу. Тому не дивно, що греки жили у відносній злагоді, скромно, а свої здібності реалізували у праці.

У формуванні культури Стародавнього Риму брали участь десятки різних народів і племен. Однак, у науковій літературі її історичний відлік пов'язують із заснуванням міста (753 р. до Р. Х.). Перший царський період триває три століття (VIII — VI ст. до Р. Х.) і завершується формуванням міста-держави за грецьким зразком. За змістом і формою в основі римської культури лежить культура етрусків і греків. Як вважають археологи та історики, римські міста розвивались навколо центру, який органічно об'єднував форум (лат. forum — площа, місце суду, арена), базиліку (від гр. basilike — царський будинок — прямокутна споруда, внутрішній простір якої розділений рядами, колонами на три — п'ять нефів ("коридорів")), терми (громадські лазні), амфітеатри, тріумфальні арки, адмін-приміщення, школи тощо.

Римські міста мали в той час систему основних комунікацій подібну до сучасних. Зокрема римляни побудували 80 тис. км мощених камінням доріг, а із 11 водопроводів два працюють і до тепер (Кравченко А. И. Культурология. — М, 2001. С. 255.).

Римська імперія — це, насамперед, імперія авторитету права, публічної діяльності, якісної освіти, особливо знань про суспільне життя. Тут була запроваджена трьохрівнева система освіти (початкова, середня та вища школи). Визначними віхами у науковому житті Риму стали роботи Страбона, Птолемея, Плинія Старшого, праці історика Таціта ("Анапи", "Історія", тощо), твір Плутарха "Порівняльний життєопис". Незважаючи на послаблення цікавості до філософії в Афінах, розвивається така філософська течія як стоіцизм (філософ Сенека та імператор Марк Аврелій). Римська література формується набагато пізніше, ніж грецька (Ш ст. до Р. Х.), яка завдяки діяльності Ціцерона (збереглось понад 50 промов), створила сприятливий грунт для розквіту римської поезії. Лукрецій ("Про природу речей"), Горацій("Наука поезії"), Овідій ("Наука кохання") — їх діяльність носила як писемно-публіцистичний, так і науковий характер. "Золотим віком" Римської імперії вважають роки правління} імператора Августа (63 р. до Р. Х.).

Розвиткові мистецтва сприяв Гай, меценат, який створив гурток літераторів. Такі твори як: "Енеїда" (Вергілій), "Пам'ятник" (Горацій) увійшли у світову спадщину. На межі II-І ст. до Р. Х. тут творил и такі письменники як: Плутарх, Апулей, Петроній, Варрон. В римській культурі, як в ніякій із попередніх, набуває розвитку живопис. Розписи, картини та мозаїка стають невід'ємними атрибутами інтер'єрів приміщень.

Серед причин занепаду римської імперії дослідники виділяють: соціальну апатію громадян, зміну форми римської держави, соціальний песимізм. Однак, до цього слід додати зміну систем культурологічного осмислення світу. Адже на початку римляни — язичники, з чіткою системою богів. Пізніше основою світобачення стають культи, які вже не могли пояснити світ Християнство, яке з'явилося на теренах римської імперії, з його новою і всім зрозумілою схемою світобудови зміцнилося в східній частині Римської імперії на стільки, що перетворилося в державну релігію.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти