|
Екологія сільськогосподарських районів
Загальні екологічні проблеми сільськогосподарських районів світу Сільськогосподарські райони досить різні по природних умовах, типам землекористування й ступеня освоєння. Проте, екологічні проблеми в них мають багато загального. Це зв'язано з наступними обставинами: охопленням антропогенними навантаженнями більших площ, іноді практично на 100%; малою лісистістю й невеликими площами лучно-степових ділянок; значною оголеністю ґрунтового покриву; перевагою певних видів забруднення в ґрунті, воді й ґрунтах, пов'язаних з добривами.[14] Перераховані обставини свідчать про специфіку екологічного стану сільськогосподарських районів, про правомірність виділення “агроекологічного” типу оцінок території. Основний аспект агроекологічної оцінки - аналіз умов розвитку сільськогосподарських рослин: їхнього росту, фенології, урожайності, відносини до добрив, хворобам, сезонним змінам умов тепла й вологи - морозам, заморозкам, посухам, перезволоженню. Екологічні умови сільськогосподарських угідь найбільш мінливі на площах богарного, неполивного землеробства. Більше стабільні вони в зонах зрошення, де заходи щодо меліорації послабляють вплив зовнішніх умов.[16] РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ РІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ Головне, однак, не в повноті списку цих проблем, а в осмисленні причин їхнього виникнення, характеру й, що найважливіше, у виявленні ефективних шляхів і способів їхнього дозволу. Справжня перспектива виходу з екологічної кризи - у зміні виробничої діяльності людини, його способу життя, його свідомості. Науково-технічний прогрес створює не тільки "перевантаження" для природи; у найбільш прогресивних технологіях він дає засоби запобігання негативних впливів, створює можливості екологічно чистого виробництва. Виникла не тільки гостра необхідність, але й можливість змінити суть технологічної цивілізації, додати їй природоохоронний характер.[12] Один з напрямків такого розвитку - створення безпечних виробництв. Використовуючи досягнення науки, технологічний прогрес може бути організований таким чином, щоб відходи виробництва не забруднювали навколишнє середовище, а знову надходили у виробничий цикл як вторинна сировина. Приклад дає сама природа: вуглекислий газ, який виділяють тварини, поглинається рослинами, які виділяють кисень, необхідний для подиху тварин.[23] Безвідхідним є таке виробництво, у якому вся вихідна сировина в остаточному підсумку перетворюється в ту або іншу продукцію. Якщо врахувати, що 98% вихідної сировини сучасна промисловість переводить у відходи, то стане зрозумілим необхідність завдання створення безвідходного виробництва.[5] Розрахунки показують, що 80% відходів теплоенергетичних, гірничодобувних, коксохімічної галузей придатні в справу. При цьому одержувана з них продукція найчастіше перевершує по своїх якостях виробу, виготовлені з первинної сировини. Наприклад, зола теплових електростанцій, використовувана як добавка при виробництві газобетону, приблизно у два рази підвищує міцність будівельних панелей і блоків. Велике значення має розвиток природовідновлюваних галузей (лісове, водне, рибне господарство), розробка й впровадження матеріалозберігаючих і енергозберігаючих технологій. Екологічно чистими є й деякі альтернативні(стосовно теплової, атомним і гідроелектростанцій) джерела енергії. Необхідний найшвидший пошук способів практичного використання енергії сонця, вітру, припливів, геотермальних джерел.[23] Екологічна ситуація викликає необхідність оцінювати наслідки будь-якої діяльності, зв'язаної з втручанням у природне середовище. Необхідна екологічна експертиза всіх технічних проектів. Ще Ф. Жоліо-Кюрі попереджав: "Не можна допустити, щоб люди направляли на своє власне знищення ті сили природи, які вони зуміли відкрити й скорити".4] Час не чекає. Наше завдання всіма доступними методами стимулювати всяку ініціативу й заповзятливість, спрямовану на створення й впровадження новітніх технологій, що сприяють рішенню будь-яких екологічних проблем. Сприяти створенню великої кількості контрольних органів, що складаються з висококваліфікованих фахівців, на основі чітко розробленого законодавства відповідно до міжнародних угод по екологічних проблемах. Постійно доносити інформацію до всіх держав і народів по екології за допомогою радіо, телебачення й преси, тим самим піднімати екологічну свідомість людей і сприяти їх духовному відродженню відповідно до вимог епохи.[22] ВИСНОВКИ Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі; гідросфери й атмосфери пов’язані з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. Саме необхідність задоволення дедалі більших потреб людського суспільства призвела до гігантського розширення масштабів господарської діяльності, змін у пропорціях світового господарства, у виробничих потужностях, техніці й технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва й споживання, що склалися в світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи. До розвитку глобальної екологічної й тісно пов’язаної з нею соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели, образно кажучи, два „вибухи” – демографічний, тобто різке зростання чисельності населення за останнє століття, й промислово-енергетичний, а також причинені ними катастрофічні ресурсопоглинання й продукування відходів. За висновками експертів, некероване зростання населення планети – головна причина розвитку глобальної екологічної кризи, яка спричинила решту криз (виснаження ресурсів, забруднення геосфер, негативні кліматичні зміни тощо). Одною з екологічних проблем є зростання кількості міст-гігантів, що стали найбільшими та найнебезпечнішими забруднювачами довкілля й згубниками природи, її „раковими пухлинами”. Нерегульований приріст населення, котрий призвів до розширення енерговиробництва, що спричинило такі негативні наслідки, як: активне забруднення природи, випадання кислотних дощів, утворення озонових „дір”, парникового ефекту. Вивчення динаміки споживання людством мінеральних ресурсів показало, що десь, через 200-250 років на Землі скінчаться запаси нафти, вугілля, горючих сланців і торфу. Важливою екологічною проблемою є і забруднення атмосфери різними хімічними викидами промислового характеру, а також забруднення водойм. Однією з найгостріших екологічних проблем людства в найближчі десятиліття залишається необхідність демонтажу сотень блоків АЕС, які відпрацювали свій ресурс, транспортування й безпечне поховання твердих і рідких радіоактивних відходів. Вчені стверджують, що протягом найближчих 20-30 років через техногенні зміни в навколишньому середовищі світ може втратити більш як 1 млн видів рослин і тварин. Біологічна різноманітність – це запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем. Так і біосфери в цілому. Ось чому зменшення біорізноманітності – це серйозна втрата біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.г Либідь, 1993. 2. Гавриленко О. П. Екогеографія України: Навчальний посібник. – К., 2008. – 646 с. 3. Горщиків С. П. Екзодинамічні процеси освоєних територій. – М.: Надра, 1982. 4. Григор’єв А. А. Міста й навколишнє середовище. Космічні дослідження. – М.: Думка, 1982. 5. Грицик В., Канарський Ю., Бедрій Я. Екологія довкілля. Охорона природи: навчальний посібник для студентів вузів – К.: Кондор, 2009. – 290 с. 6. Даценко И. И. Живая вода. – Львов: Изд-во Львов, ун-та, 1984. 7. Даценко І. І., Мартинюк В. З. Інтоксикація оксидом вуглецю та шляхи її послаблення. – К.: Наук. Думка, 1971. 8. Даценко І. І., загальна гігієна: Посібник для практичних знань / Львів: Видавництво Львів, університету, 1992. 9. Демократов Н. Мировоззренческие основания современной цивилизации и её глобальный кризис. Общественные науки и современность. 1994, №2. 10. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник / К.: Знання, 2006.- 319 c. 11. Джигерей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. – Львів, Афіша, 2000 – 272 с. 12. Качинський А. Б., Сердюк А. М. Методологічні основи ризику в медико-екологічних дослідженнях та його значення для екологічної безпеки України // Лікарська справа. — 1995. — № 3–4. — С. 5–15. 13. Киселев В.Н. Основы экологии. - Минск, Университэцкае, 1998. 14. Клименко М., Прищепа А., Вознюк Н.. Моніторинг довкілля: Підручник – К.: Академвидав, 2006. – 359 с.: табл. – (Сер. “Альма-матер”) 15. Новиков Ю.Ф. Экология, окружающая среда, человек. -М.: Гранд, 1998. 16. Нікітін Д. П., Новиков Ю. В. Навколишнє середовище й людина. – М.: 1986. 17. Одум Ю. Основи екології. – М.: Мир, 1975. 18. Петров К. М. Общая екологія. – М.: Химия, 1998. 19. Радзевич Н. Н., Пашканг К. В. Охорона й перетворення природи. – М.: Освіта, 1986. 20. Сухарев С., Чундак С., Сухарева О. Основи екології та охорони довкілля: Навчальний посібник. Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. Ун-т. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 391 с. 21. Шандала М. Г., Звиняцковский Я. Й. Окружающая среда и здоровье населения, - К.: Наук, думка, 1988. 22. Шицкова А. П., Новиков Ю. В. Гармония или трагедия? Научно-технический прогресс, природа, человек / Отв. Ред. 3. П. Казначеев. -М.: Наука, 1989. 23. Ярошева О.І. Соціально-економічні проблеми екології. Донецьк, ДонДУЕТ 2003. 24. Промислова екологія, спільнота фахівців – екологів [Електронний ресурс] - http://www.eco.com.ua/ |
|
|