ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Порядок проведення вступного випробування

Допуск до вступного випробування здійснюється за умови наявності екзаменаційного листа та документа, який засвідчує особу(паспорта, свідоцтва про народження, тощо);

Вступне випробовування проводиться згідно з розкладом, складеним приймальною комісією РДГУ;

Вступникам дозволяється мати при собі ручку з чорнилом, пастою;

Вступник отримує тільки один комплект екзаменаційних завдань; зміна завдань не дозволяється;

Вступник має право звернутися до екзаменаторів з проханням щодо уточнення умов завдань;

Під час вступного випробовування не дозволяється порушувати тишу; спілкуватися з іншими вступниками, користуватися електронними, друкованими , рукописними інформаційними джерелами;

Запис відповіді на екзаменаційні завдання здійснюється в аркуші усної відповіді, під якою ставиться підпис вступника та членів екзаменаційної комісії;

Вступники, які не з’явилися на вступне випробування без поважних причин у визначений розкладом час, до участі у подальших випробуваннях та в конкурсі не допускаються; за наявності поважних причин , підтверджених документально , вступники можуть бути допущені до пропущеного вступного випробування (випробувань) з дозволу відповідального секретаря приймальної комісії в межах встановлених термінів та розкладу вступних випробувань;

Перескладання вступних випробувань не дозволяється.

Порядок оцінювання результатів вступного випробування

Оцінювання відповіді вступників на вступному випробуванні здійснюється членами екзаменаційної комісії, призначеної згідно з наказом ректора, за шкалою оцінок від 106 до 200 балів. Підставою для формування оцінки є правильність, логічність , глибина відповіді, уміння аналізувати проблеми, які стосуються змісту відповіді, виробляти самостійні оцінки та рішення щодо розв’язання таких проблем.

Критерії оцінювання

Критерії оцінювання Оцінка за 5-ти бальною шкалою Шкала оцінювання 106-200 балів Значенняоцінки
Абітурієнт дає чіткі та змістовні відповіді, вміло їх аргументує відповідно до заданої теми. Темп висловлювання жвавий та невимушений. Мовлення вільне, правильне, в межах літературної норми іноземної мови з достатнім різноманіттям мовних засобів, нормативними граматичними формами та їх правильним вживанням. Слід продемонструвати достатні знання теоретичного матеріалу. Допускається обмовлення та незначна кількість помилок фонетичного та дискурсивного характеру. 181-200 Відмінно
Вступник розуміє питання, дає змістовні відповіді і може їх аргументувати. Мовлення відбувається у досить високому темпі. Мовлення має бути достатньо вільним і в основному правильним. Вибір мовних засобів дещо обмежений, але їх вживання переважно правильне. Знання теоретичного матеріалу добре, проте пропущені деякі другорядні факти. Допускаються незначні обмовлення та помилки. 152-180 Добре
При відповіді на питання вступник стикається з деякими труднощами, його реакція під час мовлення надто повільна. Темп висловлювання нижчий за стандартний, вибір мовних засобів обмежений, їх вживання не завжди коректне. Зміст прочитаного передано з втратою інформації. Знання теоретичного матеріалу неповне. Допускаються значні помилки 124-151 Задовільно
Рівень відповіді нижчий від вимог, які встановлені для оцінки “задовільно” (див. вище). Навички мовленнєвих компетенцій розвинені слабо, висловлювання примітивні, мовний рівень низький, темп недостатній. Розуміння тексту низьке. У мовленні допускаються грубі помилки, які вступник не зауважує і не виправляє. Погане знання теоретичного матеріалу. Загальна оцінка за усний екзамен виводиться на основі чотирьох оцінок, які враховуються однаково. 106-123 Незадовільно

 

 

Зміст тем і питань програми

 

Теоретична фонетика

 

Фонетика як важлива складова частина мовознавства: визначення поняття фонетики, відношення фонетики до інших наук, розділи фонетики (загальна фонетика, описова фонетика, історична фонетика, порівняльна фонетика, експериментальна фонетика), фонетичні одиниці (речення, фраза, ритмічна група, склад, фонема). Орфографія і орфоепія; принципи транскрипції; транслітерація; фонетичне членування мови. Звукоутворення: органи мови і їх найважливіші функції; елементи акустики в фонетиці; артикуляційний і фонетичний базис; акустичні та фізіологічні властивості звуків.

Вчення про фонеми: що таке фонема; опозиція, ідентичність; сегментація та ідентифікація фонеми; вплив оточення і акценту на фонему; види асиміляції; найважливіші відтінки німецьких фонем. Особливості німецьких голосних: німецькі голосні фонеми в сильній позиції; систематизація німецьких приголосних фонем.

 

Структура складів німецької мови: теорія складів (теорія наповнюваності, теорія аспірації); типи фонетичних складів (відкриті склади, відносно відкриті склади, закриті склади). Типи складів за ступенем ударності: склади з наголосом в реченні, склади з сильним наголосом в слові, в ритмічній групі; склади зі слабким наголосом в ритмічній групі; ненаголошені склади. Типи складів за місцем в мовному такті: склади, що стоять після наголошеного складу в реченні; склади, що стоять безпосередньо перед ударним складом у реченні.

 

Німецький наголос у слові. Види наголосу в слові: динамічний, музичний та кількісний; основні правила німецького наголосу в слові; німецький наголос у слові як фонологічний засіб.

 

Інтонація німецького речення. Компоненти інтонації (поділ речення на фонетичні одиниці і відповідні паузи; наголос у реченні, мелодія речення; темп мови, сила звуку, окрас звучання мови); фонетичне членування речення на мовні такти; фонетичне членування мовного такту на ритмічні групи. Типи інтонації німецького речення: логічний наголос, емфатичний наголос; мелодія розповідного, питального та окличного речення.

 

Лексикологія

 

Лексикологія як складова частина мовознавства: визначення поняття лексикології, предмет і завдання дослідження лексикології. Зв'язок лексикології з іншими лінгвістичними науками. Основні розділи лексикології: загальна лексикологія, порівняльна лексикологія, історична лексикологія, описова лексикологія.

 

Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово як єдність звучання і значення. Зв'язок звучання зі значенням. Значення слова. Основні типи лексичного значення слова. Лексичні та граматичні компоненти в значенні слова. Значення слова і поняття. Значення слова і його вживання. Основні типи зміни значення слова. Лексичне значення і структура основи слова.

 

Шляхи розвитку словникового складу. Розвиток словникового складу. Поповнення словникового складу новими словами. Неологізми мовні й авторські. Старіння і відмирання слів. Архаїзми.

 

Склад лексики сучасної німецької мови за її походженням. Класифікація слів за їх походженням. Слова німецькі і слова запозичені. Слова з індоєвропейською і німецькою етимологією. Проблема запозичень у плані лексикології історичної та лексикології сучасної мови. Проблема класифікації слів іншомовного походження.

 

Диференціація лексики за сферами вживання. Професійна і науково-технічна термінологія. Джерела виникнення термінів. Взаємовідношення між термінологічною та загальнонародною лексикою.

 

Загальнонародна та діалектна лексика. Взаємовідношення між діалектною лексикою та лексикою сучасної літературної німецької мови.

 

Словотвір. Основні способи словотворення сучасної німецької мови. Особливості суфіксів і префіксів. Словоскладання (види складних слів, класифікація складних слів). Продуктивні і непродуктивні словотворчі типи. Словотворчі типи і лексичні категорії.

 

Аналіз словникового складу мови. Структурний аналіз лексики. Семантичний аналіз лексики (синоніми, антоніми, омоніми).

 

Фразеологія. Вільні поєднання слів і фразеологічні одиниці. Основні типи характерні для сучасної німецької мови фразеологічних одиниць. Класифікація фразеологічних одиниць за В.В. Виноградовим. Класична класифікація фразеологізмів: парні слова, крилаті слова, ідіоми, прислів'я, приказки.

 

Словники німецької мови. Основні типи словників. Словники двомовні. Основні типи одномовних словників. Етимологічні словники. Історичні тлумачні словники. Тлумачні словники сучасної мови. Синонімічні словники. Тематичні словники. Фразеологічні словники.

 

Теоретична граматика

Граматичний лад мови, що вивчається. Основні розділи граматики - морфологія і синтаксис, їх співвідношення. Методи опису граматичного ладу.

 

Граматичні форми слова. Зовнішні та внутрішні засоби граматичної форми слова. Граматичне значення. Граматична категорія.

 

Морфологія. Основні одиниці морфологічного рівня: словоформа, морфема. Особливості морфеміки досліджуваної мови.

 

Частини мови, визначення поняття «частина мови». Принцип поділу граматичних класів слів.

 

Іменник: визначення іменника, семантико-структурні класи іменників, граматичні категорії іменника (рід, число, відмінок), синтаксична функція іменника.

 

Дієслово: визначення дієслова, семантико-структурні класи дієслова (категорія числа, особи, часу, способу); теорія валентності німецького дієслова.

 

Прикметник: структурно-семантичні види прикметника, польова структура прикметника як частини мови. Ступені порівняння прикметників, способи утворення прикметників.

 

Інші частини мови: прислівник, займенник, їх граматичні категорії; службові слова.

 

Синтаксис. Основні одиниці синтаксису (словосполучення, речення). Речення, проблема визначення поняття «речення», структурна класифікація речення. Комунікативна функція речення, категорія предикативності. Внутрішня структура речення. Члени речення: головні, другорядні. Види підмета і присудка. Актуальне членування речення. Модель речення. Складне речення: складносурядне, складнопідрядне. Види підрядних речень. Порядок слів у реченні.

 

Історія мови

 

Сучасна німецька мова і її форми існування. Предмет історії мови. Національні варіанти німецької літературної мови. Форми існування німецької мови (німецька національна літературна мова, діалекти, міські говори).

 

Діалекти сучасної німецької мови. Періодизація історії німецької мови (староверхньонімецька, середньоверхньонімецька, ранньоверхньонімецька, нововерхньонімецька).

 

Давньогерманські племена і їхні мови. Класифікація давньогерманських племен та їхніх мов. Загальна характеристика давньогерманської мови. Поняття спорідненості мов і мови-основи. Методика порівняльно-історичного аналізу. Загальноіндоєвропейські і загальнонімецькі риси германських мов: наголос, система голосних фонем, система приголосних. Перший пересув приголосних, закон Вернера, граматичне чергування по закону Вернера. Загальноіндоєвропейська і загальнонімецька лексика (запозичення з кельтських та латинської мов). Морфологічна система: морфологічна структура у загальноіндоєвропейському відмінюванні іменника. Основа на голосні, основи на приголосну. Відмінювання прикметників. Морфологічна класифікація дієслів. Аблаут в давньогерманських сильних дієсловах. Слабкі дієслова. Граматичні категорії дієслова.

 

Давньоверхньонімецький період. Становлення німецької нації. Походження слова "Deutsch". Діалекти давньоверхньонімецької. Виникнення писемності на давньоверхньонімецькій. Давньоверхньонімецькі пам'ятки писемності: глоси, язичницькі пам'ятники, прозові християнські пам'ятники, поетичні християнські пам'ятники. Фонетичні зміни: вокалізм (зміна давньогерманських дифтонгів на монофтонги).

 

Умлаут. Діфтонгізація довгих «е» і «о». Консонантизм. Другий пересув приголосних. Лексика і словотвір. Особливості морфологічного ладу: типи відмінювання іменників. Категорії іменника. Поява категорії визначеності / невизначеності. Відмінювання прикметника. Виникнення займенникового типу відмінювання прикметника. Морфологічна структура дієслова. Тематичний голосний. Відмінювання слабких і сильних дієслів в Präsens і Imperfekt. Неправильні дієслова. Претеріта-презентні дієслова.

 

Середньоверхньонімецький період. Загальна характеристика періоду: розвиток письмової німецької мови, виникнення наддіалектних варіантів літературної мови. Класичний період середньонижньонімецької. Героїчний епос. Куртуазний епос. Лірика мінезингерів. Інші літературні жанри. Поширення німецької мови. Середньонижньонімецькі діалекти. Особливості мовного розвитку в середньоверхньонімецький період: розвиток словника. Фонологічна система (ослаблення ненаголошених голосних, фонологізація умлаут). Нові голосні. Виникнення фонеми «∫». Інші зміни в системі приголосних. Становлення граматичних категорій іменників: уніфікація типів відміни. Спрощення структури вербальних форм. Спрощення особових закінчень дієслів. Відмінювання дієслів у Präsens і Imperfekt. Розвиток граматичних категорій дієслова. Категорія часу. Категорія способу.

 

Ранньововерхньонімецький період. Загальна характеристика. Становлення загальнонімецької літературної норми: виникнення територіальних варіантів літературної мови. Література ранньоверхньонімецької: бюргерська література. Нелітературні прозові жанри: розвиток «ділової» німецької. Реформація. Діяльність М. Лютера. Лексика ранньоверхньонімецької: поява нової лексики, зміна значення слів, запозичення в галузі науки, релігії, права. Словотвір (роль словоскладання). Фонетичні зміни. Діфтонгизация довгих голосних високого піднесення, монофтонгізація старих дифтонгів високого підйому. Стислість і довгота. Зміна в системі приголосних (фонеми "s" і "z", зникнення інтервокального "h"). Особливості граматичного ладу. Типи відмінювання іменників, утворення множини, граматичний рід іменників. Зміни в системі дієслівного аблаута. Розвиток майбутнього часу дієслова Konditionalis.

 

Нововерхньонімецький період. Становлення єдиної національної літературної мови. Становлення національної літературної норми. Поширення верхньонімецької літературної мови на півночі Німеччини. Діяльність граматистів. Діяльність мовних товариств. Пуризм. Роль періодичної преси. Проблема мовної норми в другій половині 18 століття. Роль класичної німецької літератури. Нормалізація німецької літературної вимови. Нормалізація німецької орфографії. Подальша нормалізація німецької мови в 18-19 ст. Розширення словника в новий час.

2. Монологічне висловлювання по темі. Висловлювання дозволяє визначити рівень мовної і мовленнєвої компетенції.

  1. Die gesunde Lebensweise. Körpersprache.
  2. Schönheitspflege als ein Teil der modernen Hygiene.
  3. Verkehrsmittel: Auto, Eisenbahn, Flugzeug.
  4. Wege der Erhaltung der Natur.
  5. Schulbildung in Deutschland: Hauptschule, Realschule, Gymnasium.
  6. Hochschulbildung in Deutschland und Russland.
  7. Deutsche Mentalität.
  8. Das Problem des Nationalcharakters.
  9. Mode, Kosmetika, Kleidung und das Aussehen.
  10. Die Vorbereitung auf das Studium in der BRD.
  11. Der Einfluss des Aussehens auf Zustandekommen in unserem Leben.
  12. Aufnehmen der Kontakte und Gewinnen der Freunde.
  13. Höflichkeit in verschiedenen Kulturen.
  14. Die Gleichgewichtstörungen und die Umwelt
  15. Die Regeln des guten Tons.
  16. Der Kampf gegen den Terrorismus
  17. Der Charakter eines Menschen.
  18. Arbeitssuche.
  19. «Besser in der Tasche kein Geld als ohne Freund in dieser Welt».
  20. «Die erste Liebe ist die beste».
  21. Probleme in einer Freundschaft.
  22. Die Liebe in unserem Leben.
  23. «Fernsehkrankheit». Für und gegen Fernsehen.
  24. Die äußere Erscheinung und die Karriere
  25. Sinn und Bedeutung der Verlobung.
  26. Urlaubspläne.
  27. Massenmedien.
  28. «Die Freiheit im globalen Internetnetz».
  29. Sitten und Bräuche in Deutschland.
  30. Das Ideal vom Zusammenleben der Kulturen.

 

3. Приклад тексту для аналізу
Novalis

DIE BLAUE BLUME

 


Die Eltern lagen schon und schliefen, die Wanduhr schlug ihren einförmigen Takt, vor den klappernden Fenstern sauste der Wind; abwechselnd wurde die Stube hell von dem Schimmer des Mon­des. Der Jüngling lag unruhig auf seinem Lager und gedachte des Fremden und seiner Erzählungen. „ Nicht die Schätze sind es, die ein so unaussprechliches Verlangen in mir geweckt haben“, sagte er zu sich selbst; „fernab liegt mir alle Habsucht: aber die blaue Blume sehn ich mich zu erblicken. Sie liegt mir unaufhörlich im Sinn, und ich kann nichts anderes dichten und denken. So ist mir noch nie zumute gewesen: es ist, als hätt ich vorhin geträumt, oder ich wäre in eine andere Welt hinübergeschlummert; denn in der Welt, in der ich sonst lebte, wer hätte da sich um Blumen beküm­mert, und gar von einer so seltsamen Leidenschaft für eine Blume hab ich damals nie gehört. Wo eigentlich nur der Fremde herkam? Keiner von uns hat je einen ähnlichen Menschen gesehen; doch weiß ich nicht, warum nur ich von seinen Reden so ergriffen wor­den bin; die andern haben ja das nämliche gehört, und keinem ist so etwas begegnet. Dass ich auch nicht einmal von meinem wun­derlichen Zustande reden kann! Es ist mir oft so entzückend wohl, und nur dann, wenn ich die Blume nicht recht gegenwärtig habe, befällt mich so ein tiefes, inniges Treiben; das kann und wird kei­ner verstehen. Ich glaubte, ich wäre wahnsinnig, wenn ich nicht so klar und hell sähe und dächte, mir ist seitdem alles viel bekannter. Ich hörte einst von alten Zeiten reden; wie da die Tiere und Bäume und Felsen mit den Menschen gesprochen hätten. Mir ist gerade so, als wollten sie allaugenblicklich anfangen und als könnte ich es ihnen ansehen, was sie mir sagen wollten. Es muss noch viel Worte geben, die ich nicht weiß: wüsste ich mehr, so könnte ich viel besser alles begreifen. Sonst tanzte ich gern, jetzt denke ich lieber nach der Musik.“ Der Jüngling verlor sich allmäh­lich in süßen Phantasien und entschlummerte. Da träumte ihm erst von unansehnlichen Fernen und wilden, unbekannten Gegenden. Er wanderte über Meere mit unbegreiflicher Leichtigkeit; wun­derliche Tiere sah er; er lebte mit mannigfaltigen Menschen, bald im Kriege, in wildem Getümmel, in stillen Hütten. Er geriet in Ge­fangenschaft und die schmählichste Not. Alle Empfindungen stie­gen bis zu einer nie gekannten Höhe in ihm. Er durchlebte ein un­endlich buntes Leben; starb und kam wieder, liebte bis zur höch­sten Leidenschaft und war dann wieder auf ewig von seiner Ge­liebten getrennt. Endlich gegen Morgen, wie draußen die Däm­merung anbrach, wurde es stiller in seiner Seele, klarer und blei­bender wurden die Bilder.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти