ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Укладання та розірвання трудового договору.

Приймання громадян на роботу здійснюється шляхом укладання трудового договору або трудової угоди. Трудовий договір є угодою між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою. Трудова угода – це документ, що укладається між організацією і працівником, який не входить до складу цієї організації, або зі штатним працівником для виконання певних видів робіт, не передбачених його посадовими обов’язками за трудовим договором.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, і також за вимогою працівника

Особливою формою трудового договору є контракт – документ, у якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін,умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, розірвання, в тому числі дострокового, встановлюються угодою сторін. Контракт укладається в двох примірниках. За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін він може бути продовженим або укладеним на новий термін.

Реквізити контракту: назва виду документа зі стислим значенням його призначення ()на виконання обовязків, дата, місце, орган, що наймає працівника, посада, прізвище, імя, по батькові того кого наймають, текст, підписи сторін – укладачів контракту, печатка, що засвідчує підпис наймача.

Структура тексту контракту

1. Загальні положення.

2. Функції та обов’язки фахівця,

3. Компетенція і права керівника.

4. Умови діяльності апарату підприємства

5. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення фахівця.

6. Відповідальність сторін, розв’язання суперечок.

7. Зміна і розірвання контракту

8. Термін дії та інші умови контракту

9. Адреси сторін

 

Під "оформленням трудового договору" слід розуміти юридично значущі діяння сторін трудового договору щодо надання йому конститутивної або обраної сторонами форми, яка визнається достатньою законодавством, а також внесення у документи, які мають правове значення для працівника та роботодавця, точних відомостей про трудовий договір відповідно до чинного законодавства і досягнутої угоди, а також у встановлені строки".

 

Припинення трудового договору — це юридичний факт, що є підставою для припинення трудових правовідносин. Підставами припинення трудового договору є:
1) згода сторін;
2) закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;
5) переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
6) відмова працівника від переведення, та роботу в іншу місцевість разом І підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
7) набрання законної сили вироку суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
8) підстави, передбачені контрактом.

У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, зазначених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.
У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з Попередженням відповідної сторони за два тижні.
Контракт підлягає розірванню достроково; на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин.
За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.
Спори між сторонами контракту розглядаються в установленому чинним законодавством порядку медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не дотримується законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

70. Оформлення заяв. Реквізити заяви, їх розташування. Написання заяв про прийняття на роботу, переведення, звільнення.
Реквізити заяви та їх розташування
Згідно із законодавством про працю громадяни при оформленні на роботу подають письмову заяву, де викладають прохання про зарахування на певну посаду, до певного структурного підрозділу організації.
Хоч заява про прийняття на роботу складається за довільною формою, багаторічною практикою вироблена певна схема розташування реквізитів і написання тексту цього документа.
Заява складається з таких реквізитів:
— адреса (назва організації або службової особи);
— відомості про заявника (прізвище, ім'я, по батькові, домашня адреса, в окремих випадках — займана посада);
— назва виду документа;
— текст;
— перелік додатків із зазначенням кількості сторінок;
— підпис автора;
— дата написання заяви.
Написання заяв про прийняття на роботу, переведення, звільнення
Заяву про прийняття на роботу рекомендується писати на папері формату А4. Це забезпечує одноформатність документів в особовій справі, до якої вона заноситься.
Посадова особа, яка має право приймати на роботу, зі свого боку також робить документальні дії - на заяві громадянина накладає резолюцію про згоду (або незгоду) прийняти на роботу, після чого видається наказ про приймання (призначення) на посаду.
За аналогічною схемою складають й інші заяви з кадрових питань, але ці документи мають певні особливості шодо написання деяких реквізитів:
— при адресуванні заяви організації, де працює автор, не треба зазначати домашню адресу, достатньо назвати посаду і місце роботи (структурний підрозділ);
— у тексті заяви формулюється прохання (висновок) і дається його обгрунтування (докази).
За допомогою стандартного бланка заяви про звільнення (форма 1к) і картки звільненого (форма 2к) можна зробити аналіз складу працівників за віком, статтю, стажем роботи, причин звільнення.
У разі звільнення працівника з ініціативи адміністрації (власника або уповноваженого ним органу) необхідно попередньо заручитися згодою профспілкового комітету, для чого останньому подається письмове звернення. Профком повинен розглянути звернення не пізніше ніж у семиденний строк у присутності двох третин свого складу і подати адміністрації витяг з протоколу про те чи інше рішення.

71. Складання наказів щодо особового складу.

Наказ — це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази з особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. У заголовку такого наказу зазначають: «Щодо особового складу».

Реквізити наказу такі:

1) назва підприємства або установи, що видає наказ, або назва посади керівника;

2) назва виду документа;

3) назва місця видання наказу;

4) номер;

5) дата підписання;

6) короткий зміст наказу (заголовок);

7) текст наказу;

8) підстава для складання;

9) підпис керівника підприємства (установи).

Наказ повинен також мати позначку про безпосереднього виконавця (прізвище та ініціали, посада, номер телефону), а також візи посадових осіб,-з якими погоджено проект наказу.

Кожний пункт наказу починається з дієслова в наказовій формі (призначити, перевести, звільнити, оголосити), яке пишеться великими літерами. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання.

Накази з особового складу, за винятком окремих випадків, мають лише розпорядчу частину, починати яку рекомендують з прізвища, імені та по батькові працівника. Потім зазначається посада (вчений ступінь, звання, спеціальність, розряд), найменування структурного підрозділу, дія, що оголошується наказом.

У кожній групі питань прізвища працівників рекомендується розміщувати в алфавітному порядку.

Накази щодо особового складу – це група наказів стосовно кадрових аспектів роботи підприємства, установи, організації. Вони завжди оформляються окремо від наказів щодо основної діяльності та, як правило, не містять констатуючої частини.

 

Відмітна особливість цих наказів полягає в тому, що накази щодо особового складу є не лише розпорядчими документами, а і документами первинного обліку.

 

Накази щодо особового складу регламентують питання:

- про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення, заохочення, сумісництво працівників;

– про надання відпусток;

– про направлення у відрядження працівника;

– про надання матеріальної допомоги;

– про накладення дисциплінарного стягнення на працівника;

– про оголошення подяки.

Порядок ведення особових справ (визначення особової справи, використання справи, перелік основних документів справи, оформлення обкладинки справи, зберігання особових справ, контрольна картка справи, передача справи до архіву).

Особова справа — це добiр рiзних документiв, якi харак-теризують бiографiчнi, дiловi та особисті якостi працiвника. Вона необхiдна для вивчення, добору i використання персона-лу на пiдприємствi.

Особовi справи систематизуються в алфавiтному порядку або за структурними пiдроздiлами у вiдповiдностi із затверд-женим штатним розкладом. Окремо зберiгають особовi справи матерiально вiдповiдальних осiб.

Кожнiй особовiй справi присвоюють порядковий номер, який вiдповiдає номеру в штатно-посадовiй книзi.

Формування особової справи проводиться з метою впорядкованої угруповання документованої інформації про співробітника, переданої ним роботодавцю при прийнятті (на відповідну посаду. Формування особистих справ працівників покладається на кадровий орган або спеціально уповноважена посадова особа, яка несе персональну відповідальність за забезпечення належного поводження з цими документами.
Формування особової справи проводиться безпосередньо після прийому (переведення) працівника на керівну посаду.

Зберігання та облік особистих справ організовуються з метою швидкого і безпомилкового пошуку особистих справ, забезпечення їх охорони, а також забезпечення конфіденційності відомостей, що містяться в документах особистих справ, від несанкціонованого доступу.
Особові справи включаються в номенклатуру справ кадрового органу під загальним заголовком «Особисті справи» із зазначенням термінів зберігання. Відповідно до Переліку типових управлінських документівтермін зберігання особистих справ становить 75 років з року звільнення працівника .
Особові справи зберігаються у кадровій службі (у пристосованому для цієї мети приміщенні) окремо від інших справ. Як правило, в кадровій службі зберігаються тільки особисті справи працюючих співробітників, тоді як особисті справи звільнених співробітників передаються встановленим порядком на зберігання в архів організації або в територіальний архів.
Умови зберігання повинні забезпечувати надійне зберігання особистих справ і вміщених у них документів (відомостей) від розкрадання (розголошення). З цією метою особисті справи слід зберігати в сейфах

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти