М.М. Обідняк, О.Б. Білінська

М.М. Обідняк, О.Б. Білінська

ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВА КОМПОЗИЦІЯ

В АРХІТЕКТУРІ ТА ДИЗАЙНІ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

(У ДВОХ ЧАСТИНАХ)

ЧАСТИНА І

(у двох модулях)

“Основи архітектурної композиції площини”

МОДУЛЬ І

“Архітектурні засоби композиції площини”

МОДУЛЬ ІІ

“Засоби композиції кольору та декору в архітектурі”

Курсовий проект (КП-1) “Декор в архітектурі”

до архітектурного проектування з курсу

“Об’ємно-просторова композиція”

для студентів І курсу базового напряму

6.1201 “Архітектура” та 6.0202 “Мистецтво”

Затверджено

на засіданні кафедри

дизайну та основ архітектури.

Протокол № 1 від 02.09.2008 р.

Львів – 2009

Об’ємно-просторова композиція в архітектурі та дизайні: Конспект лекцій (у двох частинах). Частина І (у двох модулях) “Основи архітектурної композиції площини” Модуль І “Архітектурні засоби композиції площини” Модуль ІІ “Засоби композиції кольору та декору в архітектурі” курсовий проект (КП-1) “Декор в архітектурі” до архітектурного проектування з курсу “Об’ємно-просторова композиція” для студентів І курсу базового напряму 6.1201 “Архітектура” та 6.0202 “Мистецтво” / Укл.: М.М. Обідняк, О.Б. Бі­лінська. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2008. – 64 с.

В І частині вивчають архітектурні особливості композиції площини. Лекційні завдання розвивають творче мислення та навики вирішувати взаємовідношення простору. Вчать аналізувати архітектурну творчість як мистецький синтез декору-сировини та функції площини-об’єму, що властиво всім історичним архітектурним стилям, українським зокрема.

Частина ІІ. “Основи архітектурної об’ємно-просторової композиції”

•• (ІІ семестр)

Вступ (до ІІ частини).......................................................................................................................4

І. Структура тематики занять для ІІ семестру (І курсу).............................................5

ІІ. Особливості архітектурного об’ємно-просторового мислення...............................6

ІІІ. Засоби та основи архітектурного об’ємно-просторового формотворення..........8

IV. Вказівки до техніки виконання архітектурних макетів...........................................9

V. Короткий словник спеціальних термінів....................................................................11

••• ІІІ-ій модульний рівень. “Архітектурні засоби об’ємно-просторового макетування”.
Зміст модуля......................................................................................................................18

1. Теми завдань третього модульного рівня (теми 1–7)..............................................19

Табл. – І. Об’ємні форми та їх трансформація в архітектурі....................................24

Додатки: Приклади студентських робіт......................................................................................43

•••• IV модульний рівень. “Об’ємно-просторова композиція” Курсовий проект (КП-2) “Архіленд” – Зміст модуля..............................................................................................45

2. Теми завдань четвертого модульного рівня (теми 1–6)...........................................46

3. Тема курсового проекту (КП–2) “Архіленд”..............................................................52

4. Захист курсового проекту (КП–2) “Архіленд”..........................................................63

Додатки: Макети до КП–2 “Архіленд”.........................................................................................64

1. Історичні мотиви (рис. 1).............................................................................................64

2. Етнічні мотиви (рис. 2)................................................................................................64

3. Конструктивні мотиви (рис. 3)...................................................................................65

4.Біонічні мотиви (рис. 4).................................................................................................6 5

ВСТУП (ДО І та ІІ ЧАСТИН)

Назва курсу перших двох семестрів початкового вивчення предмета “Об’ємно-просторова композиція”, а також загальне скорочення термінів навчання зумовили переглянути та розвинути обов’язкову раніше методику викладання цієї теми занять. Реальний стан сьогоднішньої підготовки абітурієнтів та специфіка їх виховання (економічний стан України спричинив виховання дітей у вузькому інформативно бідному соціальному просторі) зумовлюють починати курс від найпростіших зав­дань, поступово нарощуючи їх складність. Окрему групу серед студентів становлять абітурієнти із архітектурного середовища, ознайомлені з архітектурною практикою батьків, але вони також не мають професійних знань та досвіду. Тому на першому курсі всім студентам необхідно засвоїти тему курсу з архітектурної композиції як базової для проектування на наступних курсах на спеціалізованих кафедрах.

Враховуючи особливості навчально-архітектурного характеру, основна спрямо­ваність підготовки на першому курсі сформована на набуття студентами необхідних навичок архітектурної творчості з предмета “Об’ємно–просторова композиція”.

Актуальність вивчення архітектурної композиції як основ архітектурної творчості відчувається сьогодні, коли є потреба гуманізувати архітектурними засобами індустріально агресивне, особливо міське, середовище, створене засобами “індустрії споживання”.

Загальна мета курсу: підготувати студентів першого курсу до виконання спеціалізованих архітектурних проектів на вищих курсах навчання, тобто:

– засвоїти загальні архітектурні поняття, терміни, визначення;

– оволодіти основами та засобами архітектурного вираження: архітектурної композиції (площина – поверхня, об’єм та простір), архітектурних засобів передачі проектованого простору (лінія, штрихування, тонування аквареллю, використання кольору); передачі середовища (об’єм – макет, компонування, ситуація, антураж);

– формулювати та творчо передавати архітектурну концепцію чи ідею;

– використовувати різні творчі підходи до вирішення поставленого завдання (наприклад: раціонально-логічного або чуттєво-емоційного);

– навчитись захищати свою ідею та доводити її до завершення поставленого завдання;

– отримати навички колективної співпраці (рецензент, опонент, спів­автор) з спеціалістами суміжних (із архітектурою) професій;

– навчитись виконувати роль “замовника” і “виконавця” –проекту­вальника – виконроба;

– для засвоєння навиків роботи в архітектурному підприємстві рекоменду­ється всі матеріали виконувати на форматному папері та брошурувати в окремі альбоми за темами модулів з метою подальшого архівування. Макети виконують з картону або інших макетувальних засобів.

Виходячи із поставлених завдань, пропонується логічно-послідовна структура тематики занять І курсу за загальною темою “Об’ємно-просторова композиція”.

КОМПОЗИЦІЇ В АРХІТЕКТУРІ

Поняття “Композиція” (з лат. – поєднання, зв’язок) в архітектурі означає мистецтво поєднання як окремих форм та площин в естетично-функціональний образ об’єму споруди, так мистецтво організації окремих споруд в просторі ландшафту; в оточенні об’єктів поселення (міста) чи окремої групи, тобто в середовищі людського перебування, створеному за допомогою майстерності архітектора.

Архітектура (з гр. – мистецтво будувати) є одним з найдавніших видів людської діяльності, особливим видом та напрямом мистецтва. Тобто, архітек­тура є мистецтвом рукотворного середовища та його впливу на людину.

Про роль мистецтва архітектури та особливості основ архітектурної композиції писав видатний давньоримський архітектор Вітрувій (І ст. до н. е.). У своїй праці “Десять книг про архітектуру” він, як основні засоби композиції, називає міцність (тобто конструкцію), користь (тобто функцію) та красу (тобто естетику).

Оскільки архітектурно-творча завершеність споруди залежить від компо­зиційної цілісності системи: конструкція–функція–краса, то студенти на І-му курсі починають навчання мистецтву архітектури з предмета “Основи об’ємно-просторової композиції в архітектурі”.

Навчання мистецтву архітектурної композиції має на меті не тільки вивчення особливостей історичних архітектурних стилів (що студенти вивчають як предмет “історія архітектури”), але й засобів та закономірностей творчої композиції архітектурної форми: площини, об’єму та об’єму–простору.

Для опанування мистецтва архітектурної композиції необхідно навчитися створювати як емоційно-психологічну естетику та образ споруди, так і оволодівати знаннями та вмінням використовувати функціонально-технологічні та сировинно-конструктивні їх особливості для творчої реалізації під час будівництва. Послідовність творчого процесу як навчання архітектурної “формули краси”, і є основною особливістю предмета “Об’ємно-просторової композиції”.

Оволодіваючи знаннями засобів в мистецтві основ архітектурної творчості, студенти отримують навики та підготовку до вирішення конкретних архітектурних завдань на наступних курсах навчання.

VII. РЕКОМЕНДОВАНА СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. Мардасов Н.Д. Архитектурные макеты. – М.–Л., 1965.

2. Щербаківський Д. Українське мистецтво. – К., 1926.

3. Архітектура: Короткий словник-довідник / Під заг. ред. А.П. Мардера. – К., 1995. – 335 с.

4. Араухо Н. Архітектурна композиція. – М., 1982. (рос. мова).

5. Праці ВНДІТЕ “Технічна естетика”. – М., 1980. (рос. мова).

6. Тіц А.А. Основи архітектурної композиції та проектування. – М., 1976. (рос. мова)

7. Бартенєв Й.А. Форма і конструкція в архітектурі. – Л., 1968. (рос. мова).

8. Зігель К. Структура і форма в сучасній архітектурі. – М., 1965. (рос. мова з нім.).

9. Гіка М. Єстетика пропорцій в природі і мистецтві. – М., 1936. (рос. мова).

10. Лебедєв Ю.С. Архітектура і біоніка. – М., 1971. (рос. мова).

11. Біблер В.С. Мислення як творчість. – М., 1975. (рос. мова).

12. Маркузов В.Ф. Конструювання, тектоніка, образ. – К., 1980.

13. Крінський В.Ф. та ін. Елементи архітектурно-просторової композиції. – М., 1968. (рос. мова).

14. Стжелінскі В. Теорія (бачення як сприйняття). – Краків, 1974. (пол. мова).

15. Зоравскі Л. Про будову форми архітектонічної. – Варшава, 1973. (пол. мова).

ЧАСТИНА І

МОДУЛЬ І

ЗМІСТ

“Архітектурні засоби композиції площини”

Програма практичних і аудиторних занять – 28 год (7 тижнів по 4 год)

Самостійна робота – 35 год (7 тижнів по 5 год)

ІІ. ПЕРЕЛІК ІЛЮСТРАЦІЙ КОМПОЗИЦІЙ
до завдань І модульного рівня: “Архітектурні засоби композиції площини”

Т–1				Т–2				Т–3
	А	Антро-поком-позиція з 10-ти елементів (довіль-на)			А	Відкрита			А	Контраст
На основі: – кола – квадрата – трикутника			Б	Закрита			Б	Нюанс
Основи формотворення архітектурної композиції		Особливості засобів відкритої та закритої композиції		Особливості композиції засобами контрасту та нюансу
Т–4				Т–5	Т–5
	А	Метр			А	Рація “золотий трикутник” (3×4×5)		А	Рація
	Б	Ритм			Б	Іррація “золотий перетин” (а×2а×Ö5)		Б	Іррація
Особливості композиції засобами метра та ритму		Особливості побудови трикутників раціональними та ірраціональними засобами	Архітектурно-дизайнерська композиція трикутників: А – мозаїка, Б – вітраж
Т–6				Т–7				Т–8
	А	Статика			А	Залом-лення				Заголов-ний аркуш (альбому)
	Б	Динамі-ка			Б	Ілюзія
Особливості композиції засобами статики та динаміки		Особливості композиції засобами заломлення та ілюзії		Оформлення та брошурування альбому до тем 1 – 7.

IV. ЗАВДАННЯ

а) ПРИКЛАДИ ВИКОНАННЯ РОБІТ за схемою:

(завдання – ілюстрація) до тем І–VIII

“АРХІТЕКТУРНІ ЗАСОБИ КОМПОЗИЦІЇ ПЛОЩИНИ”

АРХІТЕКТУРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год.) викладають терміни та поняття, пов’язані із тематикою композиції форми та площини:

– площина–поверхня;

– форма–конфігурація;

– взаємопоєднання та трансформація.

Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою:

а) однотематичної композиції (коло, квадрат, трикутник);

б) композиції взаємопоєднання або трансформації (коло–квадрат, коло–трикутник, квадрат–трикутник або коло–квадрат–трикутник);

в) тест–завдання: побудова корпусу людини на основі 10-ти базисних геометричних форм (коло–квадрат–трикутник) (рис.6).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація, графіка, фломастер, штрихування, тонування, паперове моделювання.

· Оформлення: на форматі А-4 (1 аркуш), підпис: (ст. гр. Ар-?, прізвище та ініціали), розміром 3–5 мм. Написати вертикальним класичним шрифтом або наклеїти в комп’ютерному виконанні. Зліва на аркуші листа залишити вільну смугу (завширшки 20 мм) для подальшого скріплення в альбом для звіту про виконану тематику тем 1–8. Усі наступні завдання оформляти за вказаними вимогами.

Тема І. Ілюстрації виконаних робіт до Завдання 1

(Основи формотворення)

ст. гр. АР-11 Краснобородько П	ст. гр. АР-16 Копотієнко А.
Рис. 1	Рис. 5
Рис. 2	Рис. 3	Рис. 4
а) класичні основи архітектурної форми (квадрат–коло–трикутник) (рис. 1); б) засоби однотематичної композиції (формотворення) на основі: · квадрата (рис. 2); · кола (рис. 3) · трикутника (рис. 4); в) композиція взаємопоєднання (квадрат–коло–трикутник) та трансформації форм (рис. 5);
Рис. 6. Тест–завдання: побудова корпуса (силуету) людини на основі 10-ти базисних геометричних форм: квадрат–коло–трикутник

Тема ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСОБІВ ВІДКРИТОЇ
ТА ЗАКРИТОЇ КОМПОЗИЦІЇ В АРХІТЕКТУРІ

Завдання виконують на основі геометричних форм, які технологічно можливо реалізувати як архітектурний вид мистецтва (декор, вітраж, решітка, мозаїка) з таких матеріалів, як дерево, метал, скло, кераміка, цінні породи каменю.

· Відкритою композицією вважають таку, яку можна розширювати і продовжувати не регулярно у різних векторах (напрямах).

Регулярне повторення якогось елемента одного композиційного мотиву у засобах відкритої композиції називають “рапортом” (з фр. доповнення). Композиція може розгортатися як лінійно (радіально, діагонально, спірально, концентрично), так і площинно (нерегулярно, регулярно), симетрично, асиметрично.

· Закритою композицією вважають таку, в якій розташування елементів (компонентів) не допускають змін (доповнення–віднімання) без порушення первісного задуму композиції. Закрита композиція зосереджена та має чіткі межі, вона не може мати тенденції розгортання.

· Композиція несе як інформативно-тематичне, так і емоційно-мистецьке навантаження. Для підсилення композиційної виразності та знаковості використовують (або ні) такий творчий засіб, як композиційний центр. Він може збігатися з геометричним та мати окреме символічно-знакове або філософське значення, а може уявлятися поза площиною компонування.

Площина може розглядатися як поверхня:

а) екстер’єру фасаду (фрагмент стіни, вітраж, панно);

б) інтер’єру приміщень (фрагмент стіни, вітраж, панно, перегородка);

в) як мала форма – елемент впорядкування (благоустрій – рос.), в ландшафті (сквер, газон).

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год.) викладають терміни та поняття, пов’язані із тематикою композиційного вирішення двох підзавдань. Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням засобів акцентування композиційного центру або без такого (лінійне, центричне або рапортне рішення).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу).

Тема ІІ. Ілюстрації виконаних робіт до Завдання 2

(Відкрита – закрита)

	ст. гр. АР-13 Панченко П.
Рис. 1. Композиція з нерегулярних форм	Рис. 2. Регулярно–центрична (з акцентами композиційної рівноваги)
ст. гр. АР-16 Желих У.
Рис. 3. Композиція з регулярних форм (рапорт)	Рис. 4. Діагонально–симетрична (з геометричним центром)
а) засоби виконання відкритої композиції	б) засоби виконання закритої композиції

Тема ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ КОМПОЗИЦІЇ
ЗАСОБАМИ КОНТРАСТУ ТА НЮАНСУ

Завдання виконують на основі геометричних форм та їх трансформації.

· Композицію контрасту (з фр. – протилежність) вирішують як протистав­лення форм.

Засобами композиції контрасту підсилюють протилежність як зівстав­лення: короткого – довгого, прямого – криволінійного, тонкого – товстого, вузького – широкого, темного – світлого, старого – нового, геометрично/регулярного – пластичного, теплого – холодного.

· Композицію нюансу (з фр. – відтінки відмінностей) вирішують як відношення між формами або поступову зміну та перехід однієї форми в іншу з незначним відхиленням, із поступовою фіксацією їх зближення або віддалення до протилежностей. Тобто, плавна зміна геометричної форми, величини, маси тональностей кольору, напряму руху.

· Композицію можна вирішувати як співвідношення напрямів руху (зміни) величини мас, конфігурації та форми, освітленості, матеріалу, кольору.

Засоби протиставлення (контраст) та відтінків (нюанс) можна врівно­важувати як збіг та співмірність, що означає “композиційну тотожність” за розмірами, елементами, кольором, формою.

Площина може розглядатися як поверхня: інтер’єру, екстер’єру, елементів впорядкування.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, необхідні для вирішення двох підзавдань.

Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням:

а) засобів контрастних протилежностей (геометричної форми, маси, кольору);

б) засобів нюансних відмінностей (як поступовий перехід однієї конфігурації форми в іншу або плавну зміну маси, відтінків однієї форми);

Композицію вирішують на основі технології та сировини опоряджувально–декоративних матеріалів (скло, метал, кераміка, дерево).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу).

Тема ІІІ. Ілюстрації виконаних робіт до Завдання 3

(Контраст – нюанс)

ст. гр. АР-11 Стрипа Г.	ст. гр. АР-11 Краснобородько П.
Рис. 1. Контраст форми та кольору	Рис. 2. Нюанс переходу конфігурації геометричної форми
ст. гр. АР-11 Чопей С.
Рис. 3. Контраст форми, кольору та маси	Рис. 4. Нюанс зміни однієї форми за масою та кольором
а) виконання композиції “контрасними” засобами	б) виконання композиції “нюансними” засобами

МЕТРА ТА РИТМУ

Завдання виконують на основі співмірностей (лат. – пропорціювання) як художню композицію математичних співвідношень. Математичними закономір­ностями студенти вчаться вирішувати архітектурну гармонію як структурне співвідношення елементу (форми–модуля), естетизують закони його кількісно-метричної та ритмічно-конфігуративної зміни як засобів архітектурного та технологічно–опоряджувального мистецтва.

· Композицію засобами метра (з гр. – міра) вирішують як естетику, з використанням математичних рядів “прогресії” послідовного повторення (раз–раз–раз) або послідовної зміни (раз–і, раз–і) одного і того самого елементу.

· Композиція засобами ритму (з гр. роз – міра) є змінений метричний ряд, що послідовно повторюється в арифметичній або геометричній прогресії.

· Рядом називають впорядковану у періодичному повторенні пропор­ційних відношень “метра–ритму” систему елементів. Елемент, який має форму та метричну, кількісну, конфігуративну або дистанційну закономірність повторен­ня, називають періодом ряду.

· Ритм та метр можуть бути простими та складними:

а) простий ритм – повторення однакових елементів з різним інтервалом.

б) складний ритм – зміна складності елементів та інтервалів між елементами.

в). Простий метр – повторення однакових елементів та інтервалів.

г). Складний метр – повторення різних елементів у метричних рядах, спрямо­ваних композиційно у протилежних напрямах.

Отже, метричній та ритмічній композиції властива змінність та повто­рюваність, що дає системі відчуття організованості як статики або змінності як динаміки, яка може розвиватися в різних напрямах. Композиції можуть бути варіантом поєднання засобів метра–ритму.

Площина може розглядатись як поверхня: інтер’єру, екстер’єру, елементів впорядкування.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, необхідні для вирішення двох підзавдань.

Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням:

а) засобів естетики метричних рядів (форми, маси, кольору, відстані між елементами);

б) засобів естетики ритмічних рядів (композиції на основі арифметичної, геометричної прогресії);

Композицію виконують на основі технології та сировини опоряджувально–декоративних матеріалів (скло, метал, кераміка, дерево).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу).

Тема ІV. Ілюстрації виконаних робіт до Завдання 4

(Метр – ритм)

Рис. 1. Метрична (статична) композиція на основі трьох елементів	Рис. 2. Ритмічна (динамічна) композиція складних рядів (геометричної прогресії)
ст. гр. АР-11 Чопей С.	ст. гр. АР-11 Чопей С.
Рис. 3. Метричний простий ряд на основі одного елемента	Рис. 4. Ритмічна (динамічна) композиція простих рядів (арифметичної прогресії)
а) виконання композиції “метричними” засобами	б) виконання композиції “ритмічними” засобами

ТА ІРРАЦІОНАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ

Завдання вирішують на основі подальшого вивчення пропорцій (див. тема 4) засобами раціонально-логічного та ірраціонально-емоційного виконання.

· Композицію засобами раціонального (з лат. – розумово /усвідомленого) вирішують як естетику з використанням логічної практичності геометричних форм. Найпростішим методом є метричне або ритмічне повторення модуля геометричної форми. В архітектурі Давнього Єгипту використовували мірний шнур, рівно поділений вузлами на 12 частин (як 12 місяців року), з якого утворили трикутник з поділами сторін 3:4:5. Такий трикутник називався “священним/золотим”.

У геометричних композиціях Еллади користувалися методом “єдиної аналогії” як модульної пропорції цілого та його частин. На основі двох рівних квадратів, що творили прямокутник, будували Парфенон та інші храми. В Київській Русі храми будували на основі рівнобедреного трикутника, в якому сторона називалася “мірна пряма сажень” (152,8 см), діагональ – “коса – велика сажень” (216,0 см). За основний модульний розмір для побудови храмів було прийнято діаметр центрального куполу. Тобто як ірраціональну властивість поєднання периметру кола з периметром вписуваного в нього багатокутника підкупольної стіни.