ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Місце у реченні вставних слів, дієприслівникових зворотів.

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, якими мовець виражає своє ставлення до того, про що він повідомляє. Вставні слова і сполучення слів не пов’язані з іншими словами в реченні, тому вони самі членами речень не бувають. За значенням вставні слова і словосполучення слів дуже різні. Вони можуть:

а)виражати впевненість або невпевненість (безумовно, безперечно, звичайно, ясна річ, справді, можливо, мабуть, очевидно, здається): Ви, звичайно, знаєте мою сестру.

б)вказувати на джерело думки (кажуть, на погляд, на думку (чию?), за вченням (чиїм?), за висловом (кого?): Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна.

в)виражати емоції мовця (на щастя, на жаль, на сором, як на зло, чого доброго, нівроку): Тут же, на Данькове щастя, більшість було таких же босих, як і він сам.

г)вказувати на порядок думок, на зв’язок між ними (по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, між іншим, зокрема, отже, власне кажучи): Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, немає підстав.

Крім вставних слів і словосполучень, вставними можуть бути й речення, що передають додаткові повідомлення, роблять побіжні зауваження до висловлюваного. Деякі дієслова (здається, кажуть, гадаю, думаю), прислівники (звичайно, видно, можливо), іменники (правда, на жаль, на щастя, на біду) у реченні можуть виконувати різні функції-бути членами речення і вставними словами. У вимові вставні слова виділяються невеликими паузами та інтонацією. На письмі вставні слова виділяються найчастіше комами: Воно, звичайно, може, їхня правда. Якщо вставному слову приділяється особлива увага, то воно виділяється тире або дужками. Якщо перед вставним словом є сполучник, воно відокремлюється комою. Якщо сполучник виконує функцію частки, кома після нього не ставиться. Два вставних слова одне від одного відокремлюється комою: Правда, кажуть, час не буде ждати.

З метою економності вислову й точності відтворення думки в документах часто вживають дієприслівникові звороти. Кілька рекомендацій щодо їх вживання: дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови. Тому якщо треба зберегти смисловий відтінок одного з цих типів підрядних речень, його не слід замінювати дієприслівниковим зворотом. Дієприслівники з пояснювальними словами називається дієприслівниковими зворотами і на письмі виділяються комами.

Надання переваги простим реченням у ділових текстах.

Розташування простих речень у межах складного в ділових текстах таке: означальні підрядні речення звичайно ставляться поряд з тим іменником, до якого вони належать; додаткові підрядні речення найчастіше стоять поряд із присудком. Обставинне підрядне речення розміщується перед головним або слідом за ним, залежно від призначення: якщо треба наголосити обставини реалізації дії, тоді підрядне речення лише пояснює, посилює головну думку, то його можна ставити й після головного.

Тенденція до крайньої стислості при викладі фактів (насамперед у діловому листуванні) помітно впливає на будову складного речення, зокрема на кількість слів у ньому. Все частіше можна зустріти такі рекомендації у спеціальній літературі з цього питання: слід віддавати перевагу простим реченням; при вживанні складних треба намагатися, щоб вони були короткими, мали не більше одного підрядного речення; скорочення складного речення здійснювати за рахунок дієприкметникових і дієприслівникових зворотів.

Ускладнення викладу в документі не завжди пояснюється тим, що в ньому складні речення переважають над простими. І в межах простого речення укладачі ділових паперів, підпорядковуючись «академічній» традиції, часом непотрібно ускладнюють думку, наприклад:

При експлуатації атракціону забороняється виносити за габарити кабіни руки й ноги відвідувача, або Відвідувачі настільного тенісу столами обслуговують себе самі, або в цьому році вирішено частину площі засіяти переобладнаними сівалками за методом краснословідчан.

Як бачимо, зайві слова, неточність у доборі слів, незграбність синтаксичної будови можуть і просте речення зробити важким для сприймання.

 

 

Використана література.

 

1.Зубков М.Г. Мова ділових паперів: Комплексний довідник/Худож. – оформлювач В.А.Носань. – Харків: Фоліо; Майдан, 2004. -288с.

2.Іванова І.В. Українське ділове мовлення. Мова ділових паперів. Фахове ділове мовлення: Навчально-методичний посібник. – Харків:ТМ «Парус», 2009. -320с.

3.Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення: Навч. Посібник – 5-те вид., стереотип. –К.: МАУП, 2002. – 256с.

4.Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: Навч.посіб. – 3-є вид., стер. – К.: Вища школа, 2001. – 272с.

 

 

Тема: «Складні випадки керування й узгодження»

 

План:

 

 

1. Складні випадки керування й узгодження………………………………………..3-6

2.Використана література………………………………………………………………………..7

 

Студенти повинні знати: складні випадки керування під час перекладу українською мовою.

Студенти повинні вміти: користуватися специфічними мовленнєвими зворотами та словосполученнями; використовувати довідкову літературу при перекладі українською мовою.

 

1.Складні випадки керування й узгодження.

Керування - це вид підрядного зв’язку, при якому головне слово вимагає, щоб залежне слово стояло в певному відмінку, з прийменником чи без прийменника: складати документ (З.В.), складання документа (Р.В.).

Головним є слово, форма якого вибирається лише за вимогою необхідного для даного акту спілкування змісту. Головним словом у словосполученнях із зв’язком керування може бути дієслово (писати резолюцію), іменник (укладання договору), прикметник (задоволений роботою), прислівник (наодинці з природою).

Залежним є слово, форма якого зумовлена уже не лише вимогами заданого змісту, але і головним словом. Оскільки керування за своєю природою є лексико-граматичним зв’язком, то щоб визначити форму залежного слова, необхідно знати лексико-граматичне значення головного слова. Зі зміною форми головного слова залежне залишається незмінним: складати акт, складатиму акт.

Залежним словом буває іменник, рідше займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника. Керування може бути прийменниковим або безприйменниковим: виконувати наказ, робота над документом.

При укладанні ділових документів, специфіка яких вимагає точності вислову і включає найменше відхилення від правил викладу змісту, треба бути особливо уважним при вживанні словосполучень із зв’язком керування. Перш за все це стосується словосполучень з дієсловами, що можуть керувати різними відмінками. Найчастіше помилки трапляються в тих випадках, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживається спільний додаток різної форми. Наприклад: повідомляти нові правила ведення ділової документації, інформувати про нові правила ведення ділової документації.

Поширеними є помилки в стійких словосполученнях, викликані змінами окремих слів. Наприклад, довести для відома всіх слухачів (замість: довести до відома всіх слухачів). Дуже уважним треба бути при вживанні близьких за значенням слів, які обумовлюють різні відмінкові форми. Наприклад: Донбас багатий на родовища корисних копалин. Донбас відомий родовищами корисних копалин.

Часто допускаються помилки в словосполученнях з керуванням, коли вони перекладаються з російської мови. Це буває тоді, коли не враховується відмінність відмінкових форм, яких вимагає одне й те ж дієслово в українській і російській мовах. Наприклад: підготуватись до звіту (Р.В.), подготовиться к отчёту (Д.В.).

В ділових паперах використовується дуже багато різноманітних словосполучень прийменникового типу. Вони вимагають особливої уваги до себе. Перш за все це стосується усталених словосполучень типу: покладатися на…, схильний до…, відрахування на… та ін.

Складнощі виникають і при вживанні словосполучень з прийменниками у(в), до, для, на. Щоб уникнути помилок, треба взяти до уваги, що прикметники у(в), до вживаються

¾При позначенні напряму руху чи дії: поїхати в місто (до міста), подати заяву в університет (до університету);

¾При позначенні групи чи розряду осіб, предметів і т. ін., до складу яких хтось чи щось входить: балотуватись в депутати, входити до складу членів комісії.

Прийменники для, на вживаються:

¾При зазначенні мети дії: акція на користь знедолених, заходи для ровитку економіки;

¾При указанні на часові параметри здійснення чогось: одержувати 200 гривень на місяць, проводити нараду два рази на тиждень.

Деякі труднощі виникають і при використанні в ділових паперах прийменників проти, завдяки, всупереч. Тому треба зважати на те, що прийменник проти в діловому мовленні вживається при порівнянні. Наприклад: Рівень інфляції знизився в 3 рази проти 1995 року.

Вживаючи прийменники завдяки, всупереч, треба пам’ятати, що вони вимагають після себе давального відмінку: завдяки науковій організації праці, всупереч прогнозам. Таким чином, використовуючи в ділових паперах словосполучення із зв’язком керування, треба обов’язково враховувати їх особливості, про які йшла мова вище. При перекладі прийменникових конструкцій з російської мови слід остерігатися прямого калькування. Особливо це стосується усталених зворотів: по украинскому языку – з української мови, по учебной работе – з навчальної роботи.

Серед складних випадків узгодження членів слід виділити такі:

1. З підметами типу п’ять осіб, десять працівників присудок вживається переважно у формі однини: п’ять осіб пише, десять працівників відвідує заняття.

2. Якщо підмет має у своєму складі числівників, що закінчується на одиницю (21, 31, 141, 231 і под.), то присудок із ним вживається у формі однини: двадцять один депутат балотується; тридцять одна жінка керує фірмами; сто сорок одне положення вимагає доопрацювання.

3. З підметами, до складу яких входять іменники більшість, меншість, частина, загал, ряд, прислівники багато, мало, чимало, числівники кілька, декілька, кільканадцять, присудки вживаються також у формі однини: більшість людей читає, меншість людей навчається, ряд положень потребує уточнення. З такими підметами присудок вживається у формі множини лише тоді, коли між ними є багато інших членів речення.

4. З підметами, до складу яких входять числівники два, три, чотири, означення вживаються у формі родового відмінка множини, пор.: два основних підрозділи, три найважливіших об’єкти, чотири останніх дні.

Граматичне узгодження

У двоскладному реченні присудок в особовій формі узгоджується з підметом, якщо в обох головних членах наявні однотипні категорії у словоформах. Найбільш чітко граматичне узгодження присудка з підметом виявляється в узгодженні форм числа: Мою увагу тим часом знов привертає дорога. Дієслово у формі минулого часу або умовного способу узгоджується з підметом і в роді:здавна братерство нас мудре вело в далеч незнаним походом. Отже, граматичне узгодження присудка з підметом простежується у формах числа або числа й роду.

Умовне узгодження

З підметом,вираженим невідмінюваним словом, що не має числа і роду, присудок узгоджується у формі однини, а в минулому часі та в умовному способі – у формі середнього роду: Десь далеко з-за діброви лине «кру»; Несите, мусиш, повело Сашка служити крукам клятим.

Із займенником хто (ніхто, хтось) присудок умовно сполучається у формі однини, а дієслова минулого часу й умовного способу – у формі чоловічого роду однини; із займенником що (ніщо, щось) – у формі однини середнього роду: Його неначе хто руками здушив за горло і не давав дихати; Щось тихо застогнало поміж деревами. При підметі, вираженому інфінітивом, зв’язка іменного складеного присудка також уживається у формі середнього роду однини: Найлюбішою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи. З підметом, вираженим кількісним числівником, присудок-дієслово узгоджується у формі однини, а в минулому часі та в умовному способі набуває форми середнього роду: Дев’ять ділиться на три; В домі за столом сиділо троє.

Якщо підметом виступає кількісно-іменне словосполучення, то присудок частіше ставиться в однині: Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів; Солодким хлібом пахнуть стерні, рипить шляхами ключ підвід. У таких випадках присудок може мати і форму множини: Більшість хворих були одягнені в широкі хітони майже до п’ят. Форма присудка мотивується предметним змістом підмета, увага зосереджується при цьому на самій назві діючих осіб чи предметів, а не на формальних показниках. Такий тип предикативного зв’язку можна назвати узгодженням за значенням.

Узгодження іменного присудка

Іменний присудок із нульовою зв’язкою, виражений прикметником, порядковим числівником, займенником прикметникового типу, дієприкметником, узгоджується з підметом у формі однини вроді й числі: Поезія та бездоганна, що явить нам повну, дозрілу красу; Школа вся освітлена, заквітчана; Таке її щастя, така її доля; Він ночував в чужому домі, він двічі ранений. Він наш! З підметом у формі множини іменний присудок узгоджується в числі: А так, взагалі, розкажемо, сторожі дуже добрі і дуже кваліфіковані.

Узгодження дієслова-зв’язки

Зв’язка забезпечує присудку форми особи, часу і способу присудка. Вона узгоджується з підметом у роді, числі й особі. У формі минулого часу зв’язка приєднується до підмета: Старшенький хлопчик був біловолосий; Листя було то рожеве-здалека, то густо-зелене – зблизька. При підметі, вираженому особовим займенником, зв’язка у формах теперішнього або майбутнього часу узгоджується також в особі: Ти будеш щасливою. Якщо підмет виражений займенником це, зв’язка узгоджується з іменною частиною складеного присудка: Це була багата й цікава бібліотека. Зв’язка є в сучасній українській мові вживається в першій, другій і третій особах однини і множини теперішнього часу і дуже рідко - зв’язка єсть (перша й третя особи однини): Одним із сильних своєю культурою і найщасливіших у цій родині є народ український.

 

Використана література.

1.Іванова І.В. Українське ділове мовлення. Мова ділових паперів. Фахове ділове мовлення: Навчально-методичний посібник. – Харків:ТМ «Парус», 2009. -320с.

2.Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення: Навч. Посібник – 5-те вид., стереотип. –К.: МАУП, 2002. – 256с.

 

Тема: «Укладання документів щодо особового складу та розпорядчих документів»

План:

 

1. Поняття резюме…………………………………………………………………………………3-5

2. Реквізити документа…………………………………………………………………………6-7

3. Поняття про наказ………………………………………………………………………………..8

4. Реквізити наказу…………………………………………………………………………………..9

5. Структура тексту наказу……………………………………………………………………..10

6. Розпорядження…………………………………………………………………………………...11

7. Реквізити розпоряджень…………………………………………………………………….12

8. Використана література……………………………………………………………………..13

 

Студенти повинні знати: основні вимоги до написання резюме, наказу, розпорядження.

Студенти повинні вміти: правильно складати резюме, наказ, розпорядження.

 

Поняття резюме.

Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає; це документ щодо особового складу, він створюється для потенціального роботодавця. Його ще називають CV («сі-ві», curriculum vital, що на латині означає «шлях життя»). Головне призначення резюме – привернути увагу до себе у той момент, коли його читають уперше.

Отже, основна мета – домогтися того, щоб у роботодавця з’явилося бажання зустрітися з вами особисто. Резюме в цій ситуації визначить стиль і форму майбутньої співбесіди, оскільки інтерв’юер, готуючись до бесіди, орієнтуватиметься на запропоновану вами інформацію. Резюме має бути лаконічним, правдивим і вичерпним. Якщо ви звертаєтеся з приводу конкретної посади, то в резюме повинно все бути орієнтоване на цю посаду. Складаючи резюме, треба відокремлювати не те, що ви хочете отримати і що вас цікавить особисто, а те, що ви можете запропонувати роботодавцю, яку користь матиме фірма від вас, чому саме ви є найкращою кандидатурою на заміщення вакантної посади.

Слід пам’ятати, що зразків оформлення резюме в українському справочинстві досить багато, тобто допускається варіативність і деяка вільність заповнення й структури документів. Корпоративні об’єднання мають свої «фірмові» вимоги до складання резюме, деякі друкують свої особливі бланки-резюме. Адже в західних країнах існують чітко окреслені й досить складні правила щодо форми й змісту резюме (навіть засновані спеціальні приватні контори, які заповнюють резюме на замовлення клієнтів).

Сьогодні однаково використовують і паперові, і електронні резюме. Останні розміщуються на спеціалізованих сайтах, у тематичних інтернет-газетах. Подібні інформаційні сайти відкриті для вільного доступу. Керівники і працівники кадрових відділів підприємств повинні знати їх інтернет-адреси й використовувати цю інформацію у разі потреби. Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розміщення реквізитів резюме, але є різні поради і рекомендації. Розрізняють два стилі викладу інформації в резюме:

· Європейський (британський);

· Американський.

Особливістю європейського стилю викладу є те, що подаються відомості про дату і місце народження, родинний стан та використовується хронологічний порядок викладу інформації про освіту та досвід роботи.

Американський «стандарт» вимагає зворотного порядку: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, а потім інші посади які ви обіймали до цього.

У світовій практиці використовується ще один тип структурування інформації в резюме – функціональний – групування інформації про досвід роботи за основними напрямками, зосереджуючи головну увагу на професійних досягненнях. Функціональним резюме послуговуються рідше, але воно може викликати неабиякий інтерес у роботодавця.

Структура резюме, яку можна вважати найбільш універсальною:

· Назва документа;

· Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме;

· Мета складання резюме;

· Дата і місце народження;

· Освіта (студентам та випускникам доцільніше цей пункт подавати перед досвідом роботи);

· Додаткова інформація (знання мов, уміння працювати на персональному комп’ютері, наявність водійських прав);

· Контактний телефон;

· Дата заповнення;

Резюме може також містити:

· Короткий опис кваліфікації;

· Відомості про громадську діяльність;

· Відомості про членство в професійних об’єднаннях;

· Інформацію про відбування військової служби;

· Зазначення можливого відрядження, ненормованого робочого дня;

· Відомості про рекомендації (від кого можна отримати характеристику).

У цілому варто дотримуватися міри, подаючи додаткову інформацію в резюме. Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендують дотримуватися таких правил:

· Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.

· Намагайтеся вжити якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти. Уникайте надмірності деталізації, подаючи відомості про досвід роботи.

· Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.

· Намагайтеся не вживати такі слова як «я», «ми». Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, був учасником, створив, керував, вивчав, допоміг, обізнаний.

· Не подавайте в резюме неправдивої інформації.

· Не надсилайте своєї світлини (фотокартки), якщо цього спеціально не передбачено.

· Не вказуйте розмір заробітної плати.

· Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру. Зовнішнє оформлення резюме має забезпечити максимально комфортне його прочитання. Обов’язково виділіть необхідні заголовки.

· Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Реквізити документа.

Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами. Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром. Кожен документ такого виду обов’язково має свій формуляр-зразок, тобто певну усталену форму для однотипних документів. Реквізити можуть бути постійними й змінними. Постійні – це реквізити, які видруковуються при виготовленні бланків однотипних документів. Змінні документи – це реквізити, які з’являються на бланку під час його заповнення. Бланком називається однотипний документ з розміщеними на ньому реквізитами, які заповнюються однотипною інформацією. Установи, організації, підприємства повинні мати декілька різновидів бланків: 1) бланки для листів; 2) бланки інших документів. Стандартів розміру бланків також два – А4 (210/297 мм), А5 (148/210 мм). На бланках розміщена група реквізитів, яка поєднана в єдиний блок і називається штампом. Державний стандарт диктує суворі правила розміщення штампів на папері – це кутове та поздовжнє. Поздовжнє розміщення штампів пов’язане з неможливістю розмістити в кутовій частині документа великих за обсягом назв установ. Кутове розміщення штампів набагато зручніше й доцільніше, оскільки праворуч від штампа можна розмістити інші реквізити документів: «адресат», «гриф затвердження», «резолюції», «гриф обмеження доступу до документа». У формулярах-зразках, існування яких є обов’язковим для кожної установи, містяться всі реквізити та норми їх розміщення в документації. Реквізити організаційно-розпорядчих документів:

1)зображення герба держави;

2)емблема організації чи підприємства;

3)зображення урядових нагород;

4)коди;

5)найменування міністерства чи відомства;

6)найменування установи, організації чи підприємства;

7)назва структурного підрозділу;

8)адресат;

9)резолюція;

10)гриф затвердження;

11)індекс підприємства зв’язку, поштова та телеграфна адреси, номер телетайпа, номер телефону, номер рахунку в банку;

12)назва виду документа;

13)дата;

14)індекс;

15)посилання на індекс і дату вхідного документа;

16)місце складання або видання;

17)відмітка про контроль;

18)заголовок до тексту;

19)текст;

20)відмітка про наявність додатків;

21)підпис;

22)гриф походження;

23)відмітка про завірення копії;

24)візи;

25)відмітка про виконання документа і відсилання його в справу;

26)відмітка про надходження.

У різних видах документів склад реквізитів не однаковий; він залежить від змісту документа, його призначення й способу обробки. Кожен з них займає певне місце в документі, проте один і той самий реквізит у різних документах розташовується по-різному.

Поняття про наказ.

Наказ – це назва розпорядчого документа, який видається керівником установи і стосується організаційних та кадрових питань; це правовий акт, який видається на підставі і для виконання чинних законів, указів, постанов та рішень уряду, наказів та інструкцій вищих органів. Цей вид документа є одним із найуживаніших в управлінських установах, кадрових підрозділах, наказ є обов’язковою складовою українського справочинства. Директор може видати наказ з усіх питань його компетенції. Накази стосуються або особового складу (кадрові накази), або висвітлюють загальні питання (організаційні накази). Кадровими наказами оформлюють зміни в особовому кадровому складі: призначення, звільнення, переміщення, працівників, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення і т. ін. організаційні накази складаються під час затвердження перспективних, річних та інших планів, при проведенні змін форм власності або ліквідації, реорганізації структурних підрозділів. До структури і змісту тексту існують певні вимоги:

1.у наказах про зарахування на конкретну посаду обов’язково зазначають: а)повну назву посади ; б)структурний підрозділ; в)дату оформлення на роботу; г)тип режиму прийняття на роботу; ґ)особливі характеристики роботи (з прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем, з цілодобовими чергуваннями).

2.у наказах про проведення на іншу посаду зазначають вид і мотивацію переведення.

3.у наказах про надання відпустки вказують: а)вид відпустки (основна, додаткова, навчальна, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, за сімейними обставинами, без збереження заробітної платні); б)загальна кількість робочих днів; в)дата виходу і дата повернення з відпустки; г)період, за який надано відпустку.

4.у наказах про звільнення працівників вказують: а)дату звільнення; б)причину звільнення.

Наказ набуває чинності тільки за умови його підписання й тільки після його підписання. Працівник відділу кадрів повинен ознайомити працівників зі змістом наказів, в оригіналах яких розписуються працівники.

Реквізити наказу.

Реквізити:

1.Назва установи, що видає наказ, або назва посади керівника.

2.Назва виду документа.

3.Номер.

4.Дата.

5.Місце видання.

6.Заголовок.

7.Текст що складається з двох частин:

а)констатуються та аналізуються факти;

б)подаються розпорядження, заохочення або стягнення (починається словом НАКАЗУЮ).

8.Підстава, документ-підтвердження (якщо потрібно).

9.Підпис керівника установи.

10.Печатка.

Структура тексту наказу.

Накази з питань основної діяльності. Реквізити зазначених наказів: назва виду документа (НАКАЗ); дата; індекс; місце видання або складання; заголовок до тексту; текст; підпис керівника; відмітка про погодження. Текст наказу складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. В констатуючій частині подаються цілі і завдання розпорядчих дій та причини видання наказу. Текст розпорядчої частини має владну форму викладу і починається словом НАКАЗУЮ, що друкується великими літерами на окремому рядку. Розпорядча частина поділяється на пункти, які нумеруються арабськими цифрами. Кожний пункт починається із зазначення виконавця і конкретної дії, що передається дієсловом неозначеної форми. Виконавцями можуть бути зазначені в наказі організації або структурні підрозділи. Посадова особа зазначається тоді, коли наказ стосується конкретної особи. Виконавець записується в давальному відмінку (прізвище, посада, найменування організації або структурного підрозділу). В останньому пункті розпорядчої частини вказуються особи, на яких покладається контроль за виконанням наказу. Цей пункт записують так: «Контроль за виконанням наказу покладається на…» (повне найменування посади і прізвища у знахідному відмінку).

Накази щодо особового складу. Такі накази складаються окремо від наказів з питань з основної діяльності і мають деякі особливості. Текст заголовку пишуть так: про прийняття на роботу; про переведення на іншу роботу; про звільнення; про надання відпустки; про нагороду; про порушення; про дисциплінарні стягнення. Констатуюча частина може опускатися. Розпорядча частина обов’язково поділяється на пункти. Кожний пункт наказу починається дієсловом, що означає дію: призначити, перевести, звільнити, оголосити подяку та ін. (пишуть великими літерами від нульової позиції). Потім з абзацу великими літерами пишуть прізвище і малими літерами ім’я та по батькові особи, щодо якої видається наказ, її посада, структурна частина, куди вона призначається. Виклад змісту таких наказів повинен бути уніфікований.

Розпорядження.

Розпорядження – це правовий акт, який належить групі розпорядчих документів, тобто видається керівником або колегіальним органом установи, підприємства для вирішення нагальних підприємчих та організаційних питань. Розпорядження має обмежений термін дії та стосується вузького кола організацій, посадових осіб і громадян, які є виконавцями розпорядження. У правовому відношенні розпорядження близьке до наказу, але замість слова НАКАЗУЮ використовують менш категоричні форми імператива: пропоную, доручаю, вимагаю, забов’язую. Проект розпорядження, у разі потреби, погоджується з відповідними посадовими особами, коло яких встановлює керівник підприємства, установи, організації. Завізований проект розпорядження подається на підпис керівникові. Після підписання розпорядження реєструється у книзі реєстрації наказів, що має таку форму:

1.номер наказу;

2.дата реєстрації;

3.короткий зміст;

4.ким підписано (прізвище, ініціали);

5.кому направлено (оголошено під розписку).

У груповому розпорядженні, яке передбачає декілька питань, рекомендується розміщувати їх у такій послідовності:

1.прийняття на роботу (призначення на посаду);

2.переведення на іншу постійну роботу (на даному підприємстві, в установі, організації);

3.звільнення з роботи;

4.надання відпусток;

5.заохочення;

6.стягнення;

У кожній групі питань прізвища працівників розміщується в алфавітному порядку.

Реквізити розпоряджень.

Реквізити:

1.Назва структурного підрозділу;

2.Коди;

3.Назва виду документа;

4.Дата;

5.Індекс;

6.Місце видання;

7.Заголовок до тексту;

8.Текст, що містить:

а)констатуючу частину, де вказується мета й підстава видання;

б)розпорядчу, де вказується порядок дій, які треба виконати, та конкретні особи, відповідальні за їх виконання;

9.Підпис.

 

 

Використана література.

1.Зубков М.Г. Мова ділових паперів: Комплексний довідник/Худож. – оформлювач В.А.Носань. – Харків: Фоліо; Майдан, 2004. -288с.

2.Іванова І.В. Українське ділове мовлення. Мова ділових паперів. Фахове ділове мовлення: Навчально-методичний посібник. – Харків:ТМ «Парус», 2009. -320с.

3.Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення: Навч. Посібник – 5-те вид., стереотип. –К.: МАУП, 2002. – 256с.

4.Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навч. Посібник. – К.: Літера ЛТД, 2004. – 400с.

5.Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: Навч.посіб. – 3-є вид., стер. – К.: Вища школа, 2001. – 272с.

 

Тема: «Укладання довідково-інформаційних документів (листи-запити, листи-відповіді, виробничі звіти, виробничі протоколи, витяги з протоколу)

 

План:

 

1.Етикет ділового листування………………………………………………………………3-6

2.Лист-запит, лист-пропозиція, лист-замовлення, рекламний лист……7-8

3.Виробничі звіти та протоколи…………………………………………………………9-11

4.Витяг з протоколу……………………………………………………………………………….12

5.Використана література……………………………………………………………………...13

 

Студенти повинні знати: етикет ділового листування; класифікацію службових листів та правила їх оформлення; вимоги до написання виробничих звітів; вимоги до оформлення тексту протоколу.

Студенти повинні вміти: складати листи-запити, листи-замовлення, рекламні листи; правильно писати виробничі протоколи та витяги з протоколу.

 

 

Етикет ділового листування.

Фахівці з проблем культури ділового мовлення пропонують під час написання листа дотримуватися таких правил:

1.Починати листа необхідно із звертання, яке є загальноприйнятою формою ввічливості. Проблема вибору звертання є доволі делікатною. Найпоширенішими є такі звертання:

Шановний (ім’я та по батькові)!

Шановний пане/пані … (ім’я, ім’я й прізвище)!

Шановні панове!

Шановні колеги!

Вельмишановний добродію!

Глибокошановний (ім’я та по батькові)!

Високошановний пане…!

Примітка. Слово пан в українській мові вживається щонайменше сім століть і в етикетному сенсі не має ніякої семантичної дотичності до слова пан в розумінні належності до привілейованих класів. Позаяк воно засвідчує пошану до адресата, в офіційних документах форма пан уживається з ім’ям, прізвищем, назвою посади, звання. Ім’я та по батькові зі словом пан не поєднується, це є порушенням норм літературної мови й не відповідає українським традиціям.

У листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати його професію:

Високоповажний міністре!

Шановний директоре!

Високоповажний пане прокуроре!

Вельмишановний Пане Президенте!

Необхідно запам’ятати й чітко дотримуватися форм звертання до служителів церкви:

Всечесніший Отче Михайле!

Всесвітліший Отче!

Високопреподобний Отче!

Ваше Блаженство!

Високопреосвященний Владико Митрополите!

Ваша Святосте (до Патріарха)!

В українській мові звертання вживають у формі кличного відмінка. Заміна його формою називного відмінка є ненормативною. Відсутність звертання може бути витлумачено як зневагу до адресата і порушення етикету ділового листування.

2.Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа. Якщо цей лист – відповідь на запрошення, запит, подяка, то вже у першому реченні буде доречним ввічливо висловити вдячність.

Висловлюємо свою найщирішу вдячність за…

Щиро дякуємо Вам за лист з порадами та рекомендаціями щодо…

Насамперед дозвольте подякувати Вам за…

Прийміть нашу найщирішу подяку за…

Цей лист – вияв нашої вдячності за…

Ми щиро вдячні Вам за те, що Ви…

Вдячні Вам за запрошення…

Дякуємо за надану змогу (пропозицію)…

У листах-підтвердженнях варто скористатися такими початковими фразами:

Із вдячністю підтверджуємо отримання листа-відповіді…

Офіційно підтверджуємо свою згоду на…

Підтверджуємо отримання Вашої телеграми…

Ми отримали Вашого листа з повідомленням про… і щиро Вам вдячні…

Поширеними вступними фразами в ділових листах є посилання на зустріч, попередній лист, телефонну розмову, подію.

До інвесторів, керівників установ (організацій, підприємств), клієнтів, партнерів нерідко доводиться звертатися з проханнями. Початковими фразами таких листів можуть бути такі:

Будь ласка, повідомте нам про…

Будемо вдячні, якщо Ви підтвердити свою участь у…

Просимо Вас терміново оплатити рахунок…

Просимо прийняти замовлення…

У діловому світі з різних причин іноді виникають ситуації, коли потрібно вибачитися, перепросити за неприємності, яких ви завдали адресату. У такому разі листа слід розпочинати так:

Просимо вибачення за прикре непорозуміння, що сталося…

Щиро просимо вибачити за затримку з відповіддю…

Хочемо вибачитися за завданні Вам зайві турботи…

У листах нагадуваннях, що належать до психологічно складних, потрібно ввічливо, тактовно і ненавязливо вказати на те, що, наприклад, термын оплати рахунка чи виконання замовленя минув. Такі листи варто розпочати так:

Вважаємо за свій обов’язок нагадати Вам…

Вибачте, що знову турбуємо Вас, але ми не отримали відповіді на лист від (дата).

Змушені нагадати Вам, що й досі не отримали від вас оплаченого рахунка.

Вваажаємо за необхідне нагадати Вам…

Дозвольте нагадати Вам, що…

Інколи делікатність, тактовність на дають бажаних наслідків, тоді слід виявити категоричність і рішучість. Це можна зробити так:

Незважаючи на неодноразові нагадування та вжиті запобіжні заходи, Ваш борг не погашено, натомість він продовжує зростати. Вважаємо за потрібне попередити Вас про свій намір розірвати контракт.

У зв’язку з тим, що Ви, незважаючи на наше постійне прохання погасити заборгованість, і досі не надіслали оплаченого чека, ми змушені припинити виконання всіх Ваших замовлень.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти