ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність портфельної стратегії підприємства та її різновиди залежно від галузевої привабливості та організаційної сили підприємства.

Корпоративна (портфельна) стратегія – це стратегія, яка описує загальний напрямок росту підприємства, розвитку його виробничо-збутової діяльності. Вона показує, як управляти різними видами бізнесу, щоб збалансувати портфель товарів і послуг. Стратегічні рішення цього рівня найбільш складні, тому що стосуються підприємства в цілому. Саме на цьому рівні визначається й узгоджується продуктова стратегія підприємства.

Корпоративна стратегія включає:

- формування господарського портфелю;

- досягнення синергізму серед структурних підрозділів;

- встановлення інвестиційних пріоритетів;

- розподіл ресурсів між підрозділами, які господарюють, на основі портфельного аналізу;

- рішення про диверсифікацію виробництва з метою зниження господарського ризику й одержання ефекту синергії;

- зміна структури корпорації;

- рішення про злиття, придбання, входження у ФПГ чи інші інтеграційні структури;

- єдину стратегічну орієнтацію підрозділів.

Як відмічалося, корпоративну (загальну) стратегію підпри­ємства називають ще, портфельною у тому випадку, коли підприємство є багатобізнесовим, тобто включає в себе певну сукупність стратегічних одиниць бізнесу.

А оскільки кожна СОБ має власні можливості майбутнього росту і рентабельності, а їх вдале поєднання є запорукою успі­шної діяльності, то головне завдання корпоративної стратегії полягає в тому, щоб вказати в яких конкретно напрямках і стратегічних зонах господарювання (СЗГ) буде працювати кожна СОБ в майбутньому, як вони будуть зв'язані між со­бою, як між ними будуть розділені чисті інвестиції тощо.

Портфельна стратегія - це корпоративна страте­гія багато бізнесового підприємства, яка визначає кон­кретний склад і структуру стратегічних одиниць бізнесу (СОБ) та стратегічних зон господарювання (СЗГ), в яких підприємство буде працювати в майбутньому, їх роль у реалізації корпоративної стратегії підприємства в цілому, ефективні способи зв'язку та розподілу ресу­рсів між ними.

За Ансоффом портфельна стратегія включає в себе чотири компоненти:

I. Перший компонент - географічний вектор росту, який визначає напрямки і масштаби майбутньої сфери діяль­ності підприємства:

а) вектор розвитку ринку, орієнтація на його потреби (про­сування товарів на старі і нові ринки);

б) вектор розвитку товару (вдосконалення технології і просування поряд з існуючим нового товару);

в) географія ринку (регіони чи країни, де планується біз­нес).

Якщо врахувати можливості вибору старих чи нових рин­ків, старих чи нових товарів і регіони чи країни можливого бізнесу то зрозуміло, що потенційно у підприємства є безліч комбінацій і напрямків зміни стратегічного портфеля.

Приміром, Ансофф лише на комбінації різних видів ринків і товарів запропонував наступну матрицю можливих напрям­ків розвитку (стратегій)(рис. 5.5):

 

 

Ринок Товар
Існуючий Новий
Існуючий Проникнення на ринок Розвиток товару
Новий Розвиток ринку Диверсифікація

Рис. 5.5. Матриця Ансоффа - можливі вектори росту

Можливі стратегії за матрицею Ансоффа наступні.

Проникнення на ринок означає, що зростання буде відбу­ватися в напрямку збільшення частки існуючого товарного ринку.

При виборі стратегії розвиток ринку означає просування на нові ринки.

Напрямок розвиток товару зв'язаний зі створенням нових товарів.

Нарешті, диверсифікація означає обновлення і товарів і ринків підприємства одночасно.

Другий компонент портфельної стратегії - конкурент­ні переваги, яких підприємство буде намагатися досягти у від­ повідних областях діяльності.

Третій компонент портфельної стратегії - синергізм, який має виникати між різними сферами діяльності підприємства. Синергізм - це явище коли ефективність спільної діяль­ності СОБ зростає понад суму ефективностей кожної СОБ, якщо б вони діяли окремо.

IV. Нарешті четвертим компонентом портфельної стратегії є стратегічна гнучкість портфеля. Вона досягається:

а) диверсифікацією діяльності, при якій потреби ринку і технологій повинні задовольнятися так, щоб неочікувані зміни в одній СОБ не привели до руйнівних наслідків в іншій;

б) наявністю в портфелі підприємства ресурсів і можливо­стей, які використовуються у різних СОБ. Бо якщо портфель видів бізнесу будується на спільній виробничій системі, то він менш вразливий від впливу середовища порівняно з тим, який будується на зовсім різних виробничих вимогах для кожного
виду діяльності.

До розвитку названих чотирьох компонентів портфельної стратегії потрібно підходити досить уважно. Адже розвиток одного із них переважно приводить до пригнічення решти. Приміром, максимізація гнучкості (надмірна диверсифікація) дуже можливо може привести до зниження синергізму.

 

Стратегічна позиція підприємства та стратегічні зони господарювання (СЗГ): поняття та характеристика.

Стратегічна зона господарювання (СЗГ)– це окремий сегмент ринку, на який фірма має вихід; це сукупність всіх ринкових пропозицій, для яких фірма розробляє певну стратегію і направляє їх на конкретних споживачів.

При виділенні СЗГ застосовуютьряд параметрів:

1. Перспективи зростання в даній СЗГ. Вони визначаютьсяпотенціальними темпами зростання виробництва паралельно з встановленнямфази життєвого циклу попиту на продукцію.

2. Перспективи рентабельності виробництва продукції в даній СЗГ

3. Очікуваний рівень нестабільності зовнішнього середовища, за якого можуть змінитися перспективи зростання обсягу продажів та рентабельності виробництва.

4. Головні фактори успішної конкуренції в майбутньому, що відображають гостроту, технічну та економічну політику конкурентів, можливість досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції. Ці параметри визначаються по кожній СЗГ за порядком, визначеним схемою 2.4.

Процес виділення СЗГ починається із визначення потреб потенційних споживачів у даній продукції. У залежності від засобів задоволення цих потреб визначається технологія, пов’язана із їх виробництвом. Далі прогнозується певний тип покупця, в перспективі зможе придбати товар за певною ціною, а потім визначається

географічний ареал, у якому сконцентрована найбільша частка потенційних клієнтів.

У процесі аналізу досліджують фактори, які безпосередньо впливають на значення певного параметра СЗГ. Наприклад, на перспективі зростання впливають: фаза життєвого циклу попиту, потенційні розміри ринку, купівельна спроможність споживачів тощо. Аналогічно вивчаються фактори, що впливають на інші параметри.

Важливим завданням є доповнення до набору СЗГ нових і відсікання тих, які вже не обіцяють перспектив до зростання.

Під стратегічною позицією прийнято розуміти місце підприємства на певному сегменті ринку, його потенційні можливості по покращанню, або, як мінімум, підтримці на сталому рівні свого положення в конкурентній боротьбі. Вибір позиції в конкуренції

Для аналізу конкурентної ситуації розглядаються такі показники як динаміка ринку, динаміка ринкової частки тощо. Аналіз цих показників дозволяє з різною мірою об’єктивності охарактеризувати коло конкурентів, інтереси яких торкаються діяльності підприємства, а також цілі, які можуть бути реально поставлені і досягнуті підприємством на досліджуваному ринку.

Для зіставлення різних СЗГ використовують різні підходи. Найвідоміший з них був розроблений Бостонською Консультативною Групою і являє собою матрицю “частка ринку – темп зростання”, яка дає змогу визначити позицію фірми в конкурентному середовищі. Суть матриці БКГ у визначенні співвідношення зростання обсягів попиту і показника, що характеризує відношення частки ринку даної фірми по відношенню до частки провідного конкурента. Саме це співвідношення визначає конкурентні позиції фірми в перспективі. Логіка даної моделі обґрунтована на динаміці життєвого циклу товару (рівень ринкового росту) і ефекті кривої попиту (відносна доля ринку). Ринковий ріст і відносна ринкова частка розподіляються на 2 значення – низьке і високе. В залежності від позиції в матриці розрізняють 4 типи стратегічних бізнесових одиниць, які прийнято називати: „дикі кішки”, „зірки”, „дійні корови”, „собаки” (див.Рис.2.1.).

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти