ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методи оцінки вибуття запасів і залишку на кінець періоду

Крім визначення фактичної вартості запасів, важливе значення має встановлення собівартості реалізованих запасів за період та їх залишку на кінець періоду. Для вирішення цього завдання підприємства зарубіжних країн використовують наступні методи визначення вартості запасів:

– метод суцільної ідентифікації (specific identification method),

– метод середньої вартості (average cost method);

– метод списання перших надходжень – FIFO (first-in, first-out);

метод списання останніх надходжень – LIFO (Іast-in, first-оut).

Метод суцільної ідентифікаціївикористовується по відношенню до тих запасів, які не є взаємозамінними, або які призначені для конкретних проектів. При використанні цього методу виникає потреба обліку надходження запасів, калькулювання собівартості та їх зберігання за кожною одиницею (партією). Відпуск запасів, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних одиниць запасів. На практиці цей метод використовується за умови незначної номенклатури запасів, зокрема, підприємствами, які торгують дорогими штучними товарами, коштовностями, автомобілями, нерухомістю, а також для визначення собівартості індивідуальним замовлень (виробництво літаків, кораблів тощо).

У разі виробництва або реалізації великої кількості одиниць запасів використання цього методу є неможливим, оскільки в цьому випадку нема можливості встановити, які саме запаси продані (відпущені). Використання методу ідентифікованої собівартості фірмами із виробництва серійних товарів створює їм можливості для маніпулювання прибутком шляхом списання на собівартість реалізації, в разі необхідності, більш дорогих або більш дешевих одиниць запасів.

Даний метод не набув широкого розповсюдження через потребу достатніх складських приміщень для окремого зберігання кожної партії запасів, а також через складність відслідковування руху конкретних товарних одиниць за умови великою асортименту товарів та частої зміни цін на них.

Метод середньої вартостіґрунтується на припущенні, що кожна одиниця запасів даного періоду має однакову середню вартість, яка розраховується за певний період. Тобто середньозважена собівартість одиниці запасів використовується для розрахунку собівартості залишку запасів і собівартості реалізованих запасів.

Середньозважена собівартість одиниці запасів визначається як співвідношення собівартості наявних запасів до їх загальної кількості. За умови використання системи періодичного обліку запасів середньозважена собівартість одиниці розраховується за формулою:

Соn+Cнn+Kн,

де Со – середньозважена собівартість одиниці запасів; Сnсобівартість запасів на початок періоду; Снсобівартість запасів, що надійшли протягом періоду; Кnкількість запасів на початок періоду; Кн – кількість запасів, що надійшли протягом періоду.

За умови використання підприємством системи постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовуєтеся змінна середньозважена собівартість одиниці. Розраховується вона на основі наведеної формули для кожного видатку запасів, а періодом для розрахунку є проміжок часу між попереднім та поточним видатком запасів.

Метод середньої вартості набув широкого практичного використання завдяки своїй простоті і систематичності. Але його недоліком є те, що він не відображає динаміку цін протягом звітного періоду та їх тенденцію.

Метод списання перших надходжень FIFO ґрунтується на припущенні, що запаси, які надійшли першими, відпускаються також першими. Відповідно запаси, що є у залишку на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень цих запасів. Цей метод є широко відомий і розповсюджений у зарубіжній практиці, оскільки він є систематичним і об'єктивним, що відповідає вимогам міжнародних стандартів, а також не дає змоги маніпулювати даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів.

Метод списання останніх надходжень LIFOґрунтується на протилежному твердженні до методу FIFO, тобто, що запаси, які надійшли останніми відпускаються в першу чергу. У зв'язку з тим, що метод LIFO передбачає, що відпущені запаси були отримані останніми, то залишок запасів при цьому виражає суму початкових запасів і перших надходжень.

Метод LIFO є менше розповсюдженим в міжнародній обліковій практиці. Після перегляду МСБО 2 "Запаси" Рада з МСБО прийняла рішення про виключення методу LIFO як дозволеного альтернативного підходу по відношенню до двох попередніх методів через його неспроможність достовірно відображати потоки запасів. Це рішення не виключає методів визначення конкретних витрат, які відображають потоки запасів, подібних до LIFO.

Метод LIFO створює можливості для маніпулювання фінансовими результатами діяльності, оскільки в умовах, зростання цін великі закупівлі наприкінці облікового періоду спричиняють зростання собівартості запасів і, відповідно, зменшення суми отриманого доходу.

Крім розглянутих вище методів визначення вартості запасів, які ґрунтуються на фактичних витратах, МСБО 2 "Запаси" запропоновано також ще два методи визначення собівартості запасів:

– метод стандартних (нормативних) витрат;

– метод роздрібних цін.

Використання методу стандартних (нормативних) витрат для оцінки запасів допускається лише за умови, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Стандартні витрати– це планова величина витрат на виробництво одиниці продукції, яка розраховується виходячи з нормативів використання матеріалів, праці, а також економічної і виробничої потужності. Сума перевищення фактичної собівартості запасів над їх стандартною собівартістю відноситься до собівартості реалізованої продукції. Схема обліку витрат на виробництво та готової продукції відображена на рис. 1.

Рис. 1. Облік виробництва та готової продукції за стандартними витратами

Метод роздрібних цін (інша його назва – метод роздрібної інвентаризації)призначений для використання підприємствами роздрібної торгівлі в умовах великої кількості одиниць товарів й змінної номенклатури товарів, які забезпечують однакову норму прибутку та для яких неможливо використати інші методи визначення вартості запасів. Собівартість реалізованих товарів розраховується як різниця між собівартістю товарів для продажу (запаси на початок плюс закупівлі) і собівартістю залишку товарів на кінець періоду. Для цього знаходиться відсоток собівартості товарів у роздрібній їх вартості, який множиться на залишок запасів за роздрібними цінами для розрахунку собівартості залишку товарів.

Підприємства роздрібної торгівці часто використовують також середній відсоток валового прибутку (метод валового прибутку), який визначається для кожного підрозділу (відділу, секції тощо). Для забезпечення точності визначення вартості запасів, при застосуванні методу роздрібних цін, необхідно періодично проводити інвентаризацію.

Приклади використання методів роздрібної інвентаризації і валового прибутку будуть показані при розгляді методики проведення інвентаризації в зарубіжних країнах.

Вибір методу визначення вартості запасів не залежить від фізичного руху цих запасів. Наприклад, незалежно від того, коли і який саме товар надійшов на склад та коли і який саме з однакових товарів був взятий зі складу для реалізації, на підприємстві може застосовуватись будь-який з методів визначення вартості запасів. Загальноприйняті принципи обліку вимагають, щоб метод був раціональним (обґрунтованим) і застосовувався на систематичній основі. У більшості випадків підприємству надається право вибору того чи іншого методу визначення вартості запасів. При цьому міжнародні стандарти зазначають, що підприємство повинно застосовувати однакові методи визначення вартості для всіх запасів, подібних за характером і використанням. Також дотримання принципу постійності в обліку стосовна методів визначення вартості запасів, вимагає їх незмінності, принаймні, впродовж одного року або більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою і розкритою у примітках до фінансових звітів.

Використання різних методів оцінки запасів призводить до різних результатів при визначенні собівартості реалізованих запасів та їх залишку на кінець періоду. А це в свою чергу впливає на величину прибутку як поточного, так і наступного років та, відповідно, податку з прибутку.


 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти