|
Helicobacter pylori (Нр) – позитивна.
2. Нр- негативна: • медикаментозна; • стресова; • ендокринна ( синдром Золінгера-Елісона, тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз); • при інших захворюваннях (хвороба Крона, лімфома, саркоїдоз; серцева недостатність, цироз печінки, хронічне обструктивне захворювання легень); • неясного генезу (ідіопатична). 3. Змішаного генезу ( Нр + інший встановлений етіологічний фактор).
ІІІ. Стадія виразкового процесу (за інструментальними даними): 1. Активна стадія: - гостра (свіжа) виразка; - виразка, що довго не заживає. 2. Виразка, що рубцюється (стадія рубцювання). 3. Стадія рубця. IV. За величиною виразки(в активну стадію): 1. Мала виразка (до 0,5 см). 2. Виразка середніх розмірів (0,6-1,0 см). 3. Велика виразка (1-3 см для шлунка, 1-2 см для 12-п.к.). 4. Гігантська виразка (понад 3 см для шлунка, понад 2 см для 12-п.к.).
V. Для хронічної виразкової хвороби також виділяють 1. Перебіг: • Легкий (частота рецидивів – один раз на рік і рідше). • Середньої важкості (2 рази на рік). • Важкий (рецидиви понад 2 рази на рік або наявність ускладнень). 2. Фазу захворвання: • загострення; • ремісії (неповної ремісії).
VI. Супутні морфофункціональні зміни (за даними ендоскопії та зондових методів дослідження шлункового соку): • локалізація та активність гастрита і дуоденіта; • наявність та ступінь атрофії слизової оболонки; • наявність кишкової метаплазії; • наявність ерозій, поліпів; • наявність рефлюксу; • стан секреторної та моторно – евакуаторної функції шлунку.
VII. Ускладнення (при наявності): • кровотеча • перфорація • пенетраця • стеноз • малігнізація.
Клініка ВХ. Скарги: 1. Основною скаргою хворих ВХ є біль в епігастральній ділянці ниючого,ріжучого, пекучого, іноді пронизуючого характеру. Біль характеризується ритмічністю і нерідко пов'язаний із прийомом їжі. В залежності від прийому їжі розрізняють ранні, пізні, а також голодні і нічні болі. Ранні болі характерні для виразки шлунка. При виразках ДПК частіше спостерігається голодний, нічний та пізній (через 1,5-3 часу після їжі) біль. Прийом їжі приносить тимчасове полегшення. Біль зменшується також після прийому питної соди, антацидів, лужної мінеральної води і після блювоти внаслідок звільнення шлунка від кислого вмісту. Характерна періодичність болю (чергування періодів загострень і ремісій). Хворий звичайно точно локалізує біль у епігастральній ділянці в залежності від розташування виразки на обмеженій ділянці черевної стінки. Інтенсивність болю залежить від активності виразкового процесу, залучення в нього серозного покрову, виразності запального процесу навколо виразки, виразності моторно-евакуаторних порушень. Поява іррадіюючого болю вказує на ускладнення виразкового процесу пенетрацією у сусідні органи, розвиток злукового процесу (перигастрит, перидуоденіт), наявність супровідніх захворювань (холецистит, панкреатит, остеохондроз та ін.) і може супроводжуватись порушенням або зникненням звичного добового ритму болю. 2. Печія, відрижка і блювота кислим вмістом - ознаки ацидизму, які часто супроводжують ВХ. Печія може виникати протягом доби ритмічно: натще, після прийому їжі, у нічні часи, іноді стає болючою і може виступати еквівалентом больових відчуттів. Виникнення печії пов'язано з закиданням шлункового вмісту у стравохід, що згодом призводить до розвитку рефлюкс-езофагіту. Причиною відрижки також є недостатність кардіального сфінктера і наявність рефлюксу. Нудота як самостійна скарга не характерна для ВХ, але нерідко передує блюванню. Блювання виникає спонтанно на висоті больового приступу і, як правило, полегшує біль, у зв'язку з чим хворі нерідко викликають блювання штучно. 3. Апетит у хворих ВХ збережений, а іноді і підвищений. Проте хворі ВХ у фазі загострення нерідко обмежують себе через страх спровокувати больовий синдром (ситофобія- "страх прийому їжі"). Частим супутником ВХДК є закрепи, що виникають внаслідок спазму товстої кишки нервово-рефлекторного генезу (спастична дискінезія). Для хронічної ВХ характерна сезонність загострень. В основі сезонності лежать коливання метеоумов восени і навесні, що несприятливо впливає на нейрогуморальну систему регуляції функцій організму, а також зміни характеру харчування (надлишок грубої рослинної їжі восени, дефіцит вітамінів у їжі навесні). При об'єктивному дослідженнізвертається увага на язик, ознаки ваготонії, результати дослідження органів черевної порожнини. Язик часто обкладений білим нальотом, нерідко відзначається гіпертрофія маргінальних сосочків, виявляються поодинокі або множинні дефекти слизової оболонки язика у вигляді острівців розміром від просяного зерна до 1 см у діаметрі. При пальпації епігастральної ділянки визначається локальна болючість і резистентність відповідно до розташування виразки, часто позитивний перкуторний симптом Менделя, що пов'язують із подразненням ділянки парієтальної очеревини, яка прилягає до виразки. Менше діагностичне значення мають больові точки на рівні тіл остистих відростків нижніх грудних і верхніх поперекових хребців (симптоми Боаса, Опенховського, Певзнера й ін.). Особливості клініки при синдромі Золлінгера-Еллісона(гастриномі підшлункової залози або 12-палої кишки): - виразки численні (2-3), іноді і постбульбарні, вако рубцюються, часто рецидивують та ускладнюються, Нр-негативні. - супутні порушення: діарея, у т.ч. стеаторея, блювання, схуднення, важкий езофагіт, камені в нирках; - в крові – виразна гіпергастринемія, підвищення рівня кальцію; - гістамінрефрактерна гіперацидність; - при інструментальному дослідженні (КТ, УЗД) іноді можна виявити об’ємний процес відповідної локалізації.
План обстеження неускладненої ВХ (амбулаторно чи в стаціонарі)
Діагностичні критерії виразкової хвороби: 1. Клініко – анамнестичні дані ( біль в епігастрії, пілородуоденальній зоні, шлункова диспепсія – зараз і/або в анамнезі). 2. Ознаки хвороби ( виявлення виразки) при ФГДС з прицільною множинною біопсією. 3. Рентгенологічне дослідження шлунку і 12-палої кишки – уточнення даних ФГДС, особливо при підозрі на малігнізацію; визначення стану моторно-евакуаторної функції шлунку і цибулини 12-палої кишки. 4. При підозрі на Нр- позитивну виразку - позитивні тести на виявлення та активність Нр (швидкий уреазний тест в біоптаті,гістологічний, мікробіологічний, серологічний, дихальний та імунокопрологічний тести). 5. При підозрі на Нр- негативну виразку – виявлення провокуючих факторів ( НСПП, гострі стреси, гастринома тощо), відсутність даних за активний гелікобактеріоз. 6. Для уточнення стану секреторної функції шлунку при ВХ – зондові методи дослідження шлункової секреції.
Методи виявлення Нр та його активності: 1. Прямі методи (біопсійний матеріал): - Біохімічний (CLO – тест, геліко-тест) на виявленя уреази; - Гістологічний (забарвлення біопсійних зразків і мікроскопія); - Культивація Нр на спецсередовищах. 2. Непрямі (неінвазивні) методи: - Імунологічні: а) Серологічний (antigen serum test) - виявленя антитіл до Нр у сироватці; б) Виявленя антитіл до Нр у слині (antigen saliva test); в) Імунокопрологічний (antigen stool test). - Дихальний тест з міченою ( C13 або C14) сечовиною – оцінка наслідків уреазної активності Нр у пробах видихнутого повітря: кількісний та якісний.
|
||
|