ДОПОМІЖНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Питання про застосування допоміжних репродуктивних технологій ви­рішується кваліфікованим компетентним фахівцем на прохання подружньої пари після відповідного обстеження. Воно включає: визначення групи крові, резус-фактора, ВІЛ, реакції Вассермана, антигена НВа, бактеріоскопію піхво­вого мазка, діагностику гонореї, токсоплазмозу, трихомоніазу, уреаплазмозу, гарднерельозу, мікоплазмозу, проведення тестів функціональної діагностики для характеристики менструального циклу, ультразвукове дослідження мат­ки та придатків, гістеросальпінгографію, за показаннями лапароскопію, дво­разове дослідження сперми чоловіка (донора) та інші необхідні обстеження. При виявленні відхилень у репродуктивній функції подружжя і при наяв­ності показань до застосування допоміжних репродуктивних технологій про­водять відповідне лікування.

Загалом всі сучасні методики допоміжних репродуктивних технологій ґрунтуються на базисній біотехнології запліднення іп уіїго. Поширеною є інсемінація спермою чоловіка (донора) — інструментальне введення спер­ми у внутрішні статеві органи жінки.

Показаннями до застосування методу з боку жінки є:

• аномалії репродуктивного апарату (старі розриви промежини, які є при­чиною витікання сперми назовні відразу після статевого акту, анкілозні пошкодження кульшових суглобів, різні деформації кісток таза, внаслі­док чого не може відбутися статевий акт, анатомічні порушення піхви чи матки через вроджені аномалії чи набуті стенози);

• важкі форми вагінізму;

• імунологічні та шийкові фактори;

• безплідність нез'ясованої етіології.

З боку чоловіка:

• сексуальні дисфункції різної етіології;

• великі розміри гідроцеле або пахово-калиткової грижі, що унеможлив­лює статевий акт;

• еjaculatiо ргаесох; ретроградна еякуляція;

• виражена гіпоспадія, деякі форми олігоастеноспермії, азооспермія, аспермія.

З боку подружжя:

• несприятливий медико-генетичний прогноз стосовно потомства.

Наявність запальних, пухлинних та гіперпластичних процесів матки та придатків, соматичні та психічні захворювання, непрохідність маткових труб, вік жінки більше 40 років є протипоказаннями до застосування інсе-мінації спермою чоловіка (донора).

Інсемінацію проводять протягом одного менструального циклу в періо-вуляторний період. Для жінок з нормальною менструальною функцією і по­вноцінною овуляцією достатньо однієї інсемінації. Однак через труднощі з точним встановленням часу овуляції роблять 2-3 процедури. У цьому випад­ку завдяки тривалій функціональній здатності сперматозоїдів (72 год) ймовірність запліднення зростає.

Залежно від методики введення сперми, розрізняють піхвовий, цервікальний, матковий та перитонеальний способи інсемінації. Вважають, що високоефективною є внутрішньоматкова інсемінація. Вона передбачає вве­дення спеціально обробленої сперми катетером безпосередньо в порожни­ну матки. При цьому, натискаючи на поршень шприца, сперму вводять по­ступово протягом 2-3 хв. Надто швидке попадання сперми на слизову обо­лонку матки може викликати її рефлекторне скорочення, що супроводжуєть­ся болем чи експульсією вмісту з матки в піхву.

При інтраперитонеальній інсемінації спеціально оброблену сперму вво­дять шляхом пункції заднього склепіння в позадуматковий простір. Як пра­вило, перед інсемінацією проводять тест на перитонеальну міграцію спер­матозоїдів. Тест вважають позитивним при збереженні рухомості сперматозоїдів у перитонеальній рідині in vitro.

Для покращання показників сперми перед інсемінацією еякулят фракці­онують, відділяють рухомі форми шляхом фільтрації, акумулюють декіль­ка еякулятів за допомогою кріоконсервації, додають медикаментозні пре­парати (калікреїн, декстрозу, аргінін, кофеїн чи простагландини).

Методика інсемінації передбачає наявність у пацієнтки функціональ­но повноцінних маткових труб та повноцінної овуляції.

Методика проведення ЕКЗ з переносом ембріона в матку матері включає:

¨ відбір і підготовку пацієнтів до програми;

¨ стимуляцію суперовуляції;

¨ моніторинг росту та дозрівання фолікулів з наступною їх пункцією та аспірацією;

¨ підготовка сперміїв;

¨ запліднення ін вітро, культивування (консервація);

¨ трансплантацію ембріона в матку;

¨ контроль розвитку вагітності.

ОСНОВИ ЖІНОЧОЇ СЕКСОЛОГІЇ

План:

1. Поняття сексології, структура сексуальної функції.

2. Поняття сексопатології. Основні види розладів статевої функції.

3. Профілактика та принципи лікування розладів статевої функції.

4. Гігієна дорослої жінки.

Сексологія – наука про стать. Родоначальниками сексології є Ріхард фон Крафт-Ебінг, Август Форель, Альберт Молль та Магнус Хіршфельд, австрійський психіатр Зигмунд Фрейд. Найвпливовішою сексологічною теорією першої половини ХХ століття був, безумовно, психоаналіз З.Фрейда. На відміну від більшості своїх попередників, Фрейд розглядає сексуальність не як локальний аспект людського життя, а як його основу та стержень.

Сексуальна функція включає:

Ø статевий потяг (lіbіdо),

Ø статеве збуджен­ня й

Ø оргазм.

Статевий потяг (lіbіdо) зумовлений статевим інстинктом і проявляєть­ся двома компонентами — бажанням взаємної близькості з особами проти­лежної статі й бажанням статевої близькості. Один із найбільш ранніх про­явів першого компонента статевого потягу — інтерес до протилежної статі, що має чисто платонічний характер.

Бажання інтимної близькості виникає у процесі статевого життя і нерідко лише після розвитку оргастичної функції.

У жінок lіbіdо має спрямованість на певну особу, виникає у переважній більшості випадків після попередньої підготовки (ласки). Цей потяг має фізіологічні коливання, пов'язані зі змінами в організмі жінки під час оваріально-менструального циклу. Так, вважають, що максимуму статевий потяг сягає безпосередньо перед овуляцією, найменший — перед менструацією. Зустрічаються жінки, у яких найбільший сексуальний потяг виникає під час менструації. Негативно впливає на статевий потяг розумова та емоційна перевтома. Щодо віку, то lіbіdо сягає максимуму до 30 років, тримається до 55 а потім поступово спадає.

Впливає на статевий потяг і час доби, про що можна дізнатись з наступної таблиці:

Libido

min

20 %

50 %

65 %

max

чоловіки

22 – 4 год.

7 год.

9 і 19 год.

11 і 17 год.

16 год.

жінки

2 – 8 год.

11 год.

16 і 24 год.

17 і 23 год.

20 год.

Статеве збудження. Виникає під впливом сексуальних подразників і супроводжується загальними змінами в організмі — прискореним серцебиттям, підвищенням АТ, набуханням молочних залоз і сосків. У геніталіях під час статевого збудження також відбуваються зміни — набухання та збіль­шення клітора, малих і великих статевих губ. Зволожується слизова обо­лонка піхви. Виникає виражений місцевий застій крові, завдяки чому звужується вагіна. Усі ці зміни сприяють охопленню статевого члена вагіною, що посилює еротичну стимуляцію як жінки, так і чоловіка.

Оргазм, як складова частина сексуальної функції, є основним її кри­терієм. Фізіологічний прояв жіночого оргазму — це ритмічні скорочення мускулатури вагіни та матки, при яких жінка одержує насолоду. У більшості жінок спостерігається від 5 до 12 таких скорочень з інтервалами в 1 секун­ду. Органами оргастичних відчуттів є переважно вагіна та клітор, у части­ни жінок тип оргазму змішаний. Деякі автори вказують на наявність урет­рального, промежинного, цервікального оргазму.

Статевий акт (коїтус, копуляція, когресус) – єдиний парний фізіологічний акт людини, в перебігові котрого виділяють:

Ø імісію – введення чоловічого статевого члена у піхву;

Ø період фрикцій – рухи статевого органа в піхві;

Ø період еякуляції;

Ø період оргазму.

Середня тривалість статевого акту у чоловіків при безперервному інтенсивному його проведенні складає 1-5 хв. Тривалість повторного акту на 10-20 % більша. Багато чоловіків здатні затримати настання оргазму шляхом послаблення інтенсивності фрикцій та пауз. При цьому де-які можуть затримувати його до 10-20 хв. і довше.

Нерідко зустрічаються сексуальні розлади, з якими жінки звертаються до лікарів-гінекологів чи, за їх направленням, до сексопатолога.

Сексопатолгія – розділ клінічної медицини, що вивчає статеві розлади. Сексуальні розлади є актуальною медичною та соціальною проблемою. Ці стани приносять моральні та фізичні страждання, породжують почуття власної неповноцінності, є джерелом великих переживань.

Серед розладів статевої функції розрізняють такі.

Аноргазмія — відсутність оргазму. Ця форма сексуальних розладів зустрічається найчастіше. Причиною її нерідко є дисгармонія у подружніх стосунках.

Розрізняють абсолютну й відносну аноргазмію.

Абсолютна — коли оргазм не настає за жодних обставин. Відносна — коли оргазм при певних обставинах все ж таки виникає.

Існує ще симптоматична аноргазмія як прояв різноманітних захворю­вань — запальних процесів жіночої статевої сфери, що супроводжуються болем при статевих зносинах, звуження вагіни, недорозвитку статевих губ, різно­манітних ендокринних порушень. Якщо пацієнтка звертається до лікаря з при­воду аноргазмії, необхідно насамперед виключити наявність цих захворювань.

Лікування аноргазмії значною мірою зумовлюється її формою. Необ­хідно виявити у пацієнтки найбільш виражені ерогенні зони і дати відповідні рекомендації. Слід роз'яснити необхідність створення емоційного фону та додаткової стимуляції ерогенних зон. Мають значення пози, які використовують партнери при здійсненні статевого акту. У разі переваги вагінального оргазму парі підходить традиційна європейська поза, при кліторному — поза на боці чи поза «вершника». Необхідно переконати пару, що зайва сором'язливість у виборі поз, нехтування еротичними ласками може бути причиною виникнення аноргазмії. При симптоматичній аноргазмії слід своє­часно лікувати патологічні стани, що до неї призвели.

Фригідність (статева анестезія)— повна відсутність або різке зниження статевого потягу. Вона може бути первинною і вторинною. Первинна фригідність частіше буває у молодих «непробуджених» дівчат і продовжується до перших оргастичних відчуттів. При неправильному (негативно спрямованому) статевому вихованні у дитинстві первинна фригідність може залишитись на все життя. Це може статися також після грубого чи насильницького першого статевого акту.

Вторинна фригідність виникає з різноманітних причин, проте найчастіше буває результатом аноргазмії як наслідку невмілої поведінки чоловіка при статевому акті, причому психічні переживання, що супроводжують це явище, поглиблюють аноргазмію і знижують лібідо. Основним симптомом фригідності є відсутність статевого потягу навіть після попередніх ласк партнера.

При звертанні пацієнтки з приводу фригідності необхідно насамперед виявити можливу причину і дати поради щодо її усунення. Хороші резуль­тати дає психоеротичне тренування пари. Спочатку слід виявити ерогенні зони жінки, роз'яснити бажаність їх стимуляції чоловіком, а потім у делікат­ній формі провести бесіду з чоловіком, краще за відсутності жінки.

Гіперсексуальність (німфоманія) — підвищений статевий потяг. Зу­стрічається досить рідко; є дві форми —у молодих жінок і клімактерична. Молоді жінки рідко звертаються за допомогою — лише коли потреба у статевих контактах змушує жінку до аморальної поведінки. Клімактерична німфоманія перебігає важко і приносить жінкам надзвичайні страждання. У переважній більшості випадків німфоманія є симптомом захворювання ЦНС, зокрема гіпоталамічної ділянки, а також деяких психічних захворю­вань (шизофренії, олігофренії, маніакальних станів). Лікування гіперсексуальності полягає у радикальному лікуванні основних захворювань, що при­зводять до цієї патології.

Онанізм (мастурбація) — отримання статевої насолоди шляхом подразнення статевих органів. Патологічною мастурбація вважається лише тоді, коли вона проводиться часто, особливо на тлі нормального статевого життя. У більшості випадків жінки вдаються до мастурбації на тлі тривалої відсутності оргазму при наявності статевого збудження. Не вважається патологією, коли зрідка здорова жінка при тимчасовій відсутності статево­го життя мастурбує. Тривала надмірна мастурбація призводить до астенізації жінки. Надмірну мастурбацію лікують шляхом гіпнотерапії, рекомендують заняття спортом, збільшення фізичних навантажень.

Бісексуальність – статевий потяг до осіб своєї і протилежної статі.

Вуайєризм (візионізм, ексгібіціонізм) – досягнення статевого збудження чи навіть оргазму при спогляданні чужих геніталій чи спостереженні за сексуальною активністю інших людей.

Геронтофілія – спрямування статевого потягу на осіб статречого віку.

Гінекофілія – різновид жіночого гомосексуалізму – потяг до дорослих жінок.

Гомосексуальність – перевага сексуальних партнерів своєї статі.

Лесбіянство – жіночий гомосексуалізм.

Мазохізм – статеве задоволення від фізичних чи моральних страждань з боку статевого партнера.

Нарцисизм (аутоеротизм, аутомоносексуалізм) – надання переваги власному тілу як об’єкту статевого потягу.

Педофілія – спрямованість статевого потягу на дітей.

Садизм – статеве задоволення шляхом причинення страждань чи приниження сексуальному партнерові.

Трансвестизм – досягнення статевого задоволення шляхом перевдягання в одяг протилежної статіє

Транссексуалізм – бажання належати до протилежної статі.

Фетишизм – досягнення статевого задоволення шляхом маніпуляцій та контакту з предметами, що символізують сексуального партнера (одяг, взуття і т. д.).

Флагеляція - досягнення статевого задоволення шляхом самозвинувачення.

Фрустрація – незадоволене статеве збудження.

Для профілактики сексуальних порушень у жінок необхідне правильне психостатеве виховання дівчаток. Завдання полягає в тому, щоб дати пра­вильну інформацію про гігієну статевого життя, про дітонародження. Одно­часно слід пам'ятати про делікатність такої інформації. Не потрібно завчас­но пробуджувати у дівчаток статевий потяг, але не можна й залякувати їх.

Роз'яснення повинні мати індивідуальний, а не масовий характер. Лікарі повинні проводити бесіди про статеве виховання з батьками підростаючих дівчаток, щоб вони могли правильно орієнтувати дітей у цьому питанні. Дуже важливими є дошлюбні консультації з питань гігієни статевого життя.

Важливою у запобіганні сексуальних порушень є можливість реалізації статевого акту. Партнери повинні знати, що вони мусять поважати індивідуальні особливості та потреби одне одного. Статевий акт повинен здійснюватись у цивілізованих умовах, при повному усамітненні. Після першого статевого акту слід рекомендувати на деякий час утриматись від коїтусу, щоб біль не призвів до негативної реакції на статевий акт. Не рекоменду­ються статеві зносини під час запальних процесів, менструацій.

У профілактиці фригідності та аноргазмії ці чинники мають велике значення. Крім того, слід пам'ятати, що, крім тіла, ерогенними зонами (від лат. eros – пристрасть, любов) мо­жуть бути будь-які органи відчуттів — зір, слух, нюх.

З давніх давен відомо, що аромати здатні підсилювати сексуальну активність як чоловіків, так і жінок. Так, для жінок такими стимуляторами є запахи огірка, лаванди, шоколоаду, здоби, кави і … дитячої присипки. Хорошим секс-стимулятором є і де-які продукти харчування: для жінок – це варення з пелюсток троянди, а для чоловіків – ріпа, квашена капуста, кетчуп, яйця.

Кольором, що підвищує сексуальність жінки є, здебільшого, зелений, тому нижня білизна зелених тонів вважається найсексуальнішою.

Існують і фармакологічні засоби, що допомагають у боротьбі з фригідністю чи аноргазмією. Потужними чоловічими стимуляторами є такі препарати, як ВІАГРА та ВАРДЕНАФІЛ. Проте, потрібно пам’ятати, що безконтрольне застосування віагри, наприклад, призводить до чоловічого безпліддя і препарат є дуже чутливим до алкоголю.

Для підвищення сексуального потягу і сексуальних відчуттів жінкам можна рекомендувати АРГНІМАКС – таблетований препарат, а також диво– ТЕСТОСТЕРОНОВИЙ ПЛАСТИР, рекомендований особливо жінкам у менопаузі – у вигляді прозорого круглого пластира діаметром 5-7 см, котрий наклеюється біля пупка і змінюється двічі на тиждень.

Щодо частоти статевих зносин, то можна вважати, що коли здорові люди відчувають потребу у щоденних статевих актах і після них не відчу­вають втоми — це норма. Шкідливими слід вважати статеві акти, які по­вторюються через короткі проміжки часу, тому що вони призводять як до загального виснаження, так і до травматизації статевих органів. Несприят­ливо відображається на статевому житті і здоров'ї пари перерваний стате­вий акт. Він не лише призводить до застою крові в органах малого таза, а й несприятливо впливає на психоемоційну сферу, що може спричинити сек­суальні порушення. Одним із важливих моментів запобігання аноргазмії є надійна контрацепція. Виникненню стійкої аноргазмії сприяють моральна травма та больові відчуття, перенесені жінкою під час штучного перери­вання вагітності. Тому при проведенні абортів слід попередньо психологі­чно підготувати пацієнтку, а також застосувати ретельне знеболювання.

ГІГІЄНА ДОРОСЛОЇ ЖІНКИ

Загальногігієнічний режим. Важливе місце у гігієні жінки займає правильне чергування роботи та відпочинку. Важливо, щоб жінки не виконували важкої фізичної роботи, яка може спричиняти зміщення тазових органів. Негативний вплив спричиняє вібрація, робота з комп'ютерами.

Гармонійному розвиткові жіночого організму сприяють заняття фізкультурою та спортом. Проте не слід рекомендувати широкому загалові жінок ті види спорту, де є важкі фізичні навантаження, струси (удари об перекла­дину), підіймання тягарів.

Кожна жінка повинна ретельно доглядати за шкірою, яка, крім захис­ної, має ще й видільну, дихальну функції. Тому необхідно регулярно прий­мати душ, а де такої можливості немає — проводити вологе обтирання.

Важливу роль у здоров'ї жінки відіграє збалансоване раціональне харчування. Брак певних мікроелементів, вітамінів може призводити до порушен­ня менструального циклу. Негативно впливають також переїдання, зловжи­вання солодощами, виробами з борошна, особливо у жінок, які схильні до ожиріння. Калорійність їжі повинна відповідати енергетичним затратам жінки.

Завдання медичного персоналу жіночих консультацій та гінекологіч­них стаціонарів — проводити серед жінок роз'яснювальну роботу з питань загальної гігієни, звертаючи особливу увагу на шкідливість куріння, алкоголізму, наркоманії.

Гігієна жінки під час менструації. Надзвичайно важливе значення має дотримання гігієнічних правил під час менструації. Менструальна кров повинна вільно стікати, прокладки необхідно змінювати кілька разів на день. В іншому разі на прокладках, де накопичується кров, розвиваються бактерії, що може спричиняти подразнення, запальний процес вульви і поширення його у вагіну. Зовнішні статеві органи необхідно кілька разів на день обмивати теплою водою з милом. Із загальних водних процедур можна рекомедувати лише душ; купання в басейні, миття у ванні не бажане.

Необхідно стежити за регулярним випорожненням кишечника. У ці дні слід уникати фізичних навантажень, нервово-психічних перевтом, занять спортом.

У жодному разі не можна здійснювати статеві зносини, позаяк це сприяє не тільки занесенню інфекції, а й посиленню крововтрати.

Якщо жінка проводить вагінальні лікувальні процедури, то під час менструації їх слід припинити.

Гігієна статевого життя. Під час першого статевого акту відбуваєть­ся надрив дівочої перетинки з утворенням ранки, тому слід рекомендувати молодій подружній парі декілька днів утримуватись від статевих зносин. У цей час особливо обережно необхідно проводити туалет зовнішніх стате­вих органів. Внаслідок болючості повторних актів може виникнути вагінізм, що, врешті, призводить до неврозів. Між неналагодженістю статевих сто­сунків, сексуальними і невротичними розладами існує тісний зв'язок. Будь-які аномалії статевих стосунків можуть призвести до неврозів. Тому у та­ких випадках важливо своєчасно звертатись до сексопатолога.

Частота статевих зносин має бути індивідуальною. Вони залежать від загального здоров'я подружжя, віку, темпераменту. Важливим у визначенні цього є самопочуття обох партнерів після статевого акту. Статеві акти не рекомендуються у перші й останні 2 місяці вагітності, протягом 6 тижнів після пологів і 4 тижнів після аборту.

Медики, говорячи про гігієну статевого життя, повинні підкреслювати небезпеку випадкових статевих зв'язків, що може призводити до заражен­ня венеричними захворюваннями та СНІДом, які останнім часом набули значного поширення. Коли жінки мають випадкові статеві зносини, парт­нерові слід користуватись презервативом.