ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Несправжня ерозія шийки матки

Несправжня ерозія шийки матки (псевдоерозія) — доброякісний патологічний процес шийки матки, що виникає внаслідок розростання на поверхні ектоцервіксу ектопічного циліндричного епітелію. Несправжню ерозію шийки матки виявляють у ті чи інші періоди життя у 35-40% жінок.

Захворювання поліетіологічне. У виникненні псевдоерозії шийки матки певна роль належить змінам гормональних співвідношень в організмі жінки. Існує також теорія автоімунного компоненту патогенезу патології шийки матки, доведено зв'язок показників місцевого гуморального імунітету із ступенем морфологічних змін шийки, що свідчить про можливий вплив імуноглобулінів різних класів на виникнення та прогресування фонових захворювань.

Розрізняють вроджену, посттравматичну та Часто псевдоерозія формується із справжньої — циліндричний епітелій наповзає на позбавлену багатошарового плоского епітелію поверхню ектоцервіксу з цервікального каналу. Джерелом ектопічного (розміщеного поза межами своєї звичайної локалізації) епітелію є резервні клітини, що містяться під епітелієм цервікального каналу та його залоз (крипт). Залози виробляють слиз, що виділяється вивідними протоками. Якщо протоки закриваються в процесі епідермізації, у просвіті залоз скупчується слиз, утворюються ретенційні кісти, так звані наботові залози. Розміри їх різні, вони просвічують крізь епітелій шийки матки у вигляді горбків жовтуватого кольору.

За морфологічними ознаками розрізняють папілярні, фолікулярні, залозисті та змішані псевдоерозії.

Клініка. Хворі зазвичай скарг не мають. При наявності супутніх захворювань (запальні процеси матки, придатків, піхви) можуть бути скарги на виділення з вагіни, біль унизу живота, інколи контактні кровотечі. При огляді у дзеркалах бачимо навколо зовнішнього вічка шийки матки або на її задній губі пляму червоного кольору величиною від 3-5 до 30-50 мм з «окс:амитовою» поверхнею. При дотику вона легко кровоточить.

Діагностика грунтується на даних огляду шийки матки у дзеркалах, простої та розширеної кольпоскопії, біопсії. При простій кольпоскопії вид­но гроноподібні скупчення яскраво-червоних та довгастих сосочків. При розширеній (після нанесення на поверхню ерозії 3 % розчину оцтової кис­лоти) внаслідок короткочасного скорочення судин та набряку епітелію со­сочки стають більш рельєфними, блідішають і набувають чіткого вигляду, нагадуючи грона винограду.

При проведенні проби Шіллера (нанесення на шийку матки 3 % розчи­ну Люголя або 5 % спиртового розчину йоду) ерозія набуває світло-роже­вого забарвлення. Проба дає можливість виявити найбільш змінені ділянки епітелію для взяття прицільної біопсії скальпелем чи спеціальними інстру­ментами. Біоптат фіксують у 5-10 % розчині формаліну і відправ­ляють у лабораторію.

Лікування. У лікуванні псевдоерозій слід дотримуватись таких правил:

• жінки із вродженими ектопіями епітелію підлягають спостереженню до 23 років. Лікування вони не потребують;

• лікування ерозій розпочинають з лікування захворювань, які призвели до їх виникнення (ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгоофорит, ектропіон, кольпіт, ендокринні порушення). Проводять ідентифікацію збудника і призначають етіотропне лікування залежно від його виду (трихомоніаз, хламідіоз, гонорея). Існування ерозії підтримує запальний процес у піхві, а наявність кольпіту підтримує тривале існування псевдоерозії, порушуючи процеси регенерації та диференціювання епітелію;

• після ліквідації запальних явищ у вагіні стимулюють процес регене­рації багатошарового плоского епітелію: прикладають до шийки матки тампони, змочені риб'ячим жиром, шипшиновою або обліпиховою олією. Застосовують лазеротерапію за допомогою гелієво-неонових або напівпровідникових лазерів — АНП-2, Ліка-3.

• якщо після проведеного лікування ерозія не загоїлася, проводять медикаментозну деструкцію патологічного субстрату препаратами солковагін (солкогін), ваготил, або вдаються до діатермокоагуляції чи кріодеструкції ерозованої поверхні. Перед проведенням діатермокоагуляції чи кріодеструкції рекомендовано біопсію;

• за наявності ознак переродження рекомендовано радикальне хірургіч­не втручання (конусоподібне висікання або ампутацію ший­ки матки).

Поліпи слизової оболонки цервікального каналу

Поліпи слизової оболонки цервікального каналу утворюються із слизової оболонки зовнішнього вічка, середньої або верхньої третини ендоцервіксу. Вони южуть мати ніжку або широку основу. Морфологічно розрізняють

Ø залозисті,

Ø залозисто-фіброзні й

Ø аденоматозні поліпи залежно від переважання в їхньому складі залоз чи сполучної тканини.

Від цього також залежить консистенція (щільна при фіброзних поліпах і м'яка при залозистих). Колір поліпа залежить від його кровопостачання. При достатньому кровопостачанні поліп матиме рожевий чи блідо-рожевий колір. Якщо приєднуються ускладнення (крововилив, некроз, запалення) — від червоного до ціанотичного.

Клініка, Частіше поліпи виникають у жінок після 40 років. Симптома­тики неускладнені поліпи не дають, виявляють їх переважно при онкопрофоглядах. У деяких жінок можуть з'являтися слизові або незначні кров'янисті виділення з піхви.

Діагностика. При огляді у дзеркалах видно утворення переважно округлої форми, що міститься у цервікальному каналі або звисає у піхву. Для уточнення діагнозу проводять кольпоскопію. Якщо поліп покритий циліндричним епітелієм, то при розширеній кольпоскопії він має характерну сосочкову поверхню; якщо поліп покритий плоским епітелієм (епідермальний поліп), то поверхня його гладенька, з розгалуженимим судинами. Поліпи із слизової оболонки ендоцервіксу розчином Люголя не забарвлюються.

Лікування. Поліпи видаляють шляхом відкручування з наступною коагуляцією ніжки, якщо основа її доступна зору. Якщо основа ніжки поліпа знаходиться високо у цервікальному каналі, проводять вишкрібання цервікального каналу з наступним дослідженням поліпа і отриманого вишкребу. Можна використовувати кріодеструкцію основи поліпа, при цьому методі виникає менше рецидивів. Якщо поліп рецидивує, хворій потрібна консуль­тація онкогінеколога.

Ендометріоз

До фонових захворювань шийки матки належить також ендометріоз.

Папілома шийки матки

Захворювання викликане папіломавірусом людини (HPV). Відомо 18 типів папіломавірусів, але лише окремі з них спроможні викликати ура­ження статевих шляхів. HPV -інфекції найчастіше зустрічаються у моло­дих жінок, що живуть активним статевим життям і нехтують правилами особистої гігієни.

Існує три види HPV -уражень шийки матки:

• гострокінцеві кондиломи (екзофітний тип);

• плоскі кондиломи;

• інвертовані (ендофітний тип).

Клінічних ознак, специфічних для HPV -інфекції, немає, вони проявля­ються ознаками кольпіту — виділеннями із статевих шляхів, свербінням. Виявляють папіломи при огляді зовнішніх статевих органів або при огляді шийки матки в дзеркалах. Характерною цитологічною ознакою вірусної інвазії є явища койлоцитозу, які виявляються у вигляді просвітлення ци­топлазми навколо ядра. Гістологічно виявляють розростання багатошаро­вого плоского епітелію ектоцервікса разом із сполучною тканиною, кліти­ни без ознак атипії, можуть бути явища ангіоматозу, вторинні запальні зміни, при вагітності — децидуальні зміни.

Лікування. При великих папіломатозних розростаннях проводять біоп­сію, після чого вдаються до лазерокоагуляції високоінтенсивним лазером або до кріодеструкції рідким азотом. Невеликі розростання на ніжці ліку­ють шляхом діатермокоагуляції ніжки папіломи з наступним гістологічним дослідженням отриманої тканини. З консервативних методів пропонують присипання порошком резорцину, обробку подофіліном, кондиліном або ферізолом. Дуже ефективним є застосування сучасного препарату солкодерм — суміші органічних та неорганічних кислот, під впливом яких тка­нини папіломатозних розростань коагулюються і кондиломи відпадають.

Ектропіон

Ектропіон — виворот слизової оболонки шийки матки внаслідок пога­но відновленої шийки після пологової травми.Рідше подібні трав­ми можуть виникати під час аборту.

Поверхня, що утворилася внаслідок розриву, загоюється за рахунок циліндричного епітелію цервікального каналу. Таким чином, ектопічний епітелій опиняється поза межами ендоцервіксу у кислому середовищі піхви, інфікується, розвивається хронічний ендоцервіцит, гіпертрофія шийки мат­ки. Порушується бар'єрна функція шийки, і у матку потрапляють мікроор­ганізми, що призводять до розвитку ендоміометриту у підгострій або хронічній формі.

Клініка. У деяких випадках скарг у хворих немає. При ускладнених формах ектропіону хворих турбує ниючий біль унизу живота, виділення із статевих шляхів, порушення менструальної функції у вигляді гіперменструального синдрому, менорагій.

Діагностика. Наявність старого розриву шийки матки, її деформацію, ерозовані краї виявляють при огляді в дзеркалах. На відміну від ерозії, якщо зблизити краї розриву, ектропіон «зникає», його видно тільки при розведенні передньої та задньої губи шийки матки. При кольпоскопії діагностують атипову картину, зумовлену хронічним запальним процесом. При різкій деформації часто бувають значні гістологічні зміни — дисплазії. Проводять комплексне обстеження хворих, що, окрім розширеної кольпос­копії, включає цитологічне дослідження, біопсію шийки матки, фракційне вишкрібання порожнини матки та цервікального каналу. Із врахуванням от­риманих даних вирішують питання про об'єм лікування.

Лікування. Лікувальні заходи, спрямовані на відновлення структури шийки матки, починають із санації піхви. При невеликих розмірах розри­ву, після ліквідації запального процесу у піхві та шийці матки, проводять діатермокоагуляцію ерозованої поверхні ектропіона. Внаслідок утворення сполучної тканини відбувається звуження зовнішнього вічка і формування ектоцервікса. При значній деформації шийки матки, глибоких розривах вдаються до реконструктивно-пластичних операцій, зокрема операції Еммета. Наявність дисплазії є показанням до більш радикального лікування — конусоподібної або клиноподібної ампутації шийки матки.

Лейкоплакія шийки матки

Лейкоплакії належать до гіперкератозів. Лейкоплакія — патологічний стан епітелію, що характеризується його потовщенням та зроговінням. Етіо­логію захворювання пов'язують із гормональною недостатністю, інволюцій­ними змінами в організмі жінки та дефіцитом вітаміну А.

Гістологічно лейкоплакія являє собою потовщення багатошарового плоского епітелію за рахунок його базального та зернистого шарів з явища­ми паракератозу та зроговіння (гіперкератозу). Розрізняють прості лейкопла­кії без ознак атипії (належать до фонових захворювань) та лейкоплакії з ознаками базально-клітинної гіперактивності та атипії — ці захворювання відносять до передракових, оскільки у 15-75% хворих із цією формою лей­коплакії розвивається плоскоклітинний роговіючий рак шийки матки.

Клініка. Захворювання не має характерної клінічної картини. Скарг у хворих немає, лейкоплакії виявляють при профілактичних оглядах або при звертанні до гінеколога з іншого приводу. У деяких випадках хворі скар­жаться на велику кількість виділень із статевих шляхів та контактні крово­течі (це ознака можливої малігнізації).

Діагностика. Лейкоплакію, розміщену на шийці матки та стінках піхви, виявляють за допомогою огляду шийки матки в дзеркалах. Вона має вигляд білуватої плівки або бляшки іноді з перламутровим відтінком, яка може бути плоскою або дещо підніматися над рівнем епітелію шийки матки. У початкових стадіях процесу плівку можна видалити з шийки матки, і стає видимою основа лейкоплакії, яка при кольпоскопії виг­лядає як йоднегативна ділянка з темночервоними крапочками, що явля­ють собою сполучнотканинні сосочки в багатошаровому плоскому епітелії з петлями капілярних судин. Поля лейкоплакії при кольпоскопії мають виг­ляд багатокутних ділянок, розділених нитками капілярів, що створює ма­люнок мозаїки.

При цитологічному дослідженні у мазках-відбитках знаходять пласти полігональних зроговілих клітин з пікнотичним ядром неправильної фор­ми — дискератоцити.

Основний метод діагностики — біопсія. Її проводять під контролем кольпоскопії з найбільш зміненої ділянки шийки матки. Ділянки плоскоклітинної метаплазії можуть міститися і у цервікальному каналі, тому не­обхідно провести вишкрібання слизової оболонки ендоцервіксу.

Лікування. Якщо лейкоплакія поєднується із запальними захворюван­нями піхви та шийки матки, необхідно провести санацію вагіни, враховуючи вид збудника. Не рекомендується застосування засобів, що впливають на тканинний обмін та регенерацію тканин (шипшинова та обліпихова олія, алое тощо), оскільки ці препарати можуть стимулювати проліферативні про­цеси та призвести до диспластичних змін у шийці матки.

З групи хімічних коагулянтів особливої уваги заслуговує солковагін. Цей препарат є сумішшю органічних та неорганічних кислот і має коагулюючий вплив саме на циліндричний епітелій. Він проникає у тканини на 2,5 мм, чого достатньо для руйнування патологічно зміненої ділянки епітелію, і не викликає грубих рубцевих змін.

У лікуванні лейкоплакій знаходить застосування діатермокоагуляція, проте численні недоліки методу (імплантаційний ендометріоз, кровотеча під час відшарування струпа, грубі зміни в шийці при надто глибокій коа­гуляції) обмежують його використання. При обмежених ділянках лейкоп­лакії можна проводити електроексцизію. Застосовується також гормоноте­рапія (прогестерон у вигляді тампонів). Вищу ефективність мають такі ме­тоди, як кріодеструкція та дія високоінтенсивним вуглекислим лазером. Існу­ють методики, що пропонують поєднання кріодеструкції з наступним опро­міненням низькоінтенсивним напівпровідниковим лазером. При цьому до­сягається максимальна органоспецифічність відновленої після кріодест­рукції тканини, знижується відсоток рецидивів.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти