|
Структура соціологічного знання
Функції соціології та її зв'язок з іншими суспільними науками
Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології Термін соціологія(від латинського «societas» – суспільство і від грецького «logos» - вчення) буквально означає «вчення про суспільство». У науковий обіг поняття «соціологія» було введено в середині ХІХ ст. французьким соціологом Огюстом Контом (1798-1857). Але таке визначення є надто загальним, воно не вказує на специфіку соціологічного знання і тому ще не відрізняє соціологію від багатьох інших гуманітарних дисциплін, які в тому чи іншому аспекті досліджують суспільство: соціальної філософії, політекономії, демографії, соціальної психології, політології тощо. Тобто в такому найабстрактнішому значенні соціологія мала б бути тотожною суспільствознавству загалом. Однак поява терміну «соціологія» була пов'язана саме з утвердження соціології як самостійної наукової дисципліни. Щоб розуміти особливості соціології як науки, потрібно чітко розрізняти предмет та об'єкт соціології. Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство, як цілісна соціальна реальність, а також такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв’язки, соціальні організації, соціальні інститути. Предметомсоціології є загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування соціальних систем, механізми дії та форми вияву цих законів, і закономірності у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів. Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії. У сучасному суспільстві функціонує велика кількість різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються необхідні і сталі соціальні зв’язки і відносини, які називають законами. Соціальні закони мають такі основні ознаки: - закон може діяти лише за певних умов; - за цих умов закон діє завжди і всюди без будь – яких винятків; - умови, за яких діє закон, реалізується не повністю, а частково. Соціальний закон - об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій. Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках. Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини , зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі. Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони. За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні, специфічні й окремі. Загальні соціальні закони – діють в усіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства (закон соціальної мобільності, закон соціалізації). Специфічні закони – діють в одній чи кількох суспільних системах. Окремі соціальні закони – діють протягом існування певної суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери ( класів, соціальних спільнот, груп) у взаємозв'язку із суспільством (закон організації життєдіяльності колективу, родини, соціальної групи). За ступенем спільності соціальні закони характеризують розвиток соціальної сфери загалом або визначають розвиток окремих її елементів – класів, груп, націй. За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні та статичні. Динамічні закони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах. Динамічні закони поділяються на причинні та функціональні. Причинні динамічні закони фіксують суворо причинно – наслідкові зв'язки розвитку соціальних явищ. Функціональні динамічні закони – емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами. Статичні закони відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності. Різновидами статичних законів можуть бути закони соціального розвитку (задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування) і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї). Соціальні закони виникають, виявляються і реалізуються тільки в результаті масової практичної діяльності і через дії людей. При цьому люди не можуть скасувати дії соціальних законів, якщо наявні умови для їх виникнення. Вони можуть лише використовувати (уповільнювати чи прискорювати) їх дії у своїх інтересах. Як і всі інші науки соціологія має свою систему категорій. |
|
|