ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Структура соціологічного знання

Функції соціології та її зв'язок з іншими суспільними науками

 

Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології

Термін соціологія(від латинського «societas» – суспільство і від грецького «logos» - вчення) буквально означає «вчення про суспільство».

У науковий обіг поняття «соціологія» було введено в середині ХІХ ст. французьким соціологом Огюстом Контом (1798-1857). Але таке визначення є надто загальним, воно не вказує на специфіку соціологічного знання і тому ще не відрізняє соціологію від багатьох інших гуманітарних дисциплін, які в тому чи іншому аспекті досліджують суспільство: соціальної філософії, політекономії, демографії, соціальної психології, політології тощо. Тобто в такому найабстрактнішому значенні соціологія мала б бути тотожною суспільствознавству загалом.

Однак поява терміну «соціологія» була пов'язана саме з утвердження соціології як самостійної наукової дисципліни. Щоб розуміти особливості соціології як науки, потрібно чітко розрізняти предмет та об'єкт соціології.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження.

Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство, як цілісна соціальна реальність, а також такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв’язки, соціальні організації, соціальні інститути.

Предметомсоціології є загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування соціальних систем, механізми дії та форми вияву цих законів, і закономірності у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

У сучасному суспільстві функціонує велика кількість різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються необхідні і сталі соціальні зв’язки і відносини, які називають законами.

Соціальні закони мають такі основні ознаки:

- закон може діяти лише за певних умов;

- за цих умов закон діє завжди і всюди без будь – яких винятків;

- умови, за яких діє закон, реалізується не повністю, а частково.

Соціальний закон - об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках. Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини , зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.

Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони.

За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні, специфічні й окремі.

Загальні соціальні закони – діють в усіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства (закон соціальної мобільності, закон соціалізації).

Специфічні закони – діють в одній чи кількох суспільних системах.

Окремі соціальні закони – діють протягом існування певної суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери ( класів, соціальних спільнот, груп) у взаємозв'язку із суспільством

(закон організації життєдіяльності колективу, родини, соціальної групи).

За ступенем спільності соціальні закони характеризують розвиток соціальної сфери загалом або визначають розвиток окремих її елементів – класів, груп, націй.

За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні та статичні.

Динамічні закони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах.

Динамічні закони поділяються на причинні та функціональні.

Причинні динамічні закони фіксують суворо причинно – наслідкові зв'язки розвитку соціальних явищ.

Функціональні динамічні закони – емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.

Статичні закони відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.

Різновидами статичних законів можуть бути закони соціального розвитку (задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування) і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).

Соціальні закони виникають, виявляються і реалізуються тільки в результаті масової практичної діяльності і через дії людей. При цьому люди не можуть скасувати дії соціальних законів, якщо наявні умови для їх виникнення. Вони можуть лише використовувати (уповільнювати чи прискорювати) їх дії у своїх інтересах.

Як і всі інші науки соціологія має свою систему категорій.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти