|
Визначення рівнів шуму від вентиляторів з урахуванням звукоізоляції цегляної стіни
Приклад розрахунку: Визначити рівні звукового тиску, який створюють 4 вентилятори встановлені в окремому приміщенні і працюючими з однаковими режимами (продуктивністю Q = 2000 м3/год, розвинутим тиском Н = 900 Па). Сусіднє приміщення цехової лабораторії відділене від приміщення з вентиляторами глухою цегляною стіною товщиною 520 мм. Визначити рівні звукового тиску в лабораторії та їх відповідність вимогам ДСН 3.3.6.037-99. Звуковий тиск від одного вентилятора визначаємо по формулі: Lpj = 10lgQ + 5γ(lgH – 1) – 30lgf + 140, де f – середньо геометрична частота полоси, Гц; γ – коефіцієнт (його значення наведені в таблиці 4.10.1). Таблиця 3.6.1 – Значення коефіцієнта γ
Рівень звукового тиску від декількох джерел звуку однакової потужності визначаємо по формулі: Ln = L1 + 10lgn, де n – кількість джерел звуку. Рівні шуму в лабораторії в кожній з октавних смуг визначається як різниця між звуковим тиском джерела шуму й звукоізоляцією стіни: Lлабj = Lnj - R j. Потім ця величина порівнюється з допустимими рівнями звукового тиску. Результати розрахунків зведемо в таблицю 3.6.2. Таблиця 3.6.2.
По результатам розрахунків рівень звука в лабораторії не перевищує допустимих значень. Завдання для самостійної роботи. Визначити рівні шуму від вентиляторів з урахуванням звукоізоляції цегляної стіни, використовуючи методику приведену у прикладі. Деякі показники залишаються незмінними, а інші залежать від варіанту, зокрема товщина стіни, S, мм. Звукоізолюючу спроможність цегляної стіни слід визначати по «Справочник проектировщика. Защита от шума /под ред. проф. Юдина Е. Я., М.: Стройиздат, 1974. 135 с. (табл. 3.2, стор. 31). Щоб правильно використовувати дані цього довідника, треба пам’ятати, що довжина цегли 250 мм, а ширина 125 мм. Якщо в результаті розрахунків виявиться, що на деяких середньо геометричних частотах (або на одній) рівні звукового тиску в лабораторії перевищують допустимі ДСН 3.3.6.037-99, то треба запропонувати заходи щодо зниження шуму. Таблиця 3.6.3 – Вихідні дані для самостійної роботи за варіантами (номер варіанта приймається згідно номеру у журналі списку групи).
Розрахунок віброізоляторів Приклад розрахунку Було встановлено перевищення віброшвидкості на робочих місцях відділу в 3 –4 рази, яка передається по конструкціях з сусіднього приміщення (вентиляційної камери). У зв’язку з цим розрахуємо віброізоляцію вентилятора із забезпеченням допустимих параметрів вібрації. Для віброізоляції використаємо гуму. Дані атестаційних карт свідчать, що на робочих місцях на частоті f = 63 Гц віброшвидкість складає V = (0,06 - 0,08) м/с, в той же час допустима, відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 «Санітарні норми виробничої загальної і локальної вібрації», не повинна перевищувати Vдоп = 0,02 м/с. 1. Між плитою і вентилятором встановлюємо 4 гумових віброізолятори, виготовлених із гуми марки 3311 з розрахунковою статичною напругою в пружному матеріалі амортизатора σ = 3·105 Па = 30 Н/см2 і з динамічним модулем пружності гуми Ед = 25·105 Па = 250 Н/см2. Приймаємо вагу плити Р = 21000 Н. 2. Визначаємо площу поперечного перетину усіх віброізоляторів, S, см2: S = Р / σ = 21000/30 = 700 см2. Площа одного віброізолятора Sв = S/4 = 175 см2. 3. Визначаємо робочу вишину кожного віброізолятора, Н, см: Нр = Ед· S/К, де К – сумарна жорсткість віброізоляторів: К = 4π2f20·Р /g, де f0 = 12 Гц - припустима частота власних вертикальних коливань (визначаємо по графіку довідника: «Инженерные решения по охране труда в строительстве. Справочник строителя». Под ред Г.Г. Орлова. –М:. Стройиздат, 1985); g = 981 см/с2 – прискорювання вільного падіння. Тоді: К = 4·3,142 ·122·21000 /981 = 121572 Н/см2, Нр = 250 · 700 / 121572 = 1,44 см. 4. Приймаємо Нр = 2 см і перетин віброізолятора – квадрат зі стороною d = 14 см, тоді S1в = 196 см2. 5. Визначаємо повну висоту: Н = Нр + d/8 = 2 + 14/8 =3,75 см. 6. Визначаємо фактичну жорсткість прийнятих гумових віброізоляторів: Кф = Ед· S/ Н = 250·700/3,75 = 46667 Н/см. 7. Визначаємо фактичну частоту власних коливань віброізольованого робочого місця по формулі: f0ф = (1/2π)·( Кф· g/Р)-2 = (1/6,28) )·( 46667· 981/21000)-2 = 7,47 Гц. 8. Визначаємо коефіцієнт передачі для частоти 63 Гц, на якій зареєстровано перевищення віброшвидкості по формулі: µ = 1/[(f / f0ф)2 -1] = 1/[(63 / 7,47)2 -1] = 1/70 = 0,014. Розрахункове значення віброшвидкості віброізольованого робочого місця: Vо = V · µ = 0,08 · 0,014 = 0,001 м/с < Vдоп = 0,02 м/с. Таким чином, параметри віброізоляторів вибрані правильно, підтверджується розрахунком.
Завдання для самостійної роботи Виконати розрахунок гумових віброізоляторів для вентилятора. Розрахунок виконати відповідно до методики, приведеної у прикладі вище. Таблиця 3.7 – Вихідні дані для самостійної роботи за варіантами (номер варіанта приймається згідно з номером у журналі списку групи).
Примітка: інші показники приймаються із приведеного вище прикладу розрахунку віброізоляторів.
Розрахунок допустимого часу робіт при електромагнітному випромінюванні Приклад розрахунку. У відкритому розподільчому обладнанні, де розташована апаратура з напругою U = 500 кВ, яка живиться перемінним струмом промислової частоти 50 Гц треба виконати планові роботи на ряді ділянок з підвищеною напругою електричного поля. Робота буде виконуватися без використання захисних засобів. Тривалість роботи складає на ділянки А, де напруга електричного поля ЕА = 10 кВ/м tЕА = 60 хвилин; на ділянки В, де напруга електричного поля ЕВ = 8 кВ/м tЕВ = 90 хвилин. Визначити фактичний час виконання робіт tЕС для третій ділянки С, де напруга електричного поля ЕС = 6 кВ/м, а також загальний час виконання робіт. Рішення. В робочий зоні, яка характеризується різними значеннями напруги електричного поля, перебування персоналу обмежується граничним часом, Тгран : Тгран = 8·( tЕ1/Т Е1 + tЕ2/Т Е2 +…tЕn/Т Еn), де tЕ1…n і ТЕ1…n фактичний й допустимий час (в годинах) перебування персоналу в конкретних зонах з напругою поля – Е1,…,Еn. Допустимий час ТЕ (вимірюється в годинах) перебування персоналу в зонах з напругою Е (вимірюється в кВ/м) визначається по формулі: ТЕ = 50/Е – 2. Тоді допустимий час перебування персоналу в зонах А, В, С буде складати: ТЕА = 50/10 -2 = 3 години; ТЕВ = 50/8 – 2 = 4,25 години; ТЕС = 50/6 – 2 = 6,33 години. Підставляємо отримані значення в формулу (1) і рахуємо, що Тгран не повинно перевищувати 8 годин (тоб-то Тгран = 8 годин), тоді дійсний фактичний час перебування персоналу в зоні С можна підрахувати з рівняння: 8 = 8·(1/3 + 1,5/4,25 + tЕС/6,33), tЕС = 2 години. Таким чином, час роботи на ділянці С не повинен перевищувати 2 години, а загальний час роботи на всіх трьох ділянках не повинен перевищувати: tзаг = tЕА + tЕВ + tЕС = 1 + 1,5 + 2 = 4,5 години.
Завдання для самостійної роботи. Умови завдання аналогічні тим, що приводяться в прикладі розрахунку, але деякі показники залежать від варіанту вихідних даних (табл. 3.8).
Таблиця 3.8 – Вихідні дані для самостійної роботи за варіантами (номер варіанта приймається згідно з номером у журналі списку групи).
Зробити висновки щодо перебування персоналу на ділянках з підвищеною напругою електричного поля.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|