ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Привчання дитини до їди з ложечки.

7 Час відняття дитини від грудей матері.

Харчування дітей дошкільного та шкільного віку

1 Число прийомів їжі на добу.

2 Чи дотримуються необхідні проміжки часу між прийомами їжі?

3 Звичайний склад сніданку, обіду та вечері.

4 Які харчові продукти, в якій кількості і як часто отримує дитина (молоко і молочні продукти, масло, яйця, плоди, овочі та ін.?

5 Чи отримує дитина гарячу їжу або сніданок в школі?

6 Різноманітність харчових страв та їх смакові якості.

7 Де і як готуються харчові продукти для дитини?

8 Апетит дитини у відношенні до різних харчів.

9 Обстановка під час вживання їжі.

10 Які вітаміноносії та вітамінні препарати отримує додатково дитина?

в АЛЕРГОЛОГІЧНОМУ АНАМНЕЗІ звертають увагу на прояви ексудативно-катарального діатезу, з чим вони пов'язані, алергічні реакції на медикаменти, наявність алергічних захворювань у інших членів родини.

Епідеміологічний анамнез: профілактичні щеплення, перенесені інфекційні хвороби, контакт з хворими на інфекційні захворювання за останні 3 тижні.

Останній розділ анамнезу — родовід дозволяє лікарю з'ясувати спадковий фон дитини. В більшості випадків клініко-генеалогічні обстеження торкаються трьох поколінь:

1 — хворий-пробанд, його брати і сестри-сібси.

2 — батьки, дядьки і тітки пробанда.

3 — діди і бабці по материнській і батьківській лініях.

Важливо визначити, чи не було якихось аномалій розвитку у батьків хворого та у членів їх сімей чи не було серед родичів обстежуваної дитини хворих з ендокринними захворюваннями (цукровим діабетом, різними формами ожиріння та виснаження, гігантизмом або, навпаки карликовістю, тощо). Важливо встановити, чи не проживали діти та їх батьки в районах зобної ендемії.

Доцільно вияснити, як проходило статеве дозрівання батьків, зокрема поява менструацій у матері, як протікали у неї вагітності та ін. Педіатр повинен знати про стан, здоров'я братів та сестер хворого.

V. Об‘єктивний стан

Загальний стан дитини

Другим етапом діагностичного процесу є фізикальні методи обстеження.

Зовнішній огляд повинен починатися з моменту зустрічі лікаря з хворим. Послідовність обстеження визначається віком дитини. Дітей молодшого віку оглядають повністю роздягненими за стандартною схемою і в залежності від обставин і настрою дитини. Всі неприємні методи обстеження (огляд ротової порожнини, зіву) проводять в останню чергу. Дітей старшого віку оглядають, поступово роздягаючи зверху донизу.

Оцінивши дані клінічного обстеження, самопочуття, свідомість і положення дитини можна визначити загальний стан хворого. Самопочуття може бути добрим, задовільним і незадовільним, свідомість — ясна або порушена. Самопочуття і важкість стану дитини не завжди співпадають.

Прийнято розрізняти кілька ступенів порушення свідомості:

1. Збудження хворого, маячення, галюцинації.

2. Ступорозний стан — дитина млява, сонлива і поволі реагує на зовнішні подразники.

3. Коматозний стан — втрата свідомості.

Діагностичне значення може мати положення дитини: активне, пасивне, вимушене. Активне положення у дітей старшого віку — дитина ходить, грається. У новонароджених дітей — це положення із зігненими в ліктьових суглобах руками і, в колінних і кульшових суглобах, ногами. Пізніше діти в спокої займають невимушену позу.

Пасивне положення — дитина в'яла, лежить, але поза невимушена. Вимушене положення — дитина приймає положення, що полегшує її стан.

Важкість стану оцінюється за такими ознаками: локалізація і розмір ураження, характер реакції організму, ступінь порушення функції життєво важливих органів, зворотність функціональних і морфологічних змін, прогноз захворювання. Розрізняють такі ступені важкості стану: добрий — здорова дитина, задовільний — в наявності незначні функціональні і морфологічні зміни, незадовільний — значні порушення життєво важливих, органів. В свою чергу незадовільний стан розподіляють на стан середньої важкості, важкий і дуже важкий, або загрозливий за летальним закінченням.

Фізичний розвиток дітей оцінюють на основі вимірювання основних параметрів тіла: маси, зросту, окружності голови, грудної клітки, живота. Всі антропометричні вимірювання дітей проводять у першій половині дня, бажано натще.

Довжину тіла дітей першого року життя вимірюють за допомогою спеціального ростоміру завдовжки 80 см і завширшки 40 см. З одного боку його є сантиметрова шкала, обмежена нерухомою та рухомою планками.

Порядок вимірювання. Дитину кладуть на спину так, щоб голова прилягала маківкою до нерухомої планки ростоміру. Помічник фіксує голову дитини. Медична сестра злегка натискує на коліна дитини, щоб випростати ноги, правою рукою підводить рухому планку до п'ят, згинаючи стопи під прямим кутом. Відстань між планками і становить зріст дитини.

Для вимірювання довжини тіла дітей, які старше року, користуються ростоміром, що має довжину 2 м, ширину - 8—10 см, товщину— 5—7 см, встановленим вертикально на дерев'яній площадці 75х50 см. На дошці нанесено дві шкали поділок у сантиметрах: одна (праворуч) —для вимірювання зросту стоячи, друга (ліворуч) — сидячи. По ній переміщується планка завдовжки 20 см. На рівні 40 см від підлоги до вертикальної дошки прикріплено відкидне сидіння для вимірювання зросту у положенні сидячи.

Порядок вимірювання: дитина стає на площадку ростоміру (або на відкидне сидіння) спиною до вертикальної дошки, торкаючись п'ятами, сідницями, лопатками та потилицею, руки опущені вздовж тіла, п'ятки разом, носки нарізно. Голова знаходиться у такій позиції, щоб кут ока та верхній край козелка вуха були в одній горизонтальній площині. Рухому планку прикладають до голови без натискування.

Крім дерев'яного ростоміру можна використовувати металевий складний антропометр.

Зважують дітей перших двох-трьох років життя на спеціальних чашкових терезах. Вони складаються з лотка, коромисла, що має дві шкали поділок (нижня — в кілограмах, верхня — в грамах). Точність вимірювання— 10 г. З правого боку коромисло має противагу. Перед зважуванням дитини терези слід відрегулювати, повертаючи обережно шайбу противаги від себе, орієнтуючись на показник рівноваги.

Техніка зважування: спочатку зважують пелюшку, після чого дитину вкладають головою та плечима на широку частину лотка, ногами — на вузьку при зафіксованому коромислі. Нижню, а потім верхню гирю пересувають справа наліво так, щоб коромисло врівноважилося. Показник знімають з того боку гирі, де є насічка. Знову фіксують коромисло, дитину знімають з ваги. Гирі повертають на нульові поділки. Від одержаних показників віднімають масу пелюшки.

Зважувати дітей треба завжди в один і той же час доби, краще вранці, перед їдою.

Для зважування дітей віком понад три роки користуються терезами типу Фербенкса. Роздягнена дитина має нерухомо стояти посередині площадки терезів. Ставати та сходити з терезів можна тільки при фіксованому коромислі. Точність зважування — 50 г. Методика зважування така ж сама, як і для дітей раннього віку.

Дітей перших трьох місяців життя зважують кожні десять днів, у ранньому віці — щомісяця, від трьох до семи років — раз на квартал.

При вимірюванні окружності голови сантиметрову стрічку проводять ззаду через потиличний горб, спереду — через надбрівні дуги. Напрям стрічки — ззаду наперед. Окружність грудної клітки визначають при максимальному вдиху і видиху, а також у стані спокою (у немовлят—тільки в стані спокою). Сантиметрову стрічку накладають ззаду під кутом лопаток спереду — на рівні сосків. Руки дитини вільно опущені вздовж тіла.

Фізичний розвиток дитини оцінюють також за тонусом м'язів, тургором тканин, товщиною підшкірної основи. Тонус м'язів визначають при пасивному згинанні та розгинанні верхніх і нижніх кінцівок, а також за консистенцією м'язової тканини. У здорових дітей м'язовий тонус на симетричних ділянках повинен бути однаковим. Товщину підшкірної основи вимірюють на грудях (між соском та грудиною з обох боків), животі (на рівні пупка, створюючи вертикальну складку), спині (під лопатками), щоках, кінцівках (на передній і задній поверхні плеча і стегна). Залежно від товщини підшкірної основи можна судити про нормальний, підвищений чи недостатній розвиток жирової тканини. Слід звертати увагу на рівномірне чи нерівномірне відкладення жиру.

Тургор м'яких тканин визначають здавлюванням усієї маси (шкіри, підшкірної основи, м'язів) двома пальцями правої руки на задній поверхні плеча та стегна. Тургор оцінюють за ступенем як малий, середній та великий.

Орієнтовні розрахунки ґрунтуються на використанні емпіричних формул. Середня маса тіла при народженні складає у хлопчиків 3200— 3600 г. у дівчаток дещо менше — 3100—3400 г. На протязі перших З—4 днів життя спостерігається «фізіологічна» втрата маси тіла, в середньому 6—8% від маси при народженні. Зменшення маси тіла понад 10% є патологічною. Наступне відновлення маси тіла протікає неоднаково: а) ідеальний тип (або тип Бюдена)—відновлення маси до 7—8 дня (20—25% новонароджених дітей) б) сповільнений тип (або тип Писса) —відновлення маси на протязі 11—15 днів (75—80%).

У недоношених дітей і дітей з масою тіла більше 4000 г при народженні відновлення маси проходить значно повільніше. Подальше набирання в масі підраховується різними способами. За таблицею Г.Н. Сперанського набирання маси на першому році життя складає:

за перший місяць — 600 г.

за другий місяць — 800 г., тобто за два місяці – 1400 г

за третій місяць — 800 г., тобто за три місяці – 2200 г

за четвертий місяць — 750 г., тобто за чотири місяці – 2950 г

за п‘ятий місяць — 700 г., тобто за п‘ять місяців – 3650 г

за шостий місяць — 650 г., тобто за шість місяців – 4300 г

за сьомий місяць — 600 г., тобто за сім місяців – 4900 г

за восьмий місяць — 550 г., тобто за вісім місяців – 5450 г

за дев‘ятий місяць — 500 г., тобто за дев‘ять місяців – 5950 г

за десятий місяць — 450 г., тобто за десять місяців – 6400 г

за одинадцятий місяць — 400 г., тобто за весь перший рік – 6800 г

за дванадцятий місяць — 350 г., тобто за три місяців – 7150 г

Можна використати наступні формули:

а) маса тіла дитини (М) в першому півріччі життя становить М=Мо+800хn, де Мо — маса тіла при народженні, n — вік дитини (в міс.).

б) маса тіла дитини у другому півріччі життя: М= Мо + 8006 +400 (n-6), де Мо — маса тіла при народженні, n—вік дитини (в міс.). До І-го року маса тіла здебільшого досягає 10 кг, тобто потроюється. На другому році життя дитина набирає в середньому 3-3,5 кг, а з третього року щорічне набирання в масі складає в середньому 2 кг. орієнтовний розрахунок маси тіла в віці від 1 до І0 років: М=10+2n де n — вік дитини в роках, а 10—маса тіла річної дитини, 2—щорічне набирання в масі. Таким чином середня маса тіла дитини 10 років становить 30 кг. В подальшому щорічне набирання в масі складає 4 кг, тому формула приймає вигляд: М=30+4(n—10), де n — вік дитини в роках.

Довжина тіла у доношеної дитини при народженні в середньому дорівнює 50—62 см (у хлопчиків на 2 см більше, як у дівчаток). За формулою Г.Н.Сперанського в перші 2 міс. життя дитини її зріст збільшується на 3 см щомісячно, у 2 кварталі — по 2,5 см на місяць, в 3-му — по 2см, в 4-му —на 1-1,5 см щомісяця. Таким чином, за перший рік життя дитини її зріст збільшується в середньому на 25—27 см. Подвоєння початкового зросту дитини настає в чотири, потроєння — в 11—14 років. Зріст дитини в 4 роки є основою для орієнтовних розрахунків. Він складає 100 см. До 4 років в середньому зріст щорічно збільшується на 8 см, після 4 років — на 6 см Належний зріст можна вирахувати за формулами:

а) у дітей до 4 років а=100—8х(4-n), де n — вік в роках,

б) у дітей старших від 4 років а = 100+6х(n-4), де n вік дитини в роках.

Важливим показником фізичного розвитку дитини є пропорційність розмірів тіла. При народженні дитина відрізняється від дорослої людини відносно короткими ногами, довгим тулубом і великою головою. По мірі зростання і розвитку дитини пропорції тіла змінюються: розміри голови відносно довжини тулуба зменшуються, а довжина рук і ніг збільшується.

Поперечні розміри дитини (окружність голови, грудної клітки та ін.) також збільшуються нерівномірно. У новонародженої дитини окружність голови в середньому становить 34—36 см. Для визначення належної окружності голови у дітей грудного віку використовують її величину в 6 міс. — 43 см. На кожен недостатній місяць від 43 см віднімають 1,5 см, на кожний наступний місяць додають 0,5 см. В рік окружність голови становить 46—47 см, в 5 років 50—51 см У дітей від 1 до 5 років окружність голови розраховують за формулою 50—1х(5-n), а після 5 років — 50+0,6х(n-5), де n—число років.

Окружність грудної клітки тісно корелює з функціональними показниками дихальної і серцево-судинної систем. Окружність грудної клітки при народженні на 2 см менша, ніж окружність голови і становить в середньому 32—34 см Надалі вона збільшується інтенсивніше за окружність голови, і в 4 місячному віці проходить «перехрест», тобто окружності голови і грудної клітки вирівнюються. Орієнтовно розрахунок окружності грудної клітки проводиться за формулами:

а) окружність грудної клітки в 6 міс. дорівнює 45 см. На кожний попередній місяць віднімається 2 см, а на кожний наступний місяць додають 0,5 см;

б) для дітей від 1 до 10 років: 63-1,5х(10-n), а для дітей понад 10 років: 63+3х(n-10), де n — число років дитини, 1,5 або 3 см — середнє збільшення окружності грудної клітки за рік, а 63 см —середня окружність грудної клітки в 10 років.

Для характеристики пропорційності вираховують також антропометричні індекси, які відображають взаємовідносини між лінійними розмірами окремих частин тіла, вказують на особливості форми тіла та фізичного розвитку дитини. Антропометричні індекси іноді називають “індексами зрілості форми”, дають інформацію про темпи біологічного дозрівання дітей, але вони, в певній мірі, умовні. Тому слід враховувати весь комплекс антропометричних показників і індексів. Серед індексів найчастіше використовують такі:

а) індекс вгодованості Л.І.Чулицької: 3 окружності плеча + окружність стегна + окружність гомілки (см) = довжина тіла (см). Індекс характеризує ступінь вгодованості дитини і дорівнює: до 1 року 20-25 см, в 2-3 роки - 20 см, в 6-7 років – 15-10 см, 7-8 років - поступово знижується до 6 см. Менші величини свідчать про недостатність вгодованості.

б) індекс Ф.Ф.Ерісмана характеризує розвиток грудної клітки і, частково, вгодованість дитини,

Е=окружність грудної клітки (см)— половина зросту (см.).

Величина Е повинна бути позитивною до 6-8 років і чим краще фізично розвинена дитина, тим пізніше в нього окружність грудної клітки зрівняється з половиною зросту: до 1 року— 13,5—10 см, в 2-а роки—9-6 см, 6—7 років—4—2 см, 7—8 років — 0, але краще, коли до 15 років + 1 см.

в) індекс А.Ф.Тура - характеризує співвідношення окружності голови і грудної клітки В 1—7 років окружність грудної клітки перевищує окружність голови на стільки см, скільки років дитини.

г) Індекс пропорційності Л.І.Чулицької: 3 окружності плеча повинен дорівнювати окружності стегна + окружність гомілки (см) дорівнює окружності грудної клітки.

Оцінюючи масу тіла у дітей вираховують коефіцієнт маси за формулою К=М1x100/М, де К — коефіцієнт маси в %, М1—маса дитини, М—належна маса. При значенні К=100% ±10% говоримо про нормотрофію чи ейтрофію. Порушення трофіки організму (дистрофія) може бути із знаком (—) чи (+). Дистрофія із знаком (—) поділяється на гіпотрофію І, II, III ступінь (атрофію), дистрофія із знаком (+) — на ожиріння І, II, та III ст. При гіпотрофії І ст. втрата ваги становить 10—19%, II ст. —20—30%, при III ст. зниження маси перевищує 30%. Аналогічно оцінюється дистрофія із знаком (+). При гіпотрофії І ст. індекс Чулицької зменшується до 10, II ст.— він різко знижений (0-10), при III ст. він від'ємний. Якщо маса тіла відстає від нормальних показників, а індекс Чулицької в межах норми, слід говорити про гіпостатуру, тобто рівномірне відставання, як маси тіла, так і зросту.

 
 

Для характеристики фізичного розвитку дітей використовують також співвідношення маси тіла та площі поверхні тіла дитини:

Вважають, що організм дитини тим міцніший, чим більша маса тіла приходиться на одиницю його поверхні. З віком і у хлопчиків і у дівчаток маса тіла на одиницю площі його поверхні збільшується.

В дитячому віці швидкість зросту поступово зменшується Але у дітей відбуваються «зростові стрибки» або періоди «витягнення». Перший «стрибок», припадає на вік 5—8 років, другий — 11—15 років. При цьому у дівчаток він відбувається у 10—12, у хлопчиків—ІЗ—15 років. У віці 1—4 та 8—10 років спостерігається більш інтенсивне збільшення маси, так звані періоди «заокруглення».

Про повне завершення першого «стрибка» можна судити по «філіпінському тесту»: праву руку дитини при суто вертикальній позиції голови кладуть так, щоб основа кисті лежала на середині тімені, пальці витягають у напрямі лівого вуха. Тест вважається позитивним, якщо кінчики пальців досягають вуха, інакше тест вважається від'ємним. Найраніше тест стає позитивним у 5 років, найпізніше—у 8 років.

Не дивлячись на те, що пропорції тіла у дітей з віком міняються, в них зберігається постійне співвідношення величини розмаху рук та довжини тіла. Це співвідношення незалежно від статі дорівнює 1 і практично не міняється з віком («квадрат стародавніх»).

Метод орієнтовних розрахунків дає лише приблизні відомості про фізичний розвиток дитини. Якщо показники фізичного розвитку знаходяться в межах ± 7% від відповідного вікового показника, що вираховується за емпіричними формулами, то інші методи оцінки фізичного розвитку можна не використовувати.

Метод антропометричних стандартів є більш точним. Стандарти отримують при обстеженні великого контингенту дітей. В клінічній педіатрії використовують таблиці стандартів двох типів: параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного). Сигмальні таблиці представлені середньою арифметичною (М) показника фізичного розвитку (маси, зросту та ін.) та середнім квадратичним відхиленням (σ). Середню арифметичну отримують шляхом ділення суми значень величини (X) на кількість спостережень (n). М=Х/n. Для характеристики різноманіття варіаційного ряду і ступеня відхилень варіант від їх середньої величини вираховують середнє квадратичне відхилення. Величина його вказує на те, що при нормальному розподілі показників фізичного розвитку у 68,3% дітей значення цих параметрів знаходяться в межах одного середнього квадратичного відхилення (М± 1 σ), тобто однієї сигми у 95,5% дітей — в межах двох сигм (М±2 σ), у 99,7%—в межах трьох сигм (М±3 σ).

Різниця отриманих фактичних даних вимірювань дитини і середніх стандартів, наведених в таблицях сигмального типу свідчить про значимість відставання чи випередження показників фізичного розвитку.

Сигмальні розрахунки мають ряд недоліків, не дають уявлення про взаємозв'язок різних показників не дають уяву про гармонійність розвитку дитини.

Центильні таблиці показників фізичного розвитку ділять значення показників на 100 рівнозначних інтервалів. Звичайно використовують 3-й, 10-й, 25-й, 50-й, 75-й, 90-й, і 97-й центилі. Наприклад, 3-й центиль—це така величина, менше, якої зустрічаються у 3% дітей, величина менша від 10-го центилю зустрічається у 10% дітей та ін. Перевага центильного методу — це можливість комплексної оцінки рівня фізичного розвитку, оскільки його показники (зріст, маса, окружності) представлені у взаємозв'язку із зростом. Якщо маса тіла попадає в центильну зону між, 25 і 76 центилями; то маса дитини відповідає середнім характеристикам зросту. Зони від 25 до 10 центилю і від 75 до 90 дозволяють говорити про тенденцію зниження чи зростання маси тіла, зони від 10 до 3 центиля і від 90 до 97 свідчать про явне зниження чи зростання маси по відношенню до зросту.

В результаті оцінки фізичного розвитку виділяють 5 його градацій

—середній - якщо відхилення показників знаходиться в межах:

а) М±7% за емпіричними формулами;

б) М±І σ — стандартне відхилення за сігмальними таблицями;

в) зросто-маcові показники знаходяться в межах від 25 до 75 цантиля;

—вище або нижче середнього, якщо показники знаходяться у межах:

а) М±8—20% за емпіричними формулами;

б) від одного до 2 стандартних відхилень;

в) займають зони центилів відповідно від 75 до 90 і від 25 до 10 центиля;

—низькі або високі, якщо показники знаходяться в межах:

а) М±більше 20% від емпіричних формул;

б) М±2 σ

в) займають зони від 10 до 3 або від 96 до 97 центиля.

Отримані дані заносяться в таблицю:

  Фак-тичні дані Належні дані   Зміни в%
Показники за емпі-ричними формулами за цен-тильними таблицями
Маса тіла, кг        
Зріст, см        
Окружність голови, см        
Окружність грудної клітки, см        
Окружність плеча, см        
Окружність стегна, см        
Окружність гомілки, см        
Індекс Чулицької        
Індекс Ерісмана        

Висновки…

Крім того, пропорційність показників фактичного розвитку оцінюють як гармонійний чи дисгармонійний розвиток.

Гармонійним вважають фізичний розвиток, при якому показники зросту, маси, окружностей та індексів не відрізняються від середніх і при цьому маса тіла і окружність грудної клітки відповідають зростові. Дисгармонійним вважають такий фізичний розвиток, при якому величина маси або окружності грудної клітки не відповідають зростові Слід підкреслити, що негармонійно розвинені діти хворіють частіше

Висока частота дисгармонійного фізичного розвитку пояснюється проявами акселерації і гетерохронічним зростанням окремих частин тіла, або неправильним фізичним вихованням дітей.

Методика оцінки фізичного розвитку новонароджених дітей.

На відміну від інших вікових груп при оцінці фізичного розвитку новонародженої дитини обов'язковим є співставлення показників фізичного розвитку з гестаційним віком. Наприклад, маса тіла 2000 г. для дитини, що народилася в терміні 32—33 тижні вагітності, оцінюється як середня, в 36 тижнів — низька, 37—38 тижнів — як дуже низька. Таким чином оцінюють і інші параметри.

Під гестаційним віком розуміють справжній біологічний вік дитини починаючи з моменту зачаття. В залежності від терміну гестації новонароджених поділяють на: доношених — термін 38—42 тижні, недоношених —28—37 тижнів і переношених 42 тижні і більше. Індивідуальну оцінку проводять з використанням сігмальних і центильних таблиць, надаючи перевагу центильним таблицям.

Після оцінки основних параметрів. фізичного розвитку слід оцінити пропорційність будови і вгодованість дитини по співвідношенню маси і довжини тіла (масо-зростовий коефіцієнт), який у доношених новонароджених завжди більший від 60, у недоношених — нижчий.

Виділяють три основні клінічні форми порушень зросту і розвитку новонароджених: діти з великою масою відповідно до гестаційного віку, діти з низькою масою відповідно до гестаційного віку; діти з внутрішньоутробною гіпотрофією.

Діти з великою масою відносно гестаційного віку мають масу на 2 і більше сигми, або їх маса розташована вище Р90. В групу новонароджених з низькою масою відносно гестаційного віку входять діти, маса яких нижча від найменшої на 2 і більше сигми, або нижча Р10.

Внутрішньоутробна гіпотрофія — не хронічний розлад трофіки плода, що супроводжується відставанням фізичного розвитку, порушеннями функціонального стану центральної нервової системи, метаболічними розладами та зниженою імунологічною реактивністю.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти