ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Завдання і предмет соціології грошей

Соціологія грошей вивчає гроші як соціальне явище, а також розглядає соціальні функції грошей, поводження, пов’язане з грошима, соціалізацію в питаннях поводження з грошима, типи особистості за критерієм поводження з грошима, соціокультурні особливості ставлення до грошей, форми і типи грошей.

Соціологія грошей – це спеціальна соціологічна теорія і галузева наука, що розглядає гроші як об’єкт пізнання суспільних наук. У проблемне поле цієї науки входить безліч питань, зокрема: форми грошей у сучасному суспільстві, різні аспекти вивчення інституту грошей: історичний (теорії походження грошей та еволюції форм грошей, сучасні форми грошей), економічний (функції грошей у системі економічних відносин, класична політична економія: А. Сміт, Дж. Мілль, Д. Рікардо, критика “економічної людини”), соціологічний (гроші як соціальний інститут). Вивчаються різні соціологічні концепції, наприклад: гроші як суспільний зв’язок, реалізований у формі відчуження (К. Маркс), грошова форма культури (Г. Зіммель). М. Вебер розглядав вплив релігії на економічну діяльність. Про соціальний механізм функціонування грошей у суспільстві писали Т. Парсонс, П. Сорокін, Т. Веблен, З. Фрейд.

Гроші – важливе соціальне явище, що неодноразово було об’єктом соціологічної рефлексії. До вивчення соціальної природи грошей зверталися класики соціологічної думки К. Маркс, М. Вебер і Г. Зіммель. К. Маркс у дослідженнях “Капітал” відзначив вплив грошей на соціальні відносини. У 1900 р. вийшла фундаментальна праця Г. Зіммеля “Філософія грошей”. Свою думку про соціальну сутність грошей М. Вебер виклав у працях “Протестантська етика і дух капіталізму” та “Господарство і суспільство”. Обидва класики соціології розглядали гроші як символ, виразник духу сучасності. Вони вважали, що поява грошової економіки є причиною роз’єднаності людських відносин, раціонального розрахунку у всіх сферах людського життя. Т. Парсонс розглядав гроші як символічно узагальнений засіб комунікації, як один із символічних засобів соціального обміну.

Але гроші розглядаються не тільки з макросоціологічних позицій. У мікросоціології важливим є питання про те, як гроші впливають на безпосередню міжособистісну взаємодію, на спілкування людей. Аналіз на макрорівні передбачає розгляд більш загальних контекстів виникнення і ходу взаємодій у законодавчій сфері, у політиці, в управлінні ринками і торгівлею, а також у соціокультурній сфері, наприклад у релігії, системі цінностей.

Соціальна сутність грошей

Гроші одночасно є продуктом об’єктивних соціальних відносин і результатом суб’єктивного їх сприйняття, насамперед довіри людей до грошей, грошової системи й інститутів, що забезпечують функціонування грошей. На сферу грошового обігу регулювальний вплив справляють норми, традиції і правила. Причому цей вплив існує на макро- і мікрорівнях, тобто як у рамках усього суспільства, так і на рівні міжособистісного спілкування.

Гроші виступають не тільки як посередники в економічному обміні, а мають значно більш широкі соціальні функції.

З економічного погляду гроші слугують знеособленим еквівалентом товарів і послуг. У відносинах гроші часто (але не завжди) “деперсоніфікують” взаємодії людей. Інакше кажучи, часто не важливо, хто саме є нашим контрагентом у грошових відносинах. Наприклад, для нас не має значення, якою саме особистістю є продавець у магазині чи касир у банку. А їм, у свою чергу, не цікаві ми як особистості, важливо лише те, що нас пов’язують гроші. Вони в цьому випадку виступають посередниками комунікації із приводу обміну благами і послугами. Гроші спрощують процес придбання бажаного, комунікація між продавцем і покупцем відбувається не тільки і не стільки з приводу речі, як це було в бартерному обміні, а й з приводу самих грошей. Якщо в натуральному обміні треба було шукати людину в якої є річ, потрібна нам в обмін на річ, що потрібна йому, то гроші значно спрощують обмін, тому що не потрібно шукати речі для обміну, а досить використовувати як посередника обміну гроші. Соціальна природа такого обміну полягає в наявності домовленостей між покупцем і продавцем із приводу використання грошей як посередника обміну. Такі домовленості забезпечує складний соціальний механізм, що складається із соціальних інститутів, держави, законів та ін. Але обмін – це не тільки абстрактна економічна акція, а також вид конкретної міжособистісної взаємодії. У грошах ця взаємодія ніби кристалізується. Гроші є більш-менш рівноправними учасниками людської взаємодії, однак вони вносять у міжособистісну комунікацію розрахунок і відчуженість.

Гроші створюють мережі відносини і самі є активними учасниками мереж взаємодії.

Гроші можуть слугувати ефективним засобом обміну і виконувати інші функції за умови, що їм довіряють. Що менше довіри, то дешевші гроші. Довіра формується соціальними відносинами. Довіра – це соціальне почуття, що відображає ставлення до важливих соціальних інститутів суспільства: держави, права, економіки. Якщо соціальна довіра у визначеній державі слабка, то і ставлення до грошей цієї держави також характеризується недовірою.

Гроші можуть виконувати і не суто економічні функції, наприклад, викуп нареченої – це не обмін у його чистому вигляді, а еквівалент моральної компенсації за наречену. Неторговельне значення грошей виявляється в пожертвуванні. У цьому випадку гроші є засобом виразити симпатію, жаль, співчуття людям, що перебувають у складному соціальному становищі. Штраф – це спосіб покарання, податок – теж не обмінна функція, спосіб залучення частки суспільства для вирішення загальних для суспільства завдань, виконання державою своїх функцій забезпечення життєдіяльності, життєздатності суспільства.

Гроші можуть виступати символом соціального статусу людини. Це теж не обмінна чи економічна функція, а спосіб матеріального втілення, вираження своєї статусної позиції, на зразок ордена, звання чи іншого знака виділення людини в соціумі.

Ритуальна і символічна значущість грошей підкреслюється національною валютою, зображеннями на них.

Різні форми грошей виконують різні функції. Так, паперові гроші є засобом обміну. А засобом нагромадження слугують золото, депозитні внески, предмети мистецтва й ін.

Використання, розуміння і ставлення до грошей багато в чому визначають їх роль у суспільстві.

Велике значення мають інститути, що створюються для регулювання і забезпечення грошового обігу. На сьогодні відбувається інституціональний зсув, що полягає в зміні значення і функцій інститутів. Цей процес стосується і грошових інститутів.

У новітній період світової історії, так звану епоху постмодерну, гроші виходять на новий рівень універсалізації, остаточно стаючи “семіотичними грошима”, порожнім знаком, не пов’язаним навіть зі своєю “природною” стихією – господарським життям, виробництвом, обміном реальних цінностей. Мабуть, головний парадокс сучасної стадії розвитку грошей полягає в тому, що вони, самі будучи продуктом і механізмом економічного розвитку, відчужуються від реальної економіки. Збільшення грошового багатства нині зовсім не означає розвитку реального виробництва й економічного зростання, а може бути навіть обернено пропорційний йому: віртуальні фінансові маніпуляції, ігри на валютних курсах приносять небачені прибутки, але при цьому виявляються загрозливими для народного господарства і добробуту населення цілих регіонів світу. Гроші відтепер можуть самовідтворюватися і збільшуватися незалежно від господарської реальності, а фінансові потоки стають віртуальною економікою, за якою не стоять процеси в реальних секторах. Одним із проявів віртуалізації і семіотизації грошей у сучасному суспільстві є система універсальних електронних кредитних карт і безготівкового розрахунку, що здійснюється практично повсюдно. В умовах глобалізації володіння грошима дає людині змогу встати над суспільством, над культурою, над цивілізацією, прийти до стану “кочівника”, ні з чим і ні з ким не зв’язаного боргом, відповідальністю, любов’ю і вільно переміщатися туди, де легше знайти прибуток і доступніші блага та насолоди.

Для постіндустріального суспільства характерним є зниження значущості грошей. Ч. Хенді, оцінюючи соціальну роль грошей, відзначає такі їх позитивні функції: задоволення матеріальних потреб, здатність вимірювати соціальний успіх, стимулювання творчого начала, надання можливості вибору, свободи. Водночас він визнає, що гроші не здатні задовольнити духовних потреб людства. Саме тому в постіндустріальному суспільстві, в якому основні потреби людей забезпечені, гроші вже не відіграють тієї ролі, не є настільки цінними, як у суспільстві з нижчим рівнем та якістю життя в цілому [25, с. 166–169].

Крім зміни рівня пріоритетності тих чи інших ресурсів, можна підкреслити і зміни в оцінюванні рівня значущості та призначення споживчих матеріальних благ. Так, для індустріального суспільства з індивідуалістськими цінностями характерним можна вважати ставлення до прибутку, грошей, майна, споживчих благ як до самоцілі; вони свідчать, перш за все, про життєвий успіх, а також слугують засобами самовираження, а ресурси допомагають примноженню прибутків. Для егалітарно-колективістських цінностей матеріальні блага насамперед є ресурсами, що сприяють реалізації ідеології, а також відновленню людської працездатності. Відповідно до групово-кооперативістського набору цінностей індустріального суспільства прибуток, гроші, майно, споживчі блага розцінюються як матеріальна основа забезпечення життєздатності та розвитку організації й задоволення матеріальних потреб працівників. Для постіндустріального суспільства особливої актуальності набуває самовираження власної індивідуальності, в тому числі через матеріальні цінності.

Гроші слугують засобом досягнення різних соціальних цілей, є інструментом прагматичного вирішення соціальних завдань. Гроші можуть виступати критерієм порівняння й оцінювання місця індивіда, соціальної спільності в соціальній структурі. Гроші впливають на соціалізацію людини, розвиток і реалізацію його здібностей. Гроші відображають зміну потреб і попиту, впливають на вибір професії, сприяють або перешкоджають самоствердженню особистості, є механізмом впливу на інших людей. Гроші є важливим стимулом діяльності, соціальної активності.

Соціальні функції грошей

Можна виділити такі соціальні функції грошей:

1. Соціально-інтеграційна, яка полягає в забезпеченні обміну і торгівлі. Гроші поєднують індивідів у соціальне ціле. Кожен, хто має гроші, може знайти в ньому своє місце, а бідність страшна не просто граничною убогістю існування, а й тим, що перетворює людину на ізгоя, який знаходиться поза суспільством. Таким чином, гроші створюють передумови для інтеграції індивіда в суспільство.

2. Гроші формують універсальні зв’язки між людьми і предметним світом. Зв’язки, опосередковані грошима, ширші і різноманітніші за зв’язки, засновані на міжособистісних чи культурних основах. Гроші в суспільстві ринкового типу – універсальний еквівалент не тільки економічних, а й соціальних, культурних і інших цінностей.

Завдяки грошам, люди одержують доступ до всього, що можна купити – до товарів і продуктів, інформації і послуг. Значущою властивістю самих грошей є їх кількість. Відсутність грошей чи їх незначна кількість позбавляють людину соціальної позиції, престижу, а нерідко – гідності і поваги оточуючих.

3. Гроші мають здатність зрівнювати людей. Люди одного матеріального статку зрівнюються в можливостях забезпечувати своє життя визначеним набором матеріальних благ: будинок, обстановка, машина тощо. Однаковий у вартісному виразі обсяг благ зрівнює людей різних за своїм національним походженням, культурним, освітнім рівнями, регіональною локалізацією.

4. Завдяки грошам відбувається особисте звільнення індивіда від маси соціальних, моральних, ідеологічних зв’язків, спрощується шлях до задоволення бажань і потреб.

5. Гроші мають здатність зв’язувати людей один з одним. Незнайомі не мають нічого спільного між собою, люди можуть контактувати за допомогою грошей. Володіння ними дає можливість включитися в соціальні зв’язки. Якщо навіть з яких-небудь релігійних, етнічних причин деякі соціальні анклави знаходяться в несприятливому становищі через обмеження і забобони оточуючих, які прагнуть обмежити спілкування з представниками соціальної групи ізгоїв, завдяки грошам ці обмеження або знімаються, або різко послабляються.

6. Гроші є засобом самоідентифікації. Французький соціолог С. Московичі відзначає, що “фінансові” меншості самі набувають властивостей, притаманних грошам – байдужність до культурних і соціальних особливостей середовища і високу мобільність: “вигнані, переслідувані і знедолені приречені до постійної міграції і готові перемінити місце проживання в будь-який момент – циркулювати. Ця мобільність, що нав’язується їм, посилює певну подібність між ними і мобільними грошима. Перші переміщають інших, кличуть у вир обміну, при якому легше уникнути втручання і контролю”.

7. Гроші як фактор горизонтальної і вертикальної соціальної мобільності. Процес їх обігу вимагає постійної просторової мобільності, змушуючи індивіда швидко переміщатися туди, де очікується великий прибуток.

8. Гроші сприяють раціоналізації суспільного й особистого життя. М. Вебер вважав, що в західній культурі раціоналізація є важливою характеристикою в суспільстві і критерієм його розвиненості. Завдяки грошам формується методичність – звичка планувати і розподіляти на логічні етапи будь-яку дію, відокремлювати в ньому суб’єктивні емоції, пристрасті, прихильності від об’єктивних умов і наслідків. Іншим проявом раціональності є точність в оцінюванні вигоди усього – від ділового підприємства до шлюбу.

9. Як універсальна цінність гроші відчужують соціальні відносини, формуючи їх безособовий, “речовий” тип. Проникаючи у різні соціальні сфери, гроші підкоряють їх власній логіці, що знищує специфіку цих сфер. “Економічна людина”, зайнята раціональним збільшенням капіталу, виявляється позбавленою справжньої соціальної і культурної мотивації, зводячи свої особистісні властивості до грошей. Перетворивши з простого механізму досягнення мети на саму мету, гроші замінюють собою весь процес мотивації. Кожен, хто прагне до знань, до творчості чи до влади, до активності чи до спокою, до сімейного благополуччя чи до розваг, при всій мислимій розмаїтості можливих цілей і мотивів, спочатку повинний подбати про гроші. Будучи абсолютним засобом, гроші стають і абсолютною метою, позбавляючи всі інші цілі їх самостійної цінності і значущості.

10. Гроші не знають ні споріднення, ні національної, культурної, конфесіональної спільності. Вони руйнують традиційні форми спільності людей – родину, станове суспільство, державу, етнос тощо. Входячи в ці спільності, гроші звільняють людей від звичаїв, чарівності символів, розподіляючи їх на тих, у кого багато грошей, і тих, у кого їх немає. Незалежно від сімейних, станових, державних, етнічних і інших розбіжностей люди ідентифікуються за їх фінансовими можливостями.

У традиційному суспільстві, де люди взаємодіють на основі міжособистісних форм соціальних зв’язків, зберігають свою значущість соціальні, культурні, моральні характеристики особистості. Відносини хазяїна і працівників, навіть найманих, визначаються в такому випадку не тільки грошима як формою оплати праці, а й принципами особистої залежності і відповідальності, відчуттям належності до одного народу, релігійною спільністю тощо. Усі ці відносини перешкоджають універсалізації товарно-грошових зв’язків, привносячи в них такі “далекі” резони, як почуття споріднення і спільності, жаль, страх перед осудом людей і карою Божою. Вони змушують шукачів наживи, принаймні, випробувати каяття совісті і почуття моральної неповноцінності.

Гроші впливають на відносини між людьми, відіграють велику роль у формуванні соціальних якостей людини.

Вони можуть втілювати в собі такі якості, як користь, накопичення, жадібність, прагнення купити за гроші, те, що не входить до сфери грошового обміну, наприклад, любов. У цьому випадку грошам протистоїть гордість, гідність, повага до краси й інші моральні якості.

Моральне протистояння грошам полягає в нейтралізації поширення на деякі сторони людських відносин принципів вигоди, матеріального розрахунку. Наприклад, якщо дівчина погоджується вийти заміж за некохану, але багату людину. Беззаперечною є думка, що існують цінності, які для людини вищі за грошовий розрахунок і матеріальну вигоду: любов, краса, гідність, безкорислива допомога, чесність державних службовців (протистояння корупції), чесність торговельних відносин (протистояння обдурюванні).

Гроші як соціальна річ

Гроші як соціальна річ розглядаються в методології соціології речей. Гроші як речі, поміщені у культурний контекст, є артефактами, що володіють соціальною сутністю. Артефакти – це будь-які штучно створені об’єкти, що є матеріальними, речовими втіленнями культури, носіями культурних змістів. Гроші як артефакти мають визначений знаковий чи символічний зміст у конкретних соціальних світах.

Соціологія речей цікавиться, насамперед, соціальною природою артефактів, вивчаючи їх як самодостатню сутність. Теоретичні ресурси соціології артефактів дають змогу інтерпретувати матеріальні об’єкти з урахуванням їх включення в соціальний контекст.

Для соціології речей характерне ставлення до речей як до індивідів. Отже, гроші можна розглядати як рівноправних з людьми акторів у соціальних мережах.

Важливим аспектом символічної взаємодії є формування дискурсу, що передбачає осмислені соціальні дії, наприклад, купівля-продаж. У соціальний світ входять не тільки люди, а й артефакти, що створені ними. Інакше кажучи, гроші-артефакти як матеріальні речі володіють визначеною соціальною сутністю. Семантичні моделі таких речей індексні, тобто мають визначену соціальну природу і тому створюють при їх використанні в мові соціальний контекст.

Слово “гроші” вимагає для свого розуміння суттєвого контексту. Вислів “одержав гроші” має соціальну сутність, тому що повний зміст цього виразу передбачає розуміння соціальних дій у рамках конкретного соціального світу. Тобто для розуміння слів “одержав гроші” необхідні додаткові відомості: від кого одержав, за що одержав, скільки одержав тощо.

Такий матеріальний об’єкт, як листок папера з деяким текстом, стає соціальним об’єктом, а саме: грошима, завдяки соціальним діям людини з конструювання. Ці дії дають змогу зарахувати конкретний об’єкт – гроші – до визначеної категорії, офіційного свідчення про еквівалент вартості і помістити в конкретний контекст, створюваний функціонуванням грошового обігу. Контексти є результатом соціального конструювання дійсності (П. Бергер і Т. Лукман).

Папір з написом “гроші” перетворюється на соціальний об’єкт – свідчення про вартість завдяки включенню їх у соціальний контекст. Річ, у цьому випадку – грошова купюра, може бути повноправним актором у відносинах покупця і продавця, якщо вони становлять визначену соціальну мережу. Підставою для функціонування в соціальній мережі, що складається з продавця, людини з грошима і державною казною, є угоди, результатом яких і є гроші. Матеріальний об’єкт має здатності впливати на соціальну ситуацію завдяки силі, напряму не пов’язаної з фізичними властивостями предмета, такими як його форма, текстура, хімічний склад. Інакше як магічною, таку силу і не назвеш. Магія такої матеріальної речі, як гроші, полягає в тому, що завдяки наявності соціальних мереж, у яку цей “неживий індивід” органічно включений, шматок папера з граматичною моделлю визначеної вартості дає людині змогу купити потрібний товар.

Якщо в таку мережу запущений вірус підробки, вся мережа починає працювати на цю підробку як справжню річ. Збиткова, хвора мережа з корисної конструктивної складової суспільного організму перетворюється на джерело зараження соцієтальних мереж. Гроші, що не випущені державною казною, є підробкою. Порушуються фундаментальні угоди, що стосуються системи обміну. Знаючи, що мережа заражена вірусом підробки, продавець уже не буде вірити паперовим грошам, а поцікавиться іншим еквівалентом вартості, наприклад золотом. Розглянемо властивості підробки як збиткового соціального об’єкта. Очевидно, що такий об’єкт спричинює дисфункції в соціальних мережах. Підробка – це несправжній еквівалент сутності, несправжнє явище, що видає себе за сутність. Вона зсередини руйнує систему, побудовану на обов’язкових знаках, обмежених у поширенні і легітимізованих законом. Виклик справжньому з боку підробки руйнує функціональну значущість цього справжнього. Купюра-підробка претендує на ролі, що призначені справжнім грошам, тому заражає своїм вірусом обмінні мережі. Справжнє є основою, на якій тільки і може існувати і мати цінність підробка. І ця основа підробкою ж і руйнується. Підробка – це анархія, що руйнує владу, яка призводить до руйнування самої підробки. Підробка може існувати тільки за наявності справжнього, котре саме і руйнує. Перенісши ці міркування на ситуацію з грошовим обігом, можна відзначити, що грошей-підробок не повинно бути дуже багато, інакше неминуче виникне рівнобіжна мережа конвенцій з іншими граматичними моделями свідчення про вартість. Невелика кількість грошей-підробок ретельно маскується. Угоди між людьми, заражені вірусом підробок, є глибоко законспірованими системами. Нікому не потрібно відкрито заявляти про свої відхилення від стандартних вимог. Гроші, заражені вірусом підробки, прагнуть мімікрувати під дійсні гроші, компенсуючи з інших ресурсів своє походження.

Концепція множинних грошей

В останнє десятиліття стала дуже популярною концепція множинних грошей, запропонована В. Зелізер. Ця дослідниця провела велику роботу з узагальнення історичного матеріалу й безлічі концепцій і зробила висновок про неоднорідність грошей залежно від їх походження. Гроші, зароблені особистою працею, зовсім інші, якщо вони, наприклад, подаровані чи украдені. У принципі, ця думка здавна була відома людям. Можна згадати казку, коли батько послав сина заробити гроші, а мати пожаліла сина і дала йому свої гроші. Коли син показав їх батьку, то батько кинув їх у вогонь. Син на це байдуже відреагував, але коли батько кинув в огонь гроші, реально зароблені сином, то останній кинувся в огонь за цими грошима. Концепція множинності грошей звичайно складніше, але суть її саме така, як це описано в народній казці.

Якщо гроші помістити в соціальний контекст, вони набувають нових якостей, які не залежать від їх зовнішнього вигляду чи залежать невеликою мірою. Так, люди по-різному ставляться до грошей залежності від ряду суб’єктивно значущих факторів. Гроші можуть наділятися неоднаковим значенням, зокрема, від того, як вони добуті: так звані “брудні гроші” є результатом незаконних чи не схвалюваних суспільною мораллю угод. В. Зелізер відзначає, що“навряд чи не кожному виду соціальних відносин відповідає свій вид грошей” [1, с. 53].

Люди активно пристосовують гроші до дрібних нюансів своєї поведінки [1, с. 271].

На цю особливість грошей вказують і антропологи. Так, К. Поланьї писав, що в первісному суспільстві “жоден вид предметів не “заслуговує” називатися грошима, скоріше, термін стосується невеликої групи предметів, кожний з який міг би слугувати як гроші, але тільки одним – своїм особливим образом. Як гроші використовуються різні предмети – вони виконують різні функції для різних цілей” [2, с. 422–423]. К. Поланьї підкреслює існування в первісних суспільствах безлічі фізичних форм грошей, кожна з який відповідає визначеній меті.

На думку В. Зелізер, “гроші ніколи не були ні культурно нейтральними, ні соціально анонімними. Вони прекрасно вміють “підривати” цінності і перетворювати соціальні вузли на числа. Однак цінності і соціальні відносини справляють на гроші зворотний вплив, наділяючи їх своїм змістом і вкладаючи в рамки соціальних схем” [1, с. 52].

Інакше кажучи, передбачається, що гроші є своєрідними ярликами для соціальних відносин, будучи сильно прив’язаними до ціннісно-нормативних аспектів цих відносин. “Множинні гроші важливі як могутні, зримі символи визначеного роду соціальних відносин і змістів. Але важливі вони не тільки тому; вони безпосередньо впливають на соціальні практики. Люди не тільки по-різному уявляють чи сприймають різні види грошей, а й витрачають, зберігають чи передають їх з різними цілями і різним людям” [1, с. 278].

Особливо важливо, що це різні гроші, які не можуть бути замінені один одним, тому що вони пов’язані з різними соціальними відносинами. В. Зелізер показує, що такий вид грошей, як хабар є вираженням “наполегливого прагнення управляти іншими”, виплати у зв’язку бідністю підтримують соціальну нерівність, чайові відповідають “підтримці тонких статусних відмінностей”, а “витрати на утримання, допомога на дітей і аліменти” супроводжують “виникнення чи розпад соціальних зв’язків” [1, с. 61–62].

Під грошима В. Зелізер розуміє все те, що становить для людей цінність і розпізнається як гроші. Вона вважає недостатнім визначати як гроші купюри, що випускаються тільки державою, і монети з офіційно встановленою зовнішньою формою і номіналом. На її думку, таке розуміння сильно звужено і виключає з поля зору дослідників різноманітні грошові еквіваленти і відмінні від грошей платіжні засоби [1, с. 55]. Люди використовують набір визначених практик, що називається цільовим призначення грошей. Сюди, зокрема, входять різні способи “пристосування до своїх нестатків” грошей, що випускаються урядом [1, c. 55]. Ще одна подібна практика – перетворення на гроші об’єктів, споконвічно не призначених для виконання їх функцій – це, наприклад, “сигарети, поштові марки, жетони для метро, фішки для гри в покер чи бейсбольні картки” [1, c. 55] – тобто все, що може мати цінність для сторін, які здійснюють обмін. Третій спосіб виробництва “нових” грошей полягає у створенні відмінних від інституціональних, тобто грошей, що випускаються державою. Маються на увазі законні замінники грошей – продуктові талони, подарункові сертифікати, внутрішньофірмові гроші тощо.

Запропонована В. Зелізер соціальна класифікація множинних грошей за їх джерелом і цільовим призначенням (це відкладено на відпустку, а це – на покупку меблів; ця сума отримана в подарунок, ця – зароблена, а ця – украдена) лише адаптує універсальні і безособові гроші до різноманіття соціальних зв’язків і ролей. Це підтверджується фактами взаємної конвертації різних видів множинних грошей. Так, нерідко кримінальні доходи перетворюються на “моральні гроші”, будучи витраченими на добродійність, у “домашні” чи в “сентиментальні” гроші, якщо на них живуть чи їх дарують, що також не рідкість.

За словами В. Зелізер, вона відмовилася від дискусії з економістами “на їх власному полі” і вибрала для свого аналізу “найбільш важливі сфери, в які, відповідно до традиційного дихотомічного розподілу на ринкові й особисті відносини, гроші або не повинні проникати зовсім, або обов’язково повинні приводити до раціоналізації, вихолощування особистих і соціальних відносин і опредмечувати відносини до родинної, дружньої, безкорисливої допомоги, смерті” [1, с. 71–72]. Аналізується те, яким способом гроші вбудовуються у сфери, де, на перший погляд, їм зовсім не місце. Так, В. Зелізер досліджує особливостей функціонування грошей у сфері морального й у певному змісті сакрального (гроші і страхування життя, виплати по смерті).

Таким чином, складається картина принципової множинності грошей на мікрорівні, коли люди створюють все нові й нові гроші “для визначення складних і мінливих соціальних зв’язків” [1, с. 277]. В. Зелізер підкреслює, що на мікрорівні гроші численні і диференційовані, але зі збільшенням рівня абстракції вони стають усе більш однорідними і якісно нейтральними.

Таким чином, соціологія вивчає широке коло проблем, пов’яза­них з роллю грошей у суспільстві.

Отже, гроші можуть слугувати критерієм порівняння й оцінювання місця індивіда, соціальної спільності в соціальній структурі. Гроші впливають на соціалізацію людини, розвиток і реалізацію його здібностей. Гроші відображають зміну потреб і попиту, впливають на вибір професії, сприяють чи перешкоджають самоствердженню особистості, є механізмом впливу на інших людей. Гроші є важливим стимулом діяльності, соціальної активності. Гроші є продуктом суспільства, вони вбудовані в соціальні відносини, але соціальні відносини і зв’язки не можуть вичерпуватися властивостями, визначеними грошима. Власне, соціальні зв’язки тим і відрізняються від економічних, що не обмежуються обміном за вартістю, а завжди передбачають наявність надвартісного. Гроші одночасно є продуктом об’єктивних соціальних відносин і результатом суб’єктивного їх сприйняття, насамперед довіри людей до грошей, грошової системи й інститутів, що забезпечують функціонування грошей.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає предметна сфера соціології грошей?

2. Як характеризується соціальна сутність грошей?

3. Які соціальні функції грошей?

4. Як характеризуються гроші як соціальна річ?

5. У чому полягає сутність концепції множинних грошей?

Література

Основна

1. Зелизер В. Социальное значение денег: деньги на булавки, чеки, пособия по бедности и другие денежные единицы / В. Зелизер. – М. : ГУВШЭ, 2004.

2. Поланьи К. Семантика использования денег / К. Поланьи // Историко-экономический альманах / сост. Д.Н. Платонов. – М. : Академический проект, 2004.

3. Пашкус Ю.В. Деньги: прошлое и современность / Ю.В. Пашкус. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1990. – 184 с.

Додаткова

4. Автономов В.С. Человек в зеркале экономической теории / В.С. Автономов. – М. : Наука, 1993. – 176 с.

5. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека в ХХ веке. Фактор денег / Ю.А. Васильчук // Общественные науки и современность. – 2001. – № 4. – С. 5–30.

6. Вебер М. История хозяйства / М. Вебер // История хозяйства. Город. – М. : КАНОН-пресс-Ц : Кучково поле, 2001.

7. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. – М. : Прогресс, 1984. – 210 с.

8. Веселов Ю.В. Экономическая социология: история идей / Ю.В. Веселов. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1995. – 164 с.

9. Воронов Ю.П. Страницы истории денег / Ю.П. Воронов. – Новосибирск : Наука, 1986. – 175 с.

10. Гальчинский А.С. К. Маркс об историзме денежных отношений / А.С. Гальчинский. – М. : Мысль, 1985. – 130 с.

11. Заславская Т.И. Социология экономической жизни / Т.И. Заславская, Р.В. Рывкина. – Новосибирск : Наука, 1988. – 448 с.

12. Зіммель Г. Философия денег / Г. Зіммель // Теория общества. – М. : КАНОН-Пресс-Ц, 1999. – 416 с.

13. Ионин Л.Г. Георг Зіммель – социолог / Л.Г. Ионин. – М. : Наука, 1981. – 129 с.

14. Кравченко А.И. Социология М. Вебера: труд и экономика / А.И. Кравченко. – М., 1998.

15. Крибб Д. Деньги / Д. Крибб, А. Кириллов. – М. : Слово, 1999. – 64 с.

16. Малахов С.М. Основы экономической психологии / С.М. Малахов. – М. : Ин-т экономической политики, 1992. – 256 с.

17. Парсонс Т. Общетеоретические проблемы социологии / Т. Парсонс // Социология сегодня. Проблемы и перспективы. – М. : Прогресс, 1965. – 310 с.

18. Радаев В.В. Экономическая социология : курс лекций / В.В. Радаев. – М. : Аспект Пресс, 1997. – 368 с.

19. Рывкина Р.В. Между социализмом и рынком: судьба экономической культуры России : учебное пособие / Р.В. Рывкина. – М. : Наука, 1994. – 240 с.

20. Самуэльсон П. Экономика / П. Самуэльсон. – М. : Алгон : ВНИИСИ, 1992. – 333 с.

21. Соколинский В.М. Психологические основы экономики / В.М. Соколинский. – М. : ЮНИТИ, 1999. – 216 с.

22. Титов В.Н. Вещевой рынок как социальный институт / В.Н. Титов // Общественные науки и современность. – 1999. – № 6. – С. 20–35.

23. Хейне П. Экономический образ мышления / П. Хейне. – М. : Дело, 1992. – 704 с.

24. Хенди Ч. Алчущий дух за гранью капитализма: поиск цели в современном мире / Ч. Хенди // Новая постиндустриальная волна на Западе : антология / ред. В.Л. Иноземцев. – М. : Академия, 1999. – С. 163–184.

25. Шаститко А. Модели рационального экономического поведения человека / А. Шаститко // Вопросы экономики. – 1998. – № 5. – С. 13–24.

26. Шептун А.А. Философия денег / А.А. Шептун // Вопросы философии. – 1999. – № 7. – С. 180–183.

27. Юров А.В. Наличные деньги – их место в современной России / А.В. Юров // Деньги и кредит. – 2000. – № 5. – С. 14–21.

 


Розділ 8
Суспільство споживання
в соціологічному вимірі

У цьому розділі розглянуто такі питання:

Сутність суспільства споживання.

Аспекти суспільства споживання.

Фактори матеріальної основи суспільства.

Моделі альтернативи споживання.

Особливості суспільства споживання в умовах кризи.

Причини блокування бажань.

Механізми стримування потреб.

Символічне споживання.

Функції споживання.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти