Організація стратегічного обліку

Для успішного функціонування економіки необхідне врахування зміни умов функціонування підприємств на макро- та мікроекономічному рівні. Менеджерам підприємства необхідна інформація, яка допомагає їм самостійно розв'язувати проблеми як поточного так і стратегічного характеру.

Існування будь-якого підприємства може бути представлене з точки зору моделі «вхід - вихід»: на вході у систему підприємства надходять матеріальні та нематеріальні ресурси, а на «виході» - продукція, товари, послуги, та ін. Діяльність підприємства являє собою погоджений у часі та просторі потік ресурсів, а також їх запасів, які забезпечують безперебійність цих потоків для отримання запланованих результатів діяльності. У процесі виробництва ресурси трансформуються у продукцію, яка у процесі збуту виходить із підприємства, де змінює свою натуральну форму на грошову і надходить на підприємство, як один з факторів наступного циклу виробництва.

Ринкове середовище вимагає від підприємства розв'язання завдань які впливають на формування облікової інформації стратегічного призначення:

- дослідження ринку та виявлення потреб споживачів для забезпечення необхідного обсягу продукції, чи освоєння нових видів з метою утримання підприємством частки ринку в довгостроковій перспективі;

- визначення мети розвитку та підтримки життєздатності підприємства;

- визначення необхідних обсягів виробництва і вибір схем постачання та постачальників;

- налагодження зв'язків з партнерами і громадськістю для формування позитивного іміджу підприємства та його продукції;

- забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі вибору адекватних стратегій розвитку та нагромадження (підтримки) конкурентних переваг;

- інвестування та управління фінансами підприємства з метою отримання високих економічних результатів діяльності (прибутковості);

- використання інноваційного розвитку на основі досягнень науково-

- технічного прогресу і технологій.

Перераховані завдання свідчать про необхідність отримання додаткової інформації нефінансовго характеру для оцінки роботи та управління з урахуванням змін зовнішнього середовища.

Кожне підприємство характеризується властивим йому набором параметрів щодо його мікро- та макрозв'язків, структури і процесів. Тому, кожне підприємство розробляє свою стратегію розвитку.

Головними зовнішніми факторами, які впливають на формування специфічних ознак діяльності підприємств є властивості ринків, з якими взаємодіє підприємство, рівень та особливості конкуренції на ринках. Ці характеристики ринків задають систему зовнішніх координат, відносно яких підприємство будує свою стратегію.

Менеджмент підприємства опирається на певні теорії, які за останні десятиліття значно оновилися, що зумовлено змінами в розумінні його сутності та ролі в організації та координації діяльності підприємств і суспільства загалом. Однією з найбільш плідних ідей у менеджменті за цей період стало стратегічне мислення. Зміст стратегічного мислення полягає

усвідомленні мети розвитку підприємства та способів її досягнення, в визнанні необхідності спостереження за змінами у зовнішньому і внутрішньому середовищі, формування стратегій та рішень, що з них випливають, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення .

Рис. 2.2. Фактори, що формують стратегічний рівень підприємства

Стратегічне мислення управлінського персоналу будь-якого під­приємства знаходить своє відображення в понятті «стратегічний рівень підприємства». Стратегічний рівень - це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях. У науковій літературі виділяють ряд факторів.

Таким чином, стратегічно орієнтоване підприємство - це підприємство, де стратегічне мислення є основою діяльності персоналу підприємства і, насамперед, вищого керівництва, де сформована система стратегічногоуправління, яка забезпечує розробку та використання інтегрованої системи стратегічних планів, а поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних цілей.

Загальні принципи стратегічної діяльності підприємства :

1. Кожне підприємство є відкритою соціально-економічною системою,
що змінюється, розвивається в динамічному зовнішньому середовищі.

2. Для забезпечення стабільного розвитку необхідно розробити
спеціальні заходи, які набувають вигляду стратегій, що враховують як
зовнішні (ринкові), так і внутрішні (виробничі) фактори.

3. Послідовний розвиток підприємства чи організації пов'язаний з формулюванням цілей, які знаходять вираз у системі техніко-економічних, кількісних та якісних показників (наприклад, прибуток, обсяг товарообігу, рівень якості продукції, бюджетні характеристики тощо), а також у системі стратегій їхнього досягнення, що інтерпретується в «стратегічному наборі».

4. Застосування системи стратегічного управління з орієнтацією на «стратегічний набір» вимагає своєчасного перегляду стратегії та її оновлення для запобігання втрати її актуальності, що може стримувати розвиток підприємства.

5. Механізм функціонування підприємства має містити стратегічну підсистему, спрямовану на складання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та коригування заходів щодо формування середовища (у можливих межах) та пристосування до нього підприємства.

6. Підтримка змін, нововведень різних типів має запезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримки, що сприяє проведенню стратегічних дій.

7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що б сприйнятливими до змін і дають змогу досягти майбутніх цілей.

Реалізація зазначених принципів стратегічної діяльності на підприємстві, дає змогу побудувати обгрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління.

Стратегічне управління можна визначити як реалізацію концепції, у якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підпри­ємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегії - стратегічного набору.

Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення і знаходить відображення у певних характерних рисах її застосування:

1. Базується на певному поєднанні системного, ситуаційноого та
цільового підходів до діяльності підприємства, що трактується як відкрита
соціально-економічна система. Використання тільки однієї із зазначених
засад не дає змоги досягти потрібних результатів - розвитку підприємства у
довгостроковій перспективі.

2. Орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство. Це дозволяє створювати адекватні цим умовам системи стратегічного управління, що будуть відрізнятись одна від одної залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища.

3. Концентрує увагу на необхідності збору та застосування баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування інформації для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації.

4. Дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів встановлення ефективних зв'язків та формування стратегічної поведінки персоналу.

5. Передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємств (цілей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору», стратегічного планування та контролю тощо).

У менеджменті функцією цілевстановлення є функція планування, в процесі реалізації якої визначаються цілі та способи їх досягнення. Однак ціль не можна ототожнювати з планом або прогнозом Прогноз визначає напрямок розвитку, ціль - найбільш прийнятний стан системи в межах цього напрямку, а план досягнення цілі, окремі етапи руху до них. Мета потребує всебічної якісної оцінки майбутнього стану системи, для якої вона розробляється й має давати закінчене та комплексне уявлення про майбутній стан системи.

Немає загально прийнятого та узгодженого визначення щодо стратегії. Дуже доречним є вислів Г. Мінцберга: «Кожне визначення додає важливі елементи до нашого розуміння стратегії, спонукаючи нас ставити фундаментальні питання про організації та їхній розвиток узагалі»

Враховуючи багатоплановий характер діяльності підприємства, треба зазначити необхідність існування певного переліку взаємопов'язаних стратегій, що є так званим «стратегічним набором».

Стратегічний набір - це система стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі.

Центральне місце в системі стратегічного управління посідає процес стратегічного планування, який можна визначити як систематизовані та формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та

організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм. У свою чергу, розробка планів як специфічний вид діяльності - це послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємопов'язаних етапів:

- встановлення цілей;

- визначення стратегій («стратегічного набору») та заходів щодо їхньої реалізації;

- передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу;

- організація виконання планових завдань;

- облік, контроль та аналіз їхнього виконання.

Останні два етапи є переходом до впровадження цілісної системи стратегічного управління, оскільки зумовлюють необхідність організаційно-аналітичної та контрольно-координаційної діяльності не лише в органах стратегічного планування, а й у ланках, де виконуються дії, визначені стратегічними планами та програмами. Із самого початку стратегічне планування набуло форми системи «прогнозування — програмування — бюджетування», в якій відбилася спадкоємність планових документів, різних за термінами розробки та виконання. Стратегічна програма - це координуючий документ, який є економічно та науково обгрунтованою системою пов'язаних між собою, і націлених на реалізацію конкретної комплексної мети соціально-економічних, науково-технічних та організаційно-господарських заходів, узгоджених за термінами, виконавцями (сгііввиконавцями) та забезпечених необхідними ресурсами.

Стратегічні програми будь-якого змісту реалізуються через систему стратегічних, поточних та оперативних планів .

Таким чином, лише взаємопов'язана система стратегічних, поточних та оперативних планів дає змогу здійснити необхідні перетворення на підприємстві. Поточні плани складаються з метою конкретизації, доповнення та коригування стратегічних планів з урахуванням конкретної ситуації, що склалася на початок планового періоду

Цей тип планів передбачає визначення проміжних цілей та завдань, а також заходів щодо їхнього досягнення, тобто є інструментом реалізації стратегічних планів.

Організація системи стратегічного управління неможлива без здійснення такого етапу, як облік, контроль та аналіз виконання стратегічних планів. У першому розділі дисертаційного дослідження ми показали, що доцільним є формування систем стратегічного обліку на основі використання системи ключових показників діяльності і обліку за ланцюгом створення вартості. У зв'язку з цим, ми вважаємо, що доцільно у якості концептуальної основи системи стратегічного обліку дослідити бюджетне управління у розширеному його трактуванні, яке включає систему ключових показників діяльності і облік за ланцюгом створення вартості. На Рис. 2.3. показано поєднання стратегічного планування і бюджетування .

Рис. 2.3. Система подвійної петлі бюджетування

Така побудова системи стратегічного обліку, на нашу думку, дозволяє врахувати специфіку діяльності підприємств поліграфічних матеріалів. Основою методики і організації системи стратегічного обліку є концептуальна модель стратегічного обліку

Згідно з цією моделлю формування бюджетного управління діиснюється на основі управління за центрами відповідальності, управління місцями виникнення витрат, обліку витрат за ланцюгом вартості та чових показників діяльності підприємства. В умовах жорсткої ринкової конкуренції, яка характерна для ринку поліграфічних матеріалів, величезне значення має довгостроковий розвиток, сновними чинниками якого є стратегічне управління, ефективність ізнеспроцесів, знання і кваліфікація співробітників, здатність організації имувати і залучати нових клієнтів, корпоративна культура, що заохочує новації і організаційні поліпшення, інвестиції в інформаційні технології. Таким чином, модель стратегічного обліку повинна бути розширена за ахунок нематеріальних та інтелектуальних активів компанії.