ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Загальні відомості про мінерали і процеси їх утворення

Загрузка...

План лекція №1

1) Задачі і методи геології

2) Науки геологічного циклу

3) Історія формування геологічних знань

4) Склад і будова всесвіту

5) Характеристика сонячної системи.

Геологія відносится до фундаментальних наук. Геологія-це наука яка вивчає походження землі, походження її зовнішніх твердих оболонок, їх склад, історичний розвиток, внутрішню будову, а також органічний світ. Об’єктом геології є в загальному розумінні:Планета земля і в першу чергу її зовнішні оболонки, які доступні для вивчення(дослідження) Спочатку геологія вивчалася спостережними методами, далі, з розвитком науки почали використовуватись геохімічні та геофізичні методи. Останнім часом стали використовувати математичні методи, а також геологічні експерименти в лабораторних умовах(напр. штучний алмаз) Математичні методи(напр. землетрус, як змін щільність грунту і тд) Задачею геології є 1) встановлення форм та розмірів покладів 3)пошук підземних вод(поверхневих не вистачає) 4)прогнозування землетрусів, вивержень вулканів та інших природних катаклізмів. Розвилася в середині 19 ст.

Науки геологічного циклу: 1-науки про склад землі(геохімія-наука про хім. Склад землі, закони розповсюдження і розподілу в ній хім. Елементів та їх міграція, мінералогія-наука про мінерали, хім. Сполуки які утворюють тверду оболонку землі. Кристалографія-наука про кристалічну форму кристалів, їх будова. Петрографія-наука про гірські породи(розділена на 2 складові: літологія-гірські породи що утвор на поверхні вивчає, і петрографія-гірські породи що утвор. В надрах землі) Геофізика-наука яка вивчає фіз. Властивості землі, а також речовини з яких вона складається. Інженерна геологія-вивчає фіз. Властивості грунтів і гірських порід в зв’язку з інженерною діяльністю людини(напр.. при будові геодезисти заміряють товщину грунтів, можливість їх зсуву і т.д.) Геологія корисних копалин-вивчає умову утворення та закономірності розповсюдження покладів корисних копалин(напр. геологи збирають камінці по яким визн. Наявність покладів для промислових цілей) гудрогеологія-вивчає підземні води, їх якість розповсюдженість, пересування, а також місця можливого їх видобування.)

(зош)

Цикл наук про органічний світ: Паліонтологія-наука яка вивчає по залишкам рослинного і тваринного світу попередні геологічні епохи. Порівняльна паліонтологія-достатньо нова наука в якій відбувається порівняня планети земля(її органічного світу) з іншими планетами.) Всі науки базуються на хімії, біології, фізиці, математиці і початковій археології. Зробимо висновок що всі науки пов’язані.

Історія формування геологічних знань Виділяють 2 періоди формув геол. Знань. 1-донауковий(відносяться теорії:катастрофізм-група вчених вважали що весь розвиток землі відбувався внаслідок катастроф(напр. землетруси, виверження вулканів оледеніння, глобальне потепління і тд). Нептунізм-все живе і неживе на землі утворилося з води(вчений Вернар) плутонізм-вчені вважали що весь розвиток землі пов'язаний з її надрами, а саме з процесами які відбув. На великих глибинах(магматизм, метаморфізм, вулканізм і інші ендогенні процеси(ломоносов підтримував цю гіпотезу))) 2-науковий(відносяться теорії:фіксизм-по теорії фіксизму весь розвиток зовнішньої оболонки землі пов'язаний з вертикальними рухами земної кори. Мобілізм-повязують з горизонтальним пересуванням речовини землі, а саме гірських порід.)

 

Які розрізняються між собою будовою та складом. Основні форми космічних тіл(зірки планети, між зірковий простір) Зірки характеризуються великими розмірами, можуть бути поодинокими або складати асоціації. Діаметр великих зірок може складати міліарди кілометрів, а температури досягати 1000 град. Щільність космічних тіл коливається в залежності від стадії їх еволюції, і вона в тисячі разів більша ніж щільність води.

Планети-це відносно невеликі за розміром космічні тіла, як правило холодні і виступають супутниками зірок.

ГМіжзірковий простірГ-має незначну щільність і вважається вакуумом

Космічні тіла об’єднуючись можуть утворювати системи Сама найпростіша система(земля і місяць(планета-супутник) Прості системи об’єднуються утворюючі більш складні системи(це сукупність планет з їх супутниками) ці системи можуть об’єднуватись і утворювати ще складніші системи(галактики) а галактики вже утворюють всесвіт. Таким чином від більш простого до більш складного утворюється всесвіт. Планета земля знаходится в галактиці чумацький шлях.Галактика чумацький шлях має лінзоподібну форму(мал.. в зошиті) діаметр галактики складає 25-27кПС(кіло Парсеків) 1кпс=308*10в12 км або 3.26 св рок. Товщина лінзи 3 кпс. До складу галактики входить приблизно 150 млрд зірок які розповсюджені не рівномірно. Основна частина знах. В центрі галактики а до переферії щільність зірок зменшується. Причому єдиного центру нашої галактики не існує. А в межах галактики зірки можуть утворювати скупчення, і в залежності від форми цих скупчень розрізняють: шарові скупчення(сотні тисяч зірок розташовані одна поблизу іншої і утвор. Шароподібну форму і одне світіння) розсіяні скупчення(десятки і сотні зірок щільність їх менша ніж в шарових скупченнях) зіркові хмари(скупчення міліардів зірок, і утворюють незрозумілу, неправильну форму.) як говорять вчені найближча до нашої галактики Андромеда М 31. І вона віддалена до нас на відстані приблизно 440 кпс. Характеристика сонячної системи:сонце займає непримітне місце в нашій галактиці. За розміром сонце в 2.3 менше ніж середня зірка нашої галактики, сонце з іншими зірками нашої галактики обертається навколо центру галактики з періодом 200-250 млн років. Вік землі приблизно 4 млрд років, це приблизно 20 обертів навколо центру галактики. До складу сонячної системи відносяться 9 планет з їх супутниками, шаром астероїдів і кометами. Якщо вважати що межею закінчення сонячної системи є плутон, то радіус сонячної системи складає 6млрд кілометрів, 99.9 відсотків маси системи зосереджено в сонці. Сонце має наступні характеристики- Середній радіус 686 тис км. Щільність 1.4, температура на поверхні приблизно 6 тис кельвінів. Маса сонця складає 1.2*10в30 ступіні кг. За хім. Складом сонце характеризується наявністю 70 хім елементів основними з яких є легкі, такі як гелій водень кисень вуглець і тд. Крім того з’ясовано що на сонці є хім. Сполуки і радикали. Сонце характеризується збільшенням або зменшенням активності. Період активності становить 11 років. сонячна система є компланарна(в одній площині) всі планети крім венери та урану мають один напрямок обертання. За своєю масою, щільністю та іншими характеристиками всі планети поділяють на 2 групи: 1)планети земної групи(меркурій, венера, земля і марс) вони характеризуються невеликими розмірами, високою щільністю, невелика швидкість обертання навколо осі, невелика маса, і невелика кількість супутників. 2)планети гіганти-мають протилежні властивості. Окремою є плутон-знаходится на великій відстані, але за щільністю і властивостями може відноситись до планет земної групи. Як говорять вчені раніше була ще одна планета-фаетон, але вона вибухнула, і є версія що шар астероїдів це уламки цієї планети. Астероїди-це достатньо великі космічні тіла які утворюють проміжний шар між марсом і юпітером. Говорять що до цього шару входить приблизно 2000 астероїдів, найбільший з них називають цербера, діаметр 767 км. На другому місці стоїть асероїд Паллада, 483км. І т.д. Астероїди характеризуються кутовою формою. Рух астероїдів і рух планет співпадає, тобто по тих же кругових орбітах як і планети. Наступний вид космічних тіл це метеорити-мінеральні агрегати космічного походження які можуть залітати з світового простору в атмосферу землі. Дрібні космічні тіла-Метеори поверхні землі не досягають а великі метеорити іноді падають на землю утворюючи величезні воронки. Приклад-Тунгуський метеорит, але найбільша воронка утворилась при падінні метеориту в штаті Арізона діаметр воронки складає 1.6 км і глибина 175м. за складом метеорити бувають залізні, камяні і залізокаменні. Ще одним видом космічних тіл є комети рух комет не співпадає з орбітами планет, тому інколи комети можуть проходити поблизу планет і в деяких випадках комети можуть перетворюватись на супутники. Напр. юпітер таким чином отримав кілька супутників. Хімічний склад комет такий самий як і хім. Склад планет гігантів(метан, водень, аміак) всі комети прямують до сонця

Лекція 2

Планета Земля

1)планета замля в комічному просторі

2)походження землі

3)заг. Характеристика землі

4)геосфери землі

5)геофізичні поля.

1.Земля в космічному просторі-характер руху землі з її супутником навколо сонячної системи досить складний. Основні його характеристики: 1)повний оберт навколо сонця семля робить за 365.26 доби. Рух здійснюється по витягнутій елепсичній орбіті з радіусом 149.5 млн. км. Що називається астрономічною одиницею. В залежності від цієї відстані земля отримує відповідно і кількість тепла. Крім того кількість тепла залежить і від нахилу поверхні до променів сонця. І це визначається нахилом вісі. Один повний оберт навколо своєї вісі земля здійснює за 23 год. 56 хв. Середній кут нахилу вісі складає 66.5 градуси. З періодом в 26 тис років вісь обертання землі здійснює рух по конічній поверхні. Відносно перпендикуляру до площини орбіти і це явище називається Прицесія. Крім того з періодом 80 тис років кут нахилу вісі змінюється від 63.5 до 68.5 градусів. Що також відіграє роль на зміну клімату. Кірм того з періодом в 19 років вісь землі здійснює зміну кута нахилу, це називається нутацією.

2. Походження землі: Гіпотези ділять на 2 осн. Напрямки: 1)земля спочатку була вогнена і розплавлена і поступово охолоджувалась(теорія Канда і ла Пласа) цей напрямок теорії був дуже популярним і багато років вважався основним, за цим напрямком теорії земля утворилася при зіткненні(сполученні) великої кількості космічних тіл, спочатку вона була вогненно-розплавлена, потім поступово почала охолоджуватись, при цьому відбувалась диференціація речовини. Тобто важкі елементи осідали а легкі піднімались на поверхню, далі відбув подальше охолодження при цьому з первинної атмосфери виділялися пари води, конденсувалися і ці гарячі води поступово почали розчиняти речовину і таким чином утворювалися розчини солей, і таким чином утворився світовий океан. При подальшому охолодженні відбувалася кристалізація розчинених солей з утворенням мінералів. 2) спочатку земля була холодним космічним тілом а потім відбувалося її нагрівання(теорія Шмідта) була висунута в середині 20 століття(1943р) акреція-процес ущільнення порід під дією грвітації до центру. Спочатку, в результаті сил протягування та відштовхування утворилось невелике космічне тіло через яке пройшло сонце, після того як маса землі становила приблизно 10ту частину від сучасної її маси почалося активне протягування космічних тіл до землі. Маса землі збільшувалась, сили протягування збільшувались. При цьому відбувався процес акреції, в результаті якого виділяється енергія. Тому відбувалося поступове нагрівання землі. Крім того на процес розігріву впливав і впливає радіактивний розпад радіоізотопів в надрах землі.

3. загальна характеристика землі: Ньютон висловив теорію що Земля сплюснута у полюсів, і різниця між екваторіальним і полярним радіусом складає 21 км. Екваторіальний радіус становить 6378 км., а полятни радіус складає 6.357 а середній радіус землі 6371 км. І форма землі назив. ГЕОЇД. Маса землі складає 5,976 на 10^21 тонн. Середня щільність складає 5.52г/см3. Найрозповсюдженіший мінерал на землі кварц, його щільність прийнята середньою щільністю земної кори 2.7. але є мінерали щільність яких менша від середньої щільности(напр.. нафта 0.8, вода 1) а може бути набагато більше(золото-19, платина-21,4) а є ще більше(ртуть) крім збільшення щільності з глибиною зростає і тиск. І відповідно до цього щільності мінералів з глибиною зростають. Вважається що в центрі землі щільність становить 13.г/см3

4.Геосфери землі-Геосфера-концентрична оболонка яка в сумі з іншими геосферами створює планету Земля. Розрізняють зовнішні і внутрішні геосфери. Зовнішні гідросфера(сукупність всіх океанів морів боліт підземних вод, льодовиків, тобто всіх вод в різному фізичному стані.), атмосфера( в залежності від зміни температури і тиску з висотою поділяється на кілька сфер: тропосфера,стратосфера, мезосфера, термосфера(іоносфера) екзосфера, магнітосфера(геокорона) і біосфера(основною характеристикою біосфери є велика швидкість відновлення). Внутрішні: розрізняються в залежності від швидкості зміни сейсмічних хвиль (чим щільніша поверхня тим швидше йдуть хвилі) земна кора розрізняється на континентах і під океаном, на континентах вона трьохшарова, а під океанами вона двошарова(мал. 4) Мантія характеризується знаходженням речовин в твердому стані і досягає глибини 2900км. Розрізняють внутрішнє і зовнішнє ядро. Внутрішнє ядро склад. з речовини в металізованій формі, а зовнішнє характеризується наявністю речовини в розрідженому стані.внутрішнє і зовнішнє ядро розділені перехідною оболонкою твощиною приблизно 300км. Внутрішнє ядро має радіус 1.3 тис км2 загальній радіус ядра складає 3.5 тис км. Таким чином розрізняють кілька геосфер землі 1)земна кора 2)літифікована мантія 3)астеносфера 4) Голіцина 5)внутр. Мантія 6)зовн ядро 7)перехідна оболонка 8)внутр. Ядро

5. геофізичні поля на землі існує 3 геофізичних поля 1)теплове –основне тепло яке отримує земля-це енергія сонця, третина сонячних променів відбивається від зовн оболонки атмосфери. 20% поглинається в стратосфері. І лише половина досягає поверхні землі. Це тепло іде на нагрів поверхні землі від якої нагрівається тропосфера. Але як стверджують вчені земля віддає в космічний простір більше тепла ніж отримує ззовні. Розрізняють внутрішні джерела тепла(виділення енергії в результаті радіоактивного розпаду, акреція, хімічні, фотохімічні реакції на землі(фотосинтез, кристалізація реч з розч, хемосорбція) інші процеси-напр. тертя). На глибині 25 м. існує шар постійних температур(нейтральний шар) тому що вплив космічних променів дорівнює нулю і ця температура вказує на середню температуру даної місцевості. З глибиною від нейтрального шару температура зростає. Після 25 м температура зростає приблизно на 1 градус кожні 33 метри і це називається ГЕОТЕРМІЧНОЮ СХОДИНКОЮ, або піднімається на 3 градуси на кожні 100 метрів, і це називається ГЕОТЕРМІЧНИМ ГРАДІЄНТОМ. Швидкість зростання температури(геотерміч градієнт) залежить від 1)будови літосфери 2)складу земної кори. 3)теплового потоку який йде з надр землі 4)теплопровідності гірських порід 5)умови залягання гірських порід. 6)умови циркуляції підземних вод.2)магнітне-земля є магнітом з полюсами які не співпадають з географічними полюсами, один з полюсів знаходится на північ від гудзонського заливу. А інший полюс-магнітний. Знаходится поблизу нової зеландії. Магнітне поле-силове поле джерела утворення якого пов’язані з внутрішньою будовою землі, а саме внутрішнім і зовнішнім ядром. Напруженість магнітного поля землі змінюється від екватора до полюсів. Посередині між полюсами напруженість складає 30 мікроТесла. На полюсах напруженість зростає до 60 мкТ(мікротесла) але напруженість магнітного поля може змінюватись як з часом так і в просторі. Прикладом зміни напруженості магнітного поля з часом є магнітні бурі. А зміна напруженості магнітного поля в просторі пов’язана з покладами корисних копалин. А саме з покладами залізних руд(металевих руд) крім того напруженість магнітного поля(фонова) змінюється з циклічністю приблизно 10 тис років. 3)гравітаційне-повязано з силами тяжіння які визначають всі геологічні процеси на землі, як зовнішні так і внутрішні. Так як маса землі велика, вона має велике гравітаційне поле. Прискорення вільного падіння за еталон прийнято 9.8 м/с2 але сили тяжіння є непостійною велечиною і залежить від 1)положення місця замірювання відносно рівня океану. Чим нижче рівня океану, тим сила тяжіння більша, і навпаки. 2)від широти місцевості(дов. Підручник з фізики!!!!) 3)від щільності гірських порід. Чим більш щільні породи, ти більші сили тяжіння і навпаки.

Лекц.3 МІНЕРАЛИ

ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЗЕМНОЇ КОРИ

Лекц.4 ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ

1. Стадії екзогенного процесу

2. Вивітрювання фізичне та хімічне

3. Утворення покладів корисних копалин.Продукти вивітрювання

4. Гальміроліз(підводне вивітрювання)

Екзогенні процеси проходять в самих верхніх шарах земної кори на її границі з зовнішніми геосферами. Джерелом енергії екзогенних процесів є сонячна радіація і сили гравітації. Екзогенні процеси протікають при нормальній температурі і тиску по ендогенній схемі. Екзогенні процеси направлені на диференціацію речовини і на вирівнювання рельєфу. Стадії екзогенного процесу включають в себе: 1)Вивітрювання являє собою процес глибокої зміни магматичних, метаморфічних і осадових порід, які стали нестійкими в даних умовах. Вивітрювання відбувається на місці їх існування в результаті фізичного, хімічного і біологічного впливу води, кисню, та ін. 2)денудація –це сукупність процесів перенесення продуктів вивітрювання з місця їх утворення в пониження рельєфу. Перенесення відбувається за допомогою денудаційних агентів, таких як вода, вітер, льодовики, сили гравітації і т.д. 3)акумуляція–це процес накопичення продуктів руйнування гірських порід в низинах рельєфу4)діагенез(перетворення) –це перетворення продуктів екзогенних процесів в осадові породи. В деяких випадках ці стадії проходять не послідовно(напр. характер і інтенсивність екзогенних процесів залежать від таких факторів: тектонічних рухів земної кори, геологічної будови району, рельєфу, кліматичних умов, часу) наслідками екзогенних процесів є 1)зміна речовинного складу земної кори 2)диференціація речовини за фізичними і хімічними властивостями. 3)утворення осадових порід 4)створення нових форм рельєфу 5)утворення грунтів та корисних копалин. Негативні результати екзогенних процесів: 1) руйнування берегів річок, озер морів і т.д. 2)утворення ярів 3)зсув льодовиків і лавин 4)заболочення територій.

Фізичне і хімічне вивітрювання: В залежності від того які фактори впливають на гірські породи розрізняють фізичне хімічне і біологічне вивітрювання. Фізичне вивітрювання призводить до десквамації(знімання луски) причиною фізичного вивітрювання в першу чергу виступає перепад температурв результаті прогрівання гірських порід відбувається збільшення їх об’єму, при зниженні температур об’єм знову зменшується. Багаторазове збільшення і зменшення об’ємів(добові та сезонні перепади температур) призводять до утворення тріщин на межі шару постійних температур. Після утворення тріщин утворюються уламкиі починається відшарування гірських порід. Даний процес називається десквамацією. Швидкість вивітрювання гірських порід залежить від властивостей самих порід, а саме: 1)темні породи руйнуються швидше ніж світлі 2) рівномірно зернисті породи руйнуються повільніше ніж порфіровані(губчасті) 3) крупнозернисті мінерали руйнуються швидше ніж дрібнозернисті 4) породи масивної структури більш стійкі ніж породи сланцевої структури(напр. слюди руйнуються швидко) 5)крихкі породу руйнуються швидше ніж в’язкі. 6) тріщінні породи руйнуються швидше ніж щільні. Іншим варіантом фіз. Вивітрювання є Морозне вивітрювання: при температурі нижче нуля вода в тріщинах замерзає, при цьому її об’єм збільшується на 8% при цьому відбувається розривання гірських порід. Інтенсивність морозного вивітрювання залежить: 1) від кількості води в тріщинах гірських порід. 2) від циклічності коливання температур поблизу нуля градусів. БІОЛОГІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ-деякі види біологічного вивітрювання діють так само як деякі види фіз. Вивітрювання, наприклад розростання кореневої системи., діяльність землерийних тварин і останнім часом сюди можна віднести антропогенну діяльність людини ХІМІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ: інтенсивність і направленість хімічного вивітрювання пов’язана з хімічним складом і будовою самих порід. Найшвидше перетворюються магматичні породи, потім метаморфічні і найповільніше руйнуються осадові породи. Також на інтенсивність і направленість сприяють кліматичні умови, чим жаркіший клімат тим швидше відбуваються процеси. обводненість територій також впливає на інтенсивність і направленість бо вона грає важливу роль в хім. Вивітр. І діяльність мікроорганізмів. Хімічне вивітрювання відбувається по екзотермічній схемі і ділится на 4 групи: ОКИСЛЕННЯ-відбувається з переходом низьковалентних сполук в високо валентні, з приєднанням атомів кисню. Активність даного процесу проходить швидше при наявності води. Причому чим менша температура тим швидше проходить процес, процеси окислення протікають як на поверхні землі так і в зоні інфільтрації атмосферних опадів до певної межі. Дана межа залежить від:1) речовинного складу і водопроникності гірських порід(чим менше водопоглинання тим глибше знаходится ця межа) в першу чергу окислюються солі заліза, сірка, марганець, ванадій. Дуже активно окислюються сульфіди, а також органіка. 2) глибини залягання підземних вод –нижче процеси окислення не проходять 3) розчленування рельєфу, чим більше перепад висот тим активніше відбуваються процеси окислення, а в рівнинній місцевості процеси окислення приблизно на рівні землі. ГІДРАТАЦІЯ-повязана з приєднанням молекул води в материнську гірську породу(напр. ангідридкальціюеСО4, приєднав воду став гіпсом) при цьому збільшується об’єм гірськіх порід приблизно на 33% РОЗЧИНЕННЯ-вплив води на гірські масиви, вуглекислого газі, мінеральних та органічних кислот. Найінтенсивніше розчинюються осадові породи, найгірше-магматичні, найкраще розчинюються хлориди, гірше розчинюються сульфати, ще гірше карбонати і ще гірше сілікати. ГІДРОЛІЗ-див. підручник з хімії. Дуже часто вони відбуваються одночасно.

УТВОРЕННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН–до покладів корисних копалин відносяться: ЗАЛИШКОВІ І ІНФІЛЬТРАЦІЙНІ. Найбільш розповсюдженими є ЗАЛИШКОВІ поклади, які розрізняються на елювіальні(утворюються в результаті руйнування гірських масивів) поклади кори вивітрювання утворюються в умовах вологого клімату. З грунтів вимиваються легкорозчинні сполуки, а в грунтах поступово накопичуються окиси заліза, алюмінію. ІНФІЛЬТРАЦІЙНІ поклади утворюються внаслідок кристалізації речовини з грунтових вод. Продуктами вивітрювання є елювій(являє собою уламки мінералів, глини. Як правило він утворюється на місцях руйнування гірських порід. і грунти(являють собою поверхневий шар земної кори якій відрізняється родючістю, грунти складаються з трьох основних компонентів: материнська порода(елювій) гумус(орг. Речовина) і мікроорганізми) в залежності від вмісту поживної речовини розрізняють типи грунтів розрізняють типи грунтів(див. зошит з ґрунтознавству)

ГАЛЬМІРОЛІЗ(підводне вивітрювання) буває фіз. Хім. І біол.. ФІЗИЧНЕ(механічне) пов’язано в першу чергу з тектонічними процесами ХІМІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ-повязано з глибинними процесами(напр. з глибиною кисню стає менше і виділ сірководень) з глибиною спостерігається наявність вуглекислого газу. БІОЛОГІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ-деякі водорості виділяють певні речовини які розчиняють поверхню. Крім того існують організми які живуть в гірських породах і руйнують їх.

Лекція 6. Діяльність річок

Води поверхневого стоку

Діяльність річок

ЛЕКЦІЯ 8 Підземні води

Фізичний склад підземних

Класифікація підземних вод

Лекція 9

Світовий океан

1. Океани і моря. Рух океанічних течій

2. Відомості про життя в океані

3. Геологічна роль океанів

4. Коорисні копалини світового океану.

 

Світовий океан-це океани, заливи, моря. Він вкриває 70% поверхні землі. Обєм води 1370 млн км3. Світовий океан відіграє суттєву рольв геологічних, кліматичних процесах. При цьому основний вплив пов'язаний з рухом океанічних вод. Рух океанічних вод викликаний: 1)дією вітру 2)перепадами тиску в масі води 3) приливами відливами 4)землетрусами 5)відцентровими силами обертання землі 6)силами тертя між водою і дном океану. Рух океанічних течій розділяють на три групи. 1)морські течії (розрізняють поверхневі(повязані з рухом вітру, тому умовно(схематично) рух океанічних течій може бути представленим в наступному вигляді(мал.) Всі течії повязані з вітрами. В поверхневій зоні океану по обидві сторони від екватора зі сходу на захід відбувається рух води під дією пасатних вітрів. У західних берегів течії починають розходитися вздовж і на десятій паралелі частина повертається в протилежному напрямку. Інша частина світового океану рухається вздовж материків до 30-35 паралелі. А далі вони починають рухатися на схід і знову перетинають весь океан, досягнувши східного узбережжя води направляються до екватора і знову починають рухатися на захід. Ще частина води в північній півкулі направляється вздовж берегів в полярні зони де проходять менші колообіги, поверхневі течії затухають до глибини від 10 до 100м. в низьких широтах на поверхні води швидкість перенесення часток становить 15-20 см/сек вертикальний рух повільніший і становить 5*10в-4 до 3*10в-3 см/сек. В середніх і високих широтах горизонтальний рух часток становить всього кілька см за сек. А вертикальна циркуляція є такою ж самою., глибинні і придонні Глибинні і придонні рухи води повязані в першу чергу з рельєфом дна.(якщо вода піднімається за годинниковою стрілкою якщо на пониження рельєфу у впадини то проти) прибрежні, а за температурою розрізняють холодні і теплі- розділення течій на холодні і теплі залежить від різниці температур у воді течі і температури зовнішніх вод, якщо вода течії тепліша ніж оточуючих вод, то течія вважається теплою(течія пн льодовитого океану 2град) і якщо температура води в течії менша ніж температура зовнішніх вод, то течія вважається холодною(перуанська течія22 грд).)2)вертикальна циркуляція 3) хвилювання при хвилюванні розрізняють три типи хвиль 1)приливні-це повязано з існуванням місяця. приливи настають один або два рази на добу і найбільше їх значення досягається під час сезігій(повнолуння або новолуння) розміри і характер припливів залежить від сизігій, географічної широти і від місцевих умов. У відкритому океані висота приливу до 1 метра. Максимальні припливи спостерігаються в заливах і зовнішніх морях. 2)вітрові коли швид досягає 1.1м/с вітру, на поверхні води утворюються маленькі короткі хвилі які пересуваються рівними рядочками, при збільшенні швидкості вітру правильні ряди хвиль зникають і хвилі приймають форму окремих холмів. Коли швидкість вітру ще збільшується виникає шторм і при цьому зявляються правельні ряди хвиль, але розмір їх значно більший. При зменшенні швидкості вітру енергія хвиль поступово зменшується на тертя і хвилювання затухає. Таким чином розрізняють три підгрупи хвиль.3)сейсмічні-див розділ землетруси. За висновками біологів 75% класів тварин виникло у воді і 60% у морській воді. Живі організми відіграють велике значення в процесах породоутворення і світовому океані. По перше:вони впливають на дно і по друге змінюють фізико-географічні умови морського середовища при цьому вносится енергія яка утворюється в результаті фотосинтезу по розподілу живих організмів в світовому океані розрізняють неритову область-співпадає з шельфом, в ній розрізняють три зони літоральну(зона припливів та відливів), субліторальну-від максимальних відливів до межі розповсюдження вищіх водоростей і псевдоабісальну-існує в межах між існуванням вищіх водоростей до тереторій зовнішнього краю шельфу батіальну(до 3 км) і абісальну(від 3 км до дна) області. По знаходженню організмів в водах світового океану розрізняють бентос(придонні) нектон(товща води) планктон(поверхня)

Геологічна роль океанів-в різних частинах світового океану геологічні процеси проходять з різною інтенсивністю. В центральнихх частинах світового океану важливу роль відіграють ендогенні процеси. А в береговій зоні домінують процеси контакту між сушею та морем. Робота хвиль в береговій зоні проявляється в наступних діяльностях. 1)в процесах абразій(руйнування основ берегової зони під дією прибоїв) 2)руйнування корінних порід на дні. 3)диференціація уламкового матеріалу.(схема) берегова зона під дією хвиль руйнується. В результаті чого утворюється ніша, над якою нависає карниз. З часом карниз може обвалюватися утворюючи кліф, при обвалі карнизу процес руйнування берега припиняється, через те що енергія хвиль направлена на диференціацію уламкового матеріалу. В результаті диференціації уламкового матеріалу відбувається вирівнювання дна. І таким чином утворюється бенчі або пляжі, розмір і форма бенчу визначається розмірами хвиль. Чим більша хвиля тим довше і більш пологіше утворюється профіль. При утворенні пологого берега інтенсивність руйнування берегової зони уповільнюється, так як енергія хвиль витрачається на тертя. Інтенсивність і швидкість абразії залежать від: геологічної будови берегів, положення берегової лінії, складу і фізико-механічних властивостей порід і фізико-географічних умов. Наприклад в тропіках абразія більш повільна бо там існують лагуни бо коли заходить хвиля вона має перешкоду у вигляді каралів. В придонному шарі при проходженні хвилі виникають потоки води направлені до берега, а в зворотньому напрямку від берега проходять нижні шари хвилі. На гризонтальному дні частка осаду яка несется хвилею пересувається спочатку до берега, а потім повертається назад у вихідне положення, але на похилому дні силі тяжіння скорочує шлях частки до берега і збільшує його уклін від берега. Дана ситуація виникає коли хвиля симетрична. Але при зменшенні глибини хвилі приймають асиметричну форму похилену в сторону берега, і швидкість руху води в сторону берега збільшується і частка проходить до берега більший шлях, і зворотнім напрямком води повертається назад у водичкуу, але не в своє вихідне положення. Таким чином переміщення осадів визначається формаю хвилі і розміром частки. Утворення підводних валів і барів-утворюються вздовж рівних плоских берегів які складаються з дрібнодисперсного матеріалу. Вали і бари тягнутся вздовж берегів на протязі кількох десятків кілометрів. Вали утворюються на пологому дні, на певних глибинах хвилі починають закручуватися і при цьому втрачають певну енергію. Втративши енергію вони не можуть переносити осадові частки далі і таким чином частки випадають на дно утворюючи горбочки.

КОРИСНІ КОПАЛИНИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Водами світового океану виступають постачальниками мінеральних солей, найінтенсивніше поклади мінеральних солей проявляються в лагунах, лиманах, які відділені від основного моря валами та барами, як правило в результаті випаровування концентрація солей в даних об"ємах набагато більша ніж у відкритому морі(напр. по близу каспійського моря є залив карабагас гол, який відділений пересипами і концентр солей в лимані в 23-25 разів більша ніж в самому морі) поклади корисних копалин тим більші, чим менша розчинність даних солей. У відкритих морях є поклади заліза, при чому форма знаходження заліза залежить від відстані від берега. в береговій зоні, де шар води незначний і вода насичена киснем утвор поклади ферум о аш тричі, далі він переходить в ліманіт Ферум О (Оаш) помножити на воду. ще далі утворюються силікати заліза, ще глибше-карбонати заліза, а на великих глибинах де недостатньо кисню і де невідновлювальне середовище утворюються поклади піриту. поклади фосфору утворюються тільки у водному середовищі. ті поклади фосфоритів які існують на суші, були утворені ще коли створилось морське середовище. в шельфах морів зустрічаються поклади нафти і частково природного газу.(приклади утворення покладів в світовому океані, на самостійне вивченя)

 

Лекція 10. ОЗЕРА ТА БОЛОТА

1. озера і болота, їх типи.

2. озерні та болотні відкладення.

3.копалини вугельних порід.

 

1. Озерами називаються замкнені впадини які заповнені водою. площа озер на землі складає 1,8% від території суші. озера виступають колекторами мінеральної і органічної речовини.

наука як вивчає озера називається лімнологія. в залежності від походження розрізняють наступні типи озер: 1) тектонічні озера, які утворилися в результаті розломів в поверхні землі(напр Байкал, Вікторія(озеро в африці), Мертве море, каспійське море. 2) Вулканічні озера: утворюються в кратерах потухших вулканів а також на лавових полях(напр на курильських остворах і на камчатці) 3)льодовикові озера, можуть зустрічатися там де колись було оледеніння, вони заповнюють розорані гірські породи(напр озера в Канаді,Якуті, Скандинавії 4) Водоакумуляційні озера утворюються в дельтах річок, сюди відносятся лимани, лагуни. 5) карстові або суфозійні озера, повязані з діяльністю підземних вод. гірські породи вимиваються підземними водами і грунти просідають утворюючи западини в яких поступово накопичується вода. прикадами може бути озеро Мічіган, Антаріо. 6) Еолові, займають котловини або западини будування, такі озера зустрічаються в дюнах. 7) Плотинні озера-утворюються в результаті утворення перешкоди на шляху потоку води в результаті відкладання морени, обвалів, зсувів і тд. Сюди відносятся як штучні так і природні озера(природні-Сиван, штучні-плотинні, штучні моря) За мінералізацією всі озера поділяють на прісні(до 1 граму на літр) солонуваті(від 1 до 10 грамів на літр солі) Солоні(від 10 до 35 грам на літр) і ропа(більше 35 грамів на літр) мінералізація озер залежить від: 1) живлення озера 2) від гірських порід які його оточують 3) від швидкості живлення і швидкості випаровування.

БОЛОТА-це надлишково зволожені ділянки землі на яких відбувається накопичення мертвої органічної речовини яка з часом перетворится в торф, а потім у вугілля.процес заболочування повязаний з діяльністю живих організмів і як правило залежить від вмісту поживних речовин, їх кількості і якості. утворення боліт характерно для помірного кулімату в залежності від знаходження болота бувають низинні(утворюються в поймах річок і по берегах озер, сюди відносятся ще лісові і травяні болота)

2) Верхові боолота-характерні для помірного клімату де атмосферні опади домінують над випаровуваняям. перехідні болота.

оЗЕРНІ ВІДКЛАДЕННЯ: Тип озерних відкладень залежить від мінералізації озер. в солоних озерах утворюються відкладення мінеральних солей, в прісних озерах утворюються сапропелеві відкладення

Осади солоних озер: в солоних озерах на дні накопичуються мінеральні солі, склад і інтенсивність відкладень залежить від хімічного складу, від кліматичних умов, солі розчинність яких зростає з підвищенням температури(напр натрій хлор) можуть утворювати осади як взимку( в результаті зниження температури води і розчиності солі, так і влітку. інші солі, напр. кальцій ес о 4, утворюють осади тільки влітку, тому що, по перше збільшується швидкість випаровування і по друге зі збільшенням температури зменшується їх розчинність. Осади прісних озер. Осади прісних озер визначаються кліматом, геологічною будовою району, розмірами озера і рельєфом) у прісних озерах утворюються сапронєли(сапрос-гнилий, пелос-мул) які є органічним мулом що підлягає ущільненню і перетворенню при нестачі кисню мікроорганізмами. верхні шари мулу склад на 95% З ВОДИ З ГЛИБИНОЮ ЩІЛЬність мулу зростає і приймає консестенцію платиліну.сапропєлі на 80% складаються з органічних решток, решта це мінеральні речовини. Сапропєлі використовуються в косметології, так як вони багаті на органіку. поклади прісних озер-це горючі сланці що є зольними сланцевими породами. орга

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти