Метод розрахунку джерел економічного зростання (залишок Солоу).

Загальне зростання обсягів виробництва залежить від трьох факторів:

1) приросту капіталу (К);

2) приросту затрат праці

3) вдосконалення технології .

Якщо з вимірюванням перших двох факторів виробництва (капітал і затрати праці) проблем не виникає, то як, за допомогою якого показника можна оцінити вклад технологічних змін у процес економічного зростання?

На це питання дав відповідь Р. Солоу, запропонувавши для вимірюван­ня поточного рівня технології використовувати так званий загальний фак­тор продуктивності і позначати цей показник літерою А. Вважається, що виробництво зростає не лише тому, що зростає капітал або праця, а також завдяки зростанню загального фактора продуктивності. Коли загальний фактор продуктивності зростає на 1%, а обсяг затрат залишається незмінним, то обсяг виробництва зростає на 1%.

Ґрунтуючись на цьому припущенні, темпи приросту обсягу виробниц­тва можна передати як:

де: — темп приросту обсягу виробництва;

— темп приросту затрат капіталу;

— темп приросту затрат праці; — частка капіталу в доході;

— частка праці в доході;

— темп приросту загального фактора продуктивності.
Це рівняння є визначальним для розрахунку вкладу технологічного
прогресу в економічне зростання. Але, оскільки загальний фактор
продуктивності не можна вирізнити безпосередньо, його вимірюють
опосередковано — як величину темпу економічного зростання після вира­
хування з неї вкладу в це зростання вхідних факторів — капіталу та робочої
сили:

Саме тому компонент називають "залишком Солоу".

Сукупна продуктивність факторів може змінюватися під впливом ба­гатьох причин: коли вдосконалюються методи організації виробництва, підвищується рівень освіти працюючих, або коли за вимогами державного регулювання фірми змушені витрачати капітал на охорону довкілля чи підвищення безпеки праці робітників. Іншими словами, загальний фактор продуктивності вбирає в себе все те, що змінює співвідношення між динамікою виробництва та динамікою затрат праці й капіталу.

Сучасна теорія економічного зростання

Вивченню та виправленню зазначених недоліків і обмежень моделі Солоу присвячена сучасна теорія економічного зростання, яка почала розвиватися на початку 70-х pp. і побудована на емпіричному аналізі факторів економічного зростання.

Одним з її напрямків є теорія ендогенного зростання, яка пов'язує процес зростання з усіма можливими якісними й кількісними факторами: ресурс­ними, інституційними, міжнародними тощо. Прикладами таких факторів є: частка робочої сили з початковою чи середньою освітою (характеристика якості трудових ресурсів), частка військових витрат у ВВП (характеристи­ка структури розподілу ресурсів), середньодушове споживання алкоголю (як характеристика трудової та соціальної мотивації), кількість військових конфліктів (як характеристика суспільної та політичної стабільності) тощо. Такі моделі враховують інвестиції в людський капітал, наукові дослідження і дають змогу описати динаміку зміни технології, замість того щоб задавати її екзогенно. Проте формальний опис ендогенних моделей зростання є досить складним, і тому ми не розглядатимемо його.

При побудові таких моделей звичайно користуються лінійною регресією. За базу даних беруться перехресні вибірки для різних країн світу. Так, наприклад, Р. Левін і Д. Рене (1992) та Р. Баро і Й.-Х. Лі (1994) за результатами проведеного емпіричного дослідження вказують на такі фак­тори зростання (табл. 14.3):

Таблиця 14.3. Фактори економічного зростання та їхній вплив на реальний ВВП.

У сучасних умовах теорія ендогенного зростання розвивається переваж­но емпірично. Існує нагальна потреба в розробці її міцної теоретичної бази із чіткими передумовами, структурою та висновками з метою побудови максимально повного та значущого набору факторів, які пояснюють процес економічного зростання.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Економічне зростання Сталий рівень капіталооснащення

Темп економічного зростання Накопичення капіталу