ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність, типи і джерела економічного зростання

 

Економічне зростання – це такий розвиток національного господарства, при якому збільшується реальний національний доход, реальний валовий внутрішній продукт.

Економічне зростання у країні має економічні і соціальні наслідки.

Економічні наслідки охоплюють стадію виробництва, а саме: підвищення й інтенсивність праці, фондоозброєність, поліпшення якості робочої сили, удосконалення технології й організації виробництва.

Соціальні наслідки визначаються економічними й охоплюють фази розподілу і споживання. Це збільшення рівня прибутків різноманітних прошарків населення, поліпшення якості споживання за рахунок удосконалення кількості і структури національного продукту, що відображається у загальному збільшенні рівня життя населення.

Виділяють два основних типи економічного зростання – екстенсивне й інтенсивне.

Екстенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок використання більшої кількості чинників виробництва при збереженні їх старої технічної основи. Приріст продукції досягається за рахунок кількісного збільшення чисельності працівників і за рахунок збільшення потужності підприємств. Проте випуск продукції у розрахунку на одного працівника залишається незмінним.

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується збільшенням масштабів випуску продукції, оснований на використанні більш ефективних і якісно більш досконалих чинників виробництва та технології, більш економічних ресурсів, підвищенні кваліфікації працівників. Результатом є не тільки збільшення обсягу продукції, але й підвищення її якості.

Інтенсивний або екстенсивний типи економічного зростання не існують у чистому вигляді. Завжди має місце їх поєднання з переважанням одного з них.

Розрізняють потенційне і дійсне економічне зростання. Під потенційним економічним зростанням розуміють сукупний ЧНП, який може бути вироблений при: доступній технології; максимально можливому використанні працівників; ефективному застосуванні засобів виробництва.

Дійсне економічне зростання – це фактично досягнуте.

Для виміру економічного зростання використовуються дані про ВВП або ВНП. Якщо при розрахунку виходити з рівня цін поточного року, то одержимо номінальний розмір продукту. Для визначення реального економічного зростання використовуються ціни базисного року, що виключає коливання цін.

Як основні показники виміру економічного зростання використовуються:

1. Коефіцієнт зростання – це відношення показника досліджуваного періоду до показника базисного періоду.

2. Темп зростання – це коефіцієнт зростання, помножений на 100 %.

3. Темп приросту – це темп зростання мінус 100 %.

Процес економічного зростання містить у собі взаємодію певних чинників. У макроекономіці виділяють три групи чинників економічного зростання:

- чинники пропозиції – містять у собі наявність людських ресурсів, природних ресурсів, основного капіталу і рівень технології. Саме чинники пропозиції мають вирішальне значення в економічному зростанні;

- чинники попиту – це рівень цін, споживчі витрати, інвестиційні витрати, державні витрати, чистий обсяг експорту;

- чинники розподілу – це раціональність і повнота залучення ресурсів у процес виробництва, ефективність використання ресурсів в економічному обороті.

Вирішальне значення в економічному зростанні мають чинники пропозиції. Взаємодію трьох груп чинників економічного зростання показує крива виробничих можливостей. Вона відображає суміщення різновидів виробництва різноманітних благ, які можуть бути випущені при даній кількості і якості природних ресурсів, основного капіталу й існуючої технології.

Тов. А

 

Економічне зростання

 

 

Тов. В

 

Рисунок 11.1 – Крива виробничих можливостей

 

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей означає максимальний обсяг випуску двох товарів. Кожна точка усередині кривої показує, що чинники застосовуються неоптимально. Економічне зростання здійснюється у тому випадку, коли раніше не застосовувані чинники виробництва починають використовуватися, і економіка переміщується з внутрішньої точки у точку на кривій виробничих можливостей. Зростання спостерігається і тоді, коли крива виробничих можливостей зміщується праворуч.

В даний час для розвинених країн характерний перехід до нової якості економічного зростання:

- здійснюється головним чином за рахунок упровадження НТП, застосування технологій по збереженню ресурсів;

- у більшій мірі, ніж раніше, спрямоване на підвищення якості товарів і послуг, через зростання конкуренції;

- має обмежувачі, встановлювані урядом з метою збереження здорового економічного середовища для життєдіяльності людини. Вихід економічного зростання за ці межі вважається соціально небезпечним.

Існують позитивні і негативні сторони економічного зростання. До позитивних належать:

- економічне зростання сприяє збільшенню матеріального достатку і життєвого рівня;

- проблеми навколишнього середовища слабко пов'язані з економічним зростанням;

- економічне зростання є єдиним дійовим засобом для досягнення більшої рівності у прибутках.

До негативних моментів належать:

- економічне зростання веде до забруднення навколишнього середовища;

- економічне зростання породжує серед людей занепокоєння і невпевненість у завтрашньому дні;

- економічне зростання часто суперечить певним людським цінностям;

- внутрішні і міжнародні проблеми – це проблеми розподілу, а не виробництва.

Економічне зростання є складовим елементом розвитку економіки, що включає періоди піднесення і спаду. Під час спаду ідуть з ринку неефективні виробники, залишаючи у ньому вільні ніші, які згодом заповнять ті, хто спроможний витримати вимоги ринку. Відновляється рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, на основі якої економіка країни вступає у період пожвавлення економіки. Таким чином, навіть спад являє собою специфічну форму розвитку, що створює основу для майбутнього економічного зростання.

Будь-який вид економічного зростання потребує додаткових інвестицій. Здійснення інвестиційного процесу вимагає від суспільства створення ряду об'єктивних передумов:

1. Достатній рівень заощаджень.

2. Розвинений фінансовий ринок, спроможний забезпечити приплив заощаджень до інвесторів.

3. Висока прибутковість інвестицій, спроможна значно перекрити можливі втрати, пов'язані з великими комерційними ризиками.

Таким чином, економічне зростання знаходиться у прямій залежності від норми накопичення, тобто заощаджень, і ефективності інвестицій.

Динаміка економічного розвитку виражається у темпах економічного зростання. Стале економічне зростання є умовою досягнення економікою довгострокової рівноваги. Довгострокова динамічна рівновага – це такий розвиток економіки, при якому у кожний період часу обсяги зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції дорівнюють один одному при повній зайнятості.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти