ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Лексична система української мови – найважливіший компонент її стилістичної системи.

Виділяють такі види лексики:

 
 
  1. Активна лексика сучасної української літературної мови. 2. Пасивна лексика сучасної української літературної мови. а) застаріла лексика; б) неологізми; 3. Лексика сучасної української літературної мови з погляду сфер вживання: а) загальновживана лексика; б) спеціальна лексика: в) діалектна лексика; г) професійна і термінологічна лексика; д) лексика окремих соціальних груп. 4. Стилістична диференціація лексики.   Міжстильова лексика Стилістично нейтральна лексика кількісно переважає у словниковому складі української мови. На фоні слів, що входять до її складу, інші лексичні одиниці виявляють певні емоційні відтінки і реалізуються у якомусь конкретному функціональному стилі. Стилістично забарвлена лексика Лексика усного мовлення. Основу усної форми мовлення становить розмовно-побутовий функціональний стиль. Лексичними ознаками розмовно-побутового стилю є: 1) використання слів з виразним експресивно-оцінним позитивним і негативним значенням; 2) вживання розмовних варіантів лексичних одиниць, що мають інші літературно-нормативні відповідники (заліковка, електричка, хімічка); Лексика писемного мовлення. Писемним мовленням послуговуються офіційно-діловий, публіцистичний, науковий і художній стилі. Лексика офіційно-ділового стилю. Офіційно-ділова лексика вживається в різного типу ділових паперах, законах, постановах, розпорядженнях, кодексах, договорах, угодах, нотах. Лексика публіцистичного стилю. а) слова на позначення суспільно-політичних явищ (гуманізм, демонстрація, свобода); б) одиниці урочисто-піднесеного звучання (доблесть, героїзм, дерзання, злодіяння, трибун, жертовність); в) слова викривальної семантики (людолови, Лексика наукового стилю. Даний стиль виконує інформативну функцію, основу якої становить диференційована різногалузева термінологія, виділяється загальнонаукова абстрактна лексика. Лексика художнього стилю. Вона вбирає всі елементи названих стилів, характеризується вживанням слів у прямому і переносному значенні, використанням всіх засобів виразності – лексичних, синтаксичних, фразеологічних.   17. Стилістичні функції синонімів. Парафраза. Евфемізми. Стилістичні функції синонімівНайважливіша стилістична функція синонімів - бути засобом найбільш точного вираження думки. Синоніми використовуються і у функції роз'яснення При вживанні спеціальної лексики, іншомовних слів, архаїзмів, які можуть бути незрозумілі читачеві, письменники часто пояснюють їх синонімами.Як правило, синонімами пояснюються вузькоспеціальні терміни в науково-популярній літературі (Ці випадкові, або, як кажуть, пекулярні, швидкості вимірюються в диску небагатьма десятками кілометрів на секунду). В особливих випадках синоніми виконують функцію протиставлення (Він, власне, не йшов, а ширяв, не піднімаючи ніг від землі. - Купрій.). Найважливіша стилістична функція синонімів - функція заміщення, коли необхідно уникнути повторення слів (Орловський мужик живе в поганих осикових избенками ... Калузький оброчний мужик мешкає в просторих соснових хатах. - Т.). Перифрази. перифраз - це троп, описово виражає одне поняття за допомогою декількох. Перифраз - непряме згадування об'єкта шляхом НЕ називання, а описи (наприклад, «нічне світило» = «місяць» або «Люблю тебе, Петра створіння!» = «Люблю тебе, Санкт-Петербург!"). Нерідко перифраз використовується для описового виразу «низьких» або «заборонених» понять («нечистий» замість «чорт. ЗМІ переважно використовують перифрази для увиразнення, вироблення власного, неповторного стилю (щоб яскраво вирізнятися серед конкурентів), надання матеріалам експресивності, емоційності. Евфемі́зм— заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями. В основі явища евфемізму лежать: 1. глибоко архаїчні пережитки мовних «табу» (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів і явищ, як, наприклад, богів, хвороб або мертвихчинники соціальної діалектології .(евфемізми зумовлені соціальними, моральними та етичними нормами поведінки, так звані етичні і моральні евфемізми, напр. «повненький», «ширококостий», «пишний», «з надлишковою вагою» замість «товстий», «грубий»). 18. Слова однозначні і багатозначні, їхні стилістичні функції. У словниковому складі сучасної української літературної мови є слова, які у будь-якому контексті мають лише одне значення. Такі слова називаються однозначними. Так, наприклад, слово стілець на­зиває лише один предмет і має одне значення — меблі для сидіння зі спинкою. Слово субота теж має одне значення — шостий день тижня і т.ін. Переважна більшість слів української мови — багатозначні. Властивість слова вживатися у різних контекстах з різними значен­нями називається багатозначністю або полісемією. Багатозначні сло­ва можуть мати кілька значень, одне з яких пряме (первинне), а інші — (за подібністю) — переносні (вторинні). Омоніми — слова, різні за значенням і однакові за звучанням. Наприклад, слово губа у різному контексті має різне значення. слово заєць — тварина класу гризунів з довги­ми вухами, але у словосполученні їхати зайцем має вже зовсім інше значення — безбілетний пасажир. Синоніми— слова, близькі або тотожні за значенням і різні за на­писанням: нелюбий — немилий, нелюбимий, осоружний, остогидлий, Антоніми — це слова з протилежним значенням: білий — чорний; високий — низький; війна — мир.     19. Переносне значення й переносне вживання слова. Кожне слово під час свого створення позначало якийсь один предмет, явище, особу, ознаку чи дію. Це первинне значення слова є його прямим значенням. Найчастіше воно фіксується в тлумачних словниках першим. Однак з плином часу і розвитком мислення, мовлення, образності люди помітили подібність між різними предметами, ознаками, явищами. Відбулося перенесення значення. Так, відносний прикметник «золотий», що позначав вироби зроблені із золота, став також позначати колір, наприклад, ми не замислюючись говоримо «золота осінь». Однак на цьому перенесення не закінчилося. Якщо у наведеному прикладі перенесення відбулося по зовнішній ознаці – подібності кольорів, то у словосполученні «золота людина» прикметник означає – хороша, добра. Переносне значення слова – це вторинне значення, що виникло внаслідок подібності предметів, явищ і ознак. Це явище лежить в основі таких тропів як метафора, метонімія та синекдоха Більшість слів в українській мові може вживатися в прямому і в переносному значеннях. Коли слово означає звичайну назву предмета або якого-небудь значення, то це пряме значення; воно не залежить від контексту. Переносне значення виявляється лише в контексті. Наприклад, слово вік може вживатися у таких значеннях: Вік прожить — не поле перейти. Вік означає вік життя людини. Тому сидіти доведеться, гляди, і цілий, може, вік. На перенесенні значення слів за певною ознакою формуються художні засоби мови: тропи, метафора, епітет, метонімія, порівняння, синекдоха. Тропи (з гр. tropos — поворот, зворот) — це перенесення значень слів способом змін у лексичних значеннях (звуження чи розширення): язик до Києва доведе. Прості художні засоби — епітет і порівняння. Складні — метафора, метонімія, синекдоха, алегорія, іронія, гіпербола, перифраз. Метафора (з гр. metaphora — перенесення) — це перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю ознак, якостей, властивостей Епітет (з гр. epitheton — додаток, прикладна, прізвисько) — це переносне значення слова, що виконує роль образного означення. Метонімія (з гр. metonimia — перейменування) — це перенесення значення за суміжністю: Незрячі голови наш вік клянуть. Синекдоха (з гр. synekdoche — спільне переймання, витлумачення) — це перенесення значення слова, яке формується на заміні назви цілою назвою його частини, тобто наявна кількісна заміна понять 20. Метафора. Стилістичні особливості загальномовних та індивідуально-авторських метафор. Мета́фора (грец. metaphora — перенесення) — один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. Висновки: По-перше, метафора використовується у побутовій та художнього мовлення. Поетична метафора відрізняється від відомій побутової метафори своєю свіжістю і новизною. По-друге, в поезії і прозі метафора не тільки засіб лексичної виразності, але спосіб побудови образів. По-третє, будь-яка метафора розрахована на не буквальне сприйняття і вимагає від читача вміння зрозуміти і відчути створюваний його образно - емоційний ефект. Уміння бачити другий план метафори, що міститься в ній приховане порівняння, необхідно для освоєння образних багатств літератури. По-четверте, метафора може бути простою, розгорнутої, упредметнюється і уособлювала.   21. Стилістична роль метонімії та синекдохи. Метонімія (грец. μετωνυμία — перейменування) — це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою. Розрізняють такі різновиди метонімії: 1. Метонімія місця 2. Метонімія часу 3. Метонімія засобу 4. Метонімія належності 5. Метонімія матеріалу (в основі — заміщення предмета вказівкою на матеріал, з якого даний предмет зроблений Лексеми, що мають здатність виступати у метонімічних значеннях, можуть бути поділені на такі групи: 1) лексеми, що позначають суспільні стани, прошарки, титули, посади, сани: боярин, барон, дідич, граф); 2) назви наук: історія, логіка, статистика. Моделлю метонімічного перенесення у даному випадку є “явище - наука, яка його вивчає”; 3) лексеми, пов’язані з правовими відношеннями у суспільстві: “вбивство”, “визискування”, “свобода”, “держава”, “закон”, “катування”; 4) лексеми, пов’язані з еволюцією суспільства: “боротьба”, “боротьба за існування”; Синекдо́ха— один із засобів увиразнення поетичного мовлення, різновид метонімії. Синекдоха заснована на кількісному зіставленні предметів та явищ. У синекдохічних значеннях виступають лексеми на позначення: 1) частин тіла людини (рука, голос, душа, "жолудок", очі, плечі, серце, голова); 2) назв осіб за статевою приналежністю, за приналежністю до класу людей як суспільних істот (женщина, мужчина, чоловік, людина, люди); 3) соціальної приналежності особи, назви професій, назви осіб за характером діяльності (монарх, чиновник, тиран, капіталіст, ремісник); 4) споруд та їх частин (школа, церква, стріха); 5) одиниць виміру, обсягу, ліку, збірні поняття, грошові одиниці (одиниця, хвиля, час, копійка, шеляг, маса); 22. Антоніми, їхні типи, творення та стилістичне використання. Антитеза. Оксюморон. · Антоніми – пари слів, які семантично протилежні одне одному Виділяють словотвірні і лексичні антоніми. Лексичними антонімами мовознавці називають слова, які позначають протилежні ознаки одного й того ж поняття, а також якщо їх семантичні структури об’єднуються між собою інтегральною семою та відрізняються протилежними диференційними семами, що заперечують одна одну. · У словотвірних антонімах значення протилеж-ності виражається за допомогою афіксальних морфем: префіксів і суфіксів. СЛОВОТВІРНІ АНТОНІМИ І. Однокореневі антоніми, що утворюють словотвірну пару: твірне → похідне: 1.1. Префіксальні утворення (іменники, прикметники, прислівники, дієслова), які протиставляються однокореневому безпрефіксному слову: бажаний → небажаний СЛОВОТВІРНІ АНТОНІМИ II. Однокореневі антоніми з афіксами протилежних значень. Вони мають спільну твірну основу, є похідними словами одного ступеня словотворення і не утворюють словотвірної пари: 2.1. Префіксальне слово протиставляється префіксальному слову: навантажити ↔ розвантажити 2.2. Суфіксальне слово протиставляється суфіксальному слову:гарбузик↔гарбузище, 2.3. Префіксально-суфіксальне слово протиставляється префіксально-суфіксальному слову: Прикарпаття ↔ Закарпаття, перед III. Антонімні пари зі зв’язаним коренем, у яких немає твірного слова: прогрес ↔ регрес, пролог ЛЕКСИЧНІ АНТОНІМИ Високий – низький, широкий – вузький, Антитеза (від гр. antithesis— протиставлення, суперечність) — риторична фігура, що полягає у зумисне підкресленому зіставленні двох протилежних, алепов'язаних між собою понять, явищ, речей, ідей та образів для підсилення вражень, для більшої переконливості · Оксюморон (від гр. охуmoron —дотепно-безглузде) — цериторична фігура, яка є сполученням двох непоєднувальних понять, що мали б виключати одне одне. В такий спосіб виникає ефектнесподіваності і від того свіжість образу. · 23. Пароніми. Парономазія. Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. За звуковим складом пароніми бувають: однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця» — ділянка «земель­на площа», «сфера діяльності»; За лексичним значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, антонімічні: лепський — кепський, семантично близькі: крикливий — кричущий, семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів— жартівливої гри слів: —Страшніш від огненних геєн голодна хіть зажерливих гієн (Б. Олійник). Прийомний син барона був баран (Л. Костенко). Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається ПАРОНОМАЗІЄЮ. Стилістичне вживання паронімів. Пароніми як стилістичний засіб і як вада тексту Пароніми використовують в усіх стилях мови. їх стилістична наснага й енергія найширше виявляється в художніх текстах і у фольклорі: Парономазія (грец. παρονομασία — біля і ονομάσω — називаю) — це стилістична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням. Наприклад: «Раділи радієм, плутоново плодились, // А ми світили вами, аж посліпли… //їв судний день чорнобильський збудились…» (М. Влад). Найчастіше парономазія використовується у віршових творах, У прозі парономазія найчастіше використовується для створення каламбурів, наприклад: «Як у вас тяглова сила, що-небудь тягає? — Тягає!.. Оце два дні у степ вивозила курей» (О. Ковінька, «Розмова по телефону»). Досить часто і у віршових текстах парономазія виступає як засіб творення комічного враження.   24. Канцеляризми. Штамповані слова. Канцеляри́зми — слова та сталі форми словосполучень, вжи­вання яких характерне винятково для норм спілкування, прийнятих офіційно-діловим стилем мовлення. Найчастіше канцеляризми в тексті художніх творів викори­стовуються з метою створення комічного враження в читачів і мовленнєвої характеристики дійових осіб. ШтампованіЗазвичай, за «штамп» вважають «слова, фрази, які часто повторюються без потреби: трафарет, шаблон» , або ж «літературні слова, сполучення слів, які здебільшого вживаються традиційно, за досить усталеною мовленнєвою звичкою» . Інші науковці виокремлюють негативний вплив штампу на споживача інформації, наприклад: «Штамп - це такий часто повторюваний засіб висловлювання думки, який справляє негативне стилістично-змістовне враження» чи «мовний стереотип іноді з негативним забарвленням» . Таке трактування усталених мовних кліше та стереотипів підкреслює, що вони перешкоджають адекватному сприйняттю інформації, нерідко спотворюють її зміст. Особливою живучістю відзначаються мовні штампи, породжені ідеологією радянського періоду: одностайне схвалення, битва за урожай, підвищені зобов'язання. За роки незалежності України до них долучилися інші, не менш пишномовні й пустопорожні: депутатський корпус, солов'їна мова та ін. Недоречними кліше грішать, передусім, інформаційні телепрограми. Серед поширених мовних штампів виділяються псевдосиноніми, останнім часом запозичені українською мовою з зарубіжної практики: спікер парламенту, губернатор, мер тощо. Помітним штампом у практиці багатьох телевізійних каналів України є механічно вживані журналістами й ведучими кальки з російської мови. Ще один досить поширений стереотипний прийом, що спостерігається на обласному телебаченні, - копіювання технологічних прийомів із практики столичних телестудій. Зокрема, частина їх інформаційних програм буквально повторює технологію таких передач, коли режисер програми одразу після перших слів її ведучого змінює ракурс подачі матеріалу (ведучий змінює позу й починає працювати на іншу телекамеру).   25. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Стилістичне вживання іншомовної лексики У сучасній українській мові широкі стилістичні можливості мають іншомовні слова — слова, запо­зичені з інших мов. Іншомовна лексика української мови охоплює слова і сполучення слів. В українській нормативній лексиці прийнято виді­ляти за походженням такі її основні шари: — спільноіндоєвропейські слова: мати, батько. — праслов’янські (спільнослов’янські) слова: коса, граблі, лопата, сніп, пшениця, цілина, мука, віл, — власне українські слова: вуглець, кисень, Слова, які мають спільноєвропейські, праслов’янсь­кі корені, в українській мові зазнали різних змін: фоне­тичних (зачарований — чарівний; шести — шостий) і граматичних, особливо морфемних. До них належать: — назви осіб чоловічої статі із суфіксом -ій: вередій, плаксій, багатій, торохтій і под.; — іменники із суфіксом -ощ-, які позначають озна­ки, процеси, стан людини: веселощі, жалощі, пустощі, хитрощі, лінощі і под.; — іменники із суфіксами -ень (красень), -шн- (діт­лашня ), -от (голота), -ук- (ковальчук), -неч- (ворожне­ча ), -анн- (бажання), -ив- (вариво), -езн- (старезний), -ісіньк-, -есеньк-, -юсіньк- (гарнісінький, білесенький, тонюсінький) та ін. Окрему групу іншомовної лексики становлять ста­рослов’янізми: врата, брег, вождь, храм, єдність, Багато засвоєнь в українській мові з інших сло­в’янських мов: — з російської мови: промисловість, котел, — з польської мови: перешкода, конати,— з чеської мови: брама, влада, огида, паркан, карк; — із білоруської мови: розкішний, обридати, наща­док, маруда та ін.; — із болгарської мови: глава, владика, сотворити та ін. Найтиповіші і наймасовіші запозичення й засвоєння іншомовних слів — це ті лексеми, які в різний час укра­їнська мова переймала з неслов’янських мов, зокрема: — з давньогрецької мови (грецизми): ангел, ідол — з латинської мови (латинізми): адміністрація, декрет, агітація, агресія, конгрес, конституція, — з німецької мови: штаб, князь, агент, командир, — з французької мови: імперіалізм, націоналізм, — з англійської мови: бульдозер, комбайн, — з італійської мови: бенкет, макарони; карета — з голландської мови: бак, баркас, флот, каюта, — з тюркських мов (тюркізми): батіг, казан, аркан, — з фінської мови: камбала, морж, норка, нерпа, Частина іншомовних слів особливо активізувалась уже в незалежній Україні: істеблішмент (структура та інститути влади; правлячі, панівні кола суспільства); комп’ютер (електронна обчислювальна машина); Велика кількість іншомовних лексем — це інтер — націоналізми , тобто слова, котрі, як правило, у фо­нетично й граматично видозміненій формі використову­ються майже в усіх літературних мовах, особливо в мо­вах європейського і північноамериканського регіонів. Отже, іншомовна (чужомовна) лексика дуже чис­ленна, тематично й структурно різноманітна. Вона ви­користовується в усіх стилях мови, особливо в науково­му, дещо менше — в публіцистичному.   26. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. а) застаріла лексика Її склад неоднорідний. У ньому розрізняють слова за ступенем їх архаїзації. Одні з них зовсім вийшли з ужитку і не побутують у сучасній мові. Без відповідних коментарів і пояснень вони взагалі не зрозумілі: (Наприклад, чарнець – міра місткості, об'єму; Історизми. Це слова, вживані для позначення предметів, явищ, понять, які вийшли з ужитку, припинили існування у зв”язку із соціально-побутовими та суспільно-політичними змінами. Історизми використовуються сучасними письменниками в мові історичних творів. Виділяють такі групи історизмів: 1. Які характеризують структури суспільства, соціального стану, суспільних взаємин (боярин, поміщик, князь, купець, наймит, гімназист). 2. Урядові та військові чини, адміністративні посади (війт, городовий, десятник, капрал, 3. Назви установ, організацій (земство, волость, 4.Назви професій (бондар, вугляр, чумак, 5. Побутові звичаї, обряди (досвітки, вечорниці). 7.Знаряддя праці (кайло, мотовило, гребінка, 8. Одяг і головні убори (очіпок, плахта, сап'янці, 12. Назви зниклих народів (печеніги, половці, 13.Релігійні організації та їх учасники (орден, єзуїт Історизми вживаються у наукових, публіцистичних, художніх творах. Архаїзми – це слова, що називають предмети, явища, дії, які зберігаються у сучасному житті, але в процесі розвитку мови втратили свої первісні номінації. Вони використовуються у творах сучасної тематики для надання описуваним явищам відтінку урочистості, іронії. Тому їх ще називають стилістичними архаїзмами. Виділяють такі групи архаїзмів: 1. Власнелексичні – витіснені з мови іншими лексичними одиницями (перст – палець; 2.Лексико-словотвірні – застарілі слова, що мають корені як і сучасні, а різняться від них словотвірними елементами (імати – мати; 3.Лексико-фонетичні – застарілі слова, які різняться від сучасних звуковим оформленням (глас – голос, 4. Семантичні – слова, у структурі лексичних значень яких є активно вживані і застарілі лікоть – частина тіла; міра довжини). Архаїзми бувають різними за походженням: 1. Власнеукраїнські (дзигарі, мисник). 2. Старослов'янські (грядущий, десниця, отрок, 3. Запозичені (баталія, вояж, редут, респективний). Старослов'яні́зм, у множині старослов'яні́зми — лексичні, фонетичні, фразеологічні запозичення зі старослов'янської мови Характерні ознаки старослов'янізмів Сполуки -ра-, -ре-, -ла-, -ле- між приголосними в коренях слів або у префіксах: благо, блаженство, Початкові сполуки -ра-, -ла-: раб, рабство; Сполука -жд-: страждати; Щ у прикметниках на зразок підходящий, сущий   27. Терміни в різних стилях мови. Лексика наукового стилю. Відповідний функціональний стиль виконує насамперед інформативну функцію, основу якої становить різногалузева термінологія. Крім того, виділяється так звана загальнонаукова абстрактна лексика, представлена словами типу абсолютний, абстракція, тип, видозміна, порівняння, розвиток, висновок, причина, наслідок тощо. Науковий стиль – стиль наукових праць, мета яких нагромаджувати знання, досвід у галузі науки, техніки, встановлювати закономірності розвитку явищ, процесів. Точно і однозначно називають спеціальні поняття наукової сфери спілкування і розкривають їх зміст особливі лексичні одиниці - терміни. Термін - це слово або словосполучення, що означає поняття спеціальної галузі знання або діяльності і є елементом певної системи термінівНаведемо приклади термінів: атрофія, чисельні методи. Лексика художнього стилю . Художній стиль – той, що реалізує естетичний вплив мови через конкретно-чуттєвий зміст художніх образів. Комунікативна, інформативно-пізнавальна функції мови підпорядковуються в художньому стилі естетичній функції. В ньому використовуються художні засоби всіх інших функціональних стилів; значну роль відіграють індивідуально-авторські засоби мовної виразності, переносно-образне вживання слів, експресивні одиниці всіх мовних рівнів, що забезпечують емоційно-образний вплив на читача: зеленавий, падлюка, науково-дослідний. Лексика офіційно-ділового стилю. Офіційно-діловий стиль має кілька різновидів: канцелярсько-діловий, державного управління, юридичний, дипломатичний тощо. спеціальна термінологія. : акт, наказ, протокол, інструкція, довідка, посвідчення, заява, ратифікація тощо. Лексика публіцистичного стилю. Публіцистична лексика дуже різнопланова за своїм складом: боротьба, авангард, гуманізм, ідеал, парламент, депутат, неподоланний, трибун, добробут, з’їзд тощо. Публіцистичний стиль використовується в газетах, журналах, це стиль засобів масової інформації. Лексика конфесійного стилю. Конфесійний стиль покликаний забезпечити спілкування людей у релігійній сфері. Це мова Святого письма, молитов, казань, проповідей тощоблагословенний, раб Божий, Отець Небесний, ірмос, прокимен тощо.   28. Стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів, арготизмів. В окремий шар виділяються професіоналізми –назви професійних понять: служба, чергування, ризик, злочин, розшук ( юридична сфера). До власне професійної лексики належать слова, вживані групами осіб на позначення предметів і понять, які безпосередньо пов'язані з їхньою професійною діяльністю або родом занять. Професіоналізми–це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної (рідше – соціальної) групи людей, поставлених в особливі умови життя. Професіоналізми виникають у двох випадках: коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвиненої термінології (це, наприклад, полювання, рибальство, різні ігри та ін.), або як розмовні неофіційні замінники наявних у цій галузі термінів. Друга група професіоналізмів особливо поширена й досить активно поповнюється (наприклад: карданний пристрій – кардан, трансплантація – пересадка; отоларинголог – вушник та ін.). Серед префіксів найпопулярніші до– (дообладнати, докваліфікація, дооформляти, недо– (недопалив, недовнесок, недопромисел, за– (залозунгувати, запроцентувати, задебетувати), над– (надзверхплановий); серед суфіксів –ість (бойовитість, пливучість, стрибучість), –аж (типаж, стаж), –ація (маршрутизація, докваліфікація) тощо. висновок: професіоналізмам не місце в діловій документації, мова якої повинна бути бездоганною. Жаргонізми – слова, що вживаються групою людей, об'єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять. Утворюються жаргонізми від літературних слів шляхом переосмислення і переходу їх до зниженої лексики: дах (ті, хто захищають), променад (прогулянка), кльовий (гарний, хороший) моцик (мотоцикл), велік (велосипед), кукурузник (літак). Близькими до жаргонізмів є арготизми –слова, які зазнали змін навми-вставлялися склади, додавалися звуки тощо: шивар (тої широго (дорого), стибрити (вкрасти), завалитися, плавати (на екзамені) тощо. Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови, вони вживаються в художньому мовленні та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної характеристики, а також для створення реального колориту зображуваної дійсності. Арготизми Арготизмами (від франц. argot — жаргон) називаються слова та вирази, вживання яких обмежене специфічною мовою окремих соціальних груп, мало або й зовсім незрозумілою для іншої частини суспільства. клево — добре   29. Неологізми. Неологі́зм (від грец. νέος — молодий, новий і λογισμός — судження, вислів) — новостворений термін, слово або фраза, що перебуває в процесі входження в загальне використання і ще не включена до державної та загальновживаної мови. Неологізми і історизми Слова-неологізми поділяються на власне лексичні і семантичні («комп'ютерний вірус», «пакет пропозицій, програм»). Функції Неологізми служать, з одного боку, для номінації нових чи ще не названих понять, реалій, а з іншого — для заміни попередніх найменувань новими, Формування Неологізми з'являються в мові, по-перше, як власне новотворення — шляхом словотворення на основі наявних у даній мові морфем (це основний шлях: роздержавлення, доленосний), внаслідок запозичення мовних одиниць з інших мов (шоу, спонсор, аеробіка, ламбада, в тому числі словотворного та семантичного калькування: євробачення, команда президента, зоряні війни, Неологізми у літературі Індивідуально-авторські неологізми порівняно широко простежуються в мові поезії (напр., у М. Рильського — «розхмарене чоло», «білоодежна Дездемона», «празима»; у П. Тичини — «незриданні сльози», «весніти», «яблуневоцвітно»), у прозових гумористично-сатиричних творах (в Остапа Вишні — «селозатори міста» за зразком «урбанізатори села», «місто замайданилось»), у мові таких літературних напрямів, як футуризм (М. Семенко та інші) неологізми протиставляються застарілим словам. Приклади неологізмів Логін (англ. log in — входити) — ідентифікатор користувача системи Спам — непотрібна і безглузда інформація, зазвичай реклама 30. Діалектизми. Діалектизми належать до лексики обмеженого вживання. Найчастіше діалектизми використовують у художніх та публіцистичних творах. Найчастіше діалектизми використовують: у розмовному мовленні як засіб вільного, невимушеного спілкування людей – носії певного говору;у художніх текстах для відтворення цього типу мовлення;у художньому мовленні для відтворення місцевого колориту; у публіцистичному стилі для позначення реалій життя У науковому та офіційно-діловому стилях діалектну лексику, як правило, не використовують. Діалектизми Діалект, або наріччя,— великий підрозділ мови, що об'єднує групу говірок, пов'язаних між собою рядом спільних явищ, невідомих іншим говіркам. Українська загальнонародна мова має три такі наріччя: північне, південно-західне й південно-східне. Північне наріччя побутує на терені Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, північних частин Київської та Сумської областей. Фонетичними особливостями цих говірок є дифтонги (двозвуки) уо, уе, уи, уі на місці і в нових закритих складах у літературній мові: вуол, вуел, вуил, вуіл (літ. віл), двозвук іе на місці колишнього ѣ, якому в літературній мові відповідає і: ліес, сіено — ліс, сіно; тверда (проти м'якої в літературній мові) вимова звуків р та ц: бура, рад, трох, хлопец (літ. буря, ряд, трьох, хлопець). Як і в літературній мові, в говірках цього наріччя дзвінкі приголосні в кінці слова та складу не оглушуються: бабка, лад, хліеб. З морфологічних ознак слід відзначити закінчення -у в давальному відмінку однини іменників другої відміни (батьку, брату), збереження давнього закінчення -є в іменників середнього роду (насінне, зіллє), нестягнену форму прикметників {зеленая, високиє). Південно-західне наріччя поширене на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Говірки цього наріччя мають низку специфічних рис порівняно з літературною мовою. У фонетиці — це вимова ненаголошеного о як у (курова, чулувік); тверда вимова р (бурак, зор'я, пор'ядок); метатеза в словах на зразок кирвавий, кирниця (літ. кривавий, криниця); неподовжений приголосний в іменників середнього роду (житє, весілє); оглушення дзвінких приголосних у кінці слова і складу (шипка, перелас); у деяких говірках шиплячий призвук у вимові м'яких свистячих звуків (сшміх, цчвіт). Південно-східне наріччя охоплює Полтавську, Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку. До цього наріччя належать говори Середньої Наддніпрянщини, що лягли в основу літературної мови. (ходе, носе, ходю, носю) та лексичного плану (мазати — «білити», пакіл — «кілокДіалектизми— це слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту). Діалектизми бувають лексичні, етнографічні, семантичні та ін. Лексичними діалектизмами вважаються слова говору, що називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви. Найбільше таких слів серед повнозначних частин мови: бараболя — «картопля», Етнографічні діалектизми є назвами місцевих реалій, невідомих або невикористовуваних за межами певного говору. Як правило, це назви одягу (гуня — «жіноча свитка», Семантичні діалектизми — слова загальнонародної мови, які в місцевих говорах відрізняються значенням (вино — «виноград»,   31. Стилістичний аспект розмовної та просторічної лексики. ПРОСТОРІЧНА ЛЕКСИКА — слова, що знаходяться за межами літературної мови. Вони експресивно забарвлені, але, на відміну від звичайних розмовних слів, мають відтінок спрощеності, зниженості, грубості, напр.: верзти, варнякати, пертися, дурепа, морда, пика, пузо, хамло. Просторічна лексика вживається в розмовному мовленні. Її не можна використовувати у сфері ділового, офіційного спілкування. Вона іноді використовується в художній літературі для мовленнєвої характеристики персонажів, які не зовсім володіють нормами літературної мови. РОЗМОВНА ЛЕКСИКА — слова, які вживаються звичайно в усному літературному мовленні, напр.: мастак, розбишака, лупцювати, пристаркуватий, хуткий, навсидячки. У лексичному складі української мови здебільшого існують до них стилістично нейтральні відповідники, а саме: мастак- митець, хуткий — швидкий Серед усіх розмовних лексем найчисленнішу групу становлять ті, що стосуються операцій, процесів з грішми, способами, методами їх добування та виплат, що зумовлено соціально-економічними чинниками. Наприклад, зі значенням "витрачати гроші в різний спосіб" автори використовують такі дієслівні лексеми: бахнути – не подумавши Дії та процеси із привласнюванням чужих грошей, майна позначають найчастіше такими розмовними дієсловами, як цупити, поцупити, урвати, хапати. Не менш виразні розмовні дієслівні лексеми використовують у мові періодики зі значенням "необмежено користуватися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу». Наприклад: доїти, видоювати/видоїти Основною функцією розмовних одиниць є негативна характеристика поведінки тих осіб, які мають справу з матеріальними цінностями, грішми, хто незаконно привласнює кошти, багатіє за чийсь рахунок або ж без потреби, не задумуючись, витрачає гроші, без вагань розлучається зі своїми матеріальними надбаннями тощо.Зазвичай розмовні слова зі значенням "обдурювати" передають нечесні дії когось, Чималу групу розмовних одиниць у мові української преси становлять лексеми зі значенням "говорити". Крім тих, що мають нейтральний характер (промовляти, сповіщати), вживаються лексеми з характерним виразним емоційно-експресивним забарвленням: балакати – розмовляти, володіти мовою; варнякати Розмовна лексика надає повідомленню виразності, образності, емоційного забарвлення. 32. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова. Внутрішня форма слова — певні особливості зв'язку звукової будови слова з його первісним значенням; спосіб структурної та семантичної мотивованості слова іншими словами. Інакше кажучи, В.ф.с. — це первісне (етимологічне) значення, що виникає з опорою

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти